Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1137/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 14.08.2020. Зареєстровано: 16.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2020.
Дата набрання законної сили: 14.08.2020
Номер судового провадження: К/9901/43393/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 серпня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 822/1137/17
		адміністративне провадження № К/9901/43393/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання рішення і дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ватаманюка Р.В., Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М. від 1 серпня 2017 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідач), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), в якому просила:
		- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», що полягає у невключені даних про рахунок ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-057-000247579 від 20 травня 2016 року в сумі 25 000 грн;
		- зобов`язати Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» включити дані про рахунок ОСОБА_1 , ідентифікаційний код, НОМЕР_1 , до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-057-000247579 від 20 травня 2016 року в сумі 25 000 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її безпідставно не було включено до переліку вкладників, оскільки позивач має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноважена особа Фонду всупереч вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нормативно-правовим актам Фонду протиправно не включила дані позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та не визначила ОСОБА_1 розрахункову суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Банк Михайлівський» задоволено, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено. 
		Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 під час укладення банківського договору підпадала під ознаки пов`язаної з банком особи, а тому у силу статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на неї не поширюються встановлені цим Законом гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі вказується на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що з 26 березня 2015 року позивач, працюючи на посаді фахівця Хмельницького відділення № 2, тимчасово виконувала деякі додаткові обов`язки начальника відділення, однак на посаді начальника ніколи не працювала та на цю посаду не призначалась, а тому вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 є пов`язаною з банком особою є хибними. 
		Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 розірвала з ПАТ «Банк Михайлівський» трудові відносини, а тому на момент укладення банківського договору взагалі не мала правовідносин з банком.
		Від інших учасників справи заперечення або відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано до суду 4 вересня 2017 року.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/1137/17, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 822/1137/17 за касаційною скаргою ОСОБА_1 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
		Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 20 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-057-000247579, згідно умов якого ОСОБА_1 розміщено кошти у сумі 25000 грн, що підтверджується квитанцією № 5056183 від 20 травня 2016 року.
		Відповідно до пункту 1 договору вкладник вносить, а ПАТ «Банк Михайлівський» приймає грошові кошти вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок у гривні, що відкривається банком на ім`я вкладника, і зобов`язується виплачувати вкладнику суму вкладу та проценти на неї.
		На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П.
		Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 13 червня 2016 року № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Ю.П. з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.
		Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року № 1213 про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнку Ю.П. У зв`язку з цим, з 18 липня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплати гарантованого відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський».
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 1 вересня 2016 року № 1702 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський».
		Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову О.Ю. з 5 вересня 2016 року.
		Також судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» № 27/1 від 24 травня 2016 року створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.
		13 липня 2016 року наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» № 2 продовжено проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними на строк 6 місяців з дня початку ліквідаційної процедури у ПАТ «Банк Михайлівський».
		В кінці 2016 року позивач звернулась до Уповноваженої особи із заявою з приводу виплати належних за договором банківського вкладу коштів.
		27 січня 2017 року позивач отримала відповідь, в якій було повідомлено про визнання нікчемною транзакції щодо повернення грошових коштів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (ТОВ «ІРЦ») на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівських».
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
		Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
		Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
		Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» на депозитному рахунку ОСОБА_1 , відкритому відповідно до укладеного договору банківського вкладу № 980-057-000247579 від 20 травня 2016 року, знаходилась сума 25   000,00 грн. Грошові кошти надійшли від ТОВ «ІРЦ».
		Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
		Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач була пов`язаною з банком особою, а тому на її вклад не поширюються гарантії, визначені статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним у зв`язку із наступним.
		Згідно з положеннями пункту 4 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI (у редакції, чинній на момент розміщення позивачем коштів на банківському рахунку) Фонд не відшкодовує кошти, зокрема, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення).
		Відповідно до пунктів 3 та 7 частини першої статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (у редакції, чинній на момент розміщення позивачем коштів на банківському рахунку) пов`язаними з банком особами є, зокрема, керівники банку; асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини (у тому числі керівників банку). 
		У свою чергу, частиною першою статті 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 359-К від 26 травня 2014 року було прийнято за строковим трудовим договором в ПАТ «Банк Михайлівський» на посаду кредитного фахівця регіонального центру в Хмельницькій області Подільської регіональної дирекції з 26 травня 2014 року по 26 серпня 2014 року.
		В подальшому трудові відносини були продовжені на підставі безстрокового трудового договору. 
		З 3 листопада 2014 року згідно наказу № 899-К позивача було переведено з кредитного фахівця регіонального центру в Хмельницькій області Подільської регіональної дирекції на посаду фахівця Хмельницького відділення № 2.
		Наказом від 26 березня 2015 року № 299-К та наказом від 2 листопада 2015 року № 1171-К на позивача покладено виконання додаткових обов`язків начальника Хмельницького відділення № 2 в порядку суміщення посад з 26 березня 2015 року та з 2 листопада 2015 року відповідно.
		Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 було включено до переліку пов`язаних із ПАТ «Банк Михайлівський» осіб.
		Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що одним із доводів касаційної скарги є те, що 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 розірвала з ПАТ «Банк Михайлівський» трудові відносини, а тому на момент укладення банківського договору та розміщення на ньому коштів (20 травня 2016 року) не була пов`язаною із банком особою. Однак, судом апеляційної інстанції не було встановлено дату припинення трудових відносин позивача з банком та відповідно, не визначено, чи вважалася ОСОБА_1 на момент укладення банківського договору пов`язаною з ПАТ «Банк Михайлівський» особою.
		Притім, визначення дати припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки відсутність трудових відносин між банком та позивачем на момент укладення договору банківського вкладу і розміщення на відкритому відповідно до нього рахунку грошових коштів обумовлює непоширення на позивача обмежень щодо відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО, визначених частиною четвертою статті 26 Закону № 4452-VI.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 813/2815/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/5238/17, від 1 серпня 2019 року у справі № 822/543/16.
		На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що судом апеляційної інстанції допущено неповне з`ясування всіх обставин справи, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
		Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
		Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим. 
		Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
		Оскільки доводи про те, що ОСОБА_1 є пов`язаною з банком особою і тому на неї не поширюються гарантії, визначені статтею 26 Закону № 4452-VI, Уповноваженою особою Фонду були заявлені в апеляційній скарзі та не були предметом дослідження у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що справу належить направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки саме цим судом було допущено неповне з`ясування всіх обставин справи.  
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» («Artico v. Italy»), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» («Van de Hurk v. Netherlands»), заява № 16034/90, пункт 59). 
		Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» («Peleki v. Greece», заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» («Moreira Ferreira v. Portugal (no 2)», заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких підстав колегія суддів дійшла до висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до Вінницького апеляційного адміністративного суду.
		Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_1 на новий розгляд до Вінницького апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  І.В. Желєзний
		                                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...