Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/2565/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2020. Зареєстровано: 13.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2020.

Номер судового провадження: 2/428/1553/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 428/2565/20
		Провадження № 2/428/1553/2020
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		03 серпня 2020 року                                                        м. Сєвєродонецьк
		 
		Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
		головуючого судді                                        Посохова І.С., 
		за участю секретаря судового засідання                Колядінцевої П.В.,
		представника позивача                                 Шевчука О.В. ,
		представника відповідача                                Шуваєвої Т.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Шевчука Олександра Васильовича в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми недоотриманих страхових виплат,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Адвокат Шевчук Олександр Васильович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми недоотриманих страхових виплат. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача Шевчук О.В. зазначив, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 25.06.2019         року позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговської О.В., якою прийняла всю спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 , оскільки є єдиним спадкоємцем померлого за законом, інші спадкоємці за заповітом чи за законом відсутні. Приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу була відкрита спадкова справа № 64374304 від 25.06.2019 року.
		ОСОБА_3 перебував на обліку у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області та отримував щомісячні страхові виплати безстроково, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 2-18 АГ за № 016823 від 05.02.1997 року за підписом голови Стахановської МСЕК, довідкою відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області від 01.08.2014 року за № 02/1415, постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області № 365 від 19.06.2001 року.
		Відповідно до довідки відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області від 01.08.2014 року за № 02/141 станом на 01.08.2014 року ОСОБА_3 не виплачена заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за червень 2014 року в сумі 1623 грн. 84 коп.
		Таким чином, щомісячні страхові виплати чоловіку позивача припинили виплачувати з 01 червня 2014 року, у зв`язку зі збройною агресією, тимчасовою окупацією території України, зокрема міста Кадіївки (Стаханов) Луганської області.
		01.07.2019року за № 254/02-14/сс89/2019 приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу був направлений запит до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області щодо сум недоотриманих страхових виплат ОСОБА_3 .
		       Відповідно до листа Відповідача від 03.07.2019 року за № 3160/02-3 слідує, що заборгованість по страховим виплатам         перед потерпілим ОСОБА_3 , відсутня.
		У зв`язку з чим свідоцтво про право на спадщину за законом на одержання страхових виплат (регресу), які належали ОСОБА_3 , але не були ним отримані за життя, з моменту припинення виплат, а саме з 01.06.2014 по 12.01.2019 року (по день смерті) позивачу приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріальної округу не видавалось.
		16.03.2020 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо підстав, умов, строків, розмірів та причин не виплати щомісячних страхових виплат.
		19.03.2020 року за № 1095/02-3 від 19.03.2020 року відповідач надав відповідь про те, що потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області 01.06.2001 року, яке на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території. Відділенням у м. Стаханові не було здійснено переміщення у населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014 року № 595, тому нарахування та виплату страхових виплат потерпілим у відділенні м. Стаханов було припинено з 01.12.2014 року. Всі справи про страхові виплати потерпілих (членів їх сімей) залишились у відділеннях на тимчасово окупованій території.
		ОСОБА_3 , як внутрішньо переміщена особа, до Фонду соціального страхування України у Луганській області та його відділень не звертався із заявою про виплату раніше призначених страхових виплат та продовження раніше призначеної страхової виплати.
		За таких обставин нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_3 за період з 01.12.2014 по 12.01.2019 управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та його відділеннями не здійснювалося, заборгованість відсутня.
		19.03.2020 року Позивачу стало відомо що Відповідач не збирається здійснювати виплату щомісячних страхових виплат, які належали її чоловіку, ОСОБА_3 , з 01.06.2014 по день його смерті.
		Відповідно інформації з ЄІАС станом на 01.06.2014 року розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_3 станом на 01.06.2014 року складав 1623,84 грн. Остання щомісячна страхова виплата ОСОБА_3 була проведена за травень 2014 року. Заборгованість з виплати щомісячних страхових виплат склала - 54 місяці 12 днів (з 01 червня 2014 по 12 січня 2019 року).
		Таким чином до стягнення підлягає сума заборгованості у розмірі - 88315,94 грн. (1623,84 грн. х 54 міс. 12 дн.).
		У поданому позові позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя та які залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю, за період з 01 червня 2014 року до моменту смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача суму щомісячних страхових виплат за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року у розмірі 88 315, 94 грн. 
		 
		На виконання ухвали суду від 27.03.2020 року представником відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до суду подано відзив на позов, згідно з яким відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, ОСОБА_3 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області (далі - відділення), яке зараз знаходиться на тимчасово окупованій території. Відділенням не здійснено переміщення з тимчасово окупованої території в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, тому нарахування та виплату страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у відділенні припинено з 01.12.2014. Виплати призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням; за період з 01.12.2014 до 12.01.2019 щомісячні страхові виплати ОСОБА_3 не нараховані. Оскільки особа, яка мала право на страхові виплати в разі часткової або повної втрати працездатності, не скористалась порядком реалізації своїх прав, до органів Фонду на підконтрольній українській владі території після 01.12.2014 року не зверталась, будь-якої інформації не запитувала, доказів переміщення з окупованої території не надавала, відсутні й правові підстави для нарахування їй страхових виплат за період з 01.12.2014 по день смерті. 
		 
		У судовому засіданні представник позивача Шевчук О.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив їх задовольнити.
		У судовому засіданні представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області Шуваєва Т.І. заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримала доводи викладені у відзиві.
		 
		Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
		З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією паспорту громадянки України серії НОМЕР_2 , виданого 17.11.2012, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка міста Стаханов (Кадіївка) Луганської області, перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , 1942 року народження, з 30.04.1966 року (шлюб зареєстровано Стахановським ВРАЦС в Луганській області).
		Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 19.07.2019 Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кадіївка Луганської області, актовий запис 485. 
		Згідно з заявою про прийняття спадщини за законом № 195 від 25.06.2019, ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговської О.В. з даною заявою, згідно з якою прийняла всю спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_3 .
		Згідно з довідкою № 02/1415 від 01.08.2014, виданою Відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Стаханові Луганської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, станом на 01.08.2014 року ОСОБА_3 не виплачена заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за червень 2014 року у сумі 1623 грн. 84 коп. 
		Згідно з відповіддю Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області № 3160/02-3 від 03.07.2019 приватному нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Глаговській О.В., заборгованість по страховим виплатам перед потерпілим ОСОБА_3 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.
		Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права на отримання спадкового майна після смерті її чоловіка. Вказані правовідносини регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
		 
		Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, є конституційним правом громадянина України.
		Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Нарахування та проведення страхових виплат урегульовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який визначав відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
		Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто до  01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
		Відповідно до ст. 28 Закону № 1105-ХІV грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
		Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.
		З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п`ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).
		Відповідно до статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено, якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; в інших випадках, передбачених законами.
		Відповідно до статті 38 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості.
		За положеннями пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VIII) КМУ визначає особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації).
		Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706- VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII; у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
		Водночас частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
		До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.
		01 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) прийняв постанову № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якою (у редакції постанови КМУ від 08 липня 2015 року № 471) установлено: особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення АТО або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов`язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду відповідно до пункту 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.
		Крім того, 05 листопада 2014 року КМУ прийнято постанову № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно з якою (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами КМУ від 12 грудня 2014 року № 715, від 12 серпня 2015 року № 615, від 26 серпня 2015 року № 636, від 30 вересня 2015 року № 788) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509.
		07 листопада 2014 року КМУ прийняв постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства (далі - Тимчасовий порядок).
		Відповідно до пункту 3 постанови КМУ від 07 листопада 2014 року № 595 (зі змінами внесеними згідно з постановами КМУ від 11 березня 2015 року № 109, від 08 квітня 2015 року № 239) міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації мали забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що в разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.
		Також за пунктом 8 Тимчасового порядку (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 08 квітня 2015 року № 239, від 26 серпня 2015 року № 636) особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		11 грудня 2014 року правління Фонду на виконання постанови КМУ від  01 жовтня 2014 року № 531 прийняло постанову № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції». Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.
		Як зазначено в пункті 1 цього Порядку, він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).
		Відповідно до пункту 2 цього Порядку особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509, відповідно до Закону № 1706-VII.
		Ураховуючи викладене, постанови КМУ № 531, 637 та 595, а також постанова Правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20 не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселялися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти регулюють особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам, тобто особам, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції. Крім того, такі підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц.
		Аналіз наведених вище норм матеріального права дає можливість суду дійти висновку про те, що суми страхових виплат, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень, а норми закону, які регулюють виплату страхових виплат не більше ніж за три роки до дня звернення, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлої особи тих сум, які перейшли у спадщину. 
		З огляду на викладене вище, оскільки страхові виплати успадковуються на загальних підставах, а відсутність у померлого ОСОБА_3 статусу  внутрішньо переміщеної особи та не отримання ним за життя нарахованих страхових виплат за період з 01.06.2014 року по 30.11.2014 року не є підставами для відмови у виплаті ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом цих страхових виплат, а також не є підставами для не нарахування та виплати страхових виплат за період з 01.06.2014 до 12.01.2019, суд доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.
		За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його життя, які залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року та стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь  ОСОБА_2 суму щомісячних страхових виплат, які були недоотримані за життя ОСОБА_3 за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року, без визначення конкретної суми стягнення, оскільки на момент розгляду цієї справи сума, яка мала бути нарахована відповідачем, але не нарахована, суду не відома.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позивачу відстрочено сплату судового збору при зверненні до суду до ухвалення рішення, а суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 840, 80 грн. 
		 
		Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов адвоката Шевчука Олександра Васильовича в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми недоотриманих страхових виплат задовольнити частково. 
		Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його життя, які залишились недоотриманими у зв`язку з його смертю за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року.
		Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь  ОСОБА_2 суму щомісячних страхових виплат, які були недоотримані за життя ОСОБА_3 за період з 01 червня 2014 року по 12 січня 2019 року. 
		Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Відомості про сторони:
		- позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_4 ;
		- відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, місцезнаходження: 93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 30, код ЄДРПОУ 41313100.
		 
		Повне рішення складено 07.08.2020.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                        І. С. Посохов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...