Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/11719/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2020. Зареєстровано: 13.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2020.
Дата набрання законної сили: 16.07.2020
Номер судового провадження: 852/4787/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		16 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11719/19
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді  Сафронової С.В. (доповідач),
		                               суддів:  Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,     
		за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. 
		 
		              розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року
		          у адміністративній справі № 160/11719/19 за позовом Департамента благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року частково задоволено адміністративний позов Департамента благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, а саме, визнано протиправним та скасовано припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 31.10.2019, що винесений за результатами проведеної позапланової перевірки на об`єкті "Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту № 2 через р. Дніпро в м. Дніпропетровську", а також визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 05.11.2019 № 9/1487 про накладення штрафу та правопорушення у сфері містобудівної діяльності на суму 1 806 300.00 грн.
		Цим же рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання протиправними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області щодо проведення перевірки дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті "Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту № 2 через р. Дніпро в м. Дніпропетровську" за результатами якої було складено акт перевірки № 111 від 31.10.2019 р., і стягнуто з Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 21 131.00 грн.
		Зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача в апеляційному порядку з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, оскаржено відповідачем по справі - Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області та фізичною особою - ОСОБА_1 .
		Відповідач по справі - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, на обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів про невірне застосування судом норм матеріального права посилається на безпідставність висновків суду про порушення під час призначення та проведення позапланової перевірки позивача вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що виразилося у не зазначенні в наказі та в направленні переліку питань які стали підставою для перевірки,  оскільки на думку відповідача, вказана норма не поширюється на правовідносини при здійсненні заходів державного архітектурно-будівельного контролю виходячи з приписів ч.4 ст.2 цього ж вказаного Закону, якою визначено про здійснення державного архітектурно-будівельного контролю згідно встановленого цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. На підтвердження своєї позиції, відповідач вказує на ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» положення якої наголошують на здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, в абз.2 п.1 якого передбачається, що під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо суб`єктів містобудування (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) на об`єктах будівництва органи державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19,20,21, пункту 3 статті 22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
		При цьому, віповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на факт виконання ним вимог ч.3 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стосовно ознайомлення посадовими особами Департаменту перед початком проведення позапланової перевірки представника позивача Діброва М.П. з підставою проведення позапланового заходу, з наданням йому копії відповідного направлення на проведення перевірки, що підтверджується його власноручним підписом на зворотній стороні направлення, а також звертає увагу колегії суддів на те, що за затвердженою Наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 240 від 15.05.2012 року «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» формою направлення для проведення планового (позапланового) заходу - не передбачено зазначення переліку питань для проведення перевірки, а зміст Направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 11.10.2019 № 109 та від 24.10.2019 № 117 - повністю відповідають вимогам названого Наказу № 240.
		Крім того, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції у цій справі стосовно не доведеності Департаментом факту експлуатації не прийнятого в експлуатацію об`єкта будівництва, з посиланням на  пояснювальну записку робочого проекту, відповідно до якої передбачено рух по різним частинам автодорожнього мосту під час виконання будівельних робіт, а також стосовно відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності за експлуатацію не прийнятого в експлуатацію об`єкта будівництва у зв`язку з вилученням прокуратурою Дніпропетровської області документів, у тому числі і необхідних для прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва - відповідач посилається на положення ч. 1 ст. 37 Закону № 3038 і на абз.1 п.2  та п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (надалі - ГІКМУ № 466), якими врегульовано умови, порядок і механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт. Стосовно порядку, умов та форми підтвердження прийняття закінчених будівництвом об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, апелянт посилається на ч.2 і ч.8 ст. 39 Закону № 3038, та на пункти 12, 23, 24, 25  Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (надалі - ПКМУ № 461), наголошуючи на тому, що саме видача сертифікату є підтвердженням відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил.
		Також апелянт наголошує на тому, що чинним містобудівним законодавством визначено вичерпний перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, і такий перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію». Оскільки об`єкт будівництва «Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту №2 через р. Дніпро в м. Дніпро; м. Дніпро» не відноситься до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та прийняттю в експлуатацію, апелянт вважає, що судом не повинна була братися до уваги Загальна пояснювальна записка 5118-ЗПЗ-К робочого проекту «Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту №2 через р. Дніпро в м. Дніпропетровську м. Дніпро» якою враховуючи організаційно- технологічну важкість заміни дефектних балок в умовах завантаженості споруди та неможливість повного закриття руху автотранспорту по мосту, а також наявності безлічі комунікацій передбачалося часткове обмеження руху по мосту на період виконання будівельних робіт, оскільки експлуатація мосту дозволялась лише на період проведення будівельних робіт, тоді як на момент проведення позапланової перевірки будівельні роботи вже були виконані і відтоді у замовника будівництва - Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради виник обов`язок щодо введення в експлуатацію такого об`єкта будівництва після закінчення будівельних робіт. Отже, у позивача відсутні підстави для експлуатації не прийнятого в експлуатацію об`єкта будівництва.
		Фізична особа - ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилаючись на положення ст.ст.50, 55, 56, 68 Конституції України та користуючись встановленим ч. 1 ст. 293 КАСУ правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, оскільки на її думку були вирішені питання про її права, свободи, інтереси, як громадянин України, вказує на те, що позивачем грубо порушуються її конституційні права шляхом ігнорування імперативних приписів чинного законодавства, а також створення загрози моєму життю та здоров`ю, а також усіх інших мешканців та гостей міста Дніпра, а рішення по справі № 160/11719/19 може суттєво вплинути на її права та обов`язки, а також інших мешканців міста
		Дніпра. Вважає, що в межах даної справи фактично розглядається питання протиправної бездіяльності посадових осіб Дніпровської міської ради в особі Департаменту благоустрою та інфраструктури, що може мати наслідком пред`явлення будь-яким громадянином відповідних заяв про притягнення таких осіб до відповідальності та/або відповідних позовів про стягнення з них шкоди, яка завдана громадянину, то рішення суттєво впливає на її права та обов`язки.
		Мотивуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також базування судового рішення на висновках, які суперечать обставинам та матеріалам справи, апелянт ОСОБА_1 цитуючи положення ч.2 ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та визначення «мосту» та їх використання, що наведені в наказі Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 11.11.2005 року № 162 «Про затвердження Правил експлуатації штучних споруд на вулицях і дорогах населених пунктів» та в опублікованому на офіційному сайти Верховної Ради України «Термінології законодавства» вказує на те, що факт експлуатації об`єкта «автодорожній мост № 2 через р. Дніпро в м.Дніпро» підтверджено фотофіксацією, здійсненою під час проведення перевірки, що відображено в акті про проведення відповідної перевірки, проте судом першої інстанціїне було взято до уваги вказані факти та навпаки зроблено протиправний висновок про те, що наявність руху транспорту автодорожнім мостом № 2 через р. Дніпро в м. Дніпро не є підтвердженням його експлуатації.
		Крім того, апелянт ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що експлуатація автодорожнього мості № 2 через р. Дніпро в м.Дніпро  є загальновідомим фактом і не потребує додаткового доведення, що підтверджується значною кількістю публікацій у засобах масової інформації, а також повідомленнями офіційних осіб Дніпровської міської ради та Президента України, зокрема, публікаціями: на офіційному веб-сайті Національної поліції у Дніпропетровській області розміщено оголошення про перекриття 19.09.2019 року з 13:00 до 15:00 руху по автодорожньому мосту № 2 через р. Дніпро в м. Дніпро у зв`язку із проведенням слідчих дій в рамках кримінального провадження за фактом розслідування смертельної дорожньо-транспортної пригоди у м. Дніпро буде перекрито дві полоси руху по Новому мосту у напрямку з правого на лівий берег; на офіційному веб-сайті Дніпровської міської ради мережі Інтернет стосовно відкриття тролейбусної гілки на житловий масив Сонячний в м. Дніпро «...Гілка пролягає через капітально відремонтований Центральний міст. Щоденно тут курсують 4 тролейбуси...»; офіційному веб-сайті Дніпровської міської ради мережі Інтернет публікацію під назвою « Президент Зеленський визнав, що Центральний міст у Дніпрі був зданий вчасно», в якій зазнанчено, що Президент України Володимир Зеленський під час візиту до Дніпра 14 вересня оглянув капітально відремонтований Центральний міст. Глава держави визнав, що переправу відкрили вчасно. «Міст          відкритий, і відкритий вчасно.»; на офіційному ютуб-каналі 22 серпня 2019 року Дніпровський міський голова Борис Філатов заявив, що міст повністю перекритий, у зв`язку з проведенням небезпечних          робіт; а на сайті президента України у розділі новини було зазначено, що «...Перед цим ректор Придніпровської державної академії будівництва та архітектури Микола Савицький повідомив Президенту, що міст відкрили для проїзду автомобільного транспорту, проте залишаються питання щодо його несучих конструкцій, стан яких невідомий, і це потенційно може становити небезпеку... Там люди їздять, тобто міст відкрито...», що у сукупності на думку апелянта свідчить про не здійснення судом першої інстанції жодного аналізування позиції та доводів відповідача і не спростування доводів відповідача, які викладені в акті перевірки, оскаржуваній постанові про притягнення до відповідальності та в оскаржуваному приписі, про експлуатацію позивачем автодорожнього мосту № 2 через р. Дніпро в м. Дніпро без введення його в експлуатацію, що є грубим порушенням чинного законодавства України та беззаперечною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
		У відзиві на апеляційні скарги відповідача по справі та фізичної особи ОСОБА_1 , позивач вказує на безпідставність наведених ними доводів стосовно незаконності і необґрунтованості рішення суду першої інстанції і просить їх залишити без задоволення, а судове рішення у цій справі без змін. Мотивуючи свій відзив на апеляційні скарги, позивач акцентує увагу судової колегії на грубих порушеннях відповідачем процедури проведення перевірки, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, а також на помилковому розумінні відповідачем як фактичних обставин спірних правовідносин, так і норм матеріального права, якими врегульовано ці відносини.
		Зокрема, позивач вказує на те, що контролюючий орган призначивши позапланову перевірку і проводячи її не визначив конкретний перелік питань, які необхідно було дослідити при перевірці, а обмежився зазначенням в направленні для проведення планового (позапланового) заходу від 30.10.2019 р., №119 лише загальним формулюванням «дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил».
		Спираючись на приписи  ст.1, ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 3.7 ДБН А.2.2-3-2014 і на зміст затвердженої Проектної документації по об`єкту «Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту №2 через р. Дніпро в м. Дніпропетровську», яка пройшла експертизу та отримала позитивний висновок, позивач вказує на помилковість висновків відповідача за результатами проведеної ним позапланової перевірки, та на протиправність прийнятих відповідачем припису і  постанови про накладення штрафу, оскільки повного перекриття мосту на період виконання робіт по капітальному ремонту автодорожнього мосту №2 через р. Дніпро в м. Дніпропетровську, в тому числі і при ремонті аварійних балок прогонових будов мосту взагалі не передбачалося, міст не виводився із експлуатації, а тому факт руху автотранспорту не може бути підставою для висновку щодо експлуатації об`єкту до введення його в експлуатацію.
		Окремо позивач акцентує увагу судової колегії на тому, що передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та іншими законами України відповідальність суб`єктів містобудування може наступати тільки внаслідок протиправних діянь (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами, і саме на такий підхід націлюють позиції  Верховного Суду, викладені в постанові від 17.08.2018р. по справі № 826/15142/13-а стосовно обов`язку суду  при розгляді спорів цієї категорії з`ясовувати питання щодо наявності в діях суб`єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об`єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов`язку вводити об`єкт в експлуатацію, не введення в експлуатацію та використання об`єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов`язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності. За вказаних обставин, позивач наголошує на тому, що будівництво мосту не здійснювалося з самого початку, а проводився тільки капітальний ремонт окремих частин на об`єкті будівництва, вже введеному раніше в експлуатацію, з обумовленням в проекті того, що повного перекриття руху автотранспортних засобів і заборони експлуатації мосту не передбачається, тому зроблені відповідачем за результатами перевірки висновки про вчинення Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради протиправного діяння (дію або бездіяльність), що проявилося в експлуатації об`єкта не введеного в експлуатацію не можуть бути визнані обґрунтованими, тим більш, що в Акті перевірки такі висновки взагалі не мотивовані. 
		Стосовно не отримання позивачем до наступного часу сертифікату у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, апелянт вказує на наявність об`єктивної перешкоди цьому внаслідок вилучення прокуратурою в межах кримінальної справи усієї  проектної та виконавчої документації по об`єкту і відсутністю у зв`язку з цим акту готовності об`єкта до експлуатації, який згідно ч.2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, і видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідного сертифікату, і для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) повинен подати до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю разом з заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку №461 підписаний (внаслідок ознайомлення з проектною і виконавчою документацією, оформленої згідно п.4.8 ДБН А.3.1-5-2016 за результатом виконаних будівельних робіт) комісією у складі: замовника, генерального проектувальника, генерального підрядника, субпідрядника, головного архітектора та/або інженера проекту, інженеру технічного нагляду, страховика, а орган державного архітектурно-будівельного контролю, яким є відповідач, також при розгляді питання щодо видачі сертифіката зобовязаний вчинити дії по з`ясуванню питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, за результатами чого скласти довідку за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.
		При цьому, позивач акцентує увагу судової колегії на тому, що оригінали виконавчої і проектної документації, яка необхідна для введення об`єкту в експлуатацію після закінчення робіт по зазначеному об`єкту (загальний журнал робіт; спеціальні журнали з окремих видів робіт, перелік яких встановлюється в проекті організації будівництва в залежності від видів робіт; журнал авторського нагляду та звітна документація щодо виконання робіт з науково-технічного супроводу відповідно до ДБН В. 1.2-5; акти на закриття прихованих робіт; виконавчі схеми відповідно до ДБН В. 1.3-2; документи щодо випробувань та лабораторного контролю матеріалів та конструкцій; акти випробування устаткування, інженерних систем мереж та обладнання; і інша документація, передбачена нормативними документами на виконання конкретного виду будівельних робіт) була вилучена прокуратурою, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі і ухвалами судів: Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2019р. по справі №202/25/19; Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.09.2019р. по справі № 210/2747/19; Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.08.2019р. по справі № 210/2747/19;  Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.10.2019р. по справі № 210/2747/19, які листом від 09.10.2019р. №3/2-3000 надсилалися позивачем відповідачу, а листом від 01.11.2019р. № 3/2-3226 позивач повідомляв відповідача про вилучення усіх необхідних для введення об`єкту в експлуатацію після закінчення робіт виконавчих та проектних документів прокуратурою.   
		Стосовно притягнення до відповідальності за порушення вимог ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», позивач вказкє на те, що ремонтні роботи проводилися на одному об`єкті - автодорожній міст №2 через р. Дніпро в м. Дніпро шляхом капітального ремонту елементів деформаційних швів та опор зовнішнього освітлення автодорожнього моста №2 в. м Дніпрі, Дніпропетровська область, м. Дніпро, міст №2 через р. Дніпро та капітального ремонту аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту №2 через р. Дніпро в м. Дніпропетровську, Дніпропетровська область, м. Дніпро, але відповідач за результатом перевірки за одне і те ж порушення фактично на одному об`єкті - було винесено три постанови про накладення штрафу на істотну суму коштів та три приписи із вимогою усунути порушення законодавства. Зазначене свідчить, що відповідач намагається тричі за одне і теж правопорушення.
		Заслухавши пояснення представників апелянтів та позивача, обговоривши доводи апеляційних скарги та відзиву на них, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної кваліфікації, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційних скарг у цій справі та для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного
		Судом першої інстнації встановлено, що на підставі Направлення для проведення позапланового заходу № 111 від 11.09.2019 року (а.с.13 т.1) в період з 17.10.2019 року по 31.10.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області було проведено позапланову перевірку у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту №2 через р. Дніпро в м. Дніпро», за результатом якої відповідачем було складено Акт № 111 від 31.10.2019 (а.с.14-39 т.1), в якому зазначено про виявлені порушення положень: п.4.8 і п.8.4.3.4 ДБН А.3.1-5:2-16 «Організація будівельного виробництва» та ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» внаслідок експлуатації об`єкта будівництва не прийнятого в експлуатацію щодо об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів із значними наслідками (СС3) (а.с.36 т.1), яке саме і слугувало підставою для складення відповідачем 31.10.2019 року Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким до Департамента благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради висунуто вимогу усунути в термін до 31.11.2019 року порушення згідно чинного законодавства (а.с.40-41 т.1) і Протоколу про правопорушення у сфері містобувної діяльності (а.с.42-44 т.1), в якому описано факт виявлення порушення ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (далі - Порядок № 461) внаслідок «експлуатації об`єкту «Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту №2 через р. Дніпро в м. Дніпропетровську», Дніпропетровська область, м. Дніпро через р. Дніпро не прийнятого в експлуатацію, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з значними наслідками (ССЗ)», та зазначечно про те, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться о 12:45 год. 05 листопада 2019 року».
		На підставі вищеозначених: Акту від 31.10.2019, Протоколу від 31.10.2019 та Припису від 31.10.2019 - відповідачем 05.11.2019 складено Постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 9/1487 (а.с.45-47 т.1), якою було визнано Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пп.3 п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 1 806 300,00 грн., яка оскаржена позивачем в судовому порядку та є предметом розгляду у цій справі.
		Обговорюючи вимоги позивача у цій справі стосовно протиправності дій Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області щодо проведення перевірки з питань дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту № 2 через р. Дніпро в м. Дніпропетровську», суд першої інстанції спираючись на положення п.7, пп.1 п.11, п.13, п.14 Порядку № 533 дійшов висновку про правомірність проведення відповідачем позапланової перевірки на підставі листа прокуратури, а посилання позивача на факти недотримання відповідачем п.9 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» і не зазначення в направленні відповідача від 30.10.2019 № 119 переліку питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, суд першої інстанції не визнав самостійною правовою підставою для скасування результатів перевірки в цілому, оскільки посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю були допущені позивачем до перевірки, але водночас зазначив, що вказані позивачем процедурні порушення при проведенні перевірки підлягають оцінці в цілому під час обговорення питання правомірності прийнятих за результатом перевірки рішень суб`єкта владних повноважень.
		Судова колегія погоджується з наведеними у попередньому абзації висновками суду першої інстанції, але вважає за необхідне більш детально проаналізувати доводи позивача у цій справі стосовно процедурних порушень, допущених відповідачем під час оформлення Направлення для проведення позапланового заходу №111 від 11.09.2019 року і від 30.10.2019 року №119 та проведення перевірки за вказаними Направленнямя, і оформлення її результатів Актом від 31.10.2019, оскільки дії контролюючого органу у вказаній процедурі (позапланової перевірки) можуть вважатися правомірними лише за умови дотримання визначеного чинним законодавством порядку, який є достатньо чітким та не залишає альтернативи для його невірного розуміння контролюючими органами, що узгоджується з усталеною практикою Верховним Судом України (постанова від 27.01.2015 у справі №21-425а14) та Верховного Суду (постанови від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі №807/242/14), в яких висловлювалася правова позиція стосовно того, що «лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню».
		Зокрема, такі процедурні положення закріплені у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), яким має керуватися кожний представник влади, що виходить для проведення перевірки. Так, у ч.2 ст.2 цього Закону чітко закріплено перелік правовідносин, на які не поширюється дія Закону (ДАБІ не вказана), а у ч.6 закріплено обмеження застосування закону тільки відносно державного органу, який реалізує політику у сфері безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини із використанням прислівника «виключно» (… зобов`язаний забезпечити дотримання виключно вимог ч. 1, 4, 6-7 ст. 4 …Закону). Стосовно ж органів ДАБК, то ч.5 ст.2 Закону № 877-V окремо акцентує увагу на обов`язку дотримання ними вимог переліку статей, і не вказує, що цей перелік є виключним, а інші положення Закону не поширюють свою дію на процедуру здійснення заходів контролю органами Інспекції. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що заходи контролю повинні здійснюватися органами ДАБК у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.
		Таким чином, твердження Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі про непоширення на дії Інспекції вимог Закону № 877-V є безпідставним, а посилання на затверджений постановою КМУ № 553 Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який не є законом, не може встановлювати для Інспекції додаткові привілеї та повноваження, які суперечать нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - Закону.
		З метою донесення до відповідача правильного тлумачення норм Закону, судова колегія вважає за необхідне зазначити про те, що в редакції ст.2 Закону№877-V, яка була чинною до 01.01.2017 р., органи ДАБК були в переліку ч.2 ст.2 цього Закону, де містилась пряма вказівка про непоширення норм Закону на порядок проведення перевірок вказаними органами, а у пояснювальній записці до проекту Закону «Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо лібералізації системи державного нагляду», після прийняття якого ДАБІ була виключена з ч. 2 ст. 2 Закону №877-V, автори законопроекту обгрунтовували доцільність його прийняття, у тому числі фактом виключення з під дії закону окремих видів державного нагляду та контролю (податкового, архітектурно-будівельного тощо), що призводить до необґрунтовано розширеного обсягу наглядових (контрольних) повноважень державних органів у сфері господарської діяльності; необґрунтовано широкого та нечіткого переліку підстав для здійснення заходів державного нагляду (контролю). Судова колегія акцентує увагу на тому, що метою прийняття вказаного Закону саме було визначено, крім іншого, поширення дії рамкового закону на діяльність більш широкого кола суб`єктів державного нагляду (контролю) шляхом внесення відповідних змін до ст.2 Закону № 877-V, що передбачатимуть поширення дії закону на відносини, що виникають при здійсненні заходів державного контролю     органами державної фіскальної служби, державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;     державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду),     державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (роздруківку пояснювальної записки додаємо до відповіді на відзив). Тобто, зміст пояснювальної записки досить чітко відображає логіку законодавця у тому розумінні, яке наведене вище, і Закон з 01.01.2017 р. є обов`язковим для органів ДАБК в цілому, а виключення як такі не передбачені.
		          У будь-якому випадку, саме Закон №877-V закріплює презумпцію правомірності дій суб`єкта господарювання: якщо законодавче регулювання прав компанії та/або повноважень контролера є неоднозначним, такі норми мають трактуватися в інтересах суб`єкта стосовно якого здійснюєься контрольний захід.
		Підсумовуючи наведене, судова колегія виходячи з того, що ухилення відповідача від виконання вимог Закону  №877-V є неприпустимим, вважає за необхідне погодитися з позицією позивача у цій справі стосовно грубого порушення відповідачем по справі  положень ст.6 і ст.7 Закону № 877-V, що підтверджено змістом Направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 11.10.2019р. №111 (а.с.13 т.1) та від 30.10.2019 № 119 (а.с.11 т.4), в яких відповідач лише формально послався необхідність проведення позапланової перевірки з питань «дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил» та на п.7 Порядку №553, а саме - лист Прокуратури Дніпропетровської області від 04.10.2019 року № 04/2/7-1029/1 вих.№19, але навіть не зазначив конкретний перелік питань, які необхідно дослідити при перевірці, хоча ч.1 ст.6 Закону №877-V чітко визначено, що «під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю)», а ч.3 ст.7 Закону № 877-V достатньо зрозуміло означено, що у направленні на проведення заходу зазначається коло питань, з яких проводилась перевірка (предмет здійснення заходу).
		На думку судової колегії у даному спірному випадку заслуговує на увагу сам лист прокуратури Дніпропетровської області від 04.10.2019 № 04/2/7-1029/1 вих.№19 (а.с.13-15 т.4), в якому з посиланням на на встановлений під час досудового розслідування кримінального провадження №42018040000001029 від 27.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України за фактом привласнення бюджетних коштів службовими особами Дніпровської міської ради у змові з службовими особами суб`єктів господарської діяльності, отриманих за результатом виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт автодорожнього моста №2, через річку Дніпро у м. Дміпропетровську» факту невідповідності вимогам проектно-кошторисної документації та з метою забезпечення повного і об`єктивного досудового розслідування, керуючись ст.ст. 2, 28, 36, 93, 113, 114 КПК України, прокуратура області просила у иайкоротший строк провести перевірку дотримання вимог чинного законодавством України у галузі будівництва та архітектури будівельних норм, державних стандартів іправил щодо: виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт елементів деформаційних швів та опор мереж зовнішнього освітлення автодорожнього мосте №2 в м. Дніпрі»; щодо виконання робіт по обєкту «Капітальний ремонт сходів автодорожнього мосту № 2 в м.Дніпро»; і щодо виконання робіт по обєкту «Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту № 2 через р.Дніпро в м.Дніпропетровську».
		          Отже, на думку судової колегії відповідач по справі призначаючи та проводячи позапланову перевірку позивача за доручення прокуроратури у Дніпропетровській області, а також оформлюючи результати перевірки Актом - не мав права обмежуватися загальною фразою щодо проведення позапланової перевірки з питань «дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил», а виходячи з загальних вимог, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування таких як: їх обґрунтованість та вмотивованість, відповідач зобовязаний був в наказах і в направленнях на проведення перевірок навести конкретні підстави їх прийняття (фактичні і юридичні), а також переконливі і зрозумілі мотиви їх прийняття.
		Проте, формальне відпошення відповідача до змісту індивідуально-правових актів: наказів про проведення позапланової перевірки № 38П від 11.10.2019 і № 42П від 30.10.2019 (а.с.10, 12 т.4) та направлень для проведення позапланового заходу від 11.10.2019р. №111 (а.с.13 т.1) і від 30.10.2019 № 119 (а.с.11 т.4) - призвело не тільки до грубого порушення відповідачем положень ст.ст.6, 7 Закону України № 877-V і абз. 2 пункту 1 Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011р. № 553 (далі - Порядок № 553), яким органи державного архітектурно-будівельного контролю керуються під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо суб`єктів містобудування (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) на об`єктах будівництва і відповідно якого: зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 2, 10, 19, 20, 21, пункту 3 статті 22 "Прикінцеві положення" Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а й неправильно орієнтувало інспекторів будівельного нагляду, яким доручалося проведення перевірки, стосовно питань, необхідність перевірки яких стала підставою (лист прокуратури) для здійснення позапланового заходу, що у сукупності призвело до винесення необгрутованих, невмотивованих та не зрозумілих по суті рішень стосовно позивача по цій справі, якими  саме і порушено права останнього та які є предметом оскарження у цій справі.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач двічи листом від 01.11.2019 № 3/2-3226 (а.с.51 т.1) та листом від 09.10.2019 № 3/2-3000 повідомляв Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про вилучення прокуратурою оригіналів усієї виконавчої і проектної документації (в тому числі і необхідної для введення об`єкта в експлуатацію та отримання сертифікату), а також надсилав на адресу відповідача копії актів прийому-передачі та ухвали судів: Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23.01.2019 по справі № 202/25/19; Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.09.2019 по справі № 210/2747/19; Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.08.2019 по справі № 210/2747/19; Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.10.2019 по справі № 210/2747/19. 
		Під час судового розгляду справи також було встановлено, що на звернення позивача до прокуратури Дніпропетровської області, зокрема - листом від 28.11.2019 № 3/2-3538 (а.с.89 т.4), вилучена раніше виконавча та проектна документація не повернута прокуратурою і перебуває в розпорядженні останнього до наступного часу, що в свою чергу унеможливлює подання позивачем до органу державного архітектурно-будівельного контролю заяви та акту готовності об`єкта до експлуатації, а відповідача позбавляє можливості вчинити дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, як це визначено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок № 461).
		Як правильно зазначено судом першої інстанції по тексту свого рішення у цій справі, за правилами ч.2 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації і механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів чітко визначений Порядком № 461) у пункті 3 якого прописано, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації, і датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п. 11 Порядку № 461). Але ж, для отримання сертифіката замовник має подати не тільки заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта, а і долучити до неї акт готовності об`єкта до експлуатації. Орган державного архітектурно-будівельного контролю в свою чергу під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єкта із значними (ССЗ) наслідками має не тільки оглядати об`єкт, відбирати зразки, призначати експертизу та дослідити проектну документацію, а й перевірити виконавчу документацію (загальний журнал робіт; спеціальні журнати з окремих видів робіт, перелік яких встановлюється в проекті організації будівництва в залежності від видів робіт; журнал авторського нагляду та звітна документація щодо виконання робіт з науково-технічного супроводу; Акти на закриття прихованих робіт; виконавчі схеми відповідно до ДБН В. 1.3-2; Акти випробування устаткування, інженерних систем мереж та обладнання; і т.д.) оформлення якої  передбачено пунктом 4.8 ДБН А.3.1-5-2016 (пунктами 23. 24, 25 Порядку № 461)
		Отже, беззаперечено встановленим є той факт, що для отримання сертифіката, яким підтверджується введення об`єкта в експлуатацію, позивач повинен був надати відповідачу заяву про прийняття об`єкта в експлуатацію разом з Актом готовності об`єкта до експлуатації, оформленим відповідно до додатку № 9 до Порядку № 461 та підписаним після ретельного ознайомлення із проектною і виконавчою документацією комісією у складі: замовника, генерального проектувальника, генерального підрядника, субпідрядника, головного архітектора та/або інженера проекту, інженеру технічного нагляду, страховика.
		Проте, як встановлено колегією суддів, відповідач по справі на вказані вище обставини взагалі не звертав уваги як під час проведення перевірки, так і під час оформлення Акту (а.с.14-44 т.1) та складення протоколу від 31.10.2019 р. (а.с.48-50 т.1) і Припису  від 31.10.2019 р. (а.с.46-47 т.4), а системний аналіз установлених обставин справи обгрунтовано дав змогу суду першої інстанції дійти висновку, що в процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність оскаржуваних позивачем постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 9/1487 (а.с.45-47 т.1) та Припису  від 31.10.2019 р. (а.с.46-47 т.4), а доводи відповідача відносно експлуатації позивачем об`єкта будівництва не прийнятого в експлуатацію не підтверджені належними доказами, що обгрунтовано стало підставою для визнання судом протиправними та скасування Припису від 31.10.2019 і Постанови про накладення штрафу від 05.11.2019 № 9/1487. 
		Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки виходячи із змісту Акту від 31.10.2019 (а.с.14-44 т.1) відповідачем по справі під час позапланової перевірки не встановлено факту експлуатації позивачем об`єкту будівництва, не прийнятого в експлуатацію, також як і не встановлено невиконання позивачем обов`язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта містобудування після складення і  комісійного підписання Акту готовності об`єкта до експлуатації.
		Судом першої інстанції встановлено та в суді апеляційної інстанції знійшло своє підтвердження те, що проектною документацією по об`єкту "Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту № 2 через р. Дніпро в м. Дніпропетровську", яка є затвердженою та такою, що пройшла експертизу, повного перекриття мосту на період виконання робіт не передбачалося, що не заперечується відповідачем.
		Оскільки згідно з підпунктом 3.7 п.3 ДБН А.2.2-3-2014 капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації частин об`єкта, тобто, капітальний ремонт не означає беззаперечне зупинення експлуатації всього об`єкта на час виконання робіт і законом передбачена можливість призупинення експлуатації частини об`єкта на час виконання робіт з капітального ремонту без повного призупинення його використання за функціональним призначенням, а згідно доповідної записки проектної документації на об`єкт на «Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту № 2 через р. Дніпро в м. Дніпропетровську» передбачено, що всі роботи по мосту виконуються у два етапи: у першому етапі закривається рух автотранспорту по трьох смугах руху з низової сторони мосту й виконується повний комплекс робіт з розбирання конструкцій проїзної частини мосту, опор висвітлення й облаштованістю новими конструкціями, ремонтом балок прогонових будов, а також встановлення центрального бар`єрного огородження й опор висвітлення; у другому етапі робіт виконуються аналогічні роботи при закритті 3-х смуг руху автотранспорту з верхової частини мосту, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що факт руху автотранспорту не може бути підставою для висновку щодо експлуатації об`єкту до введення його в експлуатацію.
		Тобто, капітальний ремонт автодорожнього мосту № 2 через р. Дніпро в м. Дніпро не передбачав визначально повного перекряття руху по мостовому переходу з зупиненням експлуатації цього обєкту, а тому долучені апелянтом до матеріалів справи фотографії (а.с.57-59 т.4), які не датовані конкртним числом та не означені в Акті перевірки як додаток, також як і посилання апелянтів на публікації в інтернеті відповідних оголошень про експлуатацію автодорожньому мосту № 2 через р. Дніпро в м. Дніпро - судова колегія не може визнати належними та допустимими по цій справі, якими б неспростовно було підтверджено  вчинення позивачем правопорушення, передбаченого пп.3 п.4 ч.2 ст.2 Закону Україи «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон N 208/94).
		При цьому, судова колегія наголошує, що перебачена вказаною нормою Закону N 208/94 відповідальність за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, може стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та складення і  належного оформлення Акту готовності об`єкта до експлуатації, але до початку використання цього обєкту, не ввели об`єкт містобудування в експлуатацію.
		В даному спірному випадку судовою колегією встановлено, відповідач по справі під час перевірки дослідував лише проектну документацію (2015р) та не перевіряв виконавчу документацію (визначену за переліком Порядку № 461), а стосовно наявності оформленого і підписаного Акту готовності об`єкта до експлуатації відповідачу взагалі нічого не відомо, і цей Акт під час контрольного заходу відповідачем не досліджувався.
		В контексті хронології правового регулювання спірних відносин, судова колегія вважає безпідставним переконання контролюючого органу про те, що об`єкт містобудування «автодорожній мост № 2 через р. Дніпро в м. Дніпро» без оформлення і підписання Акту готовності об`єкта до експлуатації - можливо вважати «закінченим будівництвом», а рух транспорту по мостовому переходу, з урахування обговорення проектом експлуатації мосту під час його капітального ремону, - можливо вважати як «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об`єкта». 
		За наведених обставин, оскільки предметом розгляду в даній справі є надання оцінки прийнятим за наслідком проведеної перевірки постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 9/1487 (а.с.45-47 т.1) та Припису  про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 31.10.2019 р. (а.с.46-47 т.4),  судова колегія вважає правильним дослідення судом першої інстанції саме тих обставин, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних позивачем у цій справі рішщень субєкта владних повновважень.
		А підтримуючи рішення суду першої інстанції у цій справі, судова колегія акцентує увагу на підстави для проведення позапланової перевірки (лист прокуратури Дніпропетровської області від 04.10.2019 № 04/2/7-1029/1), яким відповідачу було доручено провести перевірку дотримання вимог чинного законодавством України у галузі будівництва та архітектури будівельних норм, державних стандартів і правил саме відносно виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту № 2 через р.Дніпро в м.Дніпропетровську» і їх невідповідності вимогам проектно-кошторисної документації в рамках кримінального провадження №42018040000001029 від 27.08.2018 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України. Проте, жодного з прописаних в листі прокуратури питань відповідач по справі під час перевірки не зясовував та не встановив, і в Акті перевірки не зафіксував, а лише на власних розсуд та розуміння розцінив «рух транспорту» по мостовому переходу до оформлення відповідно до чинного законодавства готовності об`єкта до експлуатації, як «експлуатація  об`єкта будівництва, не  прийнятих  в експлуатацію».
		Оскільки відповідач не довів судовій колегії факту вчинення відповідачем правопорушення у сфері містобудування і правомірності притягнення позивача за це до відповідальності за пп.3 п.4 ч.2 ст.2 Закону N208/94, а Акт перевірки і інші складені відповідачем під час контрольного заходу документи не містять в собі  детального опису в чому саме полягає порушення відповідачем норм чинного законодавства і якими належними доказами це підтверджено, судова колегія дійшла висновку про відсутність задоволення вимог апелянта скасування судового рішення в частині, яка стосується постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 9/1487 від 31.10.2019.
		Обговорюючи питання правомірності винесення відповідачем Припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 31.10.2019 р. (а.с.46-47 т.4), окрім того, що це питання повязано з питання правомірності постанови про накладення штрафу за правопорушення, і відповідно факт підтвердження неправомірності постанови тягне за собою і неправомірність та скасування Припису, судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач не виконав обов`язку  наведення по тексту Приписа опису порушення (порушень) законодавства у сфері містобудування, а обмежився лише вказівкою на «експлуатацію об`єкту: «Капітальний ремонт аварійних балок прогонових будов автодорожнього мосту № 2 через р. Дніпро в м. Дніпро», Дніпропетровська область, м. Дніпро не прийнятого в експлуатацію, вчинені щодо об`єктів, то за класом наслідків (відповідальності) належать до об 'єктів з значними наслідками (ССЗ), що є порушенням ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.9 п.12 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461». Проте жодних фактичних обставин, на підставі яких відповідач дійшов таких висновків, у спірному Приписі також як і у Постанові - відповідачем не наведено. 
		Крім цього, зазначивши у Приписі про необхідність «усунути порушення згідно чинного законодавства» відповідач не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, не визначив способу усунення порушень і яких саме, що свідчить про нечіткість та невизначеність Припису відповідача. 
		Оскільки, можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанта поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень, а спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, яких саме заходів слід ужити для усунення виявлених порушень, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства - судова колегія визнає, що при винесенні Припису відповідачем порушено вимоги закону в частині змісту Припису як акта індивідуальної дії, що свідчить про його протиправність та необхідність скасування в судовому порядку.
		Стосовно апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_1 , доводи якої не спростовують законних та обгрунтованих висновків у цій справі по вищевикладеним по тексту постанови обставинам, судова колегія також зазначає про те, що під час апеляційного перегляду даної справи не встановлено фактів, які б мали правові наслідки для ОСОБА_1 чи були підставою для виникнення у неї будь-яких прав та обов`язків внаслідок прийняття Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області «актів індивідуальної дії» (постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 9/1487 від 31.10.2019 р. та Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 31.10.2019 р.) відносно Департамента благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, або внаслідок скасування рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року зазначених постанови і припису.
		Оскільки предметом оскарження у цій справі  є  постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 9/1487 від 31.10.2019 р та Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 31.10.2019 р., тобто акти індивідуальної дії, чинність яких поширюється лише на осіб,  яких вони стосується, а фізична особа ОСОБА_1 не є тією особою, якій належить право вимоги у цих правовідносинах, судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 саме з підстав того, що її права,  свободи  чи інтереси   у  спірних по цій справі  публічно-правових  відносинах  не 
		порушено.
		Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем та фізичною особаю ОСОБА_1 доводи позивача та висновки суду першої інстанції у цій справі не були спростовані, судова колегія дійшла висновку про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, і про необхідність залишення без задоволення апеляційних скарг відповідача та фізичної особи ОСОБА_1 .
		Керуючись ст.ст.242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
		 
		П о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційні скарги Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.                              Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року - залишити без змін.
		Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		   
		Головуючий - суддя                                                                      С.В. Сафронова 
		 
		                               суддя                                                                      Д.В. Чепурнов 
		 
		                               суддя                                                                      В.В. Мельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...