Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 155/1064/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2020.
Дата набрання законної сили: 06.08.2020
Номер судового провадження: 51-436км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018030000000199

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		06 серпня 2020 року
		м. Київ
		справа № 155/1064/18
		провадження № 51-436км20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		засудженого ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12018030000000199, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Добромиля Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, щозгідно ст. 89 КК не має судимостей,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
		За вироком Горохівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2019року  ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами настрок 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання звипробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
		Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 13 червня 2018 року близько 12:10, керуючи автомобілем Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Н-17 Луцьк  Радехів  Львів зі сторони м. Горохова Волинської області внапрямку м. Львова, біля будинку № 1 на вул. Львівській у с. Журавниках Горохівського району порушив вимоги пунктів 1.10., 2.3. «б», 10.1., 12.1., розмітки 1.1 Правил дорожнього руху(далі  ПДР), виїхав на смугу зустрічного руху, а потім  на праве узбіччя, де здійснив наїзд на велосипед під керуванням ОСОБА_8 , урезультаті чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої тупої травми голови, тулуба, кінцівок, від яких померла.
		Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції напідставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості. Зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності застосування положень ст. 75 КК до ОСОБА_7 . Цей суд, надумку прокурора, не взяв до уваги ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, даних про особу ОСОБА_7 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а ураховані судом позитивні дані проособу засудженого не давали достатніх підстав для його звільнення відвідбування покарання з випробуванням.
		У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 вважає їїнеобґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення  без змін.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити, азахисник та засуджений заперечували проти задоволення скарги прокурора, просили оскаржене судове рішення залишити без змін.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги.
		Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 , правильності кваліфікації його дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
		Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання пронедотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості йдостатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якієбагатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається незаконом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання  конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
		За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, якийпозитивно характеризується за місцем проживання. Врахував суд і те, щообвинувачений відшкодував потерпілому завдану шкоду, а останній просив непризначати ОСОБА_7 суворе покарання. Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд визнав щире каяття й активне сприяння розкриттю злочинів, а обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
		Врахувавши вищезазначені обставини в сукупності, місцевий суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного йому основного покарання на підставі ст. 75 КК зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
		Із такими висновками погодився апеляційний суд, навівши в ухвалі докладні мотиви свого рішення. Так, апеляційний суд врахував те, що ОСОБА_7 вчинив необережний тяжкий злочин, що наявні вищевказані обставини, які пом`якшують покарання, та відсутні обставини, що обтяжують покарання, зважив на молодий вік обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, відшкодування ним завданої шкоди.
		Твердження прокурора про те, що судами взято до уваги, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є неспроможними, оскільки такий висновок у судових рішеннях відсутній. Навпаки, суди врахували, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, згідно зі ст. 89 КК єособою, яка не має судимостей, а сукупність вищенаведених обставин, щопом`якшують покарання, давала суду підстави для обґрунтованого висновку пронеобхідність і можливість застосування положень ст. 75 КК.
		Доводи прокурора про те, що судами недостатньо враховано тяжкість вчиненого злочину, є безпідставними, оскільки ці обставини були враховані судами.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 відшкодував потерпілому матеріальну і моральну шкоду. Про відсутність претензій дозасудженого представник потерпілого повідомив і суду касаційної інстанції, направивши відповідну заяву. 
		Отже, висновок апеляційного суду про можливість застосування положень ст.75КК до ОСОБА_7 колегія суддів вважає обґрунтованим і вмотивованим, адоводи прокурора про неправильне застосування закону України прокримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості  непереконливими.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції,  беззадоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню непідлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...