Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15541/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2020. Зареєстровано: 09.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		29.07.2020 р.Справа №  910/15541/19
		За позовом          1) Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке 
		          об'єднання Азот" 
		           2) Приватного акціонерного товариства "АЗОТ"
		           3) Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"
		           4) Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг 
		          Україна"
		до          Антимонопольного комітету України 
		про          визнання недійним рішення № 598-р від 05.09.19 р.
		 
		Суддя  Зеленіна Н.І.  
		Секретар судового засідання Вовчик О.В.
		Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
		 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (позивач-1) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійним рішення № 598-р від 05.09.19р.
		Ухвалою від 11.11.2019 р. відкрито провадження у справі №910/15541/19, підготовче засідання призначено на 04.12.2019 р.
		Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" (позивач-2) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійним рішення № 598-р від 05.09.19р. 
		Ухвалою від 11.11.2019 р. відкрито провадження у справі №910/15544/19, підготовче засідання призначено на 04.12.2019 р.
		Ухвалою від 12.11.2019 р. суд об'єднав справи № 910/15541/19 та №910/15544/19 в одне провадження, присвоївши справі номер 910/15541/19, так як предметом позову Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" у справі № 910/15544/19, та Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" у справі № 910/15541/19, є визнання недійсним рішення АМКУ від 05.09.19 р. № 598-р в частині кожного із позивачів; відповідачем у цих справах є Антимонопольний комітет України; докази, які будуть надані відповідачем у справі № 910/15541/19, є ідентичним доказам у справі №910/15544/19.
		Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" (позивач-3) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійним рішення № 598-р від 05.09.19р.
		Ухвалою від 14.11.2019 р. (суддя Бондаренко Г.П.) відкрито провадження у справі №910/15542/19, підготовче засідання призначено на 10.12.2019 р.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 р. суд об'єднав справи № 910/15541/19 та № 910/15542/19 в одне провадження, присвоївши номер справи 910/15541/19, оскільки предметами позову Публічного акціонерного товариства "АЗОТ", Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" у справі № 910/15541/19 та Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" у справі № 910/15542/19, є визнання недійсним рішення АМКУ від 05.09.19 р. № 598-р в частині кожного із позивачів; відповідачем у цих справах є Антимонопольний комітет України; докази, які будуть надані відповідачем у справі № 910/15541/19, є ідентичним доказам у справі №910/15542/19.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (позивач-4) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійним рішення №598-р від 05.09.19р.
		Ухвалою від 02.12.2019 р. (суддя Кавртавцева Ю.В.) відкрито провадження у справі №910/15543/19, підготовче засідання призначено на 28.01.2020 р.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 р. суд об'єднав справи № 910/15541/19 та № 910/15543/19 в одне провадження, присвоївши номер справи 910/15541/19, з огляду на те, що предметами позову Публічного акціонерного товариства "АЗОТ", Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" у справі № 910/15541/19 та Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" у справі № 910/15543/19, є визнання недійсним рішення АМКУ від 05.09.19 р. № 598-р в частині кожного із позивачів; відповідачем у цих справах є Антимонопольний комітет України; докази, які будуть надані відповідачем у справі № 910/15541/19, є ідентичним доказам у справі №910/15543/19.
		Також, відповідно до ухвали від 15.01.2020 р. в справі №910/15541/19 суд задовольнив клопотання відповідача від 15.01.2020 р. про розгляд справи в закритому судовому засіданні та ухвалив розгляд справи №910/15541/19 здійснювати в закритому судовому засіданні.
		Від відповідача 03.12.2019 р. надійшов відзив на позовні заяви Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (позивач-1) та Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (позивач-2), 06.12.2019 р. - відзив на позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (позивач-3), 26.12.2019 р. - відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (позивач-4). У вказаних відзивах відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оскаржуване рішення № 598-р від 05.09.19р. повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та обставинам справи, а доводи позовних заяв являються необґрунтованими і недоведеними.
		10.12.2019 р. від Публічного акціонерного товариства "АЗОТ", 12.12.2019 р. - від Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", 21.12.2019 р. - від Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", 22.01.2020 р. - від Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" надійшли відповіді на відзиви Антимонопольного комітету України, в яких позивачі наводять доводи на спростування викладених у відзивах доводів відповідача.
		27.02.2020 р. від позивачів надійшла спільна заява позивачів про доповнення підстав позову, яка прийнята судом до розгляду.
		Крім того, всі подані під час розгляду справи сторонами додаткові докази, заяви, пояснення, заперечення тощо, зокрема, від 12.12.2019 р., 22.01.2020 р., 04.02.2020 р., 27.02.2020 р., 28.02.2020 р., 09.04.2020 р., 30.04.2020 р., 15.06.2020 р., 18.06.2020 р., 22.06.2020 р., 14.07.2020 р., 15.07.2020 р. та інші, судом долучені до матеріалів справи.
		Підготовче провадження у справі №910/15541/19 закрито протокольною ухвалою від 24.06.2020 р., судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.07.2020 р.
		У судовому засіданні 15.07.2020 р. суд заслухав вступні слова представників позивачів, які повністю підтримали позовні вимоги, та представника відповідача, який проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.
		Протокольною ухвалою від 15.07.2020 р. судове засідання відкладено на 29.07.2020 р.
		У судовому засіданні 29.07.2020 р. суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, матеріали справи Антимонопольного комітету України №126-26.13/67-15, заслухав пояснення представників сторін як щодо досліджених доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
		На стадії судових дебатів у судовому засіданні 29.07.2020 р. представники позивачів підтримали позовні вимоги, представники відповідача проти задоволення позову заперечили та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
		У судовому засіданні 29.07.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		 
		Рішенням Антимонопольного комітету України від 05.09.19 р. № 598-р у справі №126-26.13/67-15:
		- визнано, що протягом 2014 року, 2015 року, 2016 року, 2017 року суб'єкт господарювання у складі: Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., код ЄДРПОУ 33270581), Публічного акціонерного товариства "Азот" (м. Черкаси, код ЄДРПОУ 00203826), Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (м. Рівне, код ЄДРПОУ 05607824), Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (м. Київ, код ЄДРПОУ 37883328) займав монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку первинної реалізації азотних мінеральних добрив;
		- визнано дії суб'єкта господарювання у складі: Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., код ЄДРПОУ 33270581), Публічного акціонерного товариства "Азот" (м. Черкаси, код ЄДРПОУ 00203826), Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (м. Рівне, код ЄДРПОУ 05607824), Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (м. Київ, код ЄДРПОУ 37883328), які полягають у: 
		* Внутрішньогруповому маніпулюванні протягом 2014 - 2015 років цінами на природний газ, що могло призвести до встановлення необґрунтованого рівня цін реалізації азотних мінеральних добрив унаслідок штучного завищення собівартості виробництва цих добрив і, як, наслідок, до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (покупців), що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
		* зупиненні в березні 2017 року виробництва азотних мінеральних добрив під час сезону весняно-польових робіт та його невідновленні в період із березня до червня 2017 року (включно), що призвело до недопоставки азотних мінеральних добрив суб'єктам господарювання-покупцям, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді обмеження виробництва, що може завдати шкоди покупцям;
		- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на суб'єкт господарювання в особі товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (м. Київ, код ЄДРПОУ 37883328) штраф у розмірі 107 000 000 (сто сім мільйонів) гривень;
		- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, до суб'єкта господарювання в особі: Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., код ЄДРПОУ 33270581), Публічного акціонерного товариства "Азот" (м. Черкаси, код ЄДРПОУ 00203826), Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (м. Рівне, код ЄДРПОУ 05607824) застосовано примусовий поділ, який має бути здійснений протягом дев'яти місяців з дня одержання цього рішення; 
		- з метою належного інформування Антимонопольного комітету України про стан здійснення примусового поділу, визначеного в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, та для здійснення відповідного контролю зобов'язано суб'єкта господарювання в особі: Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (м. Сєвєродонецьку Луганська обл., код ЄДРПОУ 33270581), Публічного акціонерного товариства "Азот" (м. Черкаси, код ЄДРПОУ 00203826), Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (м. Рівне, код ЄДРПОУ 05607824) до моменту завершення здійснення поділу, передбаченого в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, один раз на місяць, але не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за звітним, надавати Антимонопольному комітету України письмові звіти про завершені, поточні та заплановані заходи з поділу зазначеного суб'єкта господарювання;
		- зобов'язано суб'єкт господарювання у складі: Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., код ЄДРПОУ 33270581), Публічного акціонерного товариства "Азот" (м. Черкаси, код ЄДРПОУ 00203826), Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (м. Рівне, код ЄДРПОУ 05607824), Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (м. Київ, код ЄДРПОУ 37883328), які залишаться пов'язаними відносинами контролю після завершення здійснення поділу, передбаченого пунктом 4 резолютивної частини цього рішення, - протягом трьох років з дня завершення здійснення поділу, передбаченого пунктом 4 резолютивної частини цього рішення, щорічно не пізніше 31 березня року, наступного за звітним, направляти на адресу Антимонопольного комітету України в паперовій та електронній (на електронну адресу industry@amcu.gov.ua) формі інформацію в натуральному та вартісному вимірах стосовно обсягів виробництва та реалізації на внутрішній ринок зазначеним суб'єктом господарювання, а також іншими суб'єктами господарювання, пов'язаними з ним відносинами контролю, щодо кожного виду азотних мінеральних добрив.
		Позивачі з прийнятим Комітетом рішенням не погоджуються та зазначають про наявність підстав для визнання його недійсним, а саме:
		- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи. Позивачі зазначають, що АМКУ не з'ясував обставини, які мають значення для справи: щодо формування собівартості азотних мінеральних добрив (зокрема, роль аміаку у технологічному процесі виробництва різних добрив, частки газу в собівартості різних добрив, інші компоненти собівартості); щодо формування ціни азотних мінеральних добрив та факторів, які впливають на таку ціну; щодо функціонування механізму перепродажу газу (зокрема, щодо причин запровадження такого механізму); щодо ущемлення інтересів покупців та причинно-наслідкового зв'язку між діями позивачів та таким ущемленням; щодо характеру дій Укртрансгазу та їх спрямованості проти позивачів, щодо наявності чи відсутності мотиву та потенційних вигод позивачів від зупинення виробництва; щодо значення фактору зупинення дії антидемпінгових мит;
		- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а саме: АМКУ не довів, що ціна на азотні добрива формується залежно від собівартості; АМКУ не довів, що зупинення виробництва у 2017 було наслідком дій чи бездіяльності позивачів, а не непередбачуваних обставин у вигляді агресивних дій Укртрансгазу;
		- невідповідність висновків, викладених у Рішенні, обставинам справи: як загальний висновок АМКУ щодо кваліфікації дій позивачів як порушень, так і окремі висновки АМКУ не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок АМКУ про те, що наявна технологічна можливість для поділу, не відповідає дійсності; висновок АМКУ про те, що ціни на азотні мінеральні добрива формуються на основі собівартості, суперечить обставинам справи; отже, будь-які "маніпуляції" з собівартістю не впливали на ціну; висновок АМКУ про межі ринку не відповідає об'єктивним обставинам справи; висновок АМКУ про монопольне становище позивачів не узгоджується з обставинами щодо значної конкурентної боротьби на ринку;
		- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права: АМКУ неправильно з'ясував склад правопорушення, передбаченого ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не встановивши наявність необхідних елементів правопорушення, зокрема, щодо примусового поділу, АМКУ застосував його до суб'єктів, які не можуть законно виконати таке рішення; МКУ зазначив, що дії позивачів "могли призвести" до завищення рівня цін і, як наслідок, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, замість того, щоби довести, що такі дії вже призвели або у майбутньому можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання; АМКУ не встановив причинно-наслідкового зв'язку, а саме: як зупинення виробництва може завдати шкоди покупцям зараз (на думку позивачів, розслідуючи зупинення виробництва у 2017 році, АМКУ мав би досліджувати завдання шкоди покупцям в минулому, проте, АМКУ не міг це довести); Комітет некоректно визначив межі ринку, що спричинило необґрунтоване завищення частки позивачів і нібито встановлення монопольного (домінуючого) положення; а також АМКУ порушив ряд норм Методики та Правил.
		Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване рішення являється законним і обґрунтованим, прийнято у відповідності до вимог закону та в межах повноважень Комітету, а обставини, встановлені у ньому, являються повністю доведеними та відповідають дійсності.
		Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
		Статтею 3 зазначеного Закону визначено, до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 
		Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 14.05.2015 р. №12/100-р розпочато розгляд справи № 126-26.13/67-15 за ознаками вчинення ТОВ "НФ Трейдінг Україна" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку аміачної селітри (нітрату амонію).
		20.03.2017 р. державний уповноважений АМКУ своїм розпорядженням №07/58-р залучив до справи АМКУ у якості співвідповідачів ПрАТ "Рівнеазот" (ідентифікаційний код: 05607824), ПАТ "Азот" (ідентифікаційний код: 00203826), ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (ідентифікаційний код: 33270581) (разом - "Заводи ОСТХЕМ"). Заводи ОСТХЕМ пов'язані з ТОВ "НФ Трейдінг" відносинами контролю у розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (надалі разом - Група ДФ).
		05.09.2019, АМКУ прийняв Рішення № 598-р"Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу та примусовий поділ", в якому дійшов висновків, зокрема, що механізм ціноутворення Групи ДФ у 2014-2015 роках ущемлював інтереси інших суб'єктів господарювання (покупців), що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку; а зупинення виробництва азотних мінеральних добрив у 2017 році є діями, передбаченими ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що може завдати шкоди покупцям.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі вказують, зокрема, що АМКУ необґрунтовано застосував санкцію у вигляді примусового поділу, який неможливий у зв'язку із організаційною структурою Заводів ОСТХЕМ, а також є економічно недоцільним. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону України "Про захист економічної конкуренції", примусовий поділ не застосовується у разі: неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць; наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).
		Позивачі вказують, що обов'язковою умовою застосування санкції у вигляді примусового поділу є те, що суб'єкт господарювання зловживає (а не зловживав) монопольним становищем. Проте, АМКУ в Оскаржуваному рішенні встановив, що Група ДФ зловживала монопольним становищем у 2014,2015, 2016 та 2017 роках, і не встановив, чи станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Група ДФ займає монопольне (домінуюче) становище. Також, АМКУ не встановив, чи Група ДФ станом на час прийняття Рішення зловживає монопольним (домінуючим) становищем, що у свою чергу, заперечується позивачами. 
		Так, за підрахунками АМКУ, які позивачі вважають невірними, частка Групи ДФ лише на 0,45% перевищує встановлений поріг у 35%, визначений ч.2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище. Враховуючи зазначене, а також те, що ринок є динамічним, позивачі стверджують, що Група ДФ не мала монопольного (домінуючого) положення на відповідному ринку а ні в 2014 році а ні у 2018 та 2019 роках. 
		На думку позивачів, АМКУ застосував примусовий поділ до суб'єкта господарювання, який, відповідно до оскаржуваного рішення, востаннє зловживав монопольним становищем у 2017 році, тобто, неправильно застосував норму матеріального права, застосувавши примусовий поділ до суб'єкта господарювання, який не зловживає монопольним (домінуючим) становищем на момент застосування санкції, чи хоча б незадовго до її застосування.
		Позивачі вказують, що згідно із законодавством України та установчими документами Заводів ОСТХЕМ, останні не можуть самостійно вчинити дії, які можна вважати "поділом" (відчужити частки у власному статутному капіталі, продати значну частину активів, змінити склад основних органів управління), оскільки такі дії належать до повноважень акціонерів Заводів ОСТХЕМ.
		Відповідно ст. 152 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства", статутний капітал акціонерного товариства поділений на акції. 
		За змістом ст. 152 Цивільного кодексу та ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", акції є об'єктом права власності акціонера. Відповідно до ст. 195 Цивільного кодексу та ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", власник акцій володіє корпоративними правами щодо відповідного акціонерного товариства.
		Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, право власності передбачає право розпорядження об'єктом права власності, зокрема його відчуження. 
		Разом з тим, позивачі звертають увагу, що вони не являються власниками відповідних акцій Заводів ОСТХЕМ та не мають права розпорядження такими акціями, та відповідно, не може виконати оскаржуване рішення в частині примусового поділу. Так само, Заводи ОСТХЕМ не мають права здійснити поділ шляхом відчуження значних активів суб'єкта господарювання, виходячи з того, що Заводи ОСТХЕМ є акціонерними товариствами, і на них поширюються вимоги щодо значних правочинів, передбачені ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства", а саме, рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Якщо наглядова рада товариства складається не менш як на одну третину з незалежних директорів, рішення, передбачені цією частиною, можуть прийматися цією наглядовою радою. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів заданими останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. Наглядова рада публічного акціонерного товариства або банку має право приймати рішення, передбачені абзацами другим і третім цієї частини. Якщо склад наглядової ради приватного акціонерного товариства відповідає вимогам частини четвертої статті 53 цього Закону, статутом такого товариства може бути встановлено, що рішення, передбачені абзацами ; другим і третім цієї частини, можуть, прийматися цією наглядовою радою.
		Отже, для того, щоб здійснити відчуження значних активів, керівництву Заводів ОСТХЕМ, у тому числі необхідно рішення Загальних зборів акціонерів або наглядової ради. Разом з тим, оскаржуване Рішення не зобов'язує акціонерів чи членів наглядової ради надавати таку згоду, що свідчить про неможливість виконання оскаржуваного рішення в частині примусового поділу.
		Крім цього, позивачі наголошують, що АМКУ проігнорував високу ймовірність негативного впливу поділу Заводів ОСТХЕМ та конкуренцію на ринках азотних мінеральних добрив та на хімічну промисловість України. Позивачі вважають, що придбання Заводів ОСТХЕМ як окремих бізнесів, не є вигідним для будь-якого інвестора, який не має інакших мотивів, ніж здійснення діяльності у сфері хімічної промисловості, що пов'язано із невисокою прибутковістю Групи ДФ та імовірною збитковістю Заводів ОСТХЕМ, якщо вони працюватимуть окремо. Позивачі наголошують, що така позиція підтримана і експертами компанії швейцарскої групи SalesCapital AG у висновку щодо оцінки групи Ostchem та її інвестиційної привабливості, які вказують, що жоден із заводів не в змозі працювати на умовах самостійного господарювання. Жодний портфельний інвестор не зацікавиться покупкою підприємства з великими потребами в інвестиціях та великими ризиками не окупити вкладення. Об'єктивно прогнозований результат такої ініціативи або економічний ефект від реалізації - негативний.
		За результатом розгляду даної справи, суд погоджується з доводами позивачів про те, що АМКУ було зроблено невірний висновок про можливість примусового поділу, не враховано, що Заводи ОСТХЕМ не можуть самостійно здійснити поділ без згоди акціонерів; Комітет не дослідив організаційну та економічну доцільність такого поділу та можливість економічно вигідного існування будь-якого з трьох господарюючих суб'єктів відокремлено.
		Також, суд погоджується з доводами позивачів про те, що АМКУ не доведено в оскаржуваному рішенні наявність елементів порушення, передбаченого ст. 13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), у діях позивачів; та не довів наявність монопольного становища групи ДФ на ринку, неправильно визначивши межі ринку, виходячи з наступного.
		При визначенні монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання АМКУ використовує Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМКУ № 49-р від 05.03.2002 у Міністерстві юстиції України № 317/6605 від 01.04,2002 (далі - Методика).
		Відповідно до пункту 2.1 Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:
		2.1.1. Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається; продається, придбавається (споживається, використовується цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.
		2.1.2. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.
		2.1.3. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).
		2.1.4. Визначення товарних меж ринку.
		2.1. 5. Визначення територіальних (географічних) меж ринку. :
		2.1.6. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.
		2.1.7. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.
		2.1.8. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.
		2.1.9. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
		2.1.10. Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів
		господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку. 
		2.1.11. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
		У пункті 2.2. Методики зазначається, що етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
		У постанові від 25 жовтня 2016 року у справі 910/4771/16 Вищий господарський суд України зазначив, що "...попередні судові інстанції встановивши відсутність у Рішенні АМК необхідного мотивування висновку АМК щодо зайняття Товариством у період з вересня 2011 року по жовтень 2014 року монопольного (домінуючого) становища на загальнодержавному ринку)..., дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності наведених ними підстав для визнання Рішення АМК недійсним та правомірно задовольнили позовні вимоги Товариств…".
		Позивачі наголошують, що такий підхід також підтверджується і рішеннями Суду ЄС, зокрема, в рішенні у справі Dimosia Epicheirisi Ilektrismou АЕ (DEI) v European Commission (Case T- 169/08 RENV), в якому суд вказав, що "перш ніж можна буде оцінити, чи займає підприємство домінуюче положення відповідно до ст. 82 Договору про ЄС, необхідно визначити відповідний ринок, як з точки зору меж відповідних товарів чи послуг, так і географічних меж. Метою визначення ринку є визначення "периметру", в межах якого слід оцінювати, чи може підприємство поводитися у значній мірі незалежно від своїх конкурентів, своїх клієнтів та споживачів.
		За результатом розгляду даної справи, суд вважає обґрунтованими доводи позивачів про невірне визначення Комітетом товарного ринку, щодо якого відбувалося розслідування у справі АМКУ, саме як ринку первинної реалізації азотних мінеральних добрив. Визначаючи товарний ринок щодо якого відбувається розслідування саме як ринок первинної реалізації азотних мінеральних добрив, АМКУ протирічить власним висновкам, оскільки у рішеннях АМКУ на надання дозволу на концентрації суб'єктів господарювання на придбання акцій ВАТ (ПрАТ) "Рівнеазот" № 263-р від 8 червня 2011 р. та ЗАТ (ПрАТ) "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" № 261-р від 8 червня 2011 р. на основі проведеного розслідування та розгляду відповідних справ визначає задіяним товарним ринком - ринок азотних мінеральних добрив, аміачної води та аміаку, а не первинну реалізацію окремих типів азотних мінеральних добрив.
		Також, позивачі зазначають, що в оскаржуваному рішенні АМКУ безпідставно вказує обсяги реалізації азотних мінеральних добрив в тисячах тон фізичної ваги, так як відповідно до п. 8.1. Методики, розрахунок частки суб'єктів господарювання на ринку визначено, що кількісні показники визначаються в натуральних та/або вартісних показниках. Натуральні показники застосовуються у випадках, коли можливо використовувати єдиний показник для всіх товарів, які складають товарні межі ринку. В інших випадках - використовувати вартісні показники.
		Так, АМКУ направив Держстату запит про надання інформації від 03.08.2018 року №126-26.13/01-9891 з метою отримання інформацію по товарам, вказаним в таблиці 3 (абз. (86) оскаржуваного рішення), про обсяги виробництва (в натуральному та вартісному виразах), обсяги реалізації (таб. 4 абз. (89) оскаржуваного рішення), обсяги експорту (в натуральному та вартісному виразах), обсяги імпорту (в натуральному та вартісному виразах) та перелік суб'єктів господарювання, які протягом зазначеного періоду виробляли азотні мінеральні добрива. В результаті даного запиту АМКУ розрахував "загальний максимально можливий обсяг реалізації в Україні" азотних мінеральних добрив в тисяч тон фізичної ваги, який використав у формулі розрахунку частки Групи ДФ.
		Однак, позивачі вказують, що для правильного розрахунку обсягу реалізації азотних мінеральних добрив необхідно використовувати одиницю вимірювання товару як тисяч тон діючої речовини відповідно до ДСТУ 4884:2007. Методологічних положень з організації державного статистичного спостереження щодо використання добрив і пестицидів під урожай сільськогосподарських культур затверджених наказом Державної служби статистики України від 30.01.2019 № 38, Методологічних положень з організації державного статистичного спостереження з короткотермінової статистики виробництва промислової продукції за видами, затверджених наказом Державної служби статистики України від 25.12.2012 № 541 із змінами та доповненнями, європейських стандартів. У звітах Eurostat - статистичним органом ЄС, - одиниця вимірювання товарів, що зазначені у запиті АМКУ від 03.08.2018 №126-26.13/01-9891, вказуються тільки у тисяч тон азоту. 
		Окрім того, позивачі стверджують, що АМКУ не дослідив всебічно поняття добрив. Так, згідно з ДСТУ 4884:2007, добриво - це проста речовина чи сполуки, необхідні для живлення рослин і підвищення родючості ґрунтів. Живлення рослин - це процес поглинання та засвоєння рослинами поживних речовин, потрібних для життєдіяльності рослинного організму. Поживна речовина - це хімічні елементи або їх сполуки, необхідні для живлення рослин. Основна поживна речовина - хімічні елементи, необхідні для живлення рослин - азот, фосфор, калій. Відтак, позивачі наголошують, що власне діюча речовина (основна поживна речовина) і є добривом. АМКУ всупереч п. 11.1 Методики використовує дані, які не є офіційною державною інформацією (даними), яка характеризує масові явища та процеси, що відбуваються в економіці України. Водночас, Державне статистичне спостереження з використання добрив в Україні регламентується наказом Державної служби статистики України від 30.01.2019 № 38 "Методологічні положення з організації Державного статистичного спостереження щодо використання добрив і пестицидів під урожай сільськогосподарських культур", Методологічними положеннями з організації державного статистичного спостереження з короткотермінової статистики виробництва промислової продукції за видами, затвердженими наказом Державної служби статистики України від 25.12.2012 № 541 із змінами та доповненнями, які розроблені з урахуванням міжнародних вимог до статистичної інформації з питань застосування мінеральних добрив, передбачених Регламентом Європейського парламенту і Ради (ЄС) № 2003/2003 від 13 жовтня 2003 року, які передбачають, що облік внесених добрив, що були використані для захисту та підвищення врожайності певної сільськогосподарської культури здійснюється у перерахунку на 100% поживних речовин. Також зазначені нормативні документи регламентує, що обсяг унесених мінеральних добрив у перерахунку на 100% поживних речовин визначається на підставі вмісту в його складі хімічної речовини, яка необхідна для життя та росту рослини.
		З огляду на наведене, суд погоджується з висновками позивачів про те, що як виробництво азотних добрив, так і зовнішня торгівля також ведеться в перерахунку на вміст діючої речовини - азоту, що підтверджує необґрунтованість використання одиниць фізичної ваги при підрахунку ринку споживання та обігу азотних мінеральних добрив, зокрема, з огляду на те, що вміст діючої речовини - азоту у кожному виді азотних добрив є різною, а ефективність та кількість добрив, яку необхідно вносити у ґрунт для досягнення бажаного ефекту є змінною, в залежності від виду добрива, а ціна на азотні добрива залежить в першу чергу від вмісту діючої речовини в товарі.
		Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи позивачів про те, що об'єктивною одиницею виміру азотних добрив є вміст основної поживної (діючої) речовини - азоту, і саме вміст азоту має ключове значення при закупівлі та застосуванні азотних добрив. 
		Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивачів про те, що використання АМКУ при проведенні розрахунків некоректної одиниці вимірювання, призвело до помилкового арифметичного розрахунку при визначенні монопольного (домінуючого) положення. 
		Також, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень позивачів про те, що АМКУ неправильно визначив товарні межі ринку, виходячи з наступного.
		Відповідно до п. 5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.
		В оскаржуваному рішенні АМКУ зазначає, що у зв'язку із унікальним незамінним фізіологічним значенням азоту для живлення рослин жоден з видів інших однокомпонентних мінеральних добрив (сіркові, магнієві, борні, тощо) не можуть замінити азотні мінеральні добрива. Порівняно з усіма іншими однокомпонентними мінеральними добривами азотні мінеральні добрива є незамінними за призначенням, споживчими властивостями та умовами використання". 
		При цьому, суд вважає обґрунтованими доводи позивачів про те, що жодної інформації щодо неможливості взаємозамінності азотних мінеральних добрив азотовмісними комплексними добривами не зазначено а ні експертами, а ні самим АМКУ. 
		В абз. (57) Оскаржуваного рішення АМКУ зазначає, що комплексні добрива (змішані і складні) можуть як містити азот, так і не містити його. Азотовмісні комплексні добрива економічно недоцільно використовувати як азотні мінеральні добрива через їх високу вартість. Проте, суд вважає обґрунтованими твердження позивачів про недоведеність висновків АМКУ, що азотовмісні комплексні мінеральні добрива не можуть бути взаємозамінні з азотними мінеральними добривами через їх високу вартість, з огляду на відсутність в рішенні розрахунку вартості азотовмісних комплексних добрив з розрахунку на кількість азоту в них.
		Суд дійшов висновку, що Комітет безпідставно не дослідив виробництво комплексних азотних добрив в Україні, зокрема, враховуючи, що виробництво складних добрив ПАТ "СУМИХІМПРОМ" становить більше 500 тис. тон щорічно, а ПАТ "ДЗМД" - близько 180 тис. тон щорічно, що підтверджується, зокрема, експертним висновком "Економічний аналіз ринку мінеральних добрив регіону з прив'язкою до розслідування показників конкуренції, дистрибуції продукції та фактичного відображення каналу збуту регіону за період 2017-2018", підготовленим компанією Sales Capital; а також експертним висновком ДП "Черкаський НДГГЕХІМ" про взаємозамінність азотних мінеральних добрив та деяких комплексних добрив.
		Крім того, з наявних у справі матеріалів вбачається, зокрема, що міжнародні юристи Нейл Бейліс [Neil Baylis], Габріела Р. Да Коста [Gabriela R. Da Costa], Олівер; Бейтс [Oliver Bates] компанії K&L GATES, за результатом аналізу рішень Європейської Комісії та рішень Національних Органів різних країн (Сполучене Королівство, Польща, Німеччина), зазначають у своєму висновку: "За результатами нашого аналізу Порівнюваних Рішень Попереднє Рішення АМКУ є помилковим у декількох відношеннях. По-перше, воно, здається, занадто сильно ґрунтується на різницях у цінах на товари; по-друге, в ньому не наведено належної та об'єктивної інформації з ринку щодо взаємозамінності - що, як правило, було наведено у розслідуваннях такого роду європейськими органами - стосовно (і) взаємозамінності використання споживачами (взаємозамінності на стороні попиту) або (іі) взаємозамінності зі Сторони пропозиції різних видів добрив, що потенційно конкурують між собою; та, по-третє, як наслідок, воно (Попереднє Рішення АМКУ) штучно звужує товарні межі ринку...".
		При цьому, суд вважає доречними доводи позивачів про те, що АМКУ безпідставно не звертає жодної уваги, що протягом досліджуваного періоду на територію України завозилися значні об'єми складних (комплексних) азотовмісних добрив НПК 33:1:1 та Азотофосфат 33:3, вироблених в Росії, при чому російські виробники імпортували їх в Україну під іншою назвою та іншим кодом УКТЗЕД.
		Суд вважає обґрунтованими доводи позивачів про те, що в період 2016-2017 роках ПАТ "Дорогобуж" ввозив в Україну азотофосфату під кодом 3105201000 УКТ ЗЕД, таким чином, оминаючи антидемпінгові заходи, встановлені проти нього.
		При цьому, Міжвідомчою Комісією з Міжнародної Торгівлі після проведеного розслідування був змінений опис товару "Амміачна селітра", що є об'єктом застосування антидемпінгових заходів, що слідує з Повідомлення Міжвідомчої Комісії з Міжнародної Торгівлі від 27.03.2018 р.: "тверді добрива та інші продукти мінеральні або хімічні, азотні (не у водному розчині): нітрат амонію (аміачна селітра) без домішок, нітрат амонію (аміачна селітра) з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами, що не є добривами та суміші добрив та інших продуктів на основі нітрату амонію (аміачної селітри) із вмістом двох або більше поживних елементів, в яких сумарна масова частка нітратного і амонійного азоту у перерахунку на азот у сухій речовині складає не менше як 28 мас. %, незалежно від їх цільового використання, які класифікуються згідно з УКТЗЕД у товарних позиціях 3102 та 3105".
		Також, суд погоджується із доводами позивачів про те, що Міністерством економічного розвитку та торгівлі України та МКМТ було встановлено опис товару "аміачна селітра" з урахуванням її споживчих характеристик та доведено що NPK 33-1-1 та NP 33-3 також є аміачного селітрою, проте, такі обставини АМКУ досліджено не було. Також, АМКУ не врахував позиції Європейської Комісії та міжнародних експертів щодо взаємозамінності азотних мінеральних добрив альтернативними товарами. Зокрема, у Рішенні No ІV/M.769 - Norsk Hydro / Arnyca (Enichem Agricoltura) вказано, що "Азот (N), фосфор (P) та калій (К) є основним джерелом поживних речовин для рослин які необхідні у великих кількостях для застосування в агросекторі. Добрива можуть бути в однорідній поживній формі (чистий азот, чистий фосфат та чисті калійні добрива) або у комбінованій формі, яка може містити будь-яку комбінацію N, Р та К (складені добрива). Комбіновані добрива можуть бути у формі NPK, NP, NK, що розрізняються від відсоткового відношення азоту, фосфору та калію. Вони можуть бути виготовлені як сукупність гранул, при цьому кожна гранула містить окрему поживну речовину, або у формі суміші де кожна поживна речовина присутня в окремій гранулі, яка в подальшому "змішується" до необхідної формули. Широке визначення ринку включає всі види азотовмісних добрив (карбамід, ВАС, КАС, АС, СА, інший чистий азот, NPK)".
		Таким чином, Європейська комісія розглядає товарними межами ринку азотних мінеральних добрив не лише всі види азотних мінеральних добрив, а також всю іншу продукцію, що містить в своєму складі азот, що АМКУ не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення.
		Як вбачається з Рішення, АМКУ в абз. (99) вказує, що: "таким чином, з інформації, наданої Комітету Держстатом, не вбачається можливим встановити, який обсяг виробленого аміаку безводного реалізовано на внутрішньому ринку як окреме добриво, а який - як сировину для виробництва інших азотних мінеральних добрив "; в абз. (100): "отже, в цілях розслідування азотні мінеральні добрива, за винятком аміаку безводного".
		При цьому, суд погоджується з позицією позивачів про те, що відсутність  офіційної статистики щодо розподілу аміаку безводного на виробництво та в якості мінеральних добрив не свідчить про можливість та обґрунтованість визначення товарних меж ринку як азотних мінеральних добрив, за винятком аміаку безводного, а виключення цілого типу азотних мінеральних добрив з товарних меж досліджуваного ринку не може вважатись обґрунтованим.
		Відповідно до пункту 4.1.15 ДСТУ 4884:2007 безводний аміак - напівпродукт, хімічний продукт, використовуваний у подальшій стадії вироблення добрив, але часто придатний для безпосереднього використання як Добриво (ДСТУ EN 12944-1). Крім цього, АМКУ в рішенні зазначає, що рідкі аміачні добрива (аміачна вода і безводний аміак) взаємозамінні і за своєю ефективністю рівноцінні аміачній селітрі, а безводний аміак - високоефективне, найбільш концентроване азотне добриво, застосовується на всіх ґрунтах під всі культури. За оцінками ДП "Укрпромзовнішекспертиза", у 2017 році частка аміаку безводного у споживанні в якості добрив становила 8,4% та була збільшена на 18% у порівнянні із 2014 роком і аж на 36% у порівнянні із 2016 роком Водночас, АМКУ включає в товарні межі досліджуваного ринку селітру, хоча селітра (нітрат амонію) є товаром подвійного призначення (використовуються як азотні добрива, а також у промислових цілях для виробництва рідких емульсійних вибухових сумішей, твердих вибухових сумішей, де селітра складає від 50% до 90% вмісту). При цьому, виробництво вибухових сумішей в Україні складає близько 140 тис. тон на рік. Суд вважає обґрунтованими також доводи позивачів про те, що селітра та карбамід також використовується для приготування іншого азотного добрива КАС шляхом змішування/розчину цих двох компонентів у звичайній воді. Також нітрат натрію і нітрат калію (інші види азотних добрив) активно застосовуються в якості харчових добавок як консерванти, наприклад, при виробництві сирів, ковбасних виробів. З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими сумніви позивачів у вірності здійснених АМКУ розрахунків обсягів реалізації селітри тільки як мінерального добрива, при цьому не розрахувавши обсяг реалізації аміаку безводного через відсутність офіційної статистики щодо розподілу аміаку безводного на виробництво та у якості мінеральних добрив.
		Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженнями позивачів про те, що АМКУ не дослідив належним чином та невірно розрахував обсяги реалізації товарів, що призвело до неправильного визначення товарних меж ринку та неналежного розрахунку частки позивачів на ринку; при цьому, АМКУ мав можливість самостійно розрахувати частку аміаку безводного, який був використаний у якості мінеральних добрив шляхом направлення відповідних вимог суб'єктам господарювання.
		Також, суд вважає обґрунтованими і доводи позивачів про те, що Комітет безпідставно звузив географічні (територіальні) межі ринку. Так, в абз. (112) рішення АМКУ вказує, що територіальними (географічними) межами ринку первинно/ реалізації азотних мінеральних добрив (продаж товару виробниками або імпортерами) є межі загальнодержавного ринку України. При цьому, відповідно до п. 6.1. Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належить до групи взаємозамінних товарів (товарної групи) є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися:
		 фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи);
		 технологічні зв'язки між виробниками і споживачами; ,
		 можливості Щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування;
		 співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів;
		 можливості щодо переміщення попит на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні;
		 рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи);
		 наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажної розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки;
		 наявність знаків для товарів і послуг;
		 наявність на відповідній території та рівень бар'єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар'єрів; економічних і організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар'єрів, що пов'язані ефектом масштабу виробництва; бар'єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар'єрів, пов'язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо;
		 місце розташування специфічних груп споживачів; 
		 рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями.
		Позивачі вказують, що значна частка імпорту іноземної продукції в Україну та високий рівень міжнародної торгівлі дає підстави розглядати географічні межі ринку в залежності від економічних зон, які склались на практиці (тобто ширші за загальнодержавний ринок). При цьому зазначений підхід підтверджується світовим досвідом, позиціями експертів та практикою самого АМКУ яка склалася, зокрема, під час розгляду справ про надання дозволів на економічну концентрацію згідно з рішеннями АМКУ № 263-р та № 261-р від 8 червня 2011 року за участю тих самих суб'єктів господарювання та того ж самого товару.
		Позивачі наголошують, що, зокрема, експертний висновок Хасана Какая [Hassan Qaqaya], колишнього голови департаменту ЮНКТАД з питань конкуренції, від 05.07.2018, (наявний в матеріалах справи №126-26.13/67-15) в якому зазначається, що: "вважається, що по відношенню до азотних мінеральних добрив, відповідний ринок в Україні є ринком реалізації, а не ринком виробництва та реалізації. Ринок виробництва включає продукцію вітчизняного виробництва, а також імпорт із Росії та Білорусії та, можливо, є ширшим за обсягами, зважаючи на те, що азотні добрива продаються у великих обсягах на світовому рівні й те, що рівень імпорту в Україні є високим. Таким чином, визначаються, що такі причини дають можливість розглядати географічні межі відповідного ринку ширше ніж це зазначено АМКУ (тобто, ширше території України)." Під час дослідження територіальних меж ринку Хасана Какая прийшов до висновків, що: "твердження АМКУ щодо географічних меж ринку не враховує факт диференціації постачальників добрив із погляду географічного розташування та інших аспектів логістичної ефективності з точки зору споживачів". Міжнародні юристи Нейл Бейліс [Neil Baylis], Габріела Р. Да Коста [Gabriela R. Da Costa], Олівер Бейтс [Oliver Bates] компанії K&L Gates, провівши аналіз рішень Європейської Комісії та рішень Національних Органів різних країн (Сполучене Королівство, Польща, Німеччина), зазначають у своєму висновку: "Згадані вище фактори та прецедентне право ЄС указують на ринок, що його географічні межі не менші за ЄЕП: це є серйозною підставою вважати, що ринок виходить за межі території України та, найпевніше, охоплює Європу та Україну або принаймні Східну Європу, в тому числі Україну та Росію". "Здається, що якби АМКУ провів об'єктивніше та повніше оцінювання географічних меж ринку, враховуючи конкурентний тиск Імпорту й експорту, як і вплив інших характеристик ринку, що є звичайною практикою в європейських антимонопольних розслідуваннях, то найімовірніше, що він дійшов би висновків, схожих на висновки, викладені в Порівнюваних Рішеннях, а саме що географічні межі відповідного ринку слід визначати як ширші за національний ринок".
		Також, суд вважає обґрунтованими доводи позивачів про те, що під час розгляду справ про надання дозволу Групі ДФ на придбання акцій ВАТ "Рівнеазот" та ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", АМКУ визначав задіяними межами товарного ринку: Україну, Білорусь та західні області Російської Федерації, зазначивши в Рішенні АМКУ № 263-р від 8 червня 2011 року: "Україна тісно інтегрована у світовий ринок азотовмісних мінеральних добрив (через значні обсяги виробництва та імпорту) і цінова кон'юнктура на добрива в Україні у 2008-2010роках формувалась під впливом ситуації на глобальному ринку, тобто ціна внутрішнього ринку відповідала експортній ціні (з врахуванням коригувань на умови поставки), і вони мали однакову динаміку змін; В сучасних умовах посилення глобалізації та розширення географії і обсягів торгівлі географічними межами ринку азотовмісних мінеральних добрив слід розглядати територію України, Білорусі та західних областей Росії, які прилягають до кордону України на відстані до 300 км від кордону), а саме: Ростовську, Волгоградську, Воронізьку, Білгородську, Липецьку, Курську, Орловську, Смоленську, Брянську, та Калузьку області, Ставропольський край (надалі - західні області Росії); таке визначення географічних меж ринку обумовлене наступними факторами:
		Україна, Білорусь та західні області Росії мають схожі ґрунтово-кліматичні умови (склад ґрунтів, погодні умови, температурний режим тощо), в результаті чого в цих країнах вирощуються однакові сільськогосподарські культури (пшениця, ячмінь, соняшник, цукрові буряки, картопля, кормові культури тощо), для них характерна одна сезонність в споживанні добрив тощо;
		Хімічна індустрія України, Росії та Білорусі формувалась в період СРСР одночасно (60-70-ті роки XX століття) і тепер підприємства цих країн використовують однакові технології та випускають подібну (таку саму) продукцію (єдиний стандарт на добрива, однакові характеристики продукції тощо)".
		З наведених підстав, суд погоджується з твердженнями позивачів про те, що АМКУ безпідставно змінив власну сталу практику оцінки відповідних ринків та не надав належного обґрунтування, в чому полягали кардинальні зміни з 2011 до 2014 року на ринках, що призвело до звуження міждержавного ринку до меж національного. При цьому, заперечення відповідача щодо встановлених обмежень імпорту на митну територію України відповідних товарів, а також посилання на рішення антимонопольних органів інших держав не спростовують наведених обставин.
		За результатом розгляду даної справи, суд також погоджується з твердженнями позивачів про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення АМКУ не враховував ступень відкритості ринку (далі - "СВР"), що є порушенням критеріїв Методики. Так, в абз. (324) рішення АМКУ зазначив, що у 2014, 2015, 2016 роках показники СВР не перевищував 40%.
		Відповідно до п. 6.3. Методики, СВР щодо міжнародної, міжрегіональної торгівлі оцінюється за показником, який розраховується як відсоткове співвідношення суми загального обсягу ввезення (імпорту) товару на певний ринок з територій інших регіонів держави (інших країн) до загального обсягу ринку.
		Як вбачається з експертного висновку "Ринок азотних добрив в Україні, Росії та Білорусі в 2012-2016 рр.", підготовленого ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" (міститься в матеріалах справи №126-26.13/67-15), імпорт азотних мінеральних добрив зріс на 116% за період 2012-2016 рр. та становив в 2014 р. - 732 000 т.; в 2015 р. - 974 900 т.; в 2016 р. - 1 241 000 т. Приріст імпорту останніх чотирьох років забезпечило зростання, зокрема поставок сульфату амонію (+520,7%). Водночас, ріст імпорту вапняково-аміачної селітри (ВАС) протягом останніх років, на думку експертів пов'язаний з тим, що російські виробники поставляють нітрат амонію під виглядом ВАС, уникаючи таким чином діючих антидемпінгових мит на їхню продукцію (на долю російських виробників припадає 78% всього імпорту). При цьому, для 3 основних товарних сегментів ринку рівень імпортної присутності був більшим за 40%: вапняково-аміачної селітри (85%), сульфату амонію (81%) та КАС (43%).
		Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивачів про те, що такий значний об'єм імпорту потребує додаткового дослідження з боку АМКУ, оскільки відповідно до п. 6.3. Методики СВР > 40% є ознакою відкритості загальнодержавного ринку і може потребувати додаткового дослідження щодо впливу закордонних продавців, постачальників/ виробників на становище, яке займають суб'єкт (суб'єкти) господарювання на цьому ринку; проте, такі обставини АМКУ не досліджувались в оскаржуваному рішенні.
		У абз. (120) рішення АМКУ зазначив, що: "При проведенні дослідження умов вступу на ринок первинної реалізації азотних мінеральних добрив встановлено, що бар'єром, який перешкоджає вступу на ринок, є адміністративний бар'єр - наявність обмежень діяльності суб'єктів господарювання на зазначеному ринку, встановлений органами влади".
		У абз. (129) рішення АМКУ зазначив, що: "Отже, на теперішній час діють антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну аміачної селітри, карбаміду та КАС походженням з Російської Федерації, та заборонені до ввезення на митну територію України сульфат амонію та ВАС".
		У абз. (130) рішення АМКУ зазначив, що: "Іншим бар'єром Вступу на ринок первинної реалізації азотних мінеральних добрив є економічні обмеження, пов'язані з необхідністю організації промислового виробництва азотних мінеральних добрив та побудови відповідної інфраструктури, що потребує значних капіталовкладень та тривалого часу".
		При цьому, позивачі не погоджуються з вищенаведеними висновками та вказують, що відповідно до Методики бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні. Позивачі вважають, що такі твердження АМКУ не відповідають самій меті застосування компетентним державним органом антидемпінгових заходів та суперечить Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового Імпорту", відповідно до частини першої статті 36 якого при підготовці висновку з питання, чи потребують національні інтереси застосування антидемпінгових заходів, особлива увага приділяється необхідності усунення впливу диспропорцій у товарообміні, які виникли внаслідок демпінгу, що заподіює шкоду, і відновлення конкуренції. Тобто, названий Закон прямо вказує, що одним із двох основних завдань антидемпінгових заходів є відновлення конкуренції, яка була усунута внаслідок демпінгу.
		Позивачі звертають увагу, що запровадження антидемпінгових заходів стало результатом розвитку ринку та посилення конкуренції на ньому. Національні виробники - конкуренти Групи ДФ почали виробляти альтернативні комплексні азотовмісні добрива у значних кількостях, а частка імпорту значно збільшується кожного року за рахунок нових імпортерів з усього світу. Незважаючи на той факт, що частка Групи ДФ значно зменшилась за останні роки, запровадження антидемпінгових заходів є об'єктивним покращенням ситуації на ринку та сприяє розвитку здорової конкуренції на ньому, а тому, на думку позивачів, не може вважатись бар'єром для вступу на ринок будь-яким доброчесним постачальникам; а застосування антидемпінгових заходів щодо експортерів з Російської Федерації є заходом з відновлення конкуренції, а не бар'єром входження на ринок. 
		З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими доводи позивачів про те, що АМКУ неналежним чином встановив і дослідив територіальні (географічні) межі ринку первинної реалізації азотних мінеральних добрив, що, в свою чергу, впливає і на висновки щодо монопольного (домінуючого) положення на ринку позивачів.
		Також, суд дійшов висновку і про обґрунтованість тверджень позивачів про те, що АМКУ порушив Методику при визначенні часових меж ринку, з огляду на те, що абз. (118) Оскаржуваного рішення АМКУ часові межі ринку первинної реалізації азотних мінеральних добрив визначено як 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік. При цьому, ситуація на ринку протягом даного періоду (2014-2017 років) не була стабільною, а частка Групи ДФ суттєво зменшувалась протягом зазначеного періоду; зважаючи на сезонний характер ринку споживання, необґрунтованою є прив'язка до календарного, а не маркетингового року. Так само, досліджуваний АМКУ ринок не був сталим і протягом 2018-2019 років, а постійно змінюється з урахуванням особливостей експортно-імпортних операцій, проте, АМКУ не досліджував ринок протягом 2018-2019 років.
		З огляду на встановлені обставини невірного визначення ринку, суд також погоджується і з доводами позивачів про те, що АМКУ не довів належним чином наявність монопольного становища у Групи ДФ. Так, в абз. (140), (143) та (144) рішення відповідач зазначає, що Група ДФ на ринку первинної реалізації азотних мінеральних Добрив протягом 2014-2017 років займала монопольне (домінуюче) становище із часткою: у 2014 році - 61,01 %; у 2015 році - 52,40 %; у 2016 році - 55,56 %; у 2017році - 35,45 %. Через припинення виробництва заводами Групи в березні 2017 року гостро постало питання дефіциту азотних мінеральних добрив, оскільки весняна посівна кампанія в аграріїв - період активного внесення добрив у ґрунти. За повідомленнями з відкритих джерел, дефіцит аміачної селітри, карбаміду та КАС на 25 березня 2017 року становив 676 тис. тонн; при цьому здійснити імпортні поставки необхідних обсягів вказаних добрив у строки проведення посівних робіт неможливо: максимальні обсяги поставок з РФ (найбільший імпортер) відбулися в лютому 2015 року та становили загалом 210 тис. тонн. Крім того, порівняно невеликі частки на ринку первинної реалізації азотних мінеральних добрив вітчизняних виробників - конкурентів Групи, а також бар'єри доступу на ринок для імпортерів добрив російського виробництва у вигляді антидемпінгових заходів, застосованих - Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі для аміачної селітри, карбаміду та КАС, також свідчать про те, що Група не зазнавала значної конкуренції у період 2014 - 2017років. 
		Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Згідно з п. 2 цієї статті монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
		Відповідно до Методики частка суб'єкта господарювання на ринку розраховується за формулою: Pj = Qj / QPT 100 %, при цьому, суд погоджується з доводами позивачів про те, що використання невірної одиниці вимірювання призвело до неправильного використання формули для розрахунку частки Групи ДФ (АМКУ використав одиниці вимірювання для товару - тисяч тон мінеральних добрив, замість тисяч тон азоту згідно з європейськими стандартами, що було встановлено судом вище).
		Також, суд вважає обґрунтованими і доводи позивачів про те, що у 2017 році, частка Групи ДФ різко знизилася та становила 35,45%, що визнає АМКУ, та було зумовлене постійною зміною особливостей експортно-імпортних операцій, а також тиском з боку конкурентів; АМКУ не дослідив, яким чином поведінка Групи ДФ, зокрема цінова, співвідносилася в досліджуваний період із загальноринковими тенденціями, і яким чином співвідносились цінові пропозиції Групи ДФ з пропозиціями інших учасників ринку.
		Також, суд вважає передчасними та неналежним чином доведеними висновки АМКУ про те, що механізм ціноутворення позивачів є маніпуляцією, та погоджується з доводами позивачів про те, що оцінка АМКУ змодельованої собівартості газу як "значної нижчої" є оціночною, при чому АМКУ не проаналізовано ступінь кореляції між собівартістю та ціною реалізації. За доводами позивачів, низький рівень такої кореляції свідчить про те, що на ціну впливала у першу чергу не собівартість, а інші чинники, основним з яких є ринкова ціна. Серед іншого, позивачі вказують, що в лютому 2015 року, на початку сезону внесення азотних мінеральних добрив, ТОВ "НФ Трейдінг" було вимушене реалізовувати добрива за ціною нижчою, ніж собівартість, що свідчить про наявність значного конкурентного тиску.
		При цьому, суд вважає обґрунтованими доводи позивачів про те, що відповідачем не було встановлено належним чином обставини, що мають значення для справи, зокрема: які обсяги газу використовувалися ПрАТ "Рівнеазот" для виробництва, яке співвідношення у ПрАТ "Рівнеазот" перепродажу та використання газу для виробництва, як вплинув перепродаж на собівартість добрив, що вироблялися ПАТ "Азот"; причини перепродажу газу всередині групи, взаємозв'язку періодів, у які відбувався перепродаж, та періодів завищення цін. АМКУ не дослідив, чи виводилися запаси з підземних газових сховищ ("ПГС") в періоди завищення собівартості, які обсяги газу були задіяні та вплив даних факторів на формування собівартості азотних мінеральних добрив.
		Як стверджують позивачі, перепродаж газу всередині однієї групи викликаний бюрократичною процедурою можливості купувати та перепродавати природний газ лише виключними суб'єктами господарювання, що володіють відповідними ліцензіями. Так, в грудні 2013 року газ був завезений в Україну та покладений на зберігання на ім'я заводів-виробників. У зв'язку із початком бойових дій на території Донецької та Луганської областей, установки із виробництва аміаку на ПрАТ "Концерн Стирол" та ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" були повністю зупинені на початку 2014 року з міркувань безпеки, тож природній газ, який належав цим заводам та знаходився на зберіганні у підземних газових сховищах, був використаний ПАТ "Азот". Оскільки торгівля газом потребувала ліцензії НКРЕ (яка була у наявності лише у ПрАТ "Рівнеазот") продаж газу здійснювався із залученням ПрАТ "Рівнеазот" в якості торговця. Позивачі вказують, що Група ДФ отримувала, як правило, одну ліцензію на всю групу, після чого компанія, що володіла ліцензією перепродувала газ всім іншим підприємствам. Пізніше, коли ліцензія в одного підприємства закінчувалася - вступала в угоду друга групова компанія. 
		Водночас, оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування неврахування Комітетом зазначених вище доводів, тож суд вважає неспростованими відповідачем доводи позивачів про те, що перепродаж газу всередині Групи ДФ мав об'єктивні економічні причини та не пов'язаний зі становищем Групи ДФ на ринку.
		Також, суд погоджується з доводами позивачів про неналежне дослідження АМКУ цін на газ при визначенні цін реалізації товару, оскільки з матеріалів справи Комітету не вбачається дослідження наданих Групою ДФ первинних документів (договорів, актів прийому-передачі та платіжних відомостей). Водночас, за висновками суду, врахування первинних даних бухгалтерського та податкового обліку є визначальним при дослідженні завищення цін при перепродажі газу.
		Як вбачається з абз. (206) Оскаржуваного рішення, дії учасників Групи, пов'язані з перепродажем один одному природного газу, який використовувався для виробництва добрив, призвели до встановлення необґрунтованою завищеної ціни реалізації товару на внутрішній ринок Групою ДФ. 
		Водночас, позивачі не погоджуються з такими твердженнями та зазначають,  що на встановлення ним цін перш за все впливає ринкова ціна, проте, АМКУ, не дослідив рівень ринкових цін та кореляцію ринкових цін і цін Групи ДФ та наскільки ринкові ціни впливали на ціни, які встановлювала Група ДФ і навпаки. Також, АМКУ не встановив, як ціна природного газу впливає на собівартість та ціну азотних мінеральних добрив та не з'ясував, якою є роль аміаку в технологічному процесі виробництва аміачної селітри та інших азотних мінеральних добрив (окрім карбаміду), яка частка вартості газу в собівартості виробництва карбаміду та інших азотних мінеральних добрив (окрім аміачної селітри), чи може бути частка вартості газу в собівартості виробництва аміачної селітри різною на різних Заводах ОСГХЕМ внаслідок різниці в технологічних процесах, чи підтверджуються дані, надані одним із Заводів ОСТХЕМ, в інших джерелах, чи змінювалися відповідні показники протягом періоду 2014-2015 років, якими є інші компоненти собівартості та чи змінювалися вони.
		Суд погоджується з доводами позивачів про те, що не встановивши достовірно, якою була частка газу в собівартості різних видів азотних мінеральних добрив та інші компоненти такої собівартості, неможливо зробити обґрунтовані висновки про вплив зміни ціни газу на зміну кінцевої ціни добрив та на зміну рівня цін на ринку.
		Крім того, суд погоджується із доводами позивачів про те, що АМКУ не встановив причинно-наслідковий зв'язок між діями Групи ДФ та наявністю негативних наслідків, зокрема не встановив, що ціноутворення Групи ДФ призвела до настання чи можливості настання конкретних негативних наслідків у вигляді ущемлення інтересів покупців; не встановив, у чому саме полягало ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, та чи було воно наслідком дій Груп ДФ; не дослідив, які саме інтереси і як були чи могли бути ущемлені. 
		Таким чином, вважає обґрунтованими доводи позивачів про те, що відповідач належним чином не довів, що дії Групи ДФ не могли б мати місце за наявності на ринку значної конкуренції; не довів причинно-наслідковий зв'язок між такими діями та негативними наслідками; не обґрунтував настання чи можливість настання конкретних негативних наслідків у вигляді ущемлення інтересів покупців. 
		Також, суд погоджується з доводами позивачів про те, що АМКУ при прийнятті Оскаржуваного рішення не врахував тверджень відносно того, що зупинка виробництва була вимушеною дією Групи ДФ, що не може кваліфікуватися як "обмеження виробництва", яке за визначенням є свідомим, а така зупинка відбулася з незалежних від Групи ДФ причин.
		Відповідно до позиції Європейської Комісії, зловживання передбачене підпунктом (b) другого пункту статті 102 ДФЕС (ст. 86 ДЕС) у справі Porto di Genova [1991], абз. (19), зроблено свідомо, навіть в інтересах робітників, вважається зловживанням монопольним (домінуючим) становищем.
		Водночас, з оскаржуваного рішення не вбачається обґрунтування можливих підстав для прийняття Групою ДФ рішення про обмеження виробництва, та можливості отримання будь-яких вигод від такого обмеження; та не досліджено обставин понесення позивачами збитків внаслідок зупинення виробництва. Комітет належним чином не дослідив і не з'ясував вплив дій Укртрансгазу на зупинення виробництва Заводів ОСТХЕМ, не дослідив  обсяги заборгованості Групи ДФ Укртрансгазу у інших періодах, та обсяги заборгованості інших суб'єктів господарювання Укртрансгазу, за яких останній припиняв надання послуг. Таким чином, АМКУ не міг встановити, чи поведінка Укртрансгазу була стандартною очікуваною для Групи ДФ. Позивачі вказують, що припинення надання послуг Укртрансгазом було неочікуваним для Групи ДФ, адже, за їх інформацією, Укртрансгаз не припиняв надавати послуги суб'єктам господарювання із заборгованістю у значно більших обсягах, ніж 28 млн. грн. 
		Суд також погоджується з твердженнями позивачів про те, що відповідач неповно з'ясував наявність конфлікту з Укртрансгазом та його вплив на зупинення виробництва. З огляду на наведене, суд погоджується з доводами позивачів про те, що зупинка виробництва у 2017 році не може бути визнана обмеженням виробництва у розумінні ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", без належного встановлення факту того, що така зупинка відбулася саме внаслідок економічного рішення Групи ДФ, а не з незалежних від Заводів ОСГХЕМ причин.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Інші доводи і твердження позивачів, зокрема, щодо порушення процесуальних норм, зокрема, відхилення заяви позивачів про зупинення розгляду справи, обмеження стислими часовими строками, відхилення заяви про захист від недобросовісної конкуренції тощо, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вирішення процесуальних питань щодо розгляду справ АМКУ віднесено до виключної компетенції органів Антимонопольного комітету, а суд не повноважний перебирати на себе відповідні функції чи надавати Комітету вказівки щодо порядку і строків розгляду антимонопольних справ.
		Заперечення ж відповідача проти позовних вимог судом відхиляються з огляду на те, що такі заперечення не спростовують встановлених судом обставин щодо неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які Комітет визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні АМКУ, фактичним обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права при прийнятті рішення №598-р від 05.09.2019 р.
		В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного 
		З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позови Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", Приватного акціонерного товариства "АЗОТ", Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" задовольнити повністю.
		2. Визнати недійним рішення Антимонопольного комітету України № 598-р від 05.09.19 р. відносно Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", Приватного акціонерного товариства "АЗОТ", Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна", в повному обсязі.
		3. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Липківського, 45; код ЄДРПОУ 0032767) на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (93403, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5; код ЄДРПОУ 33270581) 9 605 грн (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень) судового збору.
		4. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Липківського, 45; код ЄДРПОУ 0032767) на користь Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72; код ЄДРПОУ 00203826) 9 605 грн (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень) судового збору.
		5. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Липківського, 45; код ЄДРПОУ 0032767) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м. Рівне, Рівне-17; код ЄДРПОУ 05607824) 9 605 грн (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень) судового збору.
		6. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Липківського, 45; код ЄДРПОУ 0032767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ Трейдінг Україна" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2; код ЄДРПОУ 37883328) 7 684 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.
		 
		На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
		 
		Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст рішення складено 07.08.2020 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                     Н.І. Зеленіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...