Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/11232/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2020.
Дата набрання законної сили: 05.08.2020
Номер судового провадження: 51-2281км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015270010006573

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		05серпня 2020 року
		м. Київ
		справа № 750/11232/18 
		провадження № 51-2281км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від13лютого 2019року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24лютого 2020року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270010006573, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Деснянський районний суд міста Чернігова вироком від 13лютого 2019року засудив ОСОБА_7 за ч.1 ст.296КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 600неоподаткованих мінімумів доходів громадян; за ч.2 ст.15 ч.3 ст.369КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4роки без конфіскації майна.
		На підставі ч.1 ст.70КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4роки без конфіскації майна. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 04вересня 2015року о 05.30год на зупинці громадського транспорту «Центральний ринок» по проспекту Перемоги, 73, у м.Чернігові з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом та особливою зухвалістю, почав справляти природну потребу у присутності ОСОБА_8 . Після того, як остання зробила йому зауваження з приводу його поведінки, ОСОБА_7 почав висловлюватись на її адресу нецензурною лайкою та, діставши з кишені належний йому стартовий пістолет, здійснив чотири постріли в бік ОСОБА_8 .
		04вересня 2015року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296КК України, а у подальшому 02листопада 2015року досудове розслідування цього кримінального провадження зупинено, а підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук.
		ОСОБА_7 , будучи обізнаним про перебування у розшуку, бажаючи уникнути кримінальної відповідальності та усунути обмеження щодо перетину кордону України, вирішив надати неправомірну вигоду службовим особам СВ Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.
		08серпня 2018року ОСОБА_7 з метою доведення до кінця свого злочинного умислу прибув до Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, що по вул.Шевченка, 13, у м.Чернігові, де зустрівся зі слідчим ОСОБА_9 . Після цього вони пішли до кабінету т.в.о.заступника начальника Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області  начальника слідчого відділу ОСОБА_10 , до повноважень якого відноситься погодження на зняття особи з розшуку. 
		ОСОБА_9 вийшов з кабінету, а ОСОБА_7 , висловивши пропозицію закрити кримінальне провадження, у якому він являється підозрюваним, або вчинити дії щодо припинення його розшуку, о 17.17год дістав зі свого рюкзака гроші в сумі 10000грн, які були загорнуті у журнал, та поклав їх на робочий стіл ОСОБА_10 . При цьому ОСОБА_7 сказав ОСОБА_10 , щоб той взяв журнал та повідомив, чи достатня сума коштів для вчинення вказаних дій на його користь. Проте ОСОБА_10 відмовився від прийняття неправомірної вигоди.
		Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 24лютого 2020року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 13лютого 2019року  без зміни.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 13лютого 2019року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від24лютого 2020 року і закрити кримінальне провадження у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень й особі засудженого. Крім цього, захисник вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду.
		Захисник ОСОБА_6 вважає, що захисник ОСОБА_11 під час досудового розслідування та в суді першої інстанції неефективно здійснював захист ОСОБА_7 , що порушує його право на захист, а колегія суддів апеляційного суду не дала можливості захисту висловити всі доводи невинуватості засудженого. 
		Крім цього, захисник вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні злочинів не доведена поза розумним сумнівом, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Зазначає, що в протоколі впізнання за фотознімками, де вказано, що ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_7 , не вказано, за якими саме рисами обличчя вона впізнала останнього. Також вважає, що затримання його підзахисного відбулося до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, тому всі докази, здобуті до внесення цих даних, є недопустимими.
		Крім цього, захисник вказує, що слідчі дії проводились поза межами строків досудового розслідування, а оголошення ОСОБА_7 у розшук було здійснено для приховання строків досудового розслідування, оскільки ОСОБА_7 від слідства не переховувався та слідчим не вживалось жодних дій для його виклику.
		Також захисник зазначає про порушення, допущені при проведенні особистого обшуку ОСОБА_7 без ухвали слідчого судді, під час якого у останнього було вилучено гроші та мобільний телефон з сім картою, тому вважає протоколи затримання і обшуку недопустимими доказами.
		Крім цього, захисник у касаційній скарзі зазначає, що в діях працівників поліції наявна провокація ОСОБА_7 на надання їм неправомірної вигоди.
		Також сторона захисту вказує на порушення, на думку адвоката, вимог ст.290КПК України, оскільки при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування ОСОБА_7 та його захиснику не було надано для огляду речових доказів, а саме грошових коштів в сумі 10000грн та пістолет і шість гільз, які були вилучені слідчим ОСОБА_12 , який не входив до складу слідчої групи, під час огляду місця події 04вересня 2015року. 
		Також висновок судово-балістичної експертизи №510 від 08вересня 2015року, на думку захисника, не відповідає вимогам КПК України, оскільки не містить даних про те, що слідчим чи прокурором експерта було повідомлено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Враховуючи викладене, захист вважає, що висновок експерта та вказані речові докази є недопустимими.
		Також захисник вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст.291КПК України, оскільки формулювання обвинувачення є неконкретним.
		Крім цього, захист вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає вимогам статей 50, 65КК України внаслідок суворості, а також судами не враховано можливості звільнення засудженого від відбування призначеного покарання на підставі положень ст.75КК України.
		Апеляційний суд, на думку захисника, всіх доводів апеляційної скарги не перевірив, доказів повторно не дослідив. При цьому захисник зазначає, що колегія суддів апеляційного суду перебувала в нарадчій кімнаті 20хвилин, тому у них не було достатньо часу для вивчення апеляційної скарги та матеріалів справи.
		Захисник в уточненій касаційній скарзі просив розглянути скаргу без його участі, а також без участі засудженого ОСОБА_7 . 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		За змістом статей433,438 КПКУкраїни, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченомустаттями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою; наводяться докази, що спростовують її доводи. У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону апеляційним судом виконано.
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів зроблено з дотриманням вимогст.23КПКУкраїни на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст.94цього Кодексу.
		Спростовуючи доводи апеляційної скарги в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів поза розумним сумнівом, колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано зазначила, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд надав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку. 
		Такий висновок судами зроблений на підставі показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також досліджених письмових доказів, зокрема рапорту оперативного чергового від 04вересня 2015року, рапорту інспектора патрульної служби від04вересня 2015року, протоколу огляду місця події від 04вересня 2015року, висновку експерта №510 від 08вересня 2015року, рапорту слідчого від07серпня 2018року, рапорту старшого оперуповноваженого від 07серпня 2018року, рапортів слідчих від 07серпня 2018року, протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від23серпня 2018року, протоколу обшуку від 08серпня 2018року, протоколів огляду речей і документів від 15серпня та 14 вересня 2018року, протоколу огляду предметів від 09серпня 2018року, виписки №1812 КЛПЗ«Чернігівський обласний наркологічний диспансер», протоколів НСРД, витягів з наказу №246о/с від 09грудня 2016року та №194о/с від 20липня 2018року, копії журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18вересня 2018року. З таким висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
		Доводи захисту про те, що ОСОБА_8 не вказала, за якими саме рисами обличчя впізнала ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки, як убачається з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, ОСОБА_8 впізнала особу під номером два за формою та овалом обличчя, кольором очей, формою носа, про що вказав у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції (т. 1 а. с. 153-155). 
		Стосовно доводів скарги про те, що ОСОБА_7 04вересня 2015року незаконно був затриманий до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, тому докази слід визнати недопустимими, захисник не вказує, які саме слідчі дії було проведено з ОСОБА_7 до внесення відомостей в ЄРДР та які саме докази з цих підстав, слід визнати недопустимими. 
		Також судом апеляційної інстанції було спростовано доводи апеляційної скарги захисника щодо проведення слідчих дій поза межами строку досудового розслідування. Зокрема, як зазначив суд апеляційної інстанції, всі процесуальні рішення та документи постановлені в межах строку досудового розслідування, з чим погоджується колегія суддів Верховного Суду. 
		Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015270010006573 щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.296КК України було розпочато 04вересня 2015року. 02листопада 2015року постановою слідчого досудове розслідування було зупинено та ОСОБА_7 оголошено у розшук. 08серпня 2018року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369КК України у кримінальному провадженні №12018270000000156. 
		Постановою прокурора від 10серпня 2018року відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015270010006573 щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.296КК України. Цього ж дня строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було продовжено до 12вересня 2018року. 
		Постановою прокурора від 23серпня 2018року вказані кримінальні провадження були об`єднані в одне за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.15 ч.3 ст.369КК України, та присвоєно номер №12015270010006573. 
		Постановами прокурора від 11 та 28вересня 2018року строки досудового розслідування у кримінальному провадження №12015270010006573 було продовжено відповідно до 12 жовтня та 12листопада 2018року. 
		22жовтня 2018року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.15 ч.3 ст.369КК України, було направлено до Деснянського районного суду м.Чернігова.
		Також судом апеляційної інстанції спростовано доводи захисника про порушення, допущені під час проведення особистого обшуку ОСОБА_7 . Як убачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від08серпня 2018року було надано дозвіл на обшук службового кабінету т.в.о. начальника слідчого відділу ЧВП ГУНП в Чернігівській області. Відповідно до положень ч.5 ст.236КПК України, за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження ( т. 1 а. с. 160-161). 
		Оскільки ОСОБА_7 перебував у кабінеті, дозвіл на обшук якого було надано слідчим суддею, відповідно до вказаних норм закону було проведено його обшук та вилучено речі, які мають значення для кримінального провадження. Стосовно доводів захисника про провокування працівниками поліції ОСОБА_7 на надання неправомірної вигоди, апеляційний суд вказав, що ініціатива в наданні неправомірної вигоди належала саме ОСОБА_7 , він діяв активно, сам визначив розмір неправомірної вигоди та вказував, що надає її за закриття кримінального провадження щодо нього та припинення розшуку, тому провокація злочину з боку працівників правоохоронного органу відсутня. 
		Стосовно доводів скарги щодо порушення вимог ст.290КПК України, які полягають у ненаданні доступу до речових доказів, а саме грошей, колегія суддів зазначає наступне. Як убачається з матеріалів провадження, засудженому і захиснику було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, що не заперечується у касаційній скарзі захисника. Зокрема, у матеріалах справи наявні протокол огляду вилучених коштів із зазначенням номерів вилучених купюр, а також містяться копії всіх купюр та постанова про визнання цих купюр речовими доказами (т. 1 а. с. 171-190). Також у матеріалах справи наявна постанова про здачу грошових коштів на депозитний рахунок ГУНП в Чернігівській області та відповідна квитанція (т. 1 а. с. 191-193). Враховуючи те, що засуджений і захисник були ознайомлені з вказаними документами, колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту в цій частині не вказують на порушення, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 
		Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скарги адвоката щодо недопустимості у якості доказу висновку експерта №510 від 08вересня 2015року. Як зазначено у висновку, експерт був повідомлений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків, що засвідчив власним підписом (т. 1 а. с. 118). 
		Стосовно того, що надані на дослідження пістолет і гільзи були вилучені слідчим, який не входив до складу слідчої групи, то як убачається з матеріалів провадження (т. 1 а.с. 99), постановою начальника СВ Чернігівського ВП НП в Чернігівській області проведення досудового розслідування доручено у тому числі і слідчому ОСОБА_12 , який і вилучив пістолет та гільзи.
		Твердження захисника у касаційній скарзі про невідповідність обвинувального акта з реєстром матеріалів досудового розслідування вимогам КПК України також не можна вважати обґрунтованими. Згідно з положеннями ст.314КПК України відповідність обвинувального акта вимогам цього Кодексу встановлюється судом першої інстанції під час підготовчого судового засідання. Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції встановив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, тому дійшов обґрунтованого висновку про можливість його призначення до судового розгляду. З такими висновками погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
		Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що право обвинуваченого на захист порушено не було, а доводи про те, що захисник ОСОБА_11 не здійснював належно захист не ґрунтуються на матеріалах справи і є припущеннями. Не вказано щодо цього конкретних доводів і в касаційній скарзі.
		Згідно зі статтями50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, судом було враховано досудову доповідь, а також ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу ОСОБА_7 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, стан його здоров`я, позитивну характеристику. Судами не було встановлено обставин, які пом`якшують покарання, а обставиною, яка обтяжує покарання, визнано вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. 
		З огляду на це, ОСОБА_7 було призначено покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, визначених санкцією ч.3 ст.369КК України, а остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.
		Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та, зазначивши підстави ухваленого рішення, обґрунтовано відмовив у її задоволенні. 
		Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогамст. 419 КПКУкраїни. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які булиб підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від13лютого 2019року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24лютого 2020року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...