Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 567/206/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2020.
Дата набрання законної сили: 05.08.2020
Номер судового провадження: 51-7667км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015180000000028

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 серпня 2020 року
		м. Київ
		справа № 567/206/15-к
		провадження № 51-7667км18
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря 
		судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		адвоката ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 16 березня 2015 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, постановлені стосовно ОСОБА_8 .
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 16 березня 2015 року ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі частини 5статті 369 Кримінального кодексу України (далі  КК) (у редакції Закону України №1261-VII від 13 травня 2014 року). Кримінальне провадження № 4201580000000028 від 16 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК (у редакції Закону України №1261-VII від 13травня 2014 року), стосовно ОСОБА_8 закрито.
		Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно ОСОБА_8 , просить їх скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
		На обґрунтування своїх вимог стверджує, що ухвала місцевого суду, якою ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності, безпосередньо стосується прав, інтересів його підзахисного та має преюдиційне значення щодо фактів винуватості ОСОБА_7 , оскільки містить прямі посилання на нього.
		Стверджує, що підозру ОСОБА_8 було оголошено 25 лютого 2015 року, азаяви про зізнання, на які посилається суд, датовані 26 лютого 2015 року, щоунеможливлює прийняття рішення про звільнення від кримінальної відповідальності особи з підстав, передбачених частиною 5 статті 369 КК.
		Стверджує, що переважна більшість доказів, у тому числі матеріали негласних (слідчих) розшукових дій, покладених в основу винуватості ОСОБА_8 укримінальному провадженні № 4201580000000028 (справа №567/206/15-к), отримано органами досудового розслідування у межах кримінального провадження № 2201518000000001 (№567/169/15-к). Всупереч вимогам кримінального процесуального закону такі докази виділені не були, щоставить під сумнів їх допустимість у вказаному кримінальному провадженні. 
		Наполягає на незаконності складів місцевого та апеляційного судів, які розглядали кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 , виділене зкримінального провадження № 2201518000000001, з підстав неможливості розгляду цієї кримінальної справи, наведених в ухвалах Апеляційного суду Рівненської області від 12 березня 2015 року та Касаційного кримінального суду ускладі Верховного Суду від 19 лютого 2019 року. При цьому прокурор ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді кримінального провадження, згідно з ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31липня 2017 року був відведений від участі у справі №567/169/15-к внаслідок упередженості. 
		Вищезазначені обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.
		У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах особи, звільненої від кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 , стверджує про законність судових рішень, оскільки судами належним чином перевірено підстави звільнення його підзахисної від кримінальної відповідальності та належним чином умотивовано прийняті рішення. Натомість доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 фактично зводяться до необхідності повторного дослідження доказів через незгоду з їх оцінкою. 
		Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, у запереченні на касаційну скаргу просить судові рішення залишити без змін, зважаючи на їх законність та обґрунтованість. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 наполягав на задоволенні його касаційної скарги за доводами, викладеними у ній.
		Прокурор у судовому засіданні стверджував про безпідставність доводів адвоката ОСОБА_6 щодо незаконного складу суду під час розгляду апеляційної скарги та порушення порядку звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності. Проте, погодився з тим, що виклад фактичних обставин в ухвалі суду першої інстанції вказує на вчинення ОСОБА_7 злочину, який не був предметом судового розгляду, у зв`язку з чим підтримав у цій частині доводи, зазначені в касаційній скарзі. 
		ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_10 було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. У поданому на адресу Суду клопотанні просили судовий розгляд провести за їх відсутності.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені укасаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків. 
		Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати тавизнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
		Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим єрішення, ухвалене судом на підставі об`єктивноз`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимогстатті438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
		Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статті 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною 2 статті 24 КПК.
		Одночасно згідно зістаттею 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Статтею 62 Конституції Українипередбачено, що, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно дочастини 1 статті 17 КПКполягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до частини п`ятої зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		До того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому відповідні державні органи повинні поводитися з нею як невинуватою особою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Аллене де Рібемон проти Франції»).
		Презумпція невинуватості буде порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винність особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону. Чи порушує твердження посадової особи про винність обвинуваченого принцип презумпції невинуватості, має бути з`ясовано в контексті тих фактичних обставин, у яких цей висновок було зроблено (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Грабчук проти України»).
		Крім того, згідно із частиною 1 статті 20 КПК підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. 
		Констатуючи в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності стосовно ОСОБА_8 факт надання нею неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, а саме ОСОБА_7 за вчинення ним вінтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням свого службового становища, суд першої інстанції вказав прізвище особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, що дає можливість ідентифікувати цю особу, та, виходячи зі змісту судового рішення, фактично свідчать про його винуватість.
		Отже, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 місцевим судом була постановлена ухвала про звільнення його від кримінальної відповідальності, яка стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 , хоча він не був учасником даного кримінального провадження і стосовно нього судовий розгляд не проводився.
		Викладені таким чином фактичні обставини кримінального правопорушення в ухвалі суду першої інстанції беззаперечно зачіпають права та законні інтереси ОСОБА_7 і, одночасно, порушують закладені в Конституції України та КПК загальні засади кримінального провадження: презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини і забезпечення права на захист.
		З огляду на зазначене, доводи захисника про те, що виклад фактичних обставин вухвалі місцевого суду про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 містить у собі дані, які вказують на вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 і порушують його права та законні інтереси єобґрунтованими. 
		На зазначене істотне порушення кримінального процесуального закону не звернув уваги суд апеляційної інстанції, який відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , розглянув її по суті та відмовив у її задоволенні.
		Щодо доводів адвоката ОСОБА_6 стосовно незаконного складу суду під час розгляду його апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими зогляду на таке.
		Незважаючи на взаємопов`язаність злочинів, які інкримінувалися ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , досудове розслідування щодо них здійснювалося окремо: стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №2201518000000001 від 11 січня 2015 року; стосовно ОСОБА_11  укримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 4201580000000028 від 16лютого 2015 року.
		З матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , яке єурозпорядженні Верховного Суду, колегія суддів не може зробити висновок про те, у зв`язку з чим судді апеляційного суду залучалися до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №2201518000000001 стосовно ОСОБА_7 .
		Проте, підстав, передбачених статтею 76 КПК, які унеможливлюють повторну участь суддів апеляційного суду у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №4201580000000028 стосовно ОСОБА_8 не вбачається. Не заявлялися з цих підстав і відводи учасниками судового провадження.
		Неможливість брати участь у розгляді кримінального провадження прокурором ОСОБА_12 , про яку йдеться у касаційній скарзі, була предметом з`ясування апеляційного суду під час розгляду заявленого ОСОБА_6 відводу, який ухвалою суду від 02 липня 2018 року, залишений без задоволення, з огляду на відсутність підстав, передбачених статтями 77, 81 КПК. Не вбачає таких підстав і суд касаційної інстанції. 
		Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвали судів першої та апеляційної інстанцій  скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого слід розглянути клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, з урахуванням наведеного.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , задовольнити частково.
		Ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 16 березня 2015 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд усуді першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...