Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 468/1215/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 13.08.2020. Зареєстровано: 14.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2020.
Дата набрання законної сили: 14.09.2020
Номер судового провадження: 1-кп/481/35/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013160080000257

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №468/1215/14-к 
		Провадж.№1-кп/481/35/2020
		ВИРОК
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 серпня 2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:    головуючого судді ОСОБА_1 
		       з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013160080000257 від 04 листопада 2013 року, відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Колибаш Вулканештського району, Молдова, та проживає у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,
		про обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
		з участю учасників судового провадження: сторін: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
		 
		встановив:
		згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що він 03 листопада 2013 року, приблизно о 18 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки "ВАЗ 2109", у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись зі швидкістю 40 км/год, по дорозі у с. Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області, у порушення вимог п.п. 2.9 «а», 11.3, 12.3 Правил дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу та, маючи можливість завчасно виявити небезпеку та перешкодуруху, не вжив заходів до зменшення швидкості свого транспортного засобу аж до повної зупинки та допустив зіткнення з велосипедом «Аист» під керуванням ОСОБА_6 . Внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події, а саме від гострої крововтрати через травматичний розрив аорти, за таких обставин.
		03 листопада 2013 року близько 18.00 год. водій ОСОБА_3 керував, на праві довіреності, технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2109», р.н. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, ігноруючи заборону керувати транспортним засобом у такому стані та здійснюючи рух зі швидкістю 40 км/год. по сухій асфальтовій проїжджій частині дороги, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку та на якій відсутня суцільна лінія дорожньої розмітки і відповідні дорожні знаки, центральної греблі села Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області, яка з`єднує вулиці Одеську та Братів Осадчих даного населеного пункту. В порушення вимог пункту 11.3. ПДР України водій ОСОБА_3 виїхав на зустрічну смугу руху, виїзд на яку можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, та неправомірно рухався по ній зі сторони вул. Братів Осадчих у напрямку вул. Одеської с.Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області. В зазначений час назустріч транспортному засобу, яким він керував, зі сторони вул. Одеської у напрямку вул. Братів Осадчих с.Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області по крайній правій смузі, як того вимагають ПДР, рухався велосипед «Аист» під керуванням водія ОСОБА_6 . Водій ОСОБА_3 неправомірно рухаючись по зустрічній смузі, та, наближаючись до велосипеду, в порушення вимог п. 12.3 ПДР, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити небезпеку та перешкоду для руху, а саме велосипед «Аист» та водія велосипеда ОСОБА_7 на ньому, не вжив заходів до зменшення швидкості свого транспортного засобу, аж до повної його зупинки, хоча міг і був зобов`язаний це зробити, внаслідок чого передньою лівою частиною автомобіля допустив зіткнення із вказаним велосипедом. ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, через гостру крововтрату на грунті травматичного розриву аорти.
		Відтак, ОСОБА_3 пред`явлене обвинувачення утому, що він, будучи особою яка керує транспортним засобом  автомобілем марки «ВАЗ 2109», р.н. НОМЕР_1 , грубо порушив вимоги п.п. 2.9а, 11.3, 12.3 ПДР, допустив зіткнення із велосипедом марки «Аист», під керуванням ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких на місці пригоди помер.
		Зазначене діяння стороною обвинувачення кваліфіковане за ч. 2ст. 286 КК Українияк порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Не заперечує, що у вказані в обвинувальному акті час та місце керував своїм автомобілем марки «ВАЗ 2109» зі швидкістю близько 40 км/год. Проте стверджує, що рухався по правій проїзній частині дороги, тобто за своєю смугою руху. На зустрічну смугу дороги не виїжджав. Приблизно на середині греблі почув легкий удар у лівий бік автомобіля, зупинив автомобіль, вийшов із нього та побачив, що у нього розбите скло лівої фари. У той час, із кущів з протилежного боку дороги вибігла ОСОБА_8 та кричала, що він збив її чоловіка. На її прохання дав їй запальничку. Вона побігла на протилежний бік дороги. Там він бачив силует людини, яка лежала на узбіччі та якою виявився померлий ОСОБА_6 . До тіла він не підходив. Через кілька хвилин неподалік зупинився автомобіль під керуванням ОСОБА_9 . Він попросив його привезти фельдшера ОСОБА_10 , який проживає зовсім близько (300 м. від місця пригоди). Після приїзду ОСОБА_11 поїхав додому, оскільки знайомі ОСОБА_8 були агресивними та погрожували побити його автомобіль. Пізніше він повернувся на місце події, де були працівники поліції, які направили його на освідування на стан алкогольного сп`яніння. Він поїхав до Баштанської ЦРЛ для огляду і вже на місце події того дня не повертався. Участі при огляді місця дорожньо-транспортної пригоди не брав, а протокол огляду підписав наступного дня у приміщенні Баштанського відділу поліції. Запевняв, що злочину він не вчиняв, а тому просив його визнати невинуватим та виправдати. 
		   Свідок ОСОБА_9 , будучи допитаним безпосередньо у судовому засіданні, попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, приведеним до присяги, повідомив, що у с. Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області їхав по греблі із вул. Братів Осадчих на вул. Шевченка. Автомобіль ОСОБА_3 за його рухом стояв з правої сторони на узбіччі. Велосипед також був на узбіччі з правої сторони. ОСОБА_8 стояла серед дороги та кричала «вбили чоловіка». Він зупинився і підійшов до тіла чоловіка, який лежав на узбіччі з лівої сторони десь близько 20 м. від авто. ОСОБА_3 . Десь за 10 хвилин до цього проїжджав по греблі, то нічого ще не бачив. Так само і ОСОБА_3 в той же час проїжджав по греблі. Своїм автомобілем він зупинився навпроти велосипеда, підходив до тіла чоловіка. Жодного скла біля тіла він не бачив, так само і крові не було. Тільки після того, як почали рухати тіло чоловіка у нього з рота пішла кров. У автомобіля ОСОБА_3 була розбита ліва фара, однак світло її горіло. Бачив дрібне скло біля авто. Слідів гальмування авто не бачив. Десь через 5 хвилин привіз лікаря. В той час було сухо та тепло. За 40 хвилин до цієї події бачив ОСОБА_3 на авто, який рухався по вул. Садова.
		   Свідок ОСОБА_12 , будучи допитаною безпосередньо у судовому засіданні, попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, приведеною до присяги, повідомила, що 04 листопада 2013 року зранку дізналася від голови сільської ради про дану подію. Компанію, до якої входили: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ще один чоловік на ім`я « ОСОБА_17 », вона добре знає. В той день та вечір вони були дуже шумними, випивали. Бачила усіх їх на мотоциклі. В той день вже після 18.00 години усі вони були у будинку в Муравської, куди приїхали десь близько 16.00 години, де випивали та гучно «забавлялися». Підтвердила, що у ОСОБА_8 . ОСОБА_6 вже не перший чоловік, який помер неприродньою смертю. Сама ОСОБА_8 є неблагополучною, зловживає спиртними напоями.
		   Свідок ОСОБА_11 , будучи допитаним безпосередньо у судовому засіданні, попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, приведеним до присяги, повідомив, що працює завідувачем акушерського пункту у с. Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області. Ввечері 03 листопада 2013 року десь о 18 годині 25 хвилин до нього додому приїхав автомобіль, із якого вибігла ОСОБА_8 та кричала, що її чоловіка «вбили». Її привіз ОСОБА_9 . Він взяв свої речі для надання медичної допомоги та вони поїхали. За кілька хвилин, приїхавши на місце події, він бачив, що зліва стояв автомобіль ОСОБА_3 (правою стороною авто на узбіччя, а лівою на дорозі), а справа на краю дороги лежав труп чоловіка, який вже був холодним, на його тілі були згустки крові, що свідчить про те, що така кров появилася у нього на тілі за деякий час до цього, десь близько за годину. На автомобілі ОСОБА_3 крові не було, волосся у фарах також не бачив, світло обох фар горіло. З під греблі вийшли незнайомі чоловіки, підійшли до водія його автомобіля з претензіями про те, що він збив людину. Труп чоловіка знаходився за 3-4 метри позаду авто з протилежної сторони дороги та головою у протилежному напрямку. Велосипед знаходився за 14-15 метрів, на ньому пошкоджень жодних не було. Біля автомобіля ОСОБА_3 , було розбите скло. Біля трупа чоловіка скла не було. Вважає, що десь не менше аніж за годину до цьго, як він його оглядав, чоловік уже помер. Характеризує ОСОБА_8 як особу неблагополучну, яка жила із ОСОБА_6 у цивільному шлюбі, зловживала спиртними напоями. На його думку, ОСОБА_3 не збивав потерпілого. Йому видавалося, що «тут щось не так». ОСОБА_3 на місці йому пояснював, що він їхав дорогою, почув стукіт у автомобілі, зупинився, побачив, що у нього розбите скло лівої фари. Він сказав ОСОБА_3 , щоб той їхав з місця події, оскільки люди, які там знаходилися були дуже агресивними та випившими. Він також залишив місце пригоди для того, щоб скласти доповідну своєму керівництву. Відтак вся «ця компанія» знаходилася біля трупа чоловіка близько однієї години. ОСОБА_3 при огляді місця події участі не брав, а він був присутній. Тілесні ушкодження трупа слідчому при огляді місця події диктував із пам`яті. Беззаперечно стверджує, що жодних деталей автомобіля біля трупа не було. Крім цього, у трупа чоловіка були дуже забруднені штани, хоча у цей день була суха погода.
		   Свідок ОСОБА_18 , будучи допитаним у судовому засіданні, попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, приведеним до присяги, повідомив, що працює слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області. Точної дати вже не пам`ятає, він чергував в оперативній групі. Отримав повідомлення про ДТП та виїхав на місце події до с. Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області. Разом із ним на місці ДТП був спеціаліст ОСОБА_19 . На місці було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, у якій брав участь ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. На час відсутності ОСОБА_3 , який проходив огляд на стан сп`яніння, в огляді місця ДТП, було зроблено перерву. Автомобіль ОСОБА_3 було вилучено та направлено до Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області. Після прибуття оперативної групи на місце події, там вже були: ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ще якісь люди. Всі були спокійні, не агресивні. Після завершення огляду було складено протокол огляду та надано учасникам слідчої дії для ознайомлення та підписання. Протягом допиту змінював свої показання та стверджував, що не пам`ятає чи був ОСОБА_3 при проведенні огляді цілий час, проте чітко пам`ятає, що ОСОБА_20 був на місці, коли вони приїхали, та коли закінчили проведення огляду він також вже був на місці події. Скло та лакофарбове покриття з місця події при огляді вилучено не було. Одяг трупа також не вилучали. Слідів гальмування не було. Особисто ним візуально було встановлено, що зафіксоване під час огляду скло та лакофарбове покриття є від автомобіля ОСОБА_3 . Фельдшер ОСОБА_11 постійно був присутній під час огляду місця події. Підтвердив, що той огляд місця ДТП був для нього першим, тому і міг допустити якісь порушення без будь-якого умислу.
		   Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаною у судовому засіданні, попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, приведеною до присяги, повідомила, що потерпілий ОСОБА_6 був її чоловіком, із яким вона спільно проживала. 03 листопада 2013 року до них додому прийшла ОСОБА_21 разом із своїм чоловіком ОСОБА_22 . Вони на чотирьох випили близько 2,5 л пива. Пізніше цього ж дня, близько 18 години 30 хвилин (вже темніло) вона їхала із ОСОБА_6 велосипедом з вулиці Одеської до вулиці Братів Осадчих до магазину. Вона сиділа на багажному відділенні велосипеда обличчям до середини дороги. До цього вони випили декілька склянок пива. Автомобіль рухався їм на зустріч. Коли вони побачили автомобіль, то вона зістрибнула з велосипеда до середини дороги, та почула удар. Побачила, що ОСОБА_6 лежить на дорозі обличчям до землі, а велосипед знаходився на іншій стороні дороги близько 100 м від ОСОБА_6 . ОСОБА_3 зупинився, а згодом поїхав. Коли приїхала поліція, то ОСОБА_3 на місці не було, так само як і його автомобіля. Пізніше ОСОБА_3 привезли на іншому автомобілі. У ОСОБА_6 були пошкодження на голові та відкриті переломи.
		Свідок ОСОБА_21 , будучи допитаною у судовому засіданні, попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, приведеною до присяги, повідомила, що 03 листопада 2013 року вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_22 приїхала до ОСОБА_8 для того, щоб купити сіно, де була ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ще двоє чоловіків. Вони купили сіно, випили близько двох пляшок пива ємністю 2 л. ОСОБА_8 разом із чоловіком ОСОБА_6 сіли на велосипед та поїхали до магазину. Вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_22 йшли за ними. Почули крик ОСОБА_8 . Коли прибігли на місце, то побачили ОСОБА_3 , який сидів у машині, при цьому перебував у нетверезому стані. На місці вже був фельдшер ОСОБА_11 , який сказав до ОСОБА_3 , щоб той забрав автомобіль. При огляді місця події її не було. Чи виходив ОСОБА_3 із свого автомобіля вона не бачила. Велосипед ОСОБА_6 знаходився на протилежній стороні дороги на відстані близько 100 м. Телефонувала у поліцію на приватний номер поліцейського.
		Свідок ОСОБА_22 , будучи допитаним у судовому засіданні, попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, приведеним до присяги, повідомив, що 03 листопада 2013 року він разом зі своєю дружиною ОСОБА_21 приїхав до ОСОБА_8 для того, щоб купити сіно, де була ОСОБА_8 , ОСОБА_6 . Вони купили це сіно та випили пива. ОСОБА_8 разом із чоловіком ОСОБА_6 сіли на велосипед ( ОСОБА_8 сіла на багажне відділення велосипеда) та поїхали до магазину. Він разом із своєю дружиною ОСОБА_21 йшли за ними. Почули крик ОСОБА_8 . Коли прибігли на місце, то побачили, що автомобіль стояв на дорозі, а велосипед був за автомобілем, труп ОСОБА_6 на іншій протилежній стороні дороги. На місці вже були Сербін, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 Намагався надати першу допомогу ОСОБА_6 . Поліцію викликала його дружина ОСОБА_21 . ОСОБА_3 одразу на місці події не бачив. Пізніше його привезли. ОСОБА_3 був у нетверезому стані.
		Свідок ОСОБА_23 , будучи допитаним у судовому засіданні, попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України, приведеним до присяги, повідомив, що у 2013 році працював сільським головою у с. Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області. На початку листопада 2013 року йому повідомили, що на греблі виявили труп чоловіка ОСОБА_8 . Він поїхав на місце події, де побачив, що по правій стороні дороги лежав труп чоловіка, а по іншій стороні дороги знаходився велосипед. Рокосовик сказав, що подзвонив у поліцію. Десь близько 20.00 години приїхала поліція. Автомобіля ОСОБА_3 одразу на місці події не було. На трупі чоловіка не було однієї пари взуття, яку згодом знайшли десь за 15 м. у кущах. Був понятим при огляді місця події і здійснював заміри. ОСОБА_8 охарактеризував як неблагополучну жінку, яка постійно змінює чоловіків. ОСОБА_21 та її чоловік ОСОБА_22 були друзями ОСОБА_8 , які характеризуються за місцем свого проживання негативно. ОСОБА_20 охарактеризував з позитивної сторони, який спиртними напоями не зловживає.
		Спеціаліст ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що у 2013 році працював спеціалістом ГУНП в Миколаївській області. Брав участь при огляді ДТП. Чітко пам`ятає, що при огляді було виявлено та зафіксовано скло та лакофарбове покриття автомобіля, яке не вилучалося. В автомобіля на місці події була пошкоджена ліва фара, бампер та крило. Все фіксував на фото. Підтвердив те, що на схемі ДТП, між лакофарбою та осипом скла замірів немає. Волосся у фарі точно не було, бо він би його побачив, оскільки освітлення на місці події було дуже добру, та зафіксував у протоколі та схемі.
		Експерт ОСОБА_24 у судовому засіданні повідомила, що має стаж роботи на посаді судово-медичного експерта 31 рік. Підтвердила те, що пошкодження на одязі трупа ОСОБА_6 не відповідають пошкодженням на автомобілі ОСОБА_3 (не співставляються). Пошкодження повинно було відбутися ззаду, його первинна дія, якимось твердим предметом із переважаючою дією. Рух автомобіля мав би відбуватися у попутному напрямку. Сліди на одязі трупа ОСОБА_6 відповідають тілесним ушкодженням на його тілі. Рух автомобіля на зустріч ОСОБА_6 категорично є неможливим. Крім цього, потік крові у трупа ОСОБА_6 був горизонтально направленим, що свідчить про те, що тіло переміщалося чи переверталося.
		На підтвердження обвинувачення суду подано також такі письмові докази:
		- Витяг з кримінального провадження №12013160080000257, відповідно до якого 03.11.2013 року відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України;
		   - Протокол огляду місця ДТП від 03 листопада 2013 року, складений слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області, схеми та фототаблиці до нього, яким зафіксовано проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фактична слідова інформація на проїзній частині дороги в районі греблі центральної в с. Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області, а також транспортні засоби, які були учасниками пригоди та їх розташування відносно меж проїзної частини.
		- Висновок експерта № 149 від 23.12.2013 року, згідно якого у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: саден в лобній області, рана в тім`яноно-затилочній частині з права, дві садини в області правого ліктьового суглобу, обширна садина в області спини, по одній садині на внутрішній поверхні правого колінного суглобу на внутрішній поверхні правої голені; в області правої зовнішньої лодоні, численний перелом правої плечевої кістки в нижній третині, поперечний перелом правої бедренної кістки в верхній третині, розрив задньої стінки нисходящого відділу дуги аорти, численні забиття та пошкодження (відламками ребер) правої легені, колапс правої легені, перелому правої ключиці, перелому 1-9 ребер справа навколо позвоночній лінії і лопаточної лінії, переломи 1-12 ребер по середньо-підмишечної лінії. Смерть ОСОБА_25 , наступила від гострої крововтрати на грунті травматичного розриву аорти.
		- Висновок експерта №-2/269 від 12.12.2013 року, відповідно до якого на момент дослідження на велосипеді «Аист» були відсутні звуковий сигнал, ліхтар та світлоповертачі: спереді білого кольору, по боках оранжевого кольору, позаду червоного кольору, що суперечить вимогам п.6.2 і п.6.6 ПДР України. Несправностей рульового керування та гальмівної системи велосипеда, які б могли виникнути до ДТП та могли вплинути на рух транспортного засобу не виявлено;
		- Висновок експерта №-2/270 від 17.12.2013 року, відповідно до якого на момент дослідження гальмівна система, рульове керування та ходова частина, а також фари головного освітлення автомобіля марки «ВАЗ 2109» д.н. НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані та не мали несправностей, які могли б вплинути на його рух;
		- Висновок експерта № 4/159 від 27.12.2013 року, відповідно до якого встановлено, що ймовірно, контактування досліджуваних транспортних засобів відбулось наступним чином, під час первинного контактування велосипед розташовувався переднім колесом до лівої частини переднього бампера автомобіля марки «ВАЗ-2109» д.н. НОМЕР_1 , контактування сталося, ймовірно, на ділянці проїзної частини, максимально наближеній до визначених на схемі до протоколу огляду місця події осипів лакофарби та скла лівої фари автомобіля марки «ВАЗ-2109» д.н. НОМЕР_1 . Визначити кут, під яким могли контактувати транспортні засоби та положення їх відносно меж проїзної частини в момент первинного контактування не представляється можливим, через недостатню кількість слідової інформації;
		- Висновок експерта №-259 від 29.11.2013 року, відповідно до якого, на наданих тапочках покійного ОСОБА_6 , слідів скольження не виявлено. Встановитивзаємнеположення потерпілого ОСОБА_6 , і транспортного засобу в момент контакту по наявним даним не представляється можливим.
		- Висновок експерта №-1993 від 16.12.2013 року, відповідно до якого на момент ДТП станом на 03.11.2013 року ОСОБА_3 , знаходився в стані середнього ступеня алкогольного сп`яніння, що підтверджується концентрацією алкоголю в крові 1.70%.
		- Протоколом огляду транспортного засобу від 06.12.2013 року, складеного слідчим за участі ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , понятих, відповідно до якого встановлено факт проведення огляду автомобіля марки «ВАЗ-2109» д.н. НОМЕР_1 , в ході якого вилучено ворсинки чорного кольору, зовні схожі на волосся із розбитої лівої фари автомобіля;
		- Висновок експерта №-75 від 08.02.2014 року, відповідно до якого мікрооб`єкт наданий на дослідження є волоссям з голови людини, має цибулину з залишками піхвових оболонок цибулини волосся та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_6 
		- Висновок експерта №-157 від 26.02.2014 року, відповідно до якого встановлено, що так як ДТП мало місце в темну пору доби, то водію необхідно при виборі швидкості керуватися вимогами п.12.2 ПДР України, в умовах даної пригоди швидкість руху вибрана водієм автомобіля марки «ВАЗ» відповідала швидкості, допустимій умовам видимості на місці ДТП, тому дії водія в частині вибору швидкості відповідають вимогам п.12.2 ПДР України, окрім цього враховуючи що зіткнення автомобіля марки «ВАЗ» та велосипеда відбулося в полосі руху велосипедиста, то дії водія автомобіля марки «ВАЗ» не відповідають п.11.3 ПДД; При умовах, викладених в постанові про призначення експертизи водій автомобіля марки «ВАЗ», з моменту виявлення велосипедиста, який рухався в попутному з ним напрямку в полосі руху автомобіля, в своїх діях необхідно було керуватися вимогами, викладеними в.12.3 ПДР України. За умов, викладених в постанові про призначення експертизи і вказаних водієм автомобіля марки «ВАЗ» і свідком ОСОБА_8 при слідчому експерименті, водій автомобіля марки «ВАЗ» мав технічну можливість уникнути зіткнення із велосипедистом. За таких умов, дії водія автомобіля марки «ВАЗ», які передували ДТП з технічної точку зору, в сукупності не відповідали пунктам 11.3,12.3 ПДД і знаходяться в причинному зв`язку із наслідками ДТП. Свідчення водія ОСОБА_3 , про місце розташування автомобіля марки «ВАЗ» відносно границь проїжджої частини не відповідають дійсності з врахуванням тих же критеріїв свідка ОСОБА_8 ;
		- Висновок експерта №-19-К від 04.04.2014 року, відповідно до якого характер та локалізація ушкоджень, виявлених, при дослідженні трупа ОСОБА_6 ,, свідчать про те, що вони могли утворитися в умовах ДТП при обставинах зазначених у постанові. Механізм утворення пошкоджень можна представити таким: - в момент первинного контактування велосипеда і автомобіля відбулося розгортання вліво, внаслідок чого тіло стало звернено правою стороною до автомобіля, в результаті чого первинний удар виступаючими частинами автомобіля (лівої фарою) припав в область верхньої третини стегна, що призвело до утворення перелому правої стегнової кістки; Після цього сталося відкидання потерпілого, падіння його на дорожнє покриття і просування по ньому, що призвело до різкого струсу тіла і деформації грудної клітини, що викликали утворення множинних переломів ребер, перелому ключиці, крововиливів в коріння легенів і в зв`язки печінки, розриву низхідного відділу дуги аорти, саден в області спини і голови.
		- Протокол слідчого експерименту від 17.01.2014 року за участі свідка ОСОБА_8 , відповідно до якого свідок за участі понятих, вказала як 03.11.2013 року близько 19.00 години, вони їдучи разом із потерпілим ОСОБА_6 , на центральній частині дамби в с.Новоіванівка Баштанського району Миколаївської області, сиділа на багажнику велосипеда а за кермом ОСОБА_6 .. Вона побачила як назустріч рухався автомобіль марки «ВАЗ 2109» зі швидкістю 40-50 км., та направлявся їм безпосередньо назустріч. Коли відстань скоротилась до мінімуму вона зістрибнула із багажника та крикнула щоб ОСОБА_6 , прийняв в праву сторону, однак в цей момент відбулося зіткнення. Автомобіль контактував лівою частиною з переднім колесом велосипеда. Після зіткнення велосипед переїхав на свою смугу руху та зупинився.
		- Протокол слідчого експерименту від 17.01.2014 року за участі ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , двох понятих, відповідно до якого ОСОБА_3 , вказав, що 03.11.2013 року близько 18.00 години, він на своєму автомобілі знаходячись в стані алкогольного сп`яніння рухався до себе додому по вул. Одеська. Був темний час доби він рухався із швидкістю 40 км./год., із включеними ближнім світлом фар. Рухався по правій стороні дороги, як раптом він почув як об передню ліву фару, щось вдарилося, що саме він не бачив, після чого він одразу зупинився. Коли вийшов із автомобіля до нього підбігла ОСОБА_8 , яка йому повідомила, що він збив її співмешканця ОСОБА_6 , якого він не бачив. Після приїзду фельдшера він поїхав із місця ДТП.
		- Висновок експерта №-162 від 15.05.2014 року, відповідно до якого на підставі комісійної судово-медичної експертизи по факту ДТП в якому загинув ОСОБА_6 , 1986 року народження, експерти прийшли до висновку, що теоретично при швидкості автомобіля 40 км./год., при зіткненні велосипеда та автомобіля, тіло водія велосипеда отримує сильне прискорення, та викидується вперед назустріч руху автомобіля. Встановлений поверхневий контакт велосипеда та автомобіля не супроводжувався ні вираженими механічними пошкодженнями велосипеда, ні перерахованими в пункті 1 висновків пошкодження авто, не могли привести до утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, в свою чергу, утворення вказаних пошкоджень ні в якому разі не вкладається експертами-трасологамидотичнийхарактер контактування автомобіля та велосипеда і велосипедиста, який знаходиться на ньому. Таким чином наявні у потерпілого тілесні ушкодження не могли утворитися при встановленому контакті автомобіля і велосипеда. Беручи до уваги все вищевикладене, тілесні ушкодження у потерпілого не могли утворитися при умовах і обставинах, на які вказує свідок ОСОБА_8 , в протоколі слідчого експерименту 17.01.2014 року. Точно вирішити вказане питання на підставі наявних даних не представляється можливим, проте слідує відмітити, що при описаних вище обставинах механізму контактування велосипеда та автомобіля потерпілий не повинен контактувати головою з лівою фарою автомобіля;
		- Висновок експерта №-4/70 від 11.06.2014 року, відповідно до якого керуючись дослідженнями велосипеда та автомобіля, а також проаналізувавши сукупність їх зовнішніх ознак та тілесних ушкоджень виявлених на тілі постраждалого, експерти прийшли до висновку що фронтальне зіткнення транспортних засобів повністю виключається.
		- висновок повторної судової комплексної комісійної транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи № 4/4/5 від 16.03.2015 р. (проведена на підставі ухвали суду від 24.12.2014 р), згідно з яким на підставі дослідження тілесних ушкоджень потерпілого, пошкоджень на його одязі, слідової інформації на обох транспортних засобах встановлено інший механізм та умови утворення тілесних ушкоджень потерпілого. Експертами встановлені характерні ознаки травмуючого предмета - тупий твердий предмет з пласкою рельєфною поверхнею, яка має вертикально орієнтоване ребро і знаходиться на висоті не менше 110 см від поверхні покриття дороги. Експерти дійшли висновку про те, що виявлені на автомобілі пошкодження суперечать можливості утворення наявних на потерпілому тілесних ушкоджень та слідів на його одязі, оскільки мінімальна висота слідоутворюючого об`єкта становить 110 см над рівнем опорної поверхні, а висота наявних на автомобілі пошкоджень становить 72 см. Велосипед не носить ознак пошкоджень, характерних для контактування із іншим транспортним засобом (т.2 а.с. 192-207);
		Заслухавши та оцінивши показання обвинуваченого, свідків, безпосередньо у судовому засіданні дослідивши докази, надані сторонами в ході судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині, не знайшла свого підтвердження з огляду на таке.
		Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_3 було пред`явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
		Нормамист. 91 КПК Українипередбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		При цьому, зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку
		При доказуванні обставин, які утворюють подію злочину, належить встановити передбачені нормою кримінального закону діяння, наслідки для матеріального складу та наявність між ними причинного зв`язку. Подія злочину розуміється як елемент об`єктивної сторони складу злочину, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Перелік таких ознак визначається відповідною нормою кримінального закону, що визначає злочином конкретне суспільно небезпечне діяння. Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення потребує доведення, що кримінально карне діяння вчинене саме обвинуваченим. Відповідно дост. 7 КПК Українидо загальних засад кримінального провадження належить презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та свобод від самовикриття, зміст яких конкретизовано у статтях17,18 КПК України. Зокрема, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченомуКПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинення кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь особи (ст. 17 КПК України).
		Відповідно дост. 92 КПК України, обов`язок доказування висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого у даному кримінальному провадженні зроблено не було, попри те, що судом було забезпечено сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках визначеної процедури.
		Відповідно до вимогст. 86 КПК Українидокази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому Кодексом.
		Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
		Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно приписівст. 87 КПК України, Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Аналізуючи протокол огляду місця події від 03.11.2013 року, суд вважає його недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні, виходячи із такого.
		Відповідно дост.237КПК України,з метоювиявлення тафіксації відомостейщодо обставинвчинення кримінальногоправопорушення слідчий,прокурор проводятьогляд місцевості,приміщення,речей тадокументів. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
		Так, в протоколі зазначено, що процесуальна дія проведена 03.11.2013 року, у період з 21 год. 00 хв. до 23 год. 40 хв., слідчим ОСОБА_18 за участі понятих, спеціаліста (фельдшера) та учасника пригоди  водія ОСОБА_3 .
		Обвинувачений ОСОБА_3 заперечує участь в проведенні огляду, присутність при складанні процесуальних документів, їх підписання 03.11.2013 р. Вказує, що після приїзду працівників міліції на місце пригоди був направлений для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння до Баштанської ЦРЛ. Після забору крові, в м. Баштанка чекав на приїзд слідчого, який надав йому адресу, за якою йому необхідно було прибути наступного дня. Після цього на місце пригоди 03.11.2013 р. не повертався. Протокол огляду місця пригоди та схему до нього підписав у слідчого в його робочому кабінеті в м. Миколаєві 04.11.2013 р.
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні не заперечував, що направив ОСОБА_3 для проходження освідування перед тим, як на місці пригоди почав фіксувати фактичну слідову інформацію та робити вимірювання. Однак, стверджував, що ОСОБА_3 після освідування повернувся на місце пригоди. В його присутності було проведено вимірювання, складено схему. Там же ОСОБА_3 підписав протокол огляду місця пригоди та схему до нього.
		Досліджені судом документальні дані свідчать, що обвинуваченого ОСОБА_3 направлено слідчим ОСОБА_18 на освідування 03.11.2013 р., о 21 год. 35 хв. Біологічний матеріал (кров) у ОСОБА_3 відібрано для токсикологічного дослідження 03.11.2013 р., о 22 год. 40 хв. Медичний огляд проведено в Баштанській ЦРБ 03.11.2013 р., о 22 год. 53 хв. (т.1 а.с. 178-181). Таким чином, документально підтверджена відсутність ОСОБА_3 на місці пригоди 03.11.2013 р. з 21 год. 35 хв. по 22 год. 40 хв., тобто, саме в період проведення огляду місця пригоди.
		Є голослівними твердження свідка ОСОБА_18 , про продовження огляду місця пригоди за участі обвинуваченого ОСОБА_3 після його повернення з лікарні, з урахуванням незначного проміжку часу - 47 хв., між закінченням медогляду ОСОБА_3  22 год. 53 хв. та закінченням огляду місця пригоди - 23 год. 40 хв. Вказана обставина ставить під обґрунтовані сумніви саму можливість повернення ОСОБА_3 з іншого населеного пункту до закінчення огляду місця пригоди.
		Фактично в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.11.2013 р. містяться недостовірні відомості про проведення процесуальної дії за участі водія ОСОБА_3 .
		Таким чином, ОСОБА_3 ,якого в протоколі зазначено учасником пригоди та якого в ньому вказано учасником процесуальної дії,був позбавлений можливості брати безпосередню участь в проведенні огляду місця пригоди, бути обізнаним про фактичні дані на місці пригоди, знайомитися з текстом протоколу, робити заяви, висловлювати зауваження і доповнення, чим були істотно порушено його права, передбачені ст.ст. 237 ч.4, 104 ч.ч. 4, 5 КПК України. Зокрема, обвинувачений послідовно стверджував, що про виявлення велосипеда на місці пригоди він дізнався лише наступного дня від слідчого. Наведене вказує на необізнаність обвинуваченого стосовно істотної фактичної обставини, яка у його відсутність була зафіксована в протоколі.
		Формальне дотримання слідчим ОСОБА_18 вимог ст. 237 КПК України щодо правил здійснення огляду, залучення понятих, спеціаліста, відсутність у них зауважень на протокол огляду та схему до нього, не усуває порушених прав обвинуваченого ОСОБА_3 , як і подальше ознайомлення його з цими процесуальними документами та їх підписання, з огляду на те, що в них були зафіксовані невідомі йому дані, зокрема, фактична слідова інформація.
		Більше того, слідчим ОСОБА_18 у судовому засіданні підтверджено те, що виявлені на місці події скло та лакофарба не вилучалася, оскільки він візуально встановив, що таке належить автомобілю ОСОБА_3 . Однак, лише відповідний висновок експерта може бути належним доказом встановлення ідентичності лакофарби на автомобілі, яким керував ОСОБА_3 , осипу лакофарби на місці пригоди. Можливість проведення такого експертного дослідження втрачена, оскільки осип лакофарби з місця ДТП не вилучалась.
		Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що огляд місця ДТП було проведено працівниками поліції десь близько через дві години після настання дорожньо-транспортної пригоди, та увесь той час місце ДТП залишалось без охорони та можливості збереження. Така обставина підтверджується: записом у журналі фельдшера ОСОБА_11 від 03.11.2015 про настання такої події о 18 годині 30 хвилин, його показаннями у судовому засіданні, який підтвердив те, що після прибуття на місце ДТП, повернувся на своє робоче місце для того, щоб доповісти керівництву про подію, звідки і викликав поліцію.
		Відповідно до вимогст. 87 КПК Українидоказ, який визнаний недопустимим, не може бути використаний при прийняті процесуального рішення та на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення. Всі інші похідні від цього доказу обставини, суд також вважає недопустими доказами. 
		При цьому суд обґрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» застосував різновид доктрини «плодів отруєного дерева», яка полягає в тому, що коли визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими, оскільки є похідними від первинних доказів, які визнано недопустимими доказами. 
		На підставі наведеного суд вважає за необхідне визнати висновки експертів: № 149 від 23.12.2013 року, № 2/269 від 12.12.2013 року, № 2/270 від 17.12.2013 року, № 4/159 від 27.12.2013 року, № 259 від 28.11.2013 року, № 157 від 26.02.2014 року, № 19-К від 04.04.2014 року, № 162 від 15.05.2014 року, № 4/70 від 04.06.2014 року, недопустимими доказами у відповідності до ч.3ст. 87 КПК України, застосувавши доктрину «плодів отруєного дерева».
		   Разом з тим, суд звертає увагу на те, що судом проведено повне та ретельне дослідження усіх доказів у даному кримінальному провадженні, та надано оцінку як окремим доказам та і їх сукупності, а відтак попри визнання висновків експертів недопустимими доказами з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева», суд вважає за необхідне вказати і на інші суперечності, неточності та припущення, які встановлені судом при дослідженні відповідних доказів.
		Висновок експерта № 149 від 23.12.2013 року, попри те, що визнаний судом недопустимим з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева», такий висновок експерта є ще і ймовірним, оскільки експертом у висновку зазначається, що вірогідним моментом зіткнення є права поверхня тіла потерпілого, хоча на одязі останнього слідів контактування з автомобілем не виявлено.
		Висновок експерта № 2/269 від 12.12.2013 року, є також ймовірним, яким встановлено падіння велосипеда, а не його зіткнення із автомобілем, що пред`являється стороною обвинувачення та спростовує версію події обвинувачення. З дослідницької частини висновку вбачається, що експертом було виявлено лише зміщення кута напрямку руля велосипеда відносно напрямку передньої вилки. Як зазначив експерт, враховуючи те, що виникнення цього пошкодження рульового керування в процесі нормальної експлуатації транспортного засобу маловірогідне, а причин, які могли би обумовити його виникнення до моменту ДТП з технічної точки зору не виявлено, та на підставі обставин справи, відомих з постанови слідчого, можна дійти висновку, що вказане пошкодження виникло під час ДТП, імовірно внаслідок падіння велосипеда. Таким чином, висновок експерта про виникнення пошкодження рульового керування велосипеда під час ДТП, не є категоричним і у тому числі ґрунтується на факті ДТП за участі велосипедиста, як встановленому і зазначеному у постанові слідчого про призначення експертизи. Крім цього, експертом зазначено про імовірність виникнення вказаного пошкодження на велосипеді за механізмом падіння, що спростовує версію сторони обвинувачення про зіткнення транспортних засобів.
		Висновок експерта № 2/270 від 17.12.2013 року, є нечітким, ним не встановлено контакту автомобіля із тілом потерпілого, крові потерпілого на автомобілі не виявлено, так само як і будь-яких біологічних частин тіла потерпілого.
		Висновок експерта № 4/159 від 27.12.2013 року, є ймовірним (зустрічне зіткнення транспортних засобів є припущенням). Так, експертом у висновку (пункт 1) вказано, що таке контактування транспортних засобів є імовірним. В дослідницькій частині висновку дійсно зазначено, що при огляді експертом автомобіля на передній частині поверхні бампера наявні сліди фарби блакитного кольору, ідентифікація яких експертним шляхом неможлива, а на бічній поверхні  наявні сліди нашарування чорного кольору, що можуть характеризуватися як ознака контактування з гумою (сторінка 3 висновку). З висновку також вбачається, зо експерту не було надано для дослідження фотознімки автомобіля під час огляду місця ДТП.
		Разом з тим, з висновку комплексної комісійної транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи № 4/70 від 11.06.2014 року вбачається, що під час вивчення експертами-автотехніками матеріалів справи та ознайомлення з фотоматеріалами огляду місця ДТП, було встановлено про відсутність слідів нашарування чорного кольору на бічній поверхні лівої частини переднього бампера автомобіля, які були виявлені під час проведення транспортно-трасологічної експертизи № 4/159 від 27.12.2013 року. Таким чином, експерти дійшли висновку про те, що дана слідова інформація на автомобілі виникла після ДТП і не може бути орієнтуючою для надання висновку про характер контактування транспортних засобів між собою (сторінка 16 висновку).
		Зазначена обставина була перевірена судом шляхом огляду у судовому засіданні фототаблиці до огляду місця події від 13.11.2013 року, якою підтверджено відсутність будь-якого нашарування на автомобілі марки «ВАЗ 2109».
		Висновок експерта № 259 від 29.11.2013 року, крім того, що визнаний судом недопустимим з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева», таким висновком експерта не встановлену жодну із обставин кримінального провадження, яка підлягає доказуванню. Так, за наслідками експертизи речового доказу- взуття потерпілого ОСОБА_6 , визначено, що неможливо встановити розташування потерпілого та транспортного засобу у момент контактування, на взутті слідів ковзання не виявлено. 
		Висновок експерта № 1993 від 16.12.2013 року, яким підтверджено факт перебування обвинуваченого ОСОБА_3 03.11.2013 року у стані алкогольного сп`яніння не підтверджує жодну іншу обставину кримінального провадження, яка підлягає доказуванню, а відтак сама по собі не може бути покладена в основу обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Хоча ОСОБА_3 і підтвердив те, що перебував у стані легкого алкогольного сп`яніння при керуванні ним транспортним засобом, а отже визнав, що порушив п. 2.9а ПДР, проте таке порушення може підставою для адміністративної його відповідальності чи для підтвердження наявності обтяжуючої обставини при вчиненні злочину, проте не є таким, яке може призвести до наслідків, що настали.
		Протокол огляду транспортного засобу від 06.12.2014 року, визнається судом недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні з огляду на те, що автомобіль марки «ВАЗ» був вилучений під час огляду місця події від 03.11.2013 року, що зафіксовано у протоколі огляду місця події, який визнаний судом недопустимим доказом. Відтак, застосувавши доктрину «плодів отруйного дерева» при наданні оцінки такому доказу, суд визнає його недопустимим. Крім цього, такий огляд було проведено органом досудового розслідування лише через місяць після проведення огляду місця події та не встановлено у судовому засіданні у прокурора та при допиті слідчого ОСОБА_18 , причину непроведення такого огляду автомобіля під час огляду місця події. Крім цього, згідно цього протоколу, було виявлено та вилучено декілька мікрооб`єктів (ворсинки), а експерту для дослідження надано лише однин мікрооб`єкт, схожий на волосся, що ставить під сумнів ту інформацію, яка зафіксована у вказаному протоколі. Судом ставиться під сумнів можливість занесення мікрооб`єкту (волосся) із голови ОСОБА_6 до розбитої фари автомобіля обвинуваченого ОСОБА_3 під час та за умови ДТП, що також заперечується висновками експертиз, які досліджені у судовому засіданні (висновком № 4/4/5 від 16.03.2015 року, висновком № 162 від 15.05.2014 року та № 149 від 23.12.2013 року). Спростовує можливість безпосереднього контакту голови потерпілого ОСОБА_6 та автомобіля при умовах ДТП допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_24 ..
		За час зберігання речового доказу  транспортного засобу у Баштанському ВП, автомобіль зазнав певних змін  з`явилося нашарування чорного кольору на лівій бічній частині переднього бампера, що було відсутнє при проведенні огляду місця події. Відтак, інформація, яка зазначено у протоколі огляду транспортного засобу суперечить іншим матеріалам справи.
		Висновок експерта №-75 від 08.02.2014 року, не узгоджується із іншими матеріалами у даному кримінальному провадженні. Так, можливість безпосереднього контакту голови загиблого ОСОБА_16 із фарою автомобіля спростовується наступним матеріалами кримінального провадження: на фото таблиці із місця ДТП не було зафіксовано будь-яких об`єктів у лівій передній фарі автомобіля. Такий мікрооб`єкт (предмет схожий на волосся) був виявлений при огляді транспортного засобу лише 06.12.2013 (через місяць після ДТП). За увесь той час автомобіль, який зберігався у Баштанському ВП ГУНП в Миколаївській області, зазнав певних змін: з`явилося нашарування чорного кольору на лівій бічній частині переднього бамперу, що було відсутнє при огляді місця ДТП. Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 06.12.2013 року при такому огляді було виявлено декілька мікрооб`єктів (ворсинки), а експерту для дослідження надано один мікрооб`єкт, схожий на волосся. Висновком повторної комплексної комісійної транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи № 4/4/5 від 16.03.2015 року, відповідно до якого забита рана у правій тьмяно-потиличній області могла утворитися як у 1 фазі (тобто під час первинного удару в область спини праворуч тупим твердим предметом з переважаючою поверхнею, що має ребро та рельєфну поверхню) так і при падінні на тверду поверхню; висновком комісійної судово-медичної експертизи № 162 від 15.05.2014 року, відповідно до якого при зазначеному механізмі контактування велосипеда і автомобіля, потерпілий не повинен контактувати головою з лівою фарою автомобіля, висновком судово-медичного експерта № 149 від 23.12.2013 року, відповідно до якого за локалізацією тілесних ушкоджень найбільш вірогідно в момент первинного контактування потерпілий був звернений до автомобіля правою поверхнею тіла. Спростовує можливість безпосереднього контакту голови загиблого та автомобіля при умовах ДТП допитана у судовому засіданні і судово-медичний експерт ОСОБА_24 .
		Висновок експерта № 157 від 26.02.2014 року, попри те, що також визнаний судом як недопустимий доказ у даному кримінальному провадження, є ще неповним та таким, який суперечить іншим матеріалам справи. Так, з дослідницької частини висновку експерта вбачається, що місце первинного контактування автомобіля і велосипеда експертом визначено на підставі сукупної транспортно-трасологічної оцінки пошкоджень та слідів транспортних засобів, положення слідів і об`єктів на місці ДТП. Таким чином, відображена в протоколі від 03.11.2013 р. огляду місця ДТП і схемі до нього фактична слідова інформації на місці ДТП експертом врахована в рівній мірі з іншими наданими йому відомостями, а відтак, вона мала істотне значення для висновку експерта.
		Висновки № 19-К від 04.04.2014 року, № 162 від 15.05.2014 року та № 4/70 від 11.06.2014 року, попри те, що визнаються судом недопустимими з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева», також суперечать один одному та іншим матеріалам та доказам у даному кримінальному провадженні.
		Висновок експерта №-4/70 від 11.06.2014 року, відповідно до якого керуючись дослідженнями велосипеда та автомобіля, а також проаналізувавши сукупність їх зовнішніх ознак та тілесних ушкоджень виявлених на тілі постраждалого, експерти прийшли до висновку що фронтальне зіткнення транспортних засобів повністю виключається. Крім цього, за клопотанням захисника було надано доступ до речових доказів, зроблено заміри автомобіля та розрахунку, за якими бампер у авто виступає, а розбита лише фара, на бампері немає жодних пошкоджень, що технічно є неможливим. Висновок експерта № 4/70 повністю суперечить висновку експерта № 19-К.
		З висновкукомплексної комісійної транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи № 4/70 від 11.06.2014 р. вбачається, що під час вивчення експертамиавтотехніками матеріалів справи та ознайомлення з фотоматеріалами огляду місця ДТП, було встановлено про відсутність слідів нашарування чорного кольору на бічній поверхні лівої частини переднього бампера автомобіля, які були виявлені під час проведення транспортно-трасологічної експертизи № 4/159 від 27.12.2013 р. Таким чином, експерти дійшли висновку про те, що дана слідова інформація на автомобілі виникла після ДТП і не може бути орієнтуючою для надання висновку про характер контактування транспортних засобів між собою.
		Зазначена обставина судом перевірена оглядом фотознімків із огляду місця ДТП, на яких вбачається відсутність сліду нашарування чорного кольору на бічній поверхні лівої частини переднього бампера автомобіля під час огляду місця ДТП 13.11.2013 р. та про наявність цього сліду на час огляду ним автомобіля при проведенні експертного дослідження № 4/159 27.12.2013р. 
		Крім цього, за висновком експертизи № 19-к первинний удар виступаючими частинами автомобіля (лівою фарою) припав в область верхньої третини правого стегна. Садна в області спини і голови утворилися внаслідок відкидання потерпілого, падіння його на дорожнє покриття і просування по ньому. А за висновком експертизи № 4/70 в момент зіткнення потерпілий знаходився у сидячому положенні, звернений задньою правою поверхнею тіла до транспортного засобу. Первинний удар виступаючими частинами автомобіля прийшовся у тім`яно-потиличну область голови і задню праву поверхню грудної клітини, що призвело до утворення ушкоджень у виді рани тім`яно-потиличної області голови (при ударі об фару), саден в області спини потерпілого праворуч, множинних переломів ребер з ушкодженням легень.
		Таким чином, експерт ОСОБА_26 при наданні висновку № 4/70 із зазначеного питання, виходив не з самих судово-медичних даних, а у вирішальній мірі обґрунтував його висновком молекулярно-генетичної експертизи, тоді як з урахуванням наведених вище обставин є сумнівною можливість занесення волосся потерпілого до розбитої лівої фари автомобіля, яким керував ОСОБА_3 , під час та в умовах ДТП.
		З наведених вище мотивів суд не погоджується з висновком експертизи № 19-к від 04.04.2014 р. та висновком комплексної комісійної транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи № 4/70 від 11.06.2014 р. щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, проведених за участі експерта ОСОБА_26 .
		Висновок № 162 від 15.05.2014 р. комісійної судово-медичної експертизи, яка вказала на утворення тілесних ушкоджень потерпілого внаслідок сильних травматичних впливів тупих твердих предметів, неможливості їх утворення при встановленому контакті автомобіля і велосипеда, також узгоджується з висновком повторної комплексної комісійної транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи№ 4/4/5 від 16.03.2015 р. 
		Суд стверджує, що усі наведені вище висновки судово-медичних експертиз (медичні частини висновків) вказують на автомобільну травму у потерпілого. За своїм характером заподіяні йому тілесні ушкодження є множинними, масивними, співвставленими. Смерть потерпілого настала внаслідок гострої крововтрати на грунті травматичного розриву аорти.
		З висновку повторної судовоїкомплексної комісійної транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи № 4/4/5 від 16.03.2015 р. вбачається, що автомобіль ВАЗ-2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , має сліди та пошкодження ударно-механічного аварійного характеру, які розташовані в передній лівій частині автомобіля, а саме: на передньому бампері автомобіля, лівій фарі головного світла, лівій передній частині капота та передній частині крила лівого переднього колеса. При цьому, максимальна висота пошкоджень автомобіля від рівня опорної поверхні складає 0,72 м.
		Видимих пошкоджень та деформацій аварійного характеру велосипеда при його не виявлено, а ознаки контактування конкретних транспортних засобів носять поверхневих характер. При цьому, пошкодження лівої частини переднього бамперу автомобіля за своїми ознаками можуть належати сторонньому предмету, який перевищує міцність такого об`єкту, як велосипед.
		Керуючись результатами дослідження велосипеда та автомобіля та проаналізувавши сукупність на них зовнішніх ознак, можна дійти висновку, що фронтальне зіткнення транспортних засобів повністю виключається. При фронтальному зіткненні об`єктів, маса та міцність яких має значну різницю, на велосипеді, за умови фронтального зіткнення, з таким об`єктом, як автомобіль, мають бути значні механічні ушкодження, які в ході огляду не виявлено.
		Відповідно до ознак, наявних на вивчених транспортних засобах, неможливо однозначно зробити висновок про ковзне (дотичне) контактування транспортних засобів. Пошкодження та сліди на лівій частині бампера автомобіля не відповідають характеру пошкоджень іншого транспортного засобу Ознакою дотичного контактування даних транспортних засобів, для наданняімовірнісного висновку, може бути пошкодження велосипеда - обід переднього колеса має незначну деформація, тобто, зміну геометричних пропорцій у виді «вісімки».
		В ході вивчення пошкоджень автомобіля марки «ВАЗ-2109» реєстраційний номер НОМЕР_1 та визначення, що пошкодження такого характеру не могли виникнути при контактуванні досліджуваних транспортних засобів, а також вивчення матеріалів справи,не встановлено причину їх виникнення.Враховуючи казані вище пошкодження, з точки зору транспортної трасології їх не можна розглядати як ознаки, які виникли під час даного ДТП від контактування конкретних транспортних засобів.
		Таким чином, зазначений висновок експерта, яким повністю виключається фронтальне зіткнення транспортних засобів, а їх дотичне контактування розглядається лише як імовірне, встановлення неможливості виникнення наявних на автомобілі пошкоджень при контактуванні досліджуваних транспортних засобів, не встановлення експертним шляхом та за матеріалами кримінального провадження причини їх виникнення, відсутність на велосипеді пошкоджень, характерних для контактування з іншим транспортним засобом, не підтверджує версію сторони обвинувачення про зіткнення транспортних засобів.
		Суд звертає увагу, що лишеповторною комплексною комісійною транспортно-трасологічною та судово-медичною експертизою№ 4/4/5 від 16.03.2015 р. досліджені предмети одягу потерпілого, на яких об`єктивно відобразилася важлива фактична слідова інформація. Лише під час проведення даного експертного дослідження співставленні пошкодження на предметах одягу та механізм їх утворення; тілесні ушкодження потерпілого та механізм їх утворення; фактична слідова інформація на обох транспортних засобах.
		На підставі сукупних даних експерти припускають наступний механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 :
		1 фаза  первинний удар в область спини праворуч - тупим твердим предметом з переважаючою поверхнею, що має ребро та рельєфну поверхню. При цьому утворилися переломи ребер, розрив тканини правої легені, розрив низхідного відділу аорти, загальні ознаки струсу у виді крововиливів в тканину довкола коренів легень та підтримуючого зв`язочного апарату печінки;
		2 фаза  відкидання тіла вперед і дещо ліворуч на тверде покриття дороги зі зміщенням тіла обличчям вниз, на що вказує наявність переривчатого обширного садна на обличчі, повздовжніх саден на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу і гомілки, пошкоджень на передньо-внутрішній поверхні правої половини штанів з ознаками значного стерття тканини, що утворилося при ковзному зміщенні тіла по жорсткій поверхні в напрямку ззаду наперед справаналіво.
		Пошкодження на внутрішній поверхні шкарпетки, в нижній третині внутрішній поверхні правої половини штанів та садно в ділянці внутрішньої кісточки правої гомілки могли утворитися внаслідок зачеплення тканини та наступного зміщення ноги в напрямку знизу догори спереду назад відносно зачіпляючого предмета. Зазначені ушкодження могли утворитися під час відкидання тіла з велосипеда.
		Поперековий перелом лівої стегнової кістки міг утворитися як при викиданні з велосипеду, так і при падінні на тверду поверхню.
		Забита рана в правій тім`яно-потиличній області могла утворитися як у 1 фазі  при дотичній дії тупого твердого предмету, що має ребро, так і при падінні на такий.
		Зазначений механізм утворення ушкоджень на трупі і пошкоджень на одязі є можливим при умовіоднонаправленого руху велосипеда з якимось тупим твердим предметом з пласкою рельєфною поверхнею, яка має вертикально орієнтоване ребро і знаходиться на висоті не менше 110 см від поверхні покриття дороги (з урахуванням висоти сидіння та наявних ушкоджень на тілі). При цьому, велосипедист знаходився ліворуч від травмуючого предмета.
		Маловірогідна можливість утворення тілесних ушкоджень на трупі і пошкоджень на його одязі при зіткненні автомобіля і велосипедиста, що рухалися назустріч один одному.
		В ході проведення експертного, транспортно-трасологічного дослідження встановлено, що під час розгляду усіх наявних ознак, вихідних даних та матеріалів справи, напряму та локалізації тілесних ушкоджень потерпілого, а також слідової інформації на йог одязі, можна дійти висновку, що пошкодження, виявлені на автомобілі пошкодження, суперечать можливості утворення наявних на потерпілому тілесних ушкоджень та слідів на його одязі, оскільки мінімальна висота слідоутворюючого об`єкта становить 110 см над рівнем опорної поверхні, а висота наявних на автомобілі пошкоджень становить 72 см. Велосипед не носить ознак пошкоджень, характерних для контактування із іншим транспортним засобом.
		Тіло потерпілого після отримання тілесних ушкоджень змінювало своє положення  перегорталося і переміщувалося.
		Незважаючи на повноту, ретельність та об`єктивність проведеного експертного дослідження, висновок експерта № 4/4/5 від 16.03.2015 року також не може братися судом до уваги при даному кримінальному провадженні, як доказ з огляду на те, що при проведенні такої експертизи експертам були надані усі матеріали кримінального провадження та вихідні дані, які містяться у таких матеріалах, у тому числі і тих, які вже визнано судом недопустимими. А відтак і такий висновок експертизи, в силу вимог ст. 87 КПК України, слід визнати недопустимим.
		Експерт ОСОБА_24 , будучи допитаною у судовому засіданні вказала, що травмуючим предметом, яким заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_6 може бути автомобіль, але не легковий, а з вагонним типом кузова.
		Протокол слідчого експерименту від 17.01.2014 року за участі свідка ОСОБА_8 , судом визнається неналежним доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні при її допиті повідомила суду ряд інших обставин пригоди у порівнянні із тими її свідченнями, які вона надавала при проведенні із нею слідчого експерименту. А саме на її показаннях на слідчому експериментів у значній мірі ґрунтується версія сторони обвинувачення. Так, у суді свідок ОСОБА_8 почала стверджувати, що не бачила як відбулося контактування автомобіля і велосипеда. Їй невідомо чи переїжджав автомобіль через велосипед та тіло ОСОБА_6 . Пошкоджень на велосипеді не бачила. Не змогла пояснити зміну показів в судовому засіданні в порівнянні із свідченнями які вона надавала під час проведення слідчого експерименту 17.01.2014 року (на підставі якого проводились відповідні експертизи, та отриманні висновки), відтак її показання про те, що автомобіль марки «ВАЗ-2109», д.н. НОМЕР_1 контактував лівої частиною з переднім колесом велосипеда,є сумнівнимита спростовуються іншими матеріалами справи (висновками експертів № 162 від 15.05.2014 року, висновком № 4/4/5 від 16.03.2015 року, висновком № 4/70 від 11.06.2014 року), а тому, показання свідка ОСОБА_8 не можуть бути покладені в основу однозначного висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Протокол слідчого експерименту від 17.01.2014 року за участі ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , двох понятих, суд вважає належним та допустимим, проведеним слідчим у чіткій відповідності із нормами ст. 237 КПК України, без зауважень та застережень. Більше того, пояснення ОСОБА_3 про відсутність зіткнення автомобіля під його керуванням із велосипедом підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_27 , який першим прибув на місце події та показав, що місце зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_3 було на смузі за його рухом. 
		Суд вважає, що показання, надані свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_23 є логічними, послідовними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом та спростовують причетність обвинуваченого ОСОБА_3 до події, що викладена у пред`явленому йому обвинуваченні. 
		Судом критично оцінюються показання надані свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , оскільки такі при дачі показань в суді плуталися, їх покази були нечіткими, суперечливими, такими, які спростовані іншими доказами у справі, а відтак не заслуговують на увагу.
		Судом беруться до уваги показання спеціаліста ОСОБА_19 , який у судовому засіданні підтвердив, що дійсно на місці події при проведенні огляду ним було зафіксовано розбите скло та частинки лакофарби від автомобіля, проте їх слідчим вилучено не було. Крім цього, підтвердив, що детально оглядав розбиту фару автомобіля ОСОБА_3 , проте жодних волосин там не було.
		Разом з тим, судом критично оцінюються показання свідка ОСОБА_18 , з приводу того, що ним було проведено огляд місця події за участі учасника ОСОБА_3 , оскільки такі його свідчення спростовано показаннями інших свідків у даному кримінальному провадженні. Крім цього, суд звертає увагу, що слідчим ОСОБА_18 при проведенні огляду місця події було допущено легковажність з приводу невилучення з місця пригоди зразків розбитого скла та лакофарбового покриття, відповідно не проведено відповідних експертиз та не встановлено під час досудового розслідування належність таких частин автомобілю ОСОБА_3 , що свідчить про непрофесійність виконання ним своїх обов`язків.
		Вибірковість у здобутті доказів зі сторони обвинувачення є порушенням такої засади кримінального провадження як законність, оскільки, як зазначено в ч. 2ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Крім цього, судом беруться до уваги покази експерта ОСОБА_24 , надані нею у судовому засіданні, яка повністю підтвердила наданий комісією експертів за її участі висновку № 4/4/5 від 16.03.2015, та спростовувала повністю можливість існування механізму ДТП, що викладений в обвинувальному акті, а відтак відсутність причинно наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_3 при керуванні ним транспортним засобом та наслідками у вигляді заподіяння ОСОБА_6 відповідних тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті. Зазначила, усі пошкодження на тілі потерпілого спів вставляються із його одягом та не спів вставляються із пошкодженнями на автомобілі ОСОБА_3 . 
		Оцінивши безпосередньо досліджені докази за правилами ст. 94 КПК України, у їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи загальну засаду кримінального провадження - презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини (поза розумним сумнівом), обов`язки доказування, які за загальними правилами покладаються на слідчого, прокурора відповідно до ст.ст. 91, 92 КПК України, а також положення ст. 62 ч. 3 Конституції України про необхідність тлумачити усі сумніви щодо доведеності вини особи на її користь, суд дійшов висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази беззаперечно не доводять висунуте ОСОБА_3 обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Фактична слідова інформація на місці дорожньо-транспортної пригоди, обох транспортних засобах, предметах одягу потерпілого,механізм утворення виявлених на них пошкоджень, тілесні ушкодження потерпілого та механізм їх утворення, зокрема свідчать, що велосипед, який за версією обвинувачення контактував з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 , не має пошкоджень аварійного характеру і його виявлено на місці пригоди у протилежному напрямку від місця виявлення тіла потерпілого; саме тіло потерпілого після отримання тілесних ушкоджень змінювало своє положення і не встановлено, за яких обставин; не встановлено причину пошкоджень на автомобілі  скла в лівій передній фарі; неспіврозмірність висоти транспортних засобів наявним тілесним ушкодженням та пошкодженням на одязі потерпілого, суперечливі відомості у експертних висновках щодо напрямку руху транспортних засобів (зустрічний або одно направлений) дають обґрунтовані підставі суду вважати, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості обвинуваченого в суді.
		Можливість їх отримати вичерпані,з огляду на те, що після інкримінованої ОСОБА_3 події сплинув значний час. У кримінальному провадженні проведені чисельні експертизи, в тому числі повторні, комісійні, комплексні та з усіх питань, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. З місця пригоди не вилучалися об`єкти, які могли би містити додаткову фактичну слідову інформацію.
		Стороною обвинувачення не наведено доводів на користь протилежного та жодних клопотань з цього приводу не заявлено.
		Судом під час розгляду кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону,було забезпечено принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Проаналізувавши наявнів матеріалахданого кримінальногопровадження докази,та надавшиїм оцінку,суд приходитьдо висновкупро те,що нимидоведений фактзаподіяння потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень,які призвелидо йогосмерті,однак недоведено іншихобставин,визначених ст..91КПК України,які підлягаютьдоказуванню,а саме: подіякримінального правопорушення(час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
		Відтак, такі обов`язкові ознаки об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 286 КК, як діяння у виді порушення обвинуваченим ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, а також причинний зв`язок між цим діянням та наслідками у виді заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, - залишились не доведеними.
		Зокрема, внаслідок вкрай непрофесійного, поверхневого та необ`єктивного досудового розслідування, що супроводжувалось грубими порушеннями вимогКПК України, так і залишились невстановленими обставини даної ДТП, що мають істотне та вирішальне значення для з`ясування його механізму: швидкість автомобіля під керуванням обвинуваченого ОСОБА_6 в момент ДТП, темп руху обох учасників ДТП, відстань між ними в момент, коли обвинувачений побачив або міг побачити потерпілого, та в момент можливого їхнього зіткнення, місце наїзду, технічний стан транспортних засобів.
		Незважаючи на вжиті судом заходи для усунення недоліків, допущених під час досудового розслідування, встановити обставини, на підставі яких можна було би зробити обґрунтований висновок про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 порушеньПДР, що знаходилися б в причинному зв`язку з подією даної ДТП, - не вдалось, і за згодою всіх учасників кримінального провадження всі можливості для встановлення цих обставин є вичерпаними.
		Так,Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьоїстатті 62 Конституції Українизазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Аналіз положення частини третьоїстатті 62 Конституції Українипро те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
		Відповідно дост. 62 Конституції України,ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу № 688/788/15-к, у постанові від 04.07.2018 рокувизначив, щостандарт доведення поза розумним сумнівом означає, щосукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону…
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85,94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність в діянні обвинуваченого ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України.
		Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 373 КПК Україниу разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадження не застосовувались. 
		На підставі ст.100КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. 
		Процесуальні витрати по справі до стягнення із ОСОБА_3 , не підлягають
		Керуючись ст.ст.100,128,129,369,373-376 КПК України, суд
		 
		ухвалив:
		ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, та виправдати його за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
		Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ 2109», р.н. НОМЕР_1 , велосипед марки «Аист», повернути законним володільцям; взуття, зразок крові та волосся ОСОБА_6  знищити.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз віднести на рахунок держави.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Вирок може бути оскаржено сторонами до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...