Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/3717/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2020. Зареєстровано: 11.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2020.
Дата набрання законної сили: 09.02.2023
Номер судового провадження: 1-кп/336/30/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017080020000582

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		№ 336/3717/17
		пр. № 1-кп/336/30/2020
		ВИРОК
		Іменем України
		10 серпня 2020 року                         м. Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участі прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		обвинуваченої ОСОБА_6 
		захисника адвоката ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, громадянки України, освіта вища, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої головним спеціалістом відділу економічного розвитку та підприємництва районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, раніше не судимої,
		звинуваченої у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочину за наступних обставин.
		В середині лютого 2017 року до ОСОБА_6 , яка займала посаду головного спеціаліста відділу економічного розвитку та підприємництва районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, звернувся ОСОБА_8 , маючи на меті організацію підприємницької діяльності, пов`язаної з розміщенням точки з продажу продуктів харчування з авто причіпу на території Шевченківського району м. Запоріжжя. ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_8 що для розміщення торгової точки на території Шевченківського району м. Запоріжжя необхідно надати відповідні документи, вичерпний перелік яких визначений Положенням про порядок розміщення засобів дрібнороздрібної торговельної мережі та сфери послуг у м. Запоріжжя, затвердженим рішенням міської ради № 52 від 25.08.2016 року.
		ОСОБА_8 сповістив ОСОБА_9 про те, що у нього наявні документи на автопричіп з іноземною реєстрацією, на що ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_8 в категоричній формі, що вказана обставина не дає можливості ОСОБА_8 розмістити торгову точку на території Шевченківського району м. Запоріжжя. Однак, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті вчинити вимагання неправомірної вигоди за прийняття рішення, що входить до її компетенції, пояснила ОСОБА_8 , що у разі надання їй неправомірної вигоди в сумі 3500 гривень, вона, використовуючи своє службове становище, особисто підготує усі необхідні документи для вказаного виду діяльності, а також вирішить питання про надання останньому дозволу для розміщення торгової точки на території Шевченківського району м. Запоріжжя, незважаючи на те, що автопричіп ОСОБА_8 не має української реєстрації.
		24.02.2017 року приблизно о 15.00 годині ОСОБА_8 прибув до кабінету № 413 районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, де ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю із ОСОБА_8 та реалізуючи свій злочинний намір на вимагання та отримання від останнього неправомірної вигоди, пов`язаний із виконанням нею своїх службових обов?язків, отримала від ОСОБА_8 частину раніше обумовленої суми грошових коштів в розмірі 1000 гривень за вирішення питання стосовно підготовки вищевказаних документів та вирішення питання про видачу розпорядження про відведення місця для розміщення точки з продажу продуктів харчування. Надалі ОСОБА_6 , отримавши від ОСОБА_8 вищевказану суму грошових коштів, передала останньому розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 116Р від 23.02.2017 року про відведення місця для розміщення точки з продажу продуктів харчування, а саме місце для розміщення авто причіпу за адресою: сщ. Будівельників, площею до 6м2, з 08.00 години до 22.00 години на період з 27.02.2017 року по 27.02.2018 року.
		Після цього 01.03.2017 року приблизно о 12.00 годині головний спеціаліст відділу економічного розвитку та підприємництва районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні службового кабінету № 413 районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вимагання та отримання від ОСОБА_8 другої частини раніше оговореної суми неправомірної вигоди, пов`язаний з виконанням нею своїх службових обов?язків, за вирішення питання про відведення місця для розміщення точки з продажу продуктів харчування, отримала від ОСОБА_8 другу частину неправомірної вигоди в сумі 1000 гривень, за надання останньому договору, укладеного з районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району для розміщення торгівельної точки з продажу продуктів харчування з авто причіпу на території Шевченківського району м. Запоріжжя.
		В подальшому головний спеціаліст відділу економічного розвитку та підприємництва районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району ОСОБА_6 договір для розміщення торгівельної точки з продажу продуктів харчування з авто причіпу на території Шевченківського району м. Запоріжжя ОСОБА_8 не передала, оскільки незаконна діяльність останньої була припинена співробітниками поліції 01.03.2017 року в ході проведення обшуку її службового кабінету.
		Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ст. 368 ч. 3 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена вину у скоєнні інкримінованого злочину заперечила.
		По суті обвинувачення ОСОБА_6 пояснила, що працює головним спеціалістом відділу економічного розвитку та підприємництва районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, до її обов?язків входить перевірка документів за заявами на розміщення об`єктів роздрібної торгівлі, а також підготовка проектів рішень комісії. Комісія, яка вирішує питання щодо надання дозволу на розміщення об`єкту торгівлі або про відмову, збирається по середах, до складу комісії входить 11-13 осіб, комісія приймає рішення більшістю голосів. За надання дозволу ОСОБА_8 на розміщення об`єкту торгівлі проголосували одностайно, але ОСОБА_6 жодного впливу на рішення комісії не має, а лише роз?яснює підприємцям перелік необхідних документів, готує документи на комісію та готує проект рішення за результатом розгляду заяв.
		Десь наприкінці січня або на початку лютого 2017 року до неї звернувся ОСОБА_8 , вказавши, що бажає здійснювати торгівлю на вул. Грекова у Шевченківському району. ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 з?ясували, що відповідно до затвердженої схеми розташування об`єктів торгівлі наявне місце для торгівлі в сщ. Будівельників, до якого і відноситься вул. Грекова. ОСОБА_6 вказувала ОСОБА_8 , що місце по АДРЕСА_2 для торгівлі не популярне, окільки там мало покупців, але ОСОБА_8 наполягав, що хоче торгувати саме там. ОСОБА_6 пояснила ОСОБА_8 які документи потрібно надати для отримання дозволу на розміщення об`єкту торгівлі та за кілька днів ОСОБА_8 прийшов знову та надав копії паспорту та довідки про присвоєння РНОКПП, а також надав документи на якийсь транспортний засіб, які були складені німецькою мовою та не мали перекладу, вказавши, що це технічний паспорт на причіп. ОСОБА_6 пояснила ОСОБА_8 , що транспортний засіб має бути зареєстрований в установленому порядку в Україні, а документи на транспортний засіб, які були надані ним, не мали перекладу. ОСОБА_8 написав у блокноті щось та показав ОСОБА_6 - на аркуші були цифри «3500», а потім жестом показав, що мова йде про гроші. ОСОБА_6 відмовила йому та роз?яснила, що ОСОБА_8 може торгувати у палатці, на яку документи не потрібні. Після цього ОСОБА_8 пішов, а за кілька днів знову з?явився та запитав як заповнити заяву про надання дозволу на розміщення об`єкту торгівлі, після чого здав усі документи, в тому числі і документи на причіп у копіях. Документів на причіп ОСОБА_6 ОСОБА_8 не надавала, звідки він їх узяв їй невідомо. Наприкінці лютого 2017 року було винесено розпорядження, а ОСОБА_6 вказала ОСОБА_8 , що потрібно ще укласти договір. ОСОБА_8 знову їй пропонував гроші, на що ОСОБА_6 вказала йому, що він може зробити благодійний внесок, який йде до фонду, з якого грошові кошти витрачаються на привітання та допомогу ветеранам у свята. 01.03.2017 року ОСОБА_8 знову прийшов, отримав розпорядження та поклав на стіл грошові кошти, але як він клав кошти ОСОБА_6 не бачила, а потім побачила їх під клавіатурою. Далі ОСОБА_8 пішов, а до кабінету увійшли працівники поліції та розпочали обшук. В якийсь момент ОСОБА_6 вхопила зі столу 300 гривень, які потім віддала працівникам поліції самостійно. Також ОСОБА_6 вказувала на те, що про 200 гривень, які були вилучені начебто з тумбочки, їй нічого не відомо. Вважає, що ці гроші були підкинуті працівниками поліції, адже на тумбочці сидів працівник поліції, потім її пересували, після чого лише витягли звідти кошти. Також ОСОБА_6 вказувала, що працівниками райадміністрації спільно із співробітниками поліції здійснюються рейди для перевірки дотримання умов торгівлі, розміщення точок, а також виявлення стихійної торгівлі. В межах цих рейдів перевірялось також сщ. Будівників, однак, ОСОБА_8 , отримавши дозвільні документи, фактично ніколи там не торгував.
		В ході судового розгляду судом допитані потерпілий та свідки, про допит яких заявили сторона обвинувачення та захисту, та досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, з урахуванням позицій обвинуваченої та захисника щодо належності та допустимості доказів.
		Потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що зареєстрований як фізична особа-підприємець та займається продажем продуктів харчування, хоча ніколи не займався виїзною торгівлею з кіоску. Вирішивши відкрити точку торгівлі в районі Війскбуду, на початку 2017 року ОСОБА_8 звернувся до Шевченківської райадміністрації, де спілкувався з ОСОБА_6 , яка сповістила йому які саме документи потрібно надати для отримання дозволу. За кілька днів ОСОБА_8 зібрав документи за переліком та попрямував до ОСОБА_6 , якій надав ці документи, але ОСОБА_6 , переглянувши надані ним документи, вказала, що документи на причіп мають бути з українською реєстрацією. ОСОБА_8 з 2016 року орендував кіоск з іноземною реєстрацією, але договору оренди у нього не зберіглось на цей час. ОСОБА_8 не знайшов документів на причіп з українською реєстрацією, після чого повернувся до райадміністрації, де сповістив ОСОБА_6 про це. В ході розмови з ОСОБА_6 у ОСОБА_8 склалось враження, що потрібно сплатити гроші, хоча ОСОБА_6 нічого не просила та не казала про необхідність оплати. ОСОБА_8 з власної ініціативи написав на аркуші паперу цифру 3500, яку визначив на власний розсуд, та показав ОСОБА_6 , на що остання запитала що це таке. ОСОБА_8 пояснив, що може цю суму сплатити, однак, ОСОБА_6 відмовилась. Далі ОСОБА_8 взяв номер телефону ОСОБА_6 , а за кілька днів зателефонував їй, на що ОСОБА_6 запропонувала приїхати. Коли ОСОБА_8 приїхав, то ОСОБА_6 надала йому бланки заяв, якісь документи, серед яких був договір оренди якогось кіоску з українською реєстрацією. Далі ОСОБА_8 вирішив звернутись до органів поліції, де написав заяву про те, що у нього вимагають грошові кошти. За кілька днів ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_6 , яка сповістила, що наразі може видати йому попереднє узгодження. ОСОБА_8 попрямував до Жовтневого ВП, узявши із собою 1000 гривень банкнотами по 100 гривень. Далі ОСОБА_8 поїхав до райадміністрації, де ОСОБА_6 надала йому погодження на укладення в подальшому договору. ОСОБА_8 передав ОСОБА_6 гроші в сумі 1000 гривень, на що ОСОБА_6 сповістила, що потрібно ще. Після зустрічі ОСОБА_8 поїхав до відділення поліції, де видав отриманий від ОСОБА_6 документ. За кілька днів ОСОБА_6 зателефонувала ОСОБА_8 та вказала, що він може отримати договір. ОСОБА_8 узяв 2500 гривень. які помітили працівники поліції, після чого знов поїхав до райадміністрації, де віддав ОСОБА_6 договір на вивіз сміття, а також передав їй 2500 гривень, онак, ОСОБА_6 вказала, що цього занадто багато, після чого ОСОБА_8 запитав скільки, а ОСОБА_6 показала один палець, після чого ОСОБА_8 відрахував 1000 гривень. Далі ОСОБА_6 сповістила ОСОБА_8 , що договір він зможе забрати за кілька днів. А ОСОБА_8 поїхав до відділення поліції, де віддав 1500 гривень, що залишились. За декілька днів після цих подій із ОСОБА_8 був укладений договір на розміщення об`єкту торгівлі, після чого він до кінця 2017 року торгував продуктами харчування, але потім припинив, оскільки це не виявилось вигідним. Також ОСОБА_8 вказав, що коли справу передавали до суду, то працівники поліції йому повернули 3500 гривень
		Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що працює заступником голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району. У 2017 році працював на тій же посаді. Свідок вказав, що комісією при адміністрації вирішуються питання про надання дозволів на розміщення об`єктів торгівлі, в тому числі і пересувної, після чого укладається договір. Потреба у розміщенні об`єктів торгівлі визначається райадміністрацією, після чого розробляється схема розташування цих об`єктів. Про обставини надання дозволу на розміщення об`єкту торгівлі за заявою ОСОБА_8 свідку нічого не відомо, про це він дізнався вже після проведення обшуку у приміщенні райадміністрації. Про обшук дізнався випадково, від когось з працівників, після чого підійшов до кабінету, де вже проводили обшук особи у цивільному одягу. Також свідок вказував, що його дуже здивувало, що хтось начебто пропонував грошові кошти за надання дозволу на розміщення об`єкту торгівлі у с. Будівельників, адже в тому місці нікому не було цікаво торгувати.
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що працює заступником голови районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району. В якийсь з днів ОСОБА_12 почув галас у коридорі, а коли поцікавився що відбувається, йому сповістили, що проводяться слідчі дії. Згодом хтось розповів свідку про те, що начебто ОСОБА_6 отримала неправомірну вигоду за дозвіл на розміщення об`єкту торгівлі. Надання дозволів на розміщення об`єктів торгівлі відбувається в наступний спосіб: до райадміністрації звертається особа із заявою, до якої мають бути додані документи, такі як паспорт, свідоцтво про реєстрацію як ФОП, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, якщо йде мова про продаж з авто. Далі заява із документами за резолюцією ОСОБА_12 передається начальнику відділу економічного розвитку ОСОБА_10 . Якщо мова йде про лоточну торгівлю, то документи вивчає ОСОБА_6 . Далі комісія у складі одинадцяти осіб розглядає питання щодо можливості видачі такого дозволу та у разі задоволення заяви видається відповідне розпорядження. Про заяву та документи доповідає секретар, але рішення комісія приймає колективно. ОСОБА_8 свідок вперше побачив у суді, але пригадує, що його заява була предметом розгляду комісії та вирішена позитивно, але в подальшому ОСОБА_8 хоча і уклав договір, але фактично торгівлю не здійснював. Місце, щодо якого ОСОБА_8 звернувся для отримання дозволу, було внесено до узгодженої схеми розміщення об`єктів торгівлі, однак, там ніхто ніколи не торгував, оскільки там немає покупців.
		Свідок ОСОБА_13 пояснила, що працює в одному кабінеті із ОСОБА_6 . В якийсь з днів до кабінету спочатку зайшов ОСОБА_8 , з яким спілкувалась ОСОБА_6 , яка займається питаннями лоточної торгівлі. Потім ще якась жінка ФОП, після чого завітали працівники поліції та почали обшук на робочому місці ОСОБА_6 . До початку обшуку будь-яких документів працівники поліції не пред?являли, а інших співробітників до кабінету не пускали. Також працівники поліції оглядали і речі свідка.
		Свідок ОСОБА_14 пояснила, що працює головним спеціалістом відділу економічного розвитку та підприємництва в районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району. У березні 2017 року працювала в кабінеті № 413 разом із ОСОБА_6 , але того дня як раз переносила свої речі до іншого кабінету. Повернувшись за черговими речами, свідок побачила біля кабінету чоловіка, який запитав чи з цього вона кабінету, після чого її до кабінету впустили, а потім не випускали тривалий час. Подробиць подій в кабінеті свідок не пригадує, оскільки вони відбувались навколо ОСОБА_6 .
		Свідок ОСОБА_10 , яка допитувалась судом двічі, повідомила, що працює начальником відділу економічного розвитку та підприємництва і районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району. ОСОБА_8 вперше з?явився у райадміністрації у січні або лютому 2017 року, вказавши, що бажає здійснювати виїзну торгівлю в районі сщ. Будівельників. Перевіривши дислокацію узгоджених місць розташування об`єктів торгівлі, свідок з?ясувала, що дислокація узгоджена, але у тому місці ніхто не хотів торгувати, що свідок і роз?яснила ОСОБА_8 . Натомість ОСОБА_8 наполягав, вказуючи, що бажає торгувати з причіпу, але документів на причіп не має. ОСОБА_10 та ОСОБА_6 пропонували ОСОБА_8 торгувати з палатки, на яку документи не потрібні, однак, ОСОБА_8 вказував, що бажає торгувати з причіпу. Також ОСОБА_6 вказала свідку, що ОСОБА_8 має документи на причіп з іноземною реєстрацією, однак, вони з?ясували, що з такого причіпу торгувати не можна. Більше свідок ОСОБА_8 не бачила, а 01.03.2017 року у кабінеті ОСОБА_6 був проведений обшук. Працівників райадміністрації до кабінету не пускали. Загалом у свідка склалось враження, що ОСОБА_8 фактично і не збирався здійснювати торгівлю, оскільки за документами він прийшов за деякий час, а саме у квітні. У квітні та травні 2017 року свідок виїздила на рейди з перевірки та в тому місці, де ОСОБА_8 отримав дозвіл ніхто не торгував.
		В ході додаткового допиту 28.05.2020 року, проведеного за клопотанням сторони захисту, свідок ОСОБА_10 пояснила, що після видачі розпорядження про дозвіл ОСОБА_8 на здійснення торгівлі ОСОБА_15 близько місця до райадміністрації не з?являвся. Йому телефонували з приводу укладення договору, але телефон його не працював. Потім ОСОБА_8 з?явився та уклав договір. Оскільки працівниками райадміністрації здійснюються перевірки відповідності розташування об`єктів торгівлі та дотримання умов, тож у 2017 році також перевіряли і дотримання таких умов ОСОБА_8 , зокрема, у березні та квітні 2017 року. При перевірці з?ясували, що ОСОБА_8 торгівлю не здійснює. Свідок запитувала у мешканців селища чи хтось торгував, вони вказували, що ніхто не здійснював торгівлю.
		Свідок ОСОБА_16 , допитаний за клопотанням сторони захисту, вказав, що працює старшим дільничним оперуповноваженим Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області. Він разом з працівниками райадміністрації періодично перевіряють дотримання умов торгівлі та здійснюють рейди для припинення стихійної торгівлі. Зокрема, у квітні 2017 року свідок разом із ОСОБА_10 виїжджав на сщ. Будівельників, але там ніхто не торгував. Також пізніше свідок виїжджав туди ж з ОСОБА_6 та знову з?ясували, що торгівля не здійснюється. В даній місцевості розташовано лише один магазин, оскільки там мало мешканців, тож здійснювати там торгівлю, на думку свідка, немає сенсу.
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні давав суперечливі пояснення, спочатку вказав, що приблизно в 2015-2016 роках у м. Запоріжжя торгував з причіпу «Купава», якою володів за довіреністю, дозвіл на розміщення об`єкту торгівлі отримував у Шевченківський райадміністарції. Причіп згодом був переобладнаний під кіоск, потім даний причіп був розібраний. Далі свідок сповістив. що ніяким причіпом він ніколи не володів, а бачив лише копії документів на нього, а торгівлю здійснював зі звичайного кіоску площею 6 кв.м.
		Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що приблизно у 2005 році він придбав у власність кіоск-причіп «Купава», який 4-6 рокі тому продав за генеральною довіреністю невідомому чоловіку, передавши одночасно технічний паспорт на причіп.
		Свідок ОСОБА_19 пояснила, що на початку березня 2017 року вона перебувала на ринку «Анголенка» у справах, коли їй запропонували бути понятою, на що свідок погодилась та попрямувала до Жовтневого відділення поліції, де вже перебував потерпілий. Потерпілий надав грошові кошти, які працівники поліції помітили, після чого усі поїхали до райадміністрації, де очікували внизу. Потім їх запросили наверх до кабінету, де в той момент за столом сиділа ОСОБА_6 , а крім неї перебували ще двоє жінок. Перед обшуком слідчий запитав у ОСОБА_6 чи є у неї грошові кошти. На що остання відповіла, що ні, після чого розпочали обшук. В ході обшуку під клавіатурою знайшли грошові кошти в сумі 800 гривень, які при освітлені світились. Потім ОСОБА_6 з руки надала ще 200 гривень, які також світились. Також грошові кошти знайшли у конверті та у гаманці.
		Свідок ОСОБА_20 повідомив, що працює старшим оперуповноваженим УЗЕ в Запорізькій області. З заявою звернувся ОСОБА_8 , потім за дорученням слідчого встановили особу ОСОБА_6 . Також пригадує, що в ході обшуку були вилучені грошові кошти, частка під клавіатурою, частка у руках ОСОБА_6 . В ході додаткового допиту свідок вказував, що при оформленні протоколів НСРД допущені помилки.
		Свідок ОСОБА_21 пояснив, що працює заступником начальника відділу УЗЕ в Запорізькій області. Працівників їх відділу за письмовим дорученням слідчого залучили для участі у документуванні за фактом вимагання грошових коштів ОСОБА_6 . ОСОБА_6 двічі передавались грошові кошти, потім в ході обшуку гроші були вилучені, свідок робив змиви з рук ОСОБА_6 . В ході обшуку були вилучені 200 гривень, які були передані при першій передачі грошей.
		Сторона обвинувачення відмовилась від допиту свідка ОСОБА_22 , а сторона захисту від допиту свідка ОСОБА_23 , вказуючи, що ці особи змінили місце проживання, що унеможливило забезпечення їх явки до суду.
		Також судом досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення.
		Відповідно до копій розпоряджень Запорізького міського голови від 06.07.2011 року № 3138к та від 18.10.2013 року № 1791 к/тр ОСОБА_6 відповідно з 07.07.2011 року призначена тимчасово на посаду головного спеціаліста відділу економічного розвитку та підприємництва районної адміністрації по Шевченківському району, а з 23.10.2013 року переведена на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу економічного розвитку та підприємництва районної адміністрації по Шевченківському району (т. 2 а.с. 111, 112).
		Службові завдання та обов?язки ОСОБА_6 визначені посадовою інструкцією, затвердженою 17.01.2017 року (т. 2 а.с. 113-114), до яких віднесено, зокрема: здійснення прийому документів від суб`єктів господарювання на розміщення засобів дрібнороздрібної торгівельної мережі та сфери послуг; організація прийняття рішень щодо надання та скасування погоджень підприємствам та приватним підприємцям на розміщення на території засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі; підготовка проектів розпоряджень голови районної адміністрації щодо відведення місць суб`єктам господарювання для розміщення засобів пересувної торговельної мережі та сфери послуг; контроль за виконанням цих розпоряджень; надання консультаційної та організаційної допомоги суб`єктам господарювання по питанням в межах компетенції відділу.
		Згідно із заявою ОСОБА_8 від 22.02.2017 року (т. 2 а.с. 29) останній звернувся до Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області із заявою, в якій вказав, що ОСОБА_6 вимагає у нього неправомірну вигоду за прийняття рішення, що входить до її компетенції. Жодних більш конкретних відомостей протокол прийняття заяви не містить.
		Того ж дня ОСОБА_8 звернувся із заявою про залучення його до провадження в якості потерпілого (т.2 а.с. 31).
		30.03.2017 року ОСОБА_8 надав слідчому документи, а саме копію біржової угоди від 02.09.2006 року, укладеної між ОСОБА_24 та ОСОБА_25 щодо причіпу Adria 420, копію перекладу технічного паспорту на житловий причіп Adria 420, копію митної декларації, за якою ОСОБА_24 ввіз до України причіп Adria, копію план-схеми розташування торговельної точки (т. 2 а.с. 125-131).
		24.02.2017 року слідчим в присутності понятих видані ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 1000 гривень купюрами по 100 гривень.
		01.03.2017 року слідчим в присутності понятих видані ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2500 гривень купюрами по 100 гривень.
		Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 23.02.2017 року надано дозвіл на проведення НСРД- аудіо, відеоконтрою за діями ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 75).
		Постановою прокурора від 24.02.2017 року дозволено провести НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т. 2 а.с. 77).
		Відповідно до протоколів про результати проведення НСРД від 02.03.2020 року (т 2 а.с. 80, 81) внаслідок аудіо та відеоспостереження за ОСОБА_6 отримані відомості про отримання ОСОБА_6 24.02.2017 року та 01.03.2017 року грошових коштів в сумі 1000 гривень кожного разу.
		Судом переглянуті відеозаписи НСРД, проведених 24.02.2017 року та 01.03.2017 року.
		З відеозапису НСРД 24.02.2017 року вбачається, що о 15.12 годині ОСОБА_8 прямує до будівлі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, дорогою телефонує ОСОБА_6 . Далі ОСОБА_8 в будівлі райадміністрації спілкується з ОСОБА_9 , яка вказує йому, що розпорядження вона йому дасть, але вказує, що ОСОБА_8 все одно має надати фотографії. Після цього ОСОБА_6 надає ОСОБА_8 розпорядження та копію схеми розташування.
		По суті розмови ОСОБА_6 також вказує «У Вас не совсем Ваш прицеп по документам».
		Далі ОСОБА_8 вказує: «Здесь одна …тысяча.. пока». ОСОБА_9 вказує йому, що грошові кошти не для неї, а призначені для ветеранів. Фактично передання грошових коштів відеозаписом не зафіксовано.
		Далі між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відбувається розмова з приводу порядку отримання дозволу на розміщення об`єкту торгівлі.
		На відеозаписі 01.03.2017 року об 11.33 годині ОСОБА_8 знову прямує до будівлі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, заходить до кабінету ОСОБА_6 .
		Далі ОСОБА_8 надає ОСОБА_9 флеш-накопичувач з фотографіями (зі змісту розмови причіпу Купава), договір щодо вивозу сміття.
		Далі ОСОБА_8 дістає з борсетки гроші, кладе їх на стіл ОСОБА_9 та вказує «здесь две с половиной». На що ОСОБА_9 запитує: «Что это?». ОСОБА_8 вказує: «Ну, как договаривались, три с половиной». Потім ОСОБА_8 запитує: «А сколько? Одну?». Після цього ОСОБА_8 відраховує одну тисячу гривень купюрами номіналом 100 гривень та каже: «Одна». Фактично куди поділись ці гроші відеозаписом не зафіксовано. Далі ОСОБА_8 запитує чи не буде проблем внаслідок чого, що в документах техпаспорт на інший кіоск. Далі ОСОБА_8 виходить з кабінету, спускається сходами та каже якомусь чоловіку «четыреста тринадцатый». На виході з будівлі райадміністрації на запитання якоїсь особи: «Взяла?» ОСОБА_26 відповідає: «Одну взяла только. Вообще сказала много».
		01.03.2017 року слідчим за участі оперуповноважених УЗЕ в Запорізькій області, прокурора, в присутності понятих в порядку ст. 233 КПК України проведено обшук кабінету № 413 районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району.
		В ході обшуку були вилучені грошові кошти з гаманця ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 700 гривень зі стола ОСОБА_6 , 300 гривень, які ОСОБА_6 видала з руки, грошові кошти в сумі 600 гривень, які вилучені з робочого столу ОСОБА_6 в конверті, грошові кошти в сумі 200 гривень, вилучені з тумбочки, розташованої біля робочого столу ОСОБА_6 .
		За висновком експерта № 6-101 від 31.03.2017 року на наданих грошових коштах в сумі 1000 гривень, а також змиві з правої руки ОСОБА_6 встановлено присутність спеціальної хімічної речовини  люмінофору (т. 2 а.с. 158).
		Відповідно до протоколу огляду місця події 12.04.2017 року (т. 2 а.с. 20) слідчим оглянуто ділянку місцевості в районі зупинки громадського транспорту «вул. Косигіна» у м. Запоріжжя, де розташований торгівельний кіоск.
		Оскільки більше відомостей, окрім місця розташування та опису кіоску, протокол огляду місця події не містить, тож суд не оцінює даний документ в якості доказу з підстав його неналежності, адже він не містить будь-якої інформації, яка б вказувала на те, що оглянутий кіоск має якесь відношення до обставин, які підлягають з`ясуванню у цьому кримінальному провадженні.
		Відповідно до протоколу огляду картонної папки з написом ФОП ОСОБА_27 , вилученої під час обшуку кабінету ОСОБА_6 , в зазначеній папці виявлені копії та оригінали різних документів, які ОСОБА_8 надавались при оформленні дозволу на розміщення об`єкту торгівлі. Зокрема, копія довіреності від 27.11.2015 року, якою ОСОБА_18 , від імені якого діяв ОСОБА_28 , уповноважив ОСОБА_17 розпоряджатись належним йому причіпом Купава НОМЕР_1 , 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу причіпу-фургону Купава НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на ім?я ОСОБА_18 ; копія паспорту та довідки про присвоєння РНОКПП ОСОБА_17 ; копія розпорядження районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району № 773р від 04.12.2015 року, яким ФОП ОСОБА_17 відведено місце для продажу продуктів харчування в районі кінцевої зупинки вул. Косигіна площею 6 кв.м.; копія заяви ОСОБА_17 від 07.12.2015 року; лист згода на обробку персональних даних невідомої особи від 02.12.2015 року; копія витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ОСОБА_17 ; копія договору № 22 від 17.10.2016 року, укладеного між районною адміністрацією ЗМР по Шевченківському району та ФОП ОСОБА_17 ; копія розпорядження голови районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району № 773р від 04.12.2015 року; копія схеми розташування виїзної торгівельної точки.
		В судовому засіданні також досліджувались речові докази у справі: грошові кошти, вилучені під час обшуку. Інші речові докази стороною обвинувачення не надавались, а судом не досліджувались.
		Судом не досліджувався протокол огляду місці події 28.06.2017 року (т. 2 а.с. 102-105), оскільки з зазначеного протоколу не уявляється можливим зрозуміти в межах якого кримінального провадження проведено огляд та яке значення для встановлення обставин подій мають його результати.
		Судом також досліджені копія посадових інструкцій начальника відділу економічного розвитку та підприємництва районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, заступника голови районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, голови районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, копія розпорядження про розподіл обов?язків між головою районної адміністрації та його заступниками (т. 2 а.с. 174, 176, 178, 180), копія особої справи ОСОБА_6 , водночас інформації, яка б мала доказове значення у цьому кримінальному провадженні, з цих документів не встановлено.
		Згідно службової характеристики та характеристики з місця проживання ОСОБА_6 характеризується з позитивного боку (т. 2 а.с. 115, 116), має двох повнолітніх дітей, проходила лікування з приводу певного захворювання.
		Також стороною захисту надано оголошення, розміщене в приміщенні районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району з пропозицією надання благодійної допомоги (т. 3 а.с. 74).
		При оцінцідоказів судвиходить зположень ст.337 КПК України, яка вказує, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, загальних принципів кримінального судочинства, положень статей 84, 85, 86, 89 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
		Сторона захисту  захисник та обвинувачена, висловлюючи свою позицію під час дослідження доказів в судовому засіданні та у судових дебатах, посилались на те, що в діях обвинуваченої склад злочину, передбаченого ст. 368 КК України відсутній, з боку працівників прокуратури та слідства мала місце провокація, докази зібрані зі значними порушеннями положень КПК України та не доводять винуватості ОСОБА_6 у скоєнні злочину.
		З урахуванням вищевикладеного, суд в подальшому надає оцінку доказам у їх сукупності з точки зору їх належності, допустимості та взаємозв`язку, та з урахуванням висловленої оцінки їх учасниками справи та заяви сторони захисту щодо недопустимості окремих з них.
		Невірно зазначені у протоколах про видачу грошових коштів від 24.02.2017 року та від 01.03.2017 року дата та номер кримінального провадження, на що захисник вказувала в обґрунтування недопустимості цих доказів, суд оцінює як суто технічну помилку, яка не тягне за собою недопустимості вказаного доказу.
		Оцінюючи порядок проведення обшуку, суд погоджується з доводами сторони захисту, що обшук проводився з суттєвими порушеннями установленого порядку.
		Так, під час проведення обшуку не були запрошені представники районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, яких, як слідує з пояснень свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 до кабінету не допускали. З відеозапису вбачається, що представники райадміністрації були допущені лише наприкінці обшуку, коли упаковувались грошові кошти.
		Крім того, обшук фактично проводився не слідчим, а трьома оперуповноваженими: ОСОБА_21 , ОСОБА_29 та ОСОБА_20 , які здійснювали його не поступово, а одночасно в різних місцях кабінету, у зв?язку з чим певні частини проведення слідчої дії не були зафіксовані відеозаписом.
		Оперуповноважені при цьому діяли поза межами доручення слідчого (т. 2 а.с. 37), яким було доручено лише забезпечити оперативне супроводження при проведенні обшуків, а не фактичне проведення самого обшуку.
		При проведенні обшуку оперуповноважені лише іноді використовували рукавички, увесь же інший час обходились без них, в тому числі при вилучені грошових коштів. Грошові кошти складались в хаотичному порядку, плутались, перекладались, а потім учасники сперечались звідки та які кошти були вилучені. Лише при складанні їх до конвертну оперуповноважений знов надяг рукавчики. Упакування вилученого відеозаписом не зафіксовано.
		Щодо грошових коштів в сумі 200 гривень, які були вилучені з тумбочки, суд звертає увагу на наступне.
		ОСОБА_6 категорично заперечувала належність їй цих коштів як під час проведення обшуку, так і в судовому засіданні.
		При перегляді відеозапису обшуку судом встановлено, що обставини вилучення цих коштів дійсно дають підстави сумніватись в прозорості здобуття таких доказів, з огляду на наступне.
		Так, на початку обшуку тумба, з якої потім кошти були вилучені, розташована біля робочого столу ОСОБА_6 , дверцята зачинені, бік, де розташовані дверцята, повернутий до вікна (час 1.36, 3.36 відеозапису). Приблизно з 14ї хвилини оперуповноважені ОСОБА_21 та ОСОБА_29 починають обшукувати робочий стіл та меблі, а оперуповноважений ОСОБА_30 займається особистими речами ОСОБА_6 в іншій частині кабінету. Дії інших оперуповноважених в цей момент поза межами огляду відеокамери та поза увагою понятих, які спостерігають за обшуком сумки ОСОБА_6 , однак на відео можна побачити, що у час 15.12 один з оперуповноважених відхиляється в напрямку тумби та відчиняє дверцята тумби. В час о 16.03 тумба вже повернута дверцятами від вікна та оперуповноважений ОСОБА_20 дістає звідти папери, в яких наявні також двісті гривень, які за своїми серіями та номерами співпадають з двома купюрами, які надавались ОСОБА_8 24.02.2017 року. ОСОБА_6 одразу висловлює здивування та заперечення з цього приводу, що зафіксовано відеозаписом.
		За вищевикладених обставин суд вважає, що речові докази, а саме 200 гривень, вилучені під час проведення обшуку з тумби біля столі ОСОБА_6 , є неналежними доказами, адже вилучені з порушенням чинного законодавства.
		На переконання суду, сукупністю досліджених доказів підтверджений факт того, що 24.02.2017 року та 01.03.2017 року ОСОБА_8 було передано ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1000 гривень кожного разу.
		Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину, суд виходить з наступного.
		Статтею 337 КПК України визначено, що cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Статтею 7КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Відповідно до вимог ст. 8КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. 
		Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на його користь, саме у цьому полягає основоположний принцип презумпції невинуватості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
		Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постановлення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» №5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь підсудних.
		Статті 370, 373 КПК України вказують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Стаття 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики ЄвропейськогоСуду зправ людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. 
		У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).
		Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" № 4291/98 від 13 січня 2005 року.
		Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи.
		Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.
		При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
		Конструкція диспозиції статті 368 КК України в межах пред?явленого обвинувачення передбачає, що при отриманні неправомірної вигоди службова особа, яка таку вигоду отримує, має обов?язково використовувати надану їй владу або службове становище. Використання влади чи службового становища є обов?язковою ознакою для кваліфікації дій службової особи за ст. 368 КК України.
		Отже для того, щоб кваліфікувати дії особи за ст. 368 КК України, службовою особою мають бути використані для отримання неправомірної вигоди унікальні для саме цієї посади службові повноваження чи надана влада.
		За версією обвинувачення, викладеною в обвинувальному акті, ОСОБА_6 , вимагаючи неправомірну вигоду за прийняття рішення, що входить до її компетенції, пояснила ОСОБА_8 , що у разі надання їй неправомірної вигоди в сумі 3500 гривень, вона, використовуючи своє службове становище, особисто підготує усі необхідні документи для вказаного виду діяльності, а також вирішить питання про надання останньому дозволу для розміщення торгової точки на території Шевченківського району м. Запоріжжя, незважаючи на те, що автопричіп ОСОБА_8 не має української реєстрації.
		Натомість сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів така версія обвинувачення повністю спростована, адже поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які в цій частині одне одному не суперечать, а також відеозаписами спілкування цих осіб, підтверджено, що саме ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_6 сплатити суму коштів у 3500 гривень, для чого він написав вказану цифру на аркуші паперу та продемонстрував його ОСОБА_6 , при цьому остання від цієї пропозиції відмовилась.
		Доказів наявності домовленості про те, що ОСОБА_6 в якийсь спосіб сприятиме ОСОБА_8 у позитивному вирішенні заяви про надання дозволу на розміщення торговельної точки суду не надано.
		Далі, як зазначено в обвинувальному акті 24.02.2017 року ОСОБА_6 отримала в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_8 1000 гривень за вирішення питання стосовно підготовки документів та вирішення питання про видачу розпорядження про відведення місця для розміщення точки з продажу продуктів харчування. Надалі ОСОБА_6 , отримавши від ОСОБА_8 вищевказану суму грошових коштів, передала останньому розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 116Р від 23.02.2017 року про відведення місця для розміщення точки з продажу продуктів харчування.
		Натомість з пояснень ОСОБА_6 та свідків  працівників райадміністрації вбачається, що документи станом на 24.02.2017 року вже були предметом розгляду відповідної комісії та ще 23.02.2017 року за заявою ОСОБА_8 було ухвалено позитивне рішення про надання йому дозволу на розміщення об`єкту торгівлі.
		Тож станом на 24.02.2017 року ОСОБА_6 в будь-який спосіб вплинути на рішення комісії не могла.
		При цьому ОСОБА_6 є секретарем цієї комісії та її компетенція обмежується доповіддю щодо заяв, які надійшли, а також вказівкою щодо повноти наданих заявником документів. Рішення ж з приводу задоволення заяви або відмови приймає комісія простою більшістю голосів, отже ОСОБА_6 не могла вплинути на рішення комісії, а тим більше забезпечити позитивний результат розгляду заяви.
		Суд також враховує і те, що будь-якими доказами не доведено, що саме ОСОБА_6 поклала в особову справу ОСОБА_8 документи на інший транспортний засіб, а рівно і того, що без таких документів рішення комісії було б негативним.
		01.03.2017 року, як вказано в обвинуваченні, ОСОБА_6 отримала другу частину раніше оговореної суми неправомірної вигоди за надання останньому договору, укладеного з районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району для розміщення торгівельної точки з продажу продуктів харчування з авто причіпу на території Шевченківського району м. Запоріжжя.
		Водночас з матеріалів відеозапису спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_6 01.03.2017 року вбачається, що договір для розміщення торгівельної точки ОСОБА_6 цього дня не надавала, пояснивши, що він буде готовий за кілька днів.
		Також суд враховує, що ОСОБА_6 відповідний договір від імені райадміністрації не укладає та не підписує, а у відповідності до Положення про порядок укладення договорів на право користування місцем для розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької дільності та засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та сфери послуг у м. Запоріжжі та визначення розміру плати за цими договорами, затвердженого рішенням міської ради від 25.08.2016 року № 52 договір цей укладається між суб`єктом господарювання та районною адміністрацією, а підставою для його укладення є відповідне розпорядження, а також надання суб`єктом господарювання відповідних документів, як то заяви, до якої додаються: реквізити суб`єкта господарювання (найменування, ПІБ керівника юридичної особи, або ПІБ фізичної особи  підприємця, місцезнаходження юридичної особи або адреса місця проживання фізичної особи - підприємця, контактна інформація); копія паспорту ТС;- фотофіксація місця розташування ТС з прив`язкою до місцевості на паперовому та електронному носії, за встановленою формою.
		Суду не надано будь-якого доказу на підтвердження того, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 існувала попередня домовленість про передання грошової винагороди саме за отримання ОСОБА_8 дозвільних документів на розміщення торгівельної точки, при цьому сама ОСОБА_6 сприймала передані ОСОБА_8 грошові кошти саме як благодійну допомогу, про що вона пояснила йому та це зафіксовано відеозаписом НСРД.
		Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в межах пред`явленого обвинувачення дії ОСОБА_6 не містять в собі складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України.
		Також заслуговують на увагу і доводи сторони захисту щодо наявності в даному випадку ознак провокації з боку працівників слідства.
		Так, відповідно до практики ЄСПЛ, усі докази, отримані під час досудового розслідування злочину, який було вчинено внаслідок підбурювання з боку працівників поліції або інших осіб, які діють за їх вказівками, та який в іншому випадку не було би вчинено, мають визнаватися недопустимими.
		Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, а також для того, щоб зробити можливим доведення правопорушення, тобто забезпечити докази та порушити кримінальне переслідування (рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Таранекс проти Латвії» від 2 грудня 2015 року).
		Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_6 раніше жодного разу не засуджувалась та не була притягнута до адміністративної відповідальності за скоєння корупційних правопорушень.
		В даному випадку є очевидні ознаки того, що з боку працівників правоохоронних органів мало місце моделювання злочину, інкримінованого особі, з використанням іншої особи як агента-провокатора.
		Так, з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_8 , який не мав у власності відповідного транспортного засобу для здійснення торгівлі, з власної ініціативи звернувся до районної адміністрації для отримання дозволу на розміщення об`єкту торгівлі. Суду не надано будь-якого доказу того, що ОСОБА_8 взагалі станом на лютий-березень 2017 року на законних підставах мав у володінні будь-який транспортний засіб, з якого б можна було здійснювати торгівлю.
		При цьому обвинувачена ОСОБА_6 , свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 пояснювали, що місце для розміщення торгівельної точки, на якому наполягав ОСОБА_8 , було з економічної точки зору невигідним та там ніхто не хотів торгувати. Як показали ОСОБА_6 та ОСОБА_10 вони про зазначені обставини сповіщали ОСОБА_8 , однак, останній наполягав саме на цьому місці для розташування торгівельної точки. Також ОСОБА_6 та ОСОБА_10 роз`яснювали ОСОБА_8 про можливість здійснювати торгівлю з палатки, для чого не потрібно було надавати документи, які б підтверджували право користування транспортним засобом, однак, ОСОБА_8 наполягав на торгівлі саме з причіпу.
		При цьому ОСОБА_8 за відсутності ініціативи ОСОБА_6 самостійно запропонував останній 3500 гривень начебто за вирішення питання про оформлення документів та отримання відповідного дозволу, хоча сам ОСОБА_8 не зміг пояснити внаслідок яких саме слів або дій ОСОБА_6 у нього виникло враження, що слід запропонувати грошову винагороду.
		Будучи сповіщеним ОСОБА_6 про можливість укладення договору за кілька днів після 01.03.2017 року ОСОБА_8 для укладення договору не з`являвся протягом місяця, про що показала свідок ОСОБА_10 , а також не виявляв жодної цікавості щодо отримання дозвільних документів, при цьому телефон його в цей період часу був вимкнений.
		Після отримання усіх належних документів ОСОБА_8 сплатив плату за користування місцем для розміщення торгівельного засобу, однак, як показали обвинувачена ОСОБА_6 , свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_16 . ОСОБА_8 фактично торгівельної діяльності не здійснював.
		Всі вищевказані обставини в сукупності з явною ініціативністю ОСОБА_8 при переданні грошових коштів свідчать про штучне створення працівниками правоохоронних органів ситуації, яка б стала передумовою та приводом для пропозиції та передання грошових коштів.
		З урахуванням вищевикладених висновків суду щодо належності доказів та їх оцінки, оскільки висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено належними, достатніми та допустимими доказами та поза розумним сумнівом версія обвинувачення, викладена в обвинувальному акті, а саме не доведено, що ОСОБА_6 вимагала та отримала від ОСОБА_8 саме неправомірну вигоду у розумінні ст. 368 КК України, що при цьому вона використовувала надану їй владу або службові повноваження.
		За таких обставин, суд вважає, що обвинувачену належить виправдати у зв`язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого злочину.
		При вирішенні долі речових доказів у кримінальному проваджені, суд керується положеннями КПК України.
		При цьому, оскільки суду не надавались оригінали документів, які ОСОБА_8 надав слідчому 30.03.2017 року (до матеріалів справи надано лише копії цих документів), а також оригінали документів, які складають особову справу ОСОБА_6 , натомість як місце перебування самих документів встановити не можливо, тож суд не вирішує питання щодо цих доказів.
		Грошові кошти, вилучені під час обшуку, а саме 1700 гривень з гаманця ОСОБА_6 та 600 гривень у конверті з її столу належить повернути ОСОБА_6 , оскільки ці кошти є її особистими коштами.
		З пояснень потерпілого ОСОБА_8 в судовому засіданні вбачається. що грошові кошти в сумі 3500 гривень були ним особисто передані працівникам правоохоронних органів та є його власними коштами. Водночас, коли кримінальне провадження спрямовувалось до суду ОСОБА_8 були компенсовані грошові кошти в зазначеній сумі, про що він особисто вказав в ході допиту, тож підстав для повернення йому цих грошових коштів немає. Водночас суду і не надано будь-якого документального підтвердження того ким та за чий саме рахунок витрати ОСОБА_8 були компенсовані, а отже суд позбавлений можливості вирішити долю цих грошових коштів. У разі надання відповідних документів щодо належності грошових коштів це питання може бути вирішене судом в порядку виконання вироку суду.
		Доля інших речових доказів судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України,
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, визнати невинуватою та виправдати у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченої складу злочину.
		Скасувати арешт майна, вилученого в ході обшуку 01.03.2017 року в кабінеті № 413 районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, а саме грошових коштів в сумі 1000 гривень (10 купюр номіналом 100 гривень), грошових коштів в сумі 200 гривень (2 купюри номіналом 100 гривень); контрольного ватного тампону, змивів з рук ОСОБА_6 , грошових коштів в сумі 1700 гривень (дві купюри номіналом 500 гривень, три купюри номіналом 200 гривень, 1 купюра номіналом 100 гривень); грошових коштів в сумі 600 гривень (три купюри номіналом 200 гривень), паперової папки з написом на обкладинці «ФОП ОСОБА_27 », накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2017 року.
		Скасувати арешт всього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_6 , накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2017 року.
		Речові докази:
		грошові кошти в сумі 1700 гривень купюрами номіналом 500 гривень (2 шт), 200 гр (3 шт) та 100 гр (1шт), грошові кошти в сумі 600 гривень купюрами номіналом 200 гривень, які зберігаються в камері схову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, повернути ОСОБА_6 ;
		мобільні телефони Nokia 1200 та Nokia 5530, 3 комплекти ключів, грошові кошти в сумі 58 гривень, які передані на зберігання ОСОБА_6 , залишити ОСОБА_6 ;
		розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 116р від 23.02.2017 року, яке долучене до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;
		касету Sony DVM60, DVD-R-диск Verbatim, дві картки пам?яті micro SD Verico та Kingston об`ємом 8 Gb, долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;
		експертний пакет з контрольними зразками та змивами з долонь рук, передані на зберігання до камери схову Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, знищити.
		Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...