Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/9613/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2020.
Дата набрання законної сили: 05.08.2020
Номер судового провадження: 61-46733ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                      
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		05 серпня 2020 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 712/9613/15-ц
		 
		провадження № 61-46733св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач),   Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 квітня 2018 року у складі судді Пироженко С. А. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., Фетісової Т. Л., 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст вимог позовної заяви
		 
		19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»; банк) про визнання дій неправомірними та відновлення становища, яке існувало до порушення.
		 
		Вимоги обґрунтовував тим, що 29 січня 2014 року між ним та банком укладено договір № 008-23080-290114 про надання споживчого кредиту на купівлю товару, згідно з умовами якого він отримав кредит у сумі 5 929,49 грн зі сплатою відсотків у розмірі 13 % річних строком до 28 лютого 2018 року. 
		 
		Погашення кредитної заборгованості мало здійснюватися щомісячно не пізніше 29 числа кожного місяця шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 122 грн відповідно до графіку платежів.
		 
		Крім того, 05 серпня 2014 року сторони уклали договір № 001-23334-050814 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів розрахунку. При цьому, відповідно до умов договору банк здійснює дистанційне розпорядження з переміщенням грошових коштів між рахунками. 
		 
		Для своєчасного погашення кредитних зобов`язань відповідно до графіку позивач від 05 серпня 2014 року він та ПАТ «Дельта банк» уклали договір №  001-23334-050814 про надання банківських послуг за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування із погашенням заборгованості (чергового платежу) по кредитному договору до 27 кожного місяця по договору №008-23080-290114 у сумі 119 грн. Згідно з умовами договору він надав банку доручення здійснювати списання на користь банку з будь-якого рахунку, відкритого або того, що буде відкритий на його ім`я у банку, грошові кошти для погашення заборгованості, що виникла на підставі цього договору, в порядку передбаченому у правилах. 
		 
		На підставі даної вимоги і для своєчасного погашення кредитних зобов`язань позивач відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 , уклавши договір від 05 серпня 2014 року № 001-23334-050814. «Ощадна картка №1 Dеbіt», яка відповідно до вимог пункту 2.1. передбачає дію цього договору, а саме: до повного виконання зобов`язань сторонами.
		 
		Для своєчасного погашення кредитних зобов`язань відповідно до графіку платежу ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Дельта банк» договір № 001-23334-050814 від 05 серпня 2014 року про надання банківської послуги за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування із погашенням заборгованості (чергового платежу) автоматично за допомогою електронної програми до 27 кожного місяця по договору № 008-23080-290114 у сумі 119 грн, а саме за допомогою послуги сервіс «Календар платежів» з функціоналом «Автоплатіж» в Інтернет-банкінгу mуDЕLТА.
		 
		У лютому 2015 року з невідомих причин ПАТ «Дельта банк» не виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до договору від 05 серпня 2014 року                            № 001-23334-050814 і кошти у сумі 119 грн на рахунок НОМЕР_2 по договору № 008-23080-290114 не перерахував, про причини не повідомив та незаконно нарахував штрафні санкції у сумі 250 грн. Вважає дії ПАТ «Дельта банк» незаконними.
		 
		ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог (05 квітня 2018 року), просив:
		- визнати дії банку незаконними, 
		- визнати дії тимчасової адміністрації банку по нарахуванню штрафних санкцій незаконними;
		- зобов`язати ліквідатора банку відновити становище, яке існувало до порушення тимчасовою адміністрацією незаконного нарахування штрафних санкцій..
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 03 березня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Визнано дії ПАТ «Дельта Банк» по нарахуванню штрафних санкцій ОСОБА_1 незаконними.
		 
		Відновлено становище, яке існувало до порушення.
		 
		Зобов`язано ПАТ «Дельта Банк» скасувати штрафні санкції, нараховані ОСОБА_1 за кредитним договором від 29  січня 2014 року № 008-23080-290114 з березня 2015 року.
		 
		Рішення судів мотивовані тим, що відповідно до договору від 05 серпня 2014 року про надання банківських послуг за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування (із погашенням заборгованості за кредитним договором до 27 кожного місяця у сумі 119 грн) банк зобов`язався перераховувати кошти позивача на погашення кредитних зобов`язань, проте 03 березня 2015 року дій на виконання свого обов`язку не вчинив, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 . Суди зробили висновок про те, що заборгованість за кредитним договором виникла з вини банку, а не у зв`язку з простроченням ОСОБА_1 , тому нарахування штрафних санкцій банком відбулось неправомірно.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у ПАТ «Дельта Банк» вже було розпочато процедуру ліквідації. Таким чином, суди зобов`язали банк, у якому на дату ухвалення судового рішення повноваження органів управління припинилися, а банківська діяльність завершилася, скасувати штрафні санкції, залишивши поза увагою зміст положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частиною першою статті 48 якого визначено, що повноваження органів управління банку з дня початку процедури ліквідації банку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду.
		 
		Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Визнано дії ПАТ «Дельта-Банк» щодо невиконання взятих на себе зобов`язань по погашенню споживчого кредиту в лютому 2015 року з поточного рахунку ОСОБА_1 на підставі розпорядчого договору від 05 серпня 2014 року  незаконними.
		 
		Визнано дії тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта-Банк» по нарахуванню ОСОБА_1 штрафних санкцій незаконними.
		 
		Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» відновити становище, яке існувало до порушення тимчасовою адміністрацією ПАТ «Дельта-Банк» незаконного нарахування штрафних санкцій.
		 
		Суди зазначили, що заборгованість за первісним кредитним договором виникла з вини банку, оскільки останній з невідомих причин не виконав умови договору про автоматичне списання коштів до 27 лютого поточного місяця з одного рахунку на інший, а тому невиконання банком своїх зобов`язань є незаконним та порушує права позивача. ОСОБА_1 звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у зв`язку з тим, що порушення зобов`язання сталося внаслідок випадку та непереборної сили, а саме за невиконання ПАТ «Дельта Банк» взятих на себе зобов`язань, а тому тимчасова адміністрація за порушення саме з вини ПАТ «Дельта Банк» щодо неперерахування коштів на погашення споживчого кредиту за лютий 2015 рік незаконно нарахувала ОСОБА_1 штрафні санкції.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги
		 
		У листопаді 2018 року до суду касаційної інстанції від ПАТ «Дельта Банк» надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції; відмовлено ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 квітня 2018 року та постанови апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2018 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи касаційної скарги  
		 
		Представник ПАТ «Дельта Банк» вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки при ухваленні оскаржених рішень не враховано наступного.
		 
		Внаслідок прийняття постанови правління НБУ від 02 березня 2015 року № 150 про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних значно зменшився обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в НБУ), що унеможливило виконання зобов`язань банку перед його кредиторами.
		 
		У зв`язку з вищевказаним ПАТ «Дельта Банк» не провів своєчасного платежу з поточного рахунку ОСОБА_1 (29 лютого 2015 року).
		 
		04 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до банку зі скаргою про перерахування коштів з його поточного рахунку на рахунок для погашення кредитної заборгованості. Зазначене свідчить про те, що на початку березня 2015 року позивачу було відомо про неперерахування банком коштів із поточного рахунку на рахунок для погашення кредиту та існування простроченої заборгованості. Станом на 02 березня 2015 року на поточному рахунку ОСОБА_1 знаходились кошти, які у зв`язку з введенням тимчасової адміністрації не були перераховані на погашення простроченого платежу. У подальшому вся сума коштів, яка залишилася невикористаною, 05 листопада 2015 року, виплачена позивачу у порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		 
		Платіж за лютий 2015 року так і не був сплачений. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту від 29 січня 2014 року банк розпочав нарахування штрафних санкцій лише 28 листопада 2016 року.
		 
		Жодна обставина не перешкоджала ОСОБА_1 з 05 листопада 2015 року до 28 листопада 2016 року сплатити платіж.
		 
		Короткий зміст відзиву
		 
		Від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу банку залишити без задоволення, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржених судових рішень.
		 
		Обставини справи
		 
		Суди встановили, що 29 січня 2014 року ОСОБА_1 уклав із ПАТ «Дельта банк» договір № 008-23080-290114 про надання споживчого кредиту на купівлю товару. Погашення кредитної заборгованості зобов`язався здійснювати щомісячно не пізніше 29 числа кожного місяця шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 122 грн відповідно до графіку платежів.
		 
		05 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта банк» уклали договір      № 001-23334-050814 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів розрахунку. При цьому, відповідно до умов договору банк здійснює дистанційне розпорядження з переміщенням грошових коштів між рахунками.
		 
		Для своєчасного погашення кредитних зобов`язань відповідно до графіку сторони уклали договір від 05 серпня 2014 року № 001-23334-050814 про надання банківських послуг за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування із погашенням заборгованості по кредитному договору до 27 кожного місяця по договору № 008-23080-290114 у сумі 119 грн. 
		 
		Усупереч умовам вищевказаного договору ПАТ «Дельта банк» не здійснило списання коштів на рахунок позивача за договором № 008-23080-290114 у сумі 119 грн у строк до 27 лютого 2015 року. 
		 
		04 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до ПАТ «Дельта Банк», у якій просив виконати договірні зобов`язання та погасити заборгованість за кредитним договором шляхом перерахування коштів з його рахунку, на яку 24 березня 2015 року отримав відповідь про те, що під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
		 
		При цьому банк нарахував позивачеві штрафні санкції у сумі 250 грн.    
		 
		ОСОБА_1 вважав такі дії відповідача неправомірними, що і стало підставою даного позову.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		При задоволенні позову суди виходили із того, що заборгованість за первісним кредитним договором виникла з вини банку, оскільки останній не виконав умови договору про автоматичне списання коштів до 27 лютого 2015 року з одного рахунку на інший. 
		 
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) зазначено, що: «тлумачення статей 10, 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) свідчить, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства. […] Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.».
		 
		ОСОБА_1 зазначав, що у лютому 2015 року з невідомих причин ПАТ «Дельта Банк» не виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до договору від 05 серпня 2014 року № 001-23334-050814 і кошти у сумі 119 грн на рахунок №  НОМЕР_2 за договором № 008-23080-290114 не перерахував, про причини не повідомив та незаконно нарахував штрафні санкції у сумі 250 грн. 
		 
		За таких обставин вимоги про визнання дій ПАТ «Дельта-Банк» щодо невиконання взятих на себе зобов`язань по погашенню споживчого кредиту в лютому 2015 року з поточного рахунку ОСОБА_1 на підставі розпорядчого договору від 05 серпня 2014 року незаконними є неефективним способом захисту.
		 
		Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.
		 
		Порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання припиненим зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту від 29 січня 2014 року № 008-23080-290114 в частині сплати коштів у сумі 119 грн.
		 
		Визнання дій тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта-Банк» щодо нарахування ОСОБА_1 штрафних санкцій незаконними та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» відновити становище, яке існувало до порушення тимчасовою адміністрацією ПАТ «Дельта-Банк» незаконного нарахування штрафних санкцій, є неефективним способом захисту, оскільки нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
		 
		Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені рішення скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України (в редакції станом на 07  лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
		 
		Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання дій неправомірними та відновлення становища, яке існувало до порушення, задовольнити частково.
		 
		Визнати припиненим зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту від 29 січня 2014 року № 008-23080-290114 в частині сплати коштів у сумі 119 грн.
		 
		У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 квітня 2018 року та постанова апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2018 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий     Судді:В. І. Крат     Н. О. Антоненко     І. О. Дундар     В. І. Журавель     М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...