Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/1100/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2020. Зареєстровано: 09.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2020.
Дата набрання законної сили: 29.12.2022
Результат оскарження 29.12.2022 Апеляційний суд міста Києва: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/754/37/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014100000000771

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 1-кп/754/37/20 
		Справа№754/1100/17
		Вирок 
		Іменем України
		 
		07 серпня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва у складі: 
		 
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		секретарі судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження № 42014100000000771 від 06.07.2014 р. відносно
		ОСОБА_4 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
		м. Горлівка Донецької області,
		громадянина України, з вищою освітою, одруженого, проживаючого в 
		АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 ,
		не судимого,
		 
		про обвинувачення за ч. 2 ст. 369, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 393 КК України,
		 
		за участі сторони обвинувачення - прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		 
		 
		 
		сторони захисту -    захисників  адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
		   обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		   
		                   У С Т А Н О В И В :
		 
		23.05.2014 року Генеральною прокуратурою України під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012000000000029 від 21.11.2012 року повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України.
		27.12.2012 року ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук у зв`язку із переховуванням від слідства за межами України.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2012 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		04.07.2013 року ОСОБА_4 затримано на території Угорщини, в подальшому екстрадовано до України.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2014 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, після чого він утримувався в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.
		З 24.06.2014 року у зв`язку з необхідністю отримання лікування, ОСОБА_4 утримувався під вартою у приміщенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві, де його охорону цілодобово здійснювали працівники Київського слідчого ізолятора.
		   29.05.2014 року ОСОБА_4 повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012000000000029 та стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження.
		Усвідомлюючи, що невдовзі обвинувальний акт у кримінальному провадженні буде передано до суду та за результатами судового розгляду його може бути визнано винним у вчиненні інкримінованих злочинів і призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк, ОСОБА_4 прийняв рішення про вчинення злочинів з метою ухилення від кримінального переслідування шляхом надання неправомірної вигоди службовим особам Київського слідчого ізолятора та втечі з-під варти.
		З цією метою ОСОБА_4 під час перебування під вартою в Київському слідчому ізоляторі з 26.03.2014 р. по 24.06.2014 р. та в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з 24.06.2014 р. по 5.07.2014 р., розробив план втечі, залучивши до його реалізації осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.
		   Згідно з розробленим ОСОБА_4 планом, йому необхідно було мати у користуванні мобільний телефон для координації своїх дій з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, які були залучені до організації його втечі з-під варти, у зв"язку з чим ОСОБА_4 вирішив надати неправомірну вигоду працівникам Київського слідчого ізолятора з числа варти, які його охороняли, за невчинення ними дій із використанням наданої їм влади та службового становища, а саме, за неперешкодження та неприпинення користування ОСОБА_4 мобільним телефоном під час перебування під вартою в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги по вул.Братиславській, 3 в м.Києві, що прямо заборонено п. 4.5 Правил внутрішнього розпорядку, відповідно до якого забороняється користуватися та зберігати при собі, серед інших предметів, радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, сім-картки, скетч-картки поповенення рахунку мобільного зв"язку тощо).
		    На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_4 25.06.2014 р. близько 19 год. у приміщенні відділення невідкладної терапії на 12 поверсі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві, діючи умисно, з мотиву уникнути в подальшому негативних для нього наслідків притягнення до кримінальної відповідальності, з метою безперешкодного використання ним в умовах тримання під вартою мобільного телефону для подальшої координації своїх дій по підготовці втечі із особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, надав неправомірну вигоду в сумі 500 гривень службовій особі - інспектору групи з мобілізаційної роботи та цивільної оборони Київського слідчого ізолятору ОСОБА_18 , який 25.06.2014 року виконував обов`язки начальника варти з охорони ОСОБА_4 в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги по вул. Братислаській, 3 в м. Києві, за невчинення ним відповідно до повноважень начальника варти дій по перешкоджанню та припиненню протиправного використання ОСОБА_4 мобільного телефону під час його, ОСОБА_18 , чергування у вказаний період часу.
		    Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, 29.06.2014 р. приблизно о 14 год. у приміщенні невідкладної терапії на 12 поверсі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві задля реалізації свого злочинного умислу, за тих же мотиву та мети, за посередництва особи, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, надав неправомірну вигоду в сумі 500 гривень службовій особі - інспектору групи з мобілізаційної роботи та цивільної оборони Київського слідчого ізолятору ОСОБА_18 , який 29.06.2014 р. виконував обов`язки начальника варти з охорони ОСОБА_4 в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві, за невчинення ним відповідно до повноважень начальника варти дій по перешкоджанню та припиненню протиправного використання ОСОБА_4 мобільного телефону.
		    Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, 04.07.2014 р. приблизно о 10.30 год. у приміщенні невідкладної терапії на 12 поверсі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві задля реалізації свого злочинного умислу, за тих же мотиву та мети, надав неправомірну вигоду в сумі 100 доларів США, що становить 1182 гривень 70 копійок, службовій особі - інспектору групи з мобілізаційної роботи та цивільної оборони Київського слідчого ізолятору ОСОБА_18 , який 04.07.2014 р. виконував обов`язки начальника варти з охорони ОСОБА_4 в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві, за невчинення ним відповідно до повноважень начальника варти дій по перешкоджанню та припиненню протиправного використання ОСОБА_4 мобільного телефону під час його, ОСОБА_18 , чергування у вказаний період часу.
		 
		   Крім того, ОСОБА_4 , щодо якого відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 27.03.2014 р. застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12012000000000029 від 21.11.2012 р., в рамках якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 15, п.п. 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України, вчинив втечу з-під варти, будучи особою, що перебувала у попередньому ув`язненні, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
		   Так, після розмови з начальником слідчого ізолятора - начальнику арештного дому Київського слідчого ізолятора ОСОБА_19 03.07.2014 р. близько 21.31 год. у приміщенні палати № 1201 на 12 поверсі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві, де ОСОБА_4 утримувався під вартою, останній, розуміючи, що його переведення до медичного закладу - Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії медичних наук України", звідки він планував втечу, не відбудеться, та найближчим часом його буде повернуто з відділення невідкладної терапії Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги до Київського слідчого ізолятора, прийняв рішення про втечу з-під варти.
		   05.07.2014 року в період часу з 11.20 год. до 05.30 год. 06.07.2014 р. ОСОБА_4 вступив у попередню змову з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка входила до складу варти з охорони ОСОБА_4 05.07.2014 року, разом з якою розробив план втечі з-під варти з метою ухилення ОСОБА_4 від кримінального переслідування та кримінальної відповідальності.
		   6.07.2014 р. близько о 05 год. 30 хв., діючи відповідно до розробленого плану, дочекавшись, поки заснув начальник варти ОСОБА_18 , особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, під виглядом супроводження ОСОБА_4 до ванної кімнати, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , як пособник, вивела ОСОБА_4 з палати № 1201, в якій останній утримувався, та через побутові приміщення Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги вивела ОСОБА_4 з території лікарні, після чого ОСОБА_4 втік у невідомому напрямку. В подальшому, за сприяння осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, ОСОБА_4 залишив територію України.
		 
		    ОСОБА_4 визнається винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 369 КК України, а саме у наданні неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, повторо, та ч.2 ст. 393 КК України, а саме, у втечі особою, що перебуває у попередньому ув"язненні, з-під варти за попередньою змовою групою осіб.
		   
		    ОСОБА_4 винним себе не визнав і показав, що він являвся народним депутатом 5-6 скликання спочатку від БЮТ, потім вимушений був перейти до партії регіонів. При цьому, ОСОБА_20 та інші його земляки просили його, коли він перебував в БЮТ, щоб він не голосував в парламенті за відставку прем"єр-міністра ОСОБА_20 , але він проголосував за відставку останнього і за призначення прем"єр-міністром ОСОБА_21 , після чого йому передали «великий привіт» від ОСОБА_20 , сказали, що він цього не забуде і знищить його. На початку 2010 р. ОСОБА_20 став президентом України і йому передали, щоб він готувався, що його будуть "рвати". Він посилив охорону, пересів в броньований автомобіль, відчував, що за ним стежать. ОСОБА_20 дав вказівку арештувати його дружину, а потім і його. Син генерального прокурора ОСОБА_22 пропонував йому дати показання про обставини розкрадання "Родовідбанку" ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , на що він відповів, що йому про ці обставини не відомо. В 2009 р. під час перевірки "Родовідбанку" він познайомився з ОСОБА_26 - співзасновником зазначеного банку. Останній просив примирити його з ОСОБА_21 25.12.2012 р. закінчилися його повноваження як народного депутата. Він з молодшими дітьми і дружиною перебував в Європі. Наступного дня до будинку по АДРЕСА_1 , де залишалася його старша дочка і охорона, увірвалися працівники МВС України - приблизно 50 осіб, в масках, і почали проводити обшук. Пізніше він дізнався, що ОСОБА_27 почав працювати з ОСОБА_28 і ОСОБА_29 . По скайпу він спілкувався з ОСОБА_26 , який запитував у нього, навіщо він замовив його вбивство. Вважає, що це ОСОБА_30 , який працював на ОСОБА_20 і ОСОБА_31 , запевнив ОСОБА_32 , що він ( ОСОБА_4 ) винен у вчиненні замаху на вбивство останнього. 4.07.2013 р. його з дружиною затримали в м.Будапешті, звідки в період з 22 по 26.03.2014 р. вони були екстрадовані до України та поміщені до Київського СІЗО. У зв"язку із поганим самопочуттям він перебував у медсанчастині СІЗО. В кінці травня 2014 р. у нього почався набряк легенів і він був направлений на огляд до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомги, 4-7 днів він перебував у реанімації на 12-му поверсі, а потім був переведений до спецблоку на 2 поверсі, де його охороняла поліція, а не конвой СІЗО. Там він знаходився 2-3 тижні. Потім його перевели до відділення кардіології на 12-му поверсі, де він знаходився 4-7 днів. У нього знов стався напад, він почав задихатися і його перевели до реанімації, де підключили до якихось приладів. Потім його помістили до відділу нейрохірургії, де взяли пункцію спинного мозку в присутності прокурора ГПУ. В Україні його обстежували професора, які підтвердили його захворювання, що не дозволяли тримати його під вартою Це не сподобалося ОСОБА_33 і ОСОБА_34 . Йому була призначена консультація лікарів. З дозволу пенітенціарної служби, СІЗО, ГПУ його в середині червня 2014 р. перевезли з лікарні швидкої медичної допомоги до інституту нейрохірургії, але того ж дня його забрали до медсанчастини СІЗО. Як повідомила головний лікар медичної частини СІЗО Каменська, начальнику СІЗО Родчину надійшла команда повернути його до СІЗО. Під час спілкування на прийомі з Родчиним він дізнався, що ОСОБА_27 шукає зустрічі з останнім через тих, хто дав команду повернути його ( ОСОБА_35 ) до СІЗО, що на Родчина чиниться тиск, у зв"язку із чим його більше не будуть вивозити з СІЗО до лікарен. Приблизно 20.06.2014 р. вночі він відчув себе погано, почав задихатися, лікарі СІЗО викликали швидку допомогу і він був госпіталізований до лікарні швидкої медичної дпомоги, де перебував спочатку у реанімації, потім у відділенні кардіології, після чого знов в реанімації, потім на 2 поверсі. В подальшому за рішенням головного лікаря лікарні і завідуючого кардіології його поклали до палати № 1201 на 12 поверсі у відділенні кардіології. Одразу до палати увійшли 5-6 осіб, в тому числі і заступник головного лікаря лікарні і експерти МОЗ. Він сказав, що ні він, ні його адвокати не запрошували експертів, також прокурор, який там знаходився, теж сказав, що не запрошував їх. Експерти і заступник головного лікаря пішли. Пізніше йому стало відомо, що ця група була ініційована ОСОБА_36 . Зі слів його знайомих, родичів, біля лікарні, в лікарні постійно знаходились люди, які були в навушниках, стежили за його адвокатами. Після спілкування ОСОБА_32 з головним лікарем, останній повідомив йому, що його будуть виписувати, не зважаючи на його тяжкий стан, у зв"язку з чим він писав скаргу. 3 чи 4.07.2014 р. до нього в палату прийшли ОСОБА_37 і ОСОБА_38 , сказали, що Родчина цього дня звільнили за те, що він дозволив вивезти його з СІЗО до лікарні, але привід знайшли інший. Також вони повідомили, що головному лікарю дана команда його виписати. Легенький сказав, що є оперативна інформація про те, що його ( ОСОБА_4 ) хочуть отруїти і тому наступного тижня його повернуть до медчастини СІЗО. Він помітив, що один з конвойних - ОСОБА_39 , якого включали до складу варти частіше, ніж інших, поводив себе не так як інші, відводив погляд, дивився вниз, був знервований, не спілкувався з ним як інші, більш ретельно перевіряв його продукти, під час спілкування його з адвокатом весь час пильно за ними стежив. В ніч з 5 на 6.07.2014 р. його розбудив ОСОБА_39 , який, будучи схвильованим, повідомив, що надійшла команда про його термінове повернення до медчастини СІЗО. Він одягнувся, ОСОБА_39 навіть не дав йому можливості забрати свої речі, сказав, що їх потім привезуть, пристебнув його наручниками до своєї правої руки, вивів на сходовий майданчик, сходами вони спустились на перший поверх, потім вийшли на вулицю. На всі його запитання ОСОБА_39 відповідав, що у нього наказ доставити його в СІЗО. ОСОБА_39 підвів його до автомобіля - позашляховика темного кольору, і домовився з водієм про поїздку до СІЗО. Вони з ОСОБА_39 сіли на заднє сидіння автомобіля, де останній повідомив, що йому ( ОСОБА_40 ) загрожує смертельна небезпека. Потім ОСОБА_39 сказав водію їхати не в СІЗО, а в прокуратуру, назвав адресу, яку він не запам"ятав. У нього піднявся тиск, він почав задихатися, виникли тахікардія, паніка. Потім ОСОБА_39 сказав водію їхати за місто. Водій беземоційно виконував всі його команди. По дорозі ОСОБА_39 попросив водія зупинитись, вони вийшли з машини. Неподалік він побачив будинок ОСОБА_41 , це було біля ОСОБА_42 . ОСОБА_39 відстебнув наручники і розповів йому про те, що він повинен був його отруїти. ОСОБА_39 дав йому телефон, з якого він подзвонив своїм знайомим, ім"я яких називати не бажає, які прийняли рішення відвезти його і ОСОБА_43 за межі України. Таким чином з 6 на 7.07.2014 р. він опинився у Москві. В якому місці і як вони перетнули кордон він не знає, оскільки спав. Про втечу він ніколи не думав, плану втечі у нього не було. Ніяких заборонених предметів, в тому числі, телефонів, грошей, у нього в лікарні не було. Конвойним він ніколи не передавав гроші за покращення умов його тримання під вартою. Через 7-10 днів після приїзду до Москви він з адвокатами подав заяви до прокуратури, слідчого комітету, в яких повідомили про те, що з ним сталося. ОСОБА_39 також звертався з такими заявами до правоохоронних органів.
		 
		Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його винність у вчиненні злочинів за викладених вище обставин повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.
		 
		   Так, свідок ОСОБА_18 показав, що на період 2014 р. він перебував на посаді інспектора з мобілізаційної роботи та цивільної оборони в Київському слідчому ізоляторі. 25.06.2014 р., 29.06.2014 р., 3.07.2014 р., 5.07.2014 р. він входив до складу варти по охороні ув"язненого ОСОБА_4 , який знаходився на лікуванні в палаті № 1201 на 12 поверсі лікарні швидкої медичної допомоги. Кожного разу він ( ОСОБА_18 ) виконував обов"язки начальника конвою. В ніч з 5.07 на 6.07.2014 р. ОСОБА_4 разом з конвоіром ОСОБА_44 втік з лікарні. Останній раз він бачив ОСОБА_4 о 3 год. 6.07.2014 р., він ще не спав, з ним був конвоір ОСОБА_45 , а конвоір ОСОБА_46 відпочивав в сусідній, суміжній палаті, куди на пропозицію ОСОБА_47 і він пішов спати, не дивлячись на те, що не мав на це право. О 6-7 год. його розбудила медсестра, яка повідомила, що не може потрапити до палати № 1201, після чого було виявлено відсутність обвинуваченого і ОСОБА_48 . Він вчасно не доповів черговому частини про втечу, оскільки конвоір ОСОБА_49 відмовляв його комусь телефонувати, мотивуючи це тим, що втікачі можливо повернуться. Ще до того як потрапити до складу конвоя по охороні ОСОБА_50 , він чув від співслужбовців, що це платний конвой, кожному конвоіру виплачувалась винагорода за надання привілеїв ОСОБА_4 , і була черга щоб потрапити до його складу. 25.06.2014 р. і 29.06.2014 р. він отримав по 1000 грн. від ОСОБА_50 через когось зі своїх колег для себе 500 грн. і ще для одного конвоіра. 3 чи 4.07.2014 р. він отримав від ОСОБА_4 в палаті 100 доларів однією купюрою за лояльне ставлення до останнього, за те, що, не дивлячись на заборону, ОСОБА_4 був без кайданків, користувався мобільними телефонами, мав при собі гроші. Після виявлення втечі він віддав ці 100 доларів співслужбовцю ОСОБА_51 щоб не знайшли їх під час обшуку.Особисто він бачив у ОСОБА_4 два мобільні телефони, по яким останній вів переписку за допомогою смс-повідомлень. Він не забороняв ОСОБА_4 користуватися телефонами. Під час останнього його чергування обвинувачений з дозволу конвою спілкувався з дружиною навіть не в палаті, а в сестринській. Також один раз під час його чергування до лікарні приходив начальник СІЗО ОСОБА_19 , який спілкувався з ОСОБА_4 протягом 30-40 хвилин в палаті наодинці.
		 
		Свідок ОСОБА_49 показав, що з 1.04.2012 р. по 2014 рік він працював на посаді інспектора режима та охорони у Київському слідчому ізоляторі. В 2014 році, з 5 на 6 число, місяць він не пам"ятає, він разом з конвоіром ОСОБА_52 і старшим конвою ОСОБА_18 заступив на охорону ув"язненого ОСОБА_4 в лікарні швидкої медичної допомоги. В процесі служби ніяких проблем не було. Приблизно о 3 год. ОСОБА_18 сказав йому йти відпочивати і ОСОБА_39 відвів його до сусідньої палати, при цьому сказав, що якщо його і ОСОБА_50 не буде, то щоб тривогу одразу не оголошували, що він потім все пояснить. Приблизно о 6 год. медсестра почала стукати у двері палати, де перебував ОСОБА_53 , які були зачинені. Він вибив суміжні двері між цією палатою і палатою, в якій він і ОСОБА_54 відпочивали, та виявив відсутність ОСОБА_35 і ОСОБА_43 . Протягом 20-30 хвилин він шукав їх на вулиці, в лікарні, але не знайшов, про що повідомив ОСОБА_18 . Оскільки він довіряв ОСОБА_55 та вірив, що він з ОСОБА_56 повернеться, вони з ОСОБА_18 вирішили почекати. Приблизно о 10 год. приїхав новий конвой змінювати їх і тільки тоді ОСОБА_18 повідомив черговому по слідчому ізолятору про втечу ОСОБА_35 і ОСОБА_43 .
		 
		Свідок ОСОБА_57 показав, що здійснював охорону ОСОБА_4 , який перебував під вартою в медичному закладі, в суботу 2014 р. з 10-11 год. На той час мав звання лейтенанта. Охорону здійснював добу, ніяких грошових коштів від ОСОБА_4 не отримував, але чув, що хтось отримував від нього гроші. Чи були з боку обвинуваченого порушення режиму тримання під вартою сказати не може. У ОСОБА_4 був мобільний телефон, але він не перешкоджав цьому, оскільки був старший конвою ОСОБА_18 , який, на його думку, теж бачив телефон у обвинуваченого. Не чув щоб ОСОБА_4 щось загрожувало.
		   
		   Свідок ОСОБА_58 показав, що на період 2014 р. він, працюючи в Київському СІЗО, здійснював охорону ув"язненого ОСОБА_4 в лікарні швидкої медичної допомоги. Останній знаходився в одній з палат на 12 поверсі лікарні. У обвинуваченого був мобільний телефон, як йому здається, ОСОБА_59 , він вважав, що керівництво в курсі цього. Ніяких грошей від ОСОБА_4 або його родичів він не отримував і не чув щоб отримували інші охоронці. Про загрози життю ОСОБА_4 йому не відомо. Про зникнення ОСОБА_4 з лікарні йому по телефону повідомив в.о.начальника відділу режиму і охорони ОСОБА_60 в день зникнення обвинуваченого в період з 10 до 12 год.
		   
		   Свідок ОСОБА_61 показав, що з квітня 2014 р. він працював в Київському СІЗО інспектором відділу режиму. Під час його чергування ОСОБА_4 з СІЗО забрала карета швидкої медичної допомоги і доставила під конвоєм, до складу якого входив і він, до лікарні швидкої медичної допомоги. Потім ще один раз, коли точно, не пам"ятає, він здійснював охорону обвинуваченого в лікарні. Грошей від обвинуваченого або його родичів чи адвокатів він не отримував і не чув щоб отримували інші охоронці. Про небезпеку і загрозу життю ОСОБА_4 йому ніхто не повідомляв. 
		   
		   Свідок ОСОБА_60 показав, що з 2009 р. він працює старшим інспетором відділу режиму та охорони у Київському СІЗО. Він один раз входив до складу конвою по охороні ув"язненого ОСОБА_4 в лікарні швидкої медичної допомоги на 12 поверсі. 6.07.2014 р. приблизно о 9 год., коли він знаходився за місцем проживання, йому зателефонували ОСОБА_62 чи ОСОБА_54 , які в цей день здійснювали охорону обвинуваченого, і попросили приїхати до лікарні. Прибувши, він дізнався від ОСОБА_63 , що цього дня приблизно о 4 год. ОСОБА_4 залишив лікарню разом з працівником конвою - інспектором режиму охорони ОСОБА_52 . Гарібян дав йому 100 доларів однією купюрою на збереження, оскільки було зрозуміло, що його кудись повезуть на допит і можливо буде обшук. При цьому, ОСОБА_54 сказав, що це його особисті гроші. Ці гроші він не повернув ОСОБА_64 , витратив через деякий час на власні потреби. Склад конвою по охороні ОСОБА_4 в лікарні формував начальник СІЗО за його пропозицією. З 5 на 6.07.2014 р., з п"ятниці на суботу, він включив до складу конвою ОСОБА_65 , ОСОБА_63 і ОСОБА_43 , не зважаючи на те, що останній просився чергувати в неділю, але не було людей і він поставив чергувати ОСОБА_43 . Старшим конвою був ОСОБА_54 . 5.07.2014 р. йому телефонував ОСОБА_39 і запитував, чи приїде він до лікарні перевіряти конвой.
		 
		   Свідок ОСОБА_19 показав, що приблизно літом 2013 р. до Київського слідчого ізолятору, начальником якого він був, доставили по екстрадиції підозрюваного ОСОБА_4 . До особової справи останнього були долучені медичні документи про його хвороби. ОСОБА_53 неодноразово звертався до нього на особистих прийомах з проханнями про госпіталізацію з метою обстеження і лікування в медичних закладах. В СІЗО до ОСОБА_50 , у якого був високий тиск, неодноразово викликалася швидка медична допомога, останній раз карета швидкої допомоги доставила його до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де була організована його охорона конвоєм зі складу трьох офіцерів. За декілька днів до втечі ОСОБА_50 він зі своїм заступником Легеньким перевіряв несення служби особовим складом СІЗО по охороні обвинуваченого в лікарні, при цьому, порушень встановлено не було. Під час бесіди з ОСОБА_66 в палаті у відсутності інших осіб обвинувачений пропонував йому винагороду за переведення його до іншої лікарні, як він зрозумів ОСОБА_67 , яка не входить до переліку медустанов, що обслуговують СІЗО, але в чому полягала винагорода і її розмір не називав. Просто ОСОБА_53 казав, що все буде добре, і він, і його діти будуть забезпечені. Також обвинувачений пропонував йому дати дані особи, на яку можна буде щось оформити, як він зрозумів, нерухомість або відсоток у бізнесі. Від цієї пропозиції він відмовився. Він не повідомляв ОСОБА_50 , що його повернуть до СІЗО у зв"язку з існуванням загрози його знищення. До керівництва СІЗО від ОСОБА_50 та інших осіб не надходили заяви про загрозу життю обвинуваченого. На період цієї перевірки в лікарні він на оперативній нараді в Державній пенітенціарній службі був відсторонений від виконання обов"язків начальника Київського СІЗО, виконуючим обов"язки був призначений ОСОБА_68 . Не дивлячись на це, він здійснював перевірку несення служби конвоєм, оскільки особа, на яку було покладено виконання обов"язків начальника СІЗО, не з"являлася для передачі справ. З 7 числа, якого місяця він не пам"ятає, у нього була відпустка, він їхав в м.Івано-Франківськ і по телефону його заступник ОСОБА_38 або ОСОБА_69 повідомили йому про втечу ОСОБА_50 з лікарні разом з вартовим - працівником СІЗО ОСОБА_70 . Останній не такого складу розуму, щоб повести за собою.
		 
		   Свідок ОСОБА_71 показав, що в суботу 5-6 липня 2014 р. ОСОБА_4 було скоєно втечу з-під варти з лікарні швидкої медичної допомоги. Разом з ним зник працівник конвою - офіцер ОСОБА_72 . Він як голова пенітенціарної служби в понеділок у зв"язку з цим зібрав нараду, де була заслухана первинна інформація, зібрана після втечі. З боку керівного складу Київського СІЗО - начальника СІЗО і начальника медичної частини СІЗО було встановлено грубі порушення, у зв"язку із чим він прийняв рішення про їх звільнення з посад, але накази про звільнення він не підписав, оскільки ввечорі цього ж дня було розпорядження ОСОБА_73 про його відсторонення від посади у зв"язку із втечею ОСОБА_4 . До цих подій був лист до Пенітенціарної служби з Генеральної прокуратури про те, що ОСОБА_4 має намір втекти з-під варти, про можливі симуляції ним хвороб, у зв"язку із чим він дав доручення заступнику голови пенітенціарної служби Ошовському розібратися. Останній дав відповідь, що все нормально. Про загрози життю, здоров"ю ОСОБА_4 , а також його близьким родичам йому відомо не було.
		 
		   З протоколу огляду місця події від 6.07.2014 р. - будівлі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги по вул.Братиславській, 39-А в м.Києві - вбачаєтья, що будівля лікарні представляє собою три поєднані між собою корпуси, вхід до лікарні і вихід з неї вільні, потрапити до лікарні і залишити її можливо декількома шляхами (т.6 а.с. 163-194).
		   Юридичною адресою Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги відповідно до загальнодоступної інформації є АДРЕСА_3 , на вказаній вулиці знаходиться одна лікарня швидкої медичної допомоги, в якій на лікуванні перебував ОСОБА_4 на період липня 2014 р., що не оспорюється учасниками кримінального провадження, а тому суд вважає, що у протоколі огляду місця події від 6.07.2014 р. допущена технічна помилка, яка не тягне за собою визнання зазначеного доказу недопустимим.
		 
		   Відповідно до наказу голови Державної пенітарціарної служби України ОСОБА_74 від 4.07.2014 р. звільнено полковника внутрішньої служби ОСОБА_19 з посади начальника СІЗО - начальника арештного дому Київського слідчого ізолятора управління ДПтС України в м.Києві та Київській області, залишивши його у розпоряженні цього управління, з 7 липня 2014 р. (т.6 а.с. 201-202, т.7 а.с. 176).
		 
		   Згідно наказу № 74 о\с-пр від 29.07.2014 р. звільнено за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_18 - інспектора групи з мобілізаційної роботи та цивільної оборони Київського слідчого ізолятора - з 29 липня 2014 р. (т.6 а.с. 203).
		   Вироком Деснянського районного суду м.Києва від 3.09.2014 р. затверджено угоду про визнання винуватості між старшим прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_75 та підозрюваним ОСОБА_18 , ОСОБА_18 засуджений за ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 396 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.
		   Відповідно до вироку суду ОСОБА_18 визнаний винуватим у тому, що він, працюючи інспектором групи з мобіліцізації роботи та цивільної оборони Київського слідчого ізолятора, будучи службовою особою, представником влади, заступивши начальником варти на чергування по охороні ув"язненого ОСОБА_4 , на 12 поверсі КМКЛШМД по вул.Братиславській, 3 в м.Києві в особистих інтересах за бездіяльність як старшого варти у вигляді нереагування на порушення ув"язненим режиму утримання, отримав неправомірну вигогу, надану ОСОБА_4 25.06.2014 р. приблизно о 19 год. в сумі 500 грн., 29.06.2014 р. приблизно о 14 год. в сумі 500 грн. за посередництва особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 4.07.2014 р. приблизно о 10.30 год. в сумі 100 доларів, що становить 1182,7096 грн., від ОСОБА_4 (т.6 а.с. 204-207).
		 
		   Згідно Інструкції з організації охорони кримінально-виконавчих установ закритого типу, варта  це озброєний підрозділ, споряджений для виконання завдань з охорони і оборони об`єкта або переміщення засуджених. Чисельність варти повинна бути не менш трьох чоловік і визначається залежно від поставлених завдань та кількості встановлених для цієї варти постів. Начальник варти відповідає за надійну охорону та оборону доручених варті об`єктів, рівень готовності особового складу варти до дій за надзвичайних обставин, правильне виконання службових завдань, стан дисципліни і порядок у вартовому приміщенні, додержання законності і заходів безпеки. Для виконання завдань з охорони засуджених у лікувальних закладах МОЗ України призначаються варти з числа працівників відділів охорони, нагляду і безпеки пенітенціарної установи (т. 7 а.с. 88-122).
		 
		   Згідно довідки щодо складу варту з охорони та перевірки ув`язненого ОСОБА_4 в КМКЛШМД за підписом заступника начальника відділу режиму і охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу варту входили 25.06.2014 р. ОСОБА_18 , ОСОБА_61 , ОСОБА_58 , 29.06.2014 р.  ОСОБА_18 , ОСОБА_76 , ОСОБА_57 (т. 7 а.с. 156).
		   З постових відомостей зовнішнього поста КМКЛШМД по вул.Братиславській, 3 в м.Києві по охороні ОСОБА_4 вбачається, що 3.07.2014 р. об 11 год. заступили на чергування у складі варту - старший конвою ОСОБА_18 , а також ОСОБА_58 і ОСОБА_77 ; 5.07.2014 р. о 9.20 год. заступили на чергування старший конвою Гарібян, а також ОСОБА_62 та ОСОБА_39 (т.8 а.с. 175-176).
		 
		   Відповідно до акту службового розслідування від 31.07.2014 р., проведеного Контрольним управлінням Нацдержслужби України, основною з причин, що призвели до втечі ув"язненого ОСОБА_4 , є неналежна організація роботи та виконання службових обов"язків керівництвом ДПтС України, його територіальних управлінь, органів і установ (т. 7 а.с. 191-218).
		 
		   Згідно акту службового розслідування від 29.07.2014 р., проведеного за наказом Департаменту охорони здоров"я, при проведенні службового розслідування виявлено відсутність порядку взаємодії співробітників Лікарні із правоохоронними органами, які супроводжують заарештованих осіб для лікування в Лікарні. Питання госпіталізації у відділення Лікарні, відмови у госпіталізації чи переведення хворого в інший заклад охорони здоров"я вирішують черговий лікар Лікарні разом із відповідальними черговими спеціалістами відповідно до інструкції по організації праці чергового лікаря Лікарні відділення невідкладної терапії. Дія угоди між полком конвойної служби МВС та Лікарнею від 9.04.2014 р. розповсюджується виключно на окремі палати №№ 211 та 212, які розміщуються на другому поверсі у відділенні токсикології (т.7 а.с. 228-232).
		 
		   Відповідно до листа в.о.головного лікаря КМКЛШМД від 23.07.2014 р., дані якого підтверджуються витягом з журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмову госпіталізації, угодою про виділення палат для забезпечення охорони заарештованих, взятих під варту осіб, які потребують лікування в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Братиславська, 3, хворий ОСОБА_4 був доставлений до зазначеного медичного закладу о 2 год. 24.06.2014 р. каретою швидкої допомоги з діагнозом «Гіпертонічна хвороба 2 ст. 3 ст. Гіпертонічний криз». Оскільки хворий ОСОБА_4 перебував під охороною, рішення про його можливе розміщення приймалось представниками конвойного полку МВС та пенітенціарної служби. У зв`язку із тим, що не було домовленості між вище вказаними організаціями, хворого не розмістили в спецпалаті, яка розташована на другому поверсі (відділення токсикології). Хворого було госпіталізовано до відділення невідкладної терапії (12 поверх), яке згідно з «Наявним переліком контингенту хворих, що обслугуються в КМКЛШМД», надає допомогу хворим з гіпертонічними кризами (т. 7 а.с. 233-238).
		 
		   Зі спецповідомлення в.о.начальника Київського слідчого ізолятора від 6.07.2014 р. вбачається, що о 12 год. 6.07.2014 р. старший конвою л-нт ОСОБА_78 повідомив про те, що під час прийому-здачі чергування по охороні ув`язненого в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги ув`язненого ОСОБА_4 не виявлено. По даному факту проводиться службова перевірка та розшукові заходи щодо затримання останнього (т. 8 а.с. 4).
		 
		   Відповідно до постанови слідчого ГСУ МВС України від 27.12.2012 р. відносно ОСОБА_4 , підозрюваного за ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 209 КК України в рамках кримінального провадження № 12012000000000029 було оголошено міжнародний розшук. Відповідно до постанови слідчого ГСУ МВС України від 15.05.2013 р. оголошено міжнародний розшук відносно ОСОБА_4 , підозрюваного за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 15, п.п. 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні № 12012000000000062 (т.3 а.с. 32-35).
		   23.05.2014 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозу у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 15, п.п. 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні № 12012000000000029, що підтверджується відповідним повідомленням слідчого слідчої групи ГПУ ОСОБА_79 (т. 8 а.с. 106-129).
		   Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 27.03.2014 р. до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12012000000000029 ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 15, п.п. 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою (т. 8 а.с. 130-137).
		   Згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 19.05.2014 р. підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12012000000000029 до 22.07.2014 р. включно (т. 8 а.с. 150-152).
		   29.05.2014 р. старший прокурор першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_80 вручив повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012000000000029 та відкриття матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 та його захиснику (т. 8 а.с. 78).    
		   Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 4.07.2014 р. підозрюваному ОСОБА_4 і його захисникам за клопотанням слідчого встановлено строк до 6.08.2014 р. для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12012000000000029.
		   Відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 10.07.2014 р. ОСОБА_4 оголошено у розшук у кримінальному провадженні № 42014100000000771 від 6.07.2014 р. за ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 393 КК України (т.6 а.с. 222-224).
		 
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_81 - лікар-терапевт СІЗО СБУ - показала, що під час перебування ОСОБА_50 в СІЗО йому надавалась медична допомога у зв"язку з підвищенням тиску, також йому було рекомендовано проведення ряду досліджень у зв"язку з діагностуванням хронічної хвороби під питанням, від яких він відмовився.
		   Свідок ОСОБА_82 - лікар-терапевт СІЗО СБУ - показав, що з лютого 2018 р. ОСОБА_4 утримувався під вартою в СІЗО СБУ. У обвинуваченого стабільно високий артериальний тиск. Медичні препарати йому призначались за результатами обстеження комісії провідних лікарів медичних закладів імені Амосова та Стражеска. Від ряду запропонованих медичних обстежень ОСОБА_4 відмовився. Під час вимірювання тиску ОСОБА_4 вдавався до напруження верхніх кінцівок, мускулатури скелета, затримував подих з метою підвищення тиску, про що він подавав начальнику установи відповідний рапорт.
		Відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи № 149\14, ОСОБА_4 відмовився від огляду членами експертної комісії, які прибули до медичної частини Київського слідчого ізолятора, у зв`язку із чим комісія не може визначити стан його здоров`я та підтвердити наявність тих захворювань, що були у нього діагностовано медичними закладами Угорщини, медчастиною Київського СІЗО, інститутом нейрохірургії АМН України, кафедрою нейрохірургії Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця (т. 8 а.с. 99-105).
		 
		    Відповідно до даних висновку судово-психіатричної експертизи № 33 від 11.03.2019 р., проведеної за клопотанням сторони захисту, у періоди кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та на час проведення експертизи останній ознак хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляв, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т. 21 а.с. 66-90).
		    Наведені висновки експертизи не викликають у суда сумнівів в об`єктивності, оскільки експертиза була проведена на підставі всіх наявних в матеріалах кримінальної справи медичних та інших документів, належною експертною установою, кваліфікованими експертами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта.
		 
		    Викладені вище докази суд вважає належними та допустимими, зібраними з дотриманням вимог КПК України, а тому клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказами показань свідків ОСОБА_83 , ОСОБА_63 , висновку психіатричної експертизи № 33, протоколів огляду матеріалів кримінального провадження № 12012000000000029, особової справи ОСОБА_84 , вилучених у КМКЛШМД документів та інших задоволенню не підлягають.
		 
		Вчинені обвинуваченим ОСОБА_4 умисні протиправні діяння, а саме, надання неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене повторно, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 369 КК України; втечу з-під варти, вчинену особою, що перебуває у попередньому ув`язненні, за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч 2 ст. 393 КК України.
		 
		    Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд зазначеної кримінальної справи проведено лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		 
		Свідок ОСОБА_85 показав в суді, що працював водієм в ПП "Універсалімпекс", засновником якого був ОСОБА_4 , а потім сім"ї обвинуваченого, був помічником народного депутата ОСОБА_4 . З останнім підтримував нормальні стосунки. Не чув, що ОСОБА_4 мав намір втекти з-під варти. Були чутки про погрози життю ОСОБА_4 . За машиною, на якій він перевозив членів сім"ї ОСОБА_4 , слідкували люди Дядечка. Коли обвинувачений перебував під вартою в лікарні, він привозив йому продукти, при цьому, помічав людей Дядечка в лікарні.
		   Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_86 про те, що були чутки про погрози життю ОСОБА_4 та про слідкування за останнім, розцінює їх як бажання допомогти ОСОБА_4 уникнути кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини, оскільки ваказаний свідок тривалий час працював в сім"ї обвинуваченого, залежний від останнього. Крім того, свідок ОСОБА_86 не звертався з відповідними заявами про озвучені ним факти до правоохоронних органів.
		 
		   Доводи сторони захисту про те, що у ОСОБА_4 в користуванні не було мобільного телефону і грошових коштів, які б він міг надавати вартовим у якості винагороди за лояльне ставлення до нього, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами  показаннями свідків та іншими, сумніватися в об`єктивності яких у суда немає підстав. В судовому засіданні не встановлено причин, з яких свідки могли б обмовити обвинуваченого ОСОБА_4 . Зізнавальні показання свідка ОСОБА_18 стали однією з підстав притягнення його самого до кримінальної відповідальності.
		   Відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України ОСОБА_18 являвся службовою особою, оскільки, працюючи на період червня-липня 2014 року на посаді інспектора групи з мобілізації роботи та цивільної оборони Київського слідчого ізолятора, маючи звання лейтенанта внутрішньої служби, заступивши начальником варти на чергування по охороні ув"язненого ОСОБА_4 , що перебував під вартою у лікарні, здійснював функції представника влади.
		 
		   Необґрунтованими є посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_18 не міг отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_4 4.07.2014 р., оскільки цього дня не перебував на чергуванні. Відповідно до постової відомості зовнішнього поста по охороні ОСОБА_4 в КМКЛШМД 3.07.2014 р. об 11 год. заступили у складі варти на чергування старший конвою ОСОБА_18 , ОСОБА_58 , ОСОБА_87 . Під час судового засідання встановлено, що конвой по охроні ОСОБА_4 заступав на добове чергування, а тому ОСОБА_4 мав можливість надати неправомірну вигоду ОСОБА_18 і надав таку вигоду 4.07.2014 р. о 10.30 год. 
		   Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 надав старшому конвою ОСОБА_18 неправомірну вигоду 25.06.2014 р. в сумі 500 грн., 29.06.2014 р. в сумі 500 грн. та 4.07.2014 р. в сумі 100 доларів, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 369 КК України, повторно, у зв`язку із чим його дії кваліфіковано за ч.2 вказаної статті Кримінального Кодексу. Наявність по цим же подіям обвинувального вироку відносно ОСОБА_18 , який засуджений за одержання неправомірної вигоди, тобто за злочин, передбачений ч.1 ст. 368 КК України, ніяким чином не суперечить встановленому під час судового розгляду відносно ОСОБА_4 . Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення.
		   
		   Суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не знав і не розумів, що фактично вчиняє втечу з-під варти, оскільки вони є нелогічними. ОСОБА_4 вказав, що виконував вказівки вартового ОСОБА_43 і не розумів що відбувається, при цьому, послідовно, детально повідомив і навіть заявив, що може показати, яким чином покинув лікарню, подальший маршрут слідування.
		У суда викликає сумніви те, що ОСОБА_4 , який має дві вищі освіти, працював народним депутатом держави, міг підкоритися вартовому СІЗО ОСОБА_55 , який за складом характеру, як показав свідок ОСОБА_19 , не той, що може повести за собою.
		   Суд вважає, що працівник Київського СІЗО ОСОБА_88 був обраний ОСОБА_4 як співучасник вчинення злочину  втечі з-під варти, виходячи з рис характеру ОСОБА_43 , а також зважаючи на відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків.
		   Більш того, до втечі з-під варти ОСОБА_4 вже переховувався від кримінального переслідування у іншому кримінальному провадженні за межами України і 27.12.2012 року оголошувався у міжнародний розшук, в подальшому був затриманий на території Угорщини та екстрадований до України, а тому, залишаючи лікарню, де перебував під вартою, ОСОБА_4 розумів значення своїх дій та їх наслідки.
		 
		   Також необгрунтованими є посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на те, що на момент залишення лікарні його життю і здоров"ю загрожувала небезпека виходячи з наступного.
		   Так, ОСОБА_4 , його родичі, чисельні адвокати, які по декілька разів на день відвідували ОСОБА_4 у лікарні, під час перебування обвинуваченого під вартою не повідомляли відповідні органи про загрози здоров"ю, життю обвинуваченого або членам його сім"ї.
		   Свідки ОСОБА_71 , ОСОБА_19 , ОСОБА_49 , ОСОБА_18 , ОСОБА_58 , які безпосередньо відповідали за тримання ОСОБА_4 під вартою та здійснювали його охорону у лікарні, показали в суді, що життю або здоров"ю обвинуваченого нічого не загрожувало.
		   Зокрема, свідок ОСОБА_18 показав, що фактів замаху на життя ОСОБА_4 при ньому не було, ніяких погроз останньому не надходило.
		   Свідок ОСОБА_49 показав, що про факти загрози життю ОСОБА_4 йому не відомо.
		   Свідок ОСОБА_19 показав, що не було такого щоб він повідомляв ОСОБА_4 про необхідність повернення його з лікарні до СІЗО у зв"язку із загрозою його знищення. Погроз ОСОБА_4 не було, відповідних заяв від обвинуваченого, його родичів та захисників не надходило.
		   Також свідки ОСОБА_58 , ОСОБА_57 показали, що їм не було відомо про загрози життю ОСОБА_4 .
		   В досліджених під час судового розгляду матеріалах особової справи ув`язненого ОСОБА_4 відсутні будь-які дані (заяви обвинуваченого, його захисників, родичів, інша інформація) про загрози життю обвинуваченого.
		   
		   Тільки після затримання 19.03.2015 р. Шепелева та Панченка на території Російської Федерації, через досить тривалий час ОСОБА_4 повідомив правоохоронні органи України про те, що знаходиться на території Російської Федерації та бажає дати показання про обставини інкримінованих йому злочинів (т. 3 а.с. 151-153).
		 
		   Факт перебування ОСОБА_4 в КМКЛШМД у палаті № 1201, розташованій на 12 поверсі, яка спеціально не обладнана для знаходження в ній осіб, що перебувають під вартою, не може свідчити про відсутність в діях ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченоного ст. 393 КК України. ОСОБА_4 перебував у вказаній палаті під цілодобовою охороною конвою, варта складалася із трьох осіб, обвинувачений усвідомлював, що в лікарні перебуває під вартою, оскільки сам заявляв в суді, що він перебував в лікарні в таких умовах, що «миша туди не проскочить», майже постійно був пристебнутий до ліжка кайданками, порушень умов тримання під вартою у нього не було.
		 
		   На період вчинення інкримінованих у даній справі ОСОБА_4 злочинів останній законно утримувався під вартою, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2014 року, що набрала законної сили, відповідно до якої ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12012000000000029 від 21.11.2012 року, в рамках якого ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України. Судові рішення ухвалюються іменем України і обов`язковість їх виконання гарантована Основним Законом держави (ч.5 ст. 124, п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України). Крім того, відповідно до ч.2 ст. 21 КПК України (Доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень) вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Також, статтею 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Таким чином, ухвала слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, що набрала законної сили, є обов`язковою для виконання.
		 
		   Доводи сторони захисту про порушення під час досудового розслідування та під час судового розгляду права обвинуваченого ОСОБА_4 на захист є безпідставними, направленими на уникнення ОСОБА_4 кримінальної відповідальності за вчинені злочини. Під час судового розгляду судом дотримані вимоги КПК України, в передбачений законом спосіб судом розглянуті по суті всі клопотання сторін, вжито всіх передбачених законом заходів для повного, всестороннього, неупередженого та об`єктивного розгляду вказаної кримінальної справи. 
		 
		   Повідомлення про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, що розглядається, було здійснено відповідно до норм КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_4 переховувався від досудового розслідування, відносно нього було оголошено розшук, повідомлення про підозру йому було надіслано поштовим відправленням. На підставі ухвали слідчого судді відносно ОСОБА_4 здійснювалось спеціальне досудове розслідування у зв`язку із оголошенням обвинуваченого у розшук, а після направлення обвинувального акту до суду, судом було прийнято рішення про спеціальний судовий розгляд, який здійснювався до затримання ОСОБА_4 на території України 8.02.2018 р.
		 
		   Доводи ОСОБА_4 про тиск на нього з боку працівників прокуратури та окремих осіб з метою заволодіння його майном, а також про те, що кримінальні справи відносно нього є наслідком його переслідування «кривавим режимом» ОСОБА_89 , суд розцінює як бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини, оскільки вони є безпідставними, не підтвердженими будь-якими доказами.
		 
		   Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, діючи умисно, повторно, 03.07.2014 р. близько 21.31 год. запропонував службовій особі - начальнику слідчого ізолятора - начальнику арештного дому Київського слідчого ізолятора ОСОБА_19 , який займав відповідальне становище, надати йому неправомірну вигоду за вчинення ОСОБА_19 в інтересах ОСОБА_4 дій з використанням наданої йому влади та службового становища, повторно, при цьому, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, перебуваючи в зазначений час у приміщенні палати № 1201 на 12 поверсі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги по вул. Братиславській, 3 в м. Києві, за мотиву уникнути в подальшому негативних для нього наслідків притягнення до кримінальної відповідальності, з метою переводу до лікувального закладу, з якого він планував у подальшому вчинити втечу з-під варти, запропонував начальнику слідчого ізолятора - начальнику арештного дому Київського слідчого ізолятора ОСОБА_19 надати неправомірну вигоду у невизначенійсумі за організацію ним із використанням службового становища переводу ОСОБА_4 до медичного закладу - Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені Академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України», який не входив до переліку закладів охорони здоров`я, для надання медичної допомоги особам, які перебувають під вартою в Київському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.     
		Від пропозиції ОСОБА_4 за наведених обставин ОСОБА_19 відмовився як неприйнятної для себе.
		Зазначені дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст. 369 КК України як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, повторно, якщо неправомірна вигода надавалась службовій особі, яка займає відповідальне становище.
		Допитавши обвинуваченого, свідків, проаналізувавши досліджені під час судового провадження докази, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин крмінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про виправдування обвинуваченого ОСОБА_4 за висунутим йому обвинуваченням за ч.3 ст. 369 КК України з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Додержуючись закріпленої у статті 6 Європейської Конвенції з прав людини та в ст. 62 Конституції України, в ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого суд тлумачить на його користь.
		Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Стороною обвинувачення не надано суду переконливих доказів вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, який полягав у пропозиції службовій особі, яка займає відповідальне становище  начальнику слідчого ізолятору ОСОБА_19 , - надати неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, повторно.
		Передбачений ст. 369 КК України злочин є закінченим з моменту, коли винний лише запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди. Неправомірною вигодою можуть бути гроші, майно, право на мйно, нематеріальні вигоди, активи, послуги, пільги, переваги тощо. При цьому, суть пропозиції надання неправомірної вигоди повинна бути викладена зрозуміло.
		Сам ОСОБА_4 заперечував факт висловлення ним пропозиції надання начальнику Київського СІЗО ОСОБА_19 неправомірної вигоди за переведення його до конкретного лікувального закладу, що не входив до переліку закладів, які обслуговують СІЗО.
		З пред`явленого ОСОБА_4 досудовим розслідуванням обвинувачення вбачається, що він запропонував службовій особі, що займає відповідальне становище, начальнику СІЗО ОСОБА_19 , неправомірну вигоду у невизначеній сумі.
		Свідок ОСОБА_19 в суді показав, що за декілька днів до втечі ОСОБА_50 він зі своїм заступником Легеньким перевіряв несення служби особовим складом СІЗО по охороні обвинуваченого в лікарні і під час бесіди останній наодинці запропонував йому винагороду за переведення його до іншої лікарні, як він зрозумів ОСОБА_67 , яка не входить до переліку медустанов, що обслуговують СІЗО, але в чому полягала винагорода і її розмір не називав, просто казав, що все буде добре, і він, і його діти будуть забезпечені. Також обвинувачений пропонував йому дати дані особи, на яку можна буде щось оформити, як він зрозумів, нерухомість або відсоток у бізнесі. Від цієї пропозиції він відмовився.
		З показань свідка ОСОБА_19 не вбачається, в чому конкретно полягала пропозиція ОСОБА_4 надати йому, як службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду, в чому будуть полягати ці матеріальні блага, тобто пропозиція ОСОБА_4 була не конкретизованою, не визначеною і не зрозумілою для службової особи.
		ОСОБА_19 не повідомив відповідні органи про пропозицію надання йому неправомірної вигоди, що свідчить про те, що пропозиція була не конкретною і ОСОБА_19 не усвідомив повною мірою її суть.
		Досліджені під час судового розгляду докази - протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (т.8 а.с. 13-26), долучений до нього носій інформації, висновок фоноскопічної експертизи (т. 8 а.с. 51-63), показання експерта ОСОБА_90 , яка підтвердила висновок фоноскопічної експертизи, також не доводять факт пропозиції ОСОБА_4 надати неправомірну вигоду начальнику Київського СІЗО ОСОБА_19 .
		Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов виновку про відсутність доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України.
		Таким чином, ОСОБА_4 підлягає виправданню за ч.3 ст. 369 КК України за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
		 
		   Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		 
		   При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушеннь, конкретні обставини вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких, один з них є корупційним злочином, особу винного, який не судимий, характеризується позитивно, має двох неповнолітніх дітей, також суд враховує стан здоров"я обвинуваченого, дані досудової доповіді представника органу пробації, відповідно до яких, на думку органу пробації, виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі ймовірно може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб) (т.4 а.с. 116-119), і обирає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.
		   Також, враховуючи конкретні обставини вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд призначає йому додаткові покарання, передбачені санкцією ч.2 ст. 369 КК України, у виді штрафу та конфіскації всього майна.
		 
		Процесуальні витрати за проведення судово-фоноскопічної експертизи в сумі 11079 грн. 60 коп. суд відносить на рахунок держави.
		   Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		   В даному кримінальному провадженні відсутні будь-які дані про накладення арешту на майно обвинуваченого, у зв`язку із чим клопотання сторони захисту про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
		 
		   Суд не зараховує в строк відбуття покарання ОСОБА_4 термін його перебування під вартою на території Російської Федерації з 19.03.2015 р. по 8.07.2016 р. виходячи з наступного.
		    Відповідно до вимог ст. 577 КПК України час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв"язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України. 
		    ОСОБА_4 не був виданий Україні компетентним органом Російської Федерації. Відповідно до листа заступника генерального прокурора Російської Федерації від 7.07.2016 р. задовольнити запит Генеральної прокуратури України про видачу ОСОБА_4 не представилось можливим (т.3 а.с. 75).
		    ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчиненні ряду злочинів 18.02.2018 р. на території України.
		   Таким чином, ОСОБА_4 не є виданою запитуваною державою особою в розумінні ст. 577 КПК України, а тому норми вказаного закону до нього не можуть бути застосовані.
		   Також, суд не зараховує термін перебування ОСОБА_4 під екстрадиційним арештом в Угорщині у період з 4.07.2013 р. по 26.03.2014 р. у кримінальному провадженні № 12012000000000029, оскільки інкриміновані злочини у кримінальному провадженні, що розглядається, вчинено ОСОБА_4 після цього екстрадиційного арешту.
		 
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд
		 
		                   У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 369, ч.2 ст. 393 КК України, та призначити йому покарання : 
		- за ч. 2 ст. 369 КК України у виді 5 років позбавлення волі із штрафом у розмірі п"ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громад (8500 грн.), із конфіскацією всього майна;
		- за ч. 2 ст. 393 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 к відбуттю покарання у виді 7 років позбавлення волі із штрафом у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громад (8500 грн.), із конфіскацією всього майна.
		   Початок строку покарання ОСОБА_4 обчислювати з 8.02.2018 р.
		Виправдати ОСОБА_4 за ч.3 ст. 369 КК України за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.
		   Речові докази  постові відомості, посвідчення, припис на право перевірки, заяви, світлокопії заяв адвокатів про надання дозволу на побачення, план охорони екстреної варти (т.8 а.с. 166-167)  зберігати в матеріалах справи;
		   Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у виді застави в сумі 528600 грн., що складає 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 20.04.2018 р.
		   Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку  після постановлення ухвали апеляційним судом.
		   Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...