Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/13520/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2020.
Дата набрання законної сили: 10.08.2020
Номер судового провадження: 51-1556км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018100080006344

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		06 серпня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 759/13520/18
		Провадження № 51  1556 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018100080006344 від 08 липня 2018 року щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року за ст.ст. 121 ч. 2, 296 ч. 4 КК України до 7 років позбавлення волі, 
		за ст. 289 ч. 1 КК України, 
		за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 289 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки. 
		На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на нього покладено відповідні обов`язки.
		Прийнято рішення щодо речових доказів. 
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин. 
		Так, за обставин детально наведених у вироку суду,  ОСОБА_6 08 серпня 2018 року приблизно о 04 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, 3, шляхом вільного доступу, незаконно заволодів автомобілем марки «Форд Транзіт», д.н.з НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , завдавши останньому майнової шкоди.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу прокурораКиївської місцевої прокуратури № 8 м. Києва ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок м`якості, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням кримінального процесуального закону. Вважає необґрунтованим висновок судів щодо наявності підстав для призначення ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі та застосування до нього ст. 75 КК України, а ухвалу про залишення вироку без зміни такою, що не відповідає ст. 419 КПК України, оскільки в ній, на думку прокурора, не зазначено підстав, з яких апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення. 
		Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження 
		В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 289 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.  
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних проособу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання  конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно відособливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом зправ людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості та неправильне застосування ст. 75 КК України не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів щодо призначеного ОСОБА_6 основного покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України.
		При вирішенні питання щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше судимий, позитивно характеризується,на облікуу лікаря психіатра та нарколога не перебуває, повністю визнав свою вину та у вчиненому щиро розкаявся. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було. 
		Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді обмеження волі та звільнивши від його відбуття з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. 
		Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
		Що стосується доводів прокурора про наявність у  ОСОБА_6  непогашеної судимості, то це відповідно до закону не є перешкодою для застосування до нього ст. 75КК України (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі № № 753/13972/17).
		З огляду на викладене Суд вважає правильними висновок суду про можливість виправлення засудженого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання звипробуванням на підставі ст. 75 КК України та зпокладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. 
		Отже, доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок м`якості та неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України є безпідставними, вони не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і не відповідають вимогам закону. 
		Разом із наведеним, Суд бере до уваги те, що Святошинський районний суд м. Києва ухвалою від 19 лютого 2020 року звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного йому за вирокомСвятошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року за ст. 289 ч. 1 КК України, на підставі ст. 78 ч. 1 КК України у зв`язку із закінченням іспитового строку. Зі змісту цієї ж ухвали вбачається, що прокурор ОСОБА_10 не заперечувала проти звільнення засудженого ОСОБА_6 на таких підставах. 
		Наведена обставина свідчить про те, що призначене ОСОБА_6  покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням було достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
		За таких обставин правових підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_6 покарання із застосуванням інституту умовного звільненняявно несправедливим через м`якість Суд не вбачає.
		При розгляді апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції її доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги прокурора щодо м`якості призначеного йому покарання у виді обмеження волі та безпідставності застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, зазначивши підстави, з яких визнав їх необґрунтованими. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України. 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування вирок та ухвали і призначення нового розгляду в суді першої інстанції не знаходить. 
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...