Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/16375/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2020.
Дата набрання законної сили: 13.08.2020
Номер судового провадження: 61-7321ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 серпня 2020 року
		м. Київ
		справа № 127/16375/19
		провадження 61-7321св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства оборони України та ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2019 року в складі судді Федчишена С. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів: Голоти Л.О., Денишенко Т.О., Копаничук С. Г., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (далі  КЕВм.Вінниці) про відшкодування моральної шкоди.
		Позов мотивовано тим, що 23 грудня 2015 року ОСОБА_1 та Міністерство оборони України уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу. 
		Згідно з наказом Міністра оборони України від 25 грудня 2015 року позивача призначено на посаду начальника КЕВ м. Вінниці та він проходив військову службу на зазначеній посаді. 
		Наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби та займаної посади у відставку. 
		Відповідно до вищевказаного наказу начальником КЕВ м. Вінниці винесено наказ від 14 червня 2017 року, згідно з яким позивач виключений зі списків особового складу КЕВ м. Вінниці з 18 серпня 2017 року. 
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, наказ Міністерства оборони України від 26 травня 2017 року та наказ КЕВ м. Вінниці 14 червня 2017 року визнано протиправними і скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника КЕВ м. Вінниці. 
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2019року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, у справі № 120/966/19-а стягнуто з КЕВ м. Вінниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) втрачений за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2017 року до 06 червня 2019 року в сумі 330 933,29 грн із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів. Рішення в частині стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, допущено до негайного виконання.
		Дії Міністерства оборони України щодо незаконного звільнення позивача іпоновлення на посаді протягом довгого періоду часу, що підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили, заподіяли і заподіюють йому значних моральних страждань. Міністерство оборони та КЕВ м. Вінниці зчасу винесення рішення про поновлення на посаді, яке підлягає до негайного виконання, зобов`язані виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу. Відповідачі порушили закріплене у Конституції України право позивача на працю, зокрема на можливість заробляти собі на життя та право на захист від незаконного звільнення, у зв`язку з чим позивач і його сім`я упродовж майже двох років були обмежені у засобах існування, оскільки заробітну плану позивач не отримував. 
		Враховуючи моральні переживання та стрес, який позивач зазнав внаслідок прийняття щодо нього неправомірного рішення, внаслідок бездіяльності Міноборони та КЕВ м. Вінниця, що виражається у невиплаті заробітної плати, а також внаслідок погіршення здоров`я, вважає, що він має право на відшкодування моральної шкоди. 
		На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду у розмірі 420638,40 грн та солідарно стягнути з Міністерства оборони України та КЕВ м. Вінниці моральну шкоду у розмірі 360 547,20 грн.
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2019року позов задоволено частково.
		Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 10000грн у відшкодування моральної шкоди.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що внаслідок неправомірних дій Міністерства оборони України позивачу завдано моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових витрат, а також виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. 
		Разом з тим, методика, яку позивач просив застосувати при визначені розміру моральної шкоди, втратила чинність.
		Крім того, відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди за невиконання рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки рішення Вінницького окружного адміністративного суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалене 06 червня 2019 року та набрало законної сили 31 жовтня 2019року, а позивач звернувся до суду з цим позовом 11 червня 2019 року. Доказів звернення до державних виконавців щодо примусового стягнення присуджених коштів позивач суду не надав. 
		У матеріалах справи відсутні докази, що КЕВ м.Вінниця міг вчинити дії щодо виплати позивачу середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, проте не вчинив їх, оскільки вказані дії знаходяться поза компетенцією КЕВм. Вінниця.
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб захисту, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. 
		Таким чином, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнення зМіністерства оборони України моральної шкоди у розмірі 10000 грн євідповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду.
		Крім того у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до державної виконавчої служби щодо примусового стягнення коштів за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2019року, в частині, що допущено до негайного виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди солідарно звідповідачів.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг 
		У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що суди не встановили усіх обставин, які необхідні для вирішення спору про відшкодування моральної шкоди. Так, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; вина заподіювача шкоди.
		Наявність лише судового рішення про скасування наказу про звільнення позивача автоматично не породжує обов`язку компенсації йому моральної шкоди, оскільки необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності.
		Саме позивач своєю бездіяльністю унеможливив своєчасне виконання судового рішення про поновлення його на військовій службі на посаді начальника КЕВ м. Вінниці, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу вручено припис про необхідність вибуття до місця проходження військової служби, однак останній цього не виконав. 
		Безпідставними є твердження позивача про невиконання Міністерством оборони України рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/966/19-а та невиплату грошових коштів за час вимушеного прогулу, оскільки в наказі Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління про поновлення на військовій службі незаконно звільненого військовослужбовця зазначено про виплату матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав унаслідок незаконного звільнення.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що поновлення його на посаді начальника КЕВ м. Вінниці та на військовій службі не позбавляє його права на відшкодування шкоди, завданої порушенням його трудових прав.
		Суди неправильно визначили розмір моральної шкоди. Крім того, суди безпідставно відмовили у солідарному стягненні з відповідачів моральної шкоди за невиплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин.
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги до касаційного суду не направили.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалами Верховного Суду від 21 травня 2020 року та від 07 липня 2020року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу. 
		05 червня 2020 року справу передано до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі № 802/1107/17-а визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства оборони України від 26травня 2017 року про звільнення з військової служби у відставку полковника ОСОБА_1 з посади начальника КЕВ м. Вінниці. Визнано протиправним та скасовано пункт другий наказу Південного територіального квартирно  експлуатаційного управління від 14 червня 2017 року щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу КЕВ м. Вінниці.
		Окремою ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15липня 2019 року у справі № 802/1107/17-а заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19березня 2018 року задоволено. Зобов`язано Міністерство оборони України повідомити про факт неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі №802/1107/17-а. Доведено до відома Міністерства оборони України про встановлені у змісті ухвали обставини для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню. Зобов`язано Міністерство оборони України повідомити Вінницький окружний адміністративний суд про вжиті заходи не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15липня 2019 року залишено без змін.
		Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. від 07 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 802/1107/17-а, виданого 27 листопада 2018 року, про поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника КЕВ м. Вінниця.
		Згідно з постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявським О.А. від 28 лютого 2019 року за не виконання рішення суду у справі №802/1107/17-а на Міністерство оборони України накладено штраф у розмірі 5100грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
		Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявським О.А. від 23 квітня 2019 року за не виконання рішення суду у справі №802/1107/17-а на Міністерство оборони України накладено штраф у розмірі 10200 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання цього рішення.
		Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявським О.А. від закінчено виконавче провадження зпримусового виконання виконавчого листа №802/1107/17-а, виданого 27листопада 2018року про поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника КЕВ м. Вінниця та підготовлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до Соломянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
		Згідно з повідомленням Державного бюро розслідувань від 22травня 2019року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 травня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 382 КК України, у зв`язку зневиконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі № 802/1107/17-а
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 120/2472/19-а визнано протиправним та скасовано пункт 12 параграфу 10наказу Міністерства оборони України від 04 червня 2019 року про звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у відставку за віком з посади начальника КЕВ м. Вінниці. 
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2019року у справі № 120/966/19-а, яке залишене без змін Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, стягнуто з КЕВ м. Вінниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення), втрачений за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2017 року до 06 червня 2019 року, в розмірі 330 933,29 грн із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів. 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження вцивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.
		Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. 
		Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.
		Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
		За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
		Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
		КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
		Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. 
		За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
		Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12.
		На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що підтверджено факт порушення законних прав позивача, яке полягало у незаконному звільненні з роботи, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне  за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого  спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Задовольняючи частково позов у частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн, завданих Міністерством оборони України внаслідок незаконного звільнення позивача, суди, з дотриманням вимог ЦПК України, повно та всебічно з`ясували обставини справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановили, що порушення трудових прав ОСОБА_1 призвели до моральних страждань. При визначенні розміру моральної шкоди, суди попередніх інстанцій врахували подані сторонами докази, ступінь моральних страждань та переживань, а також встановили розмір відшкодування, виходячи з принципів виваженості, розумності та справедливості, що на думку Верховного Суду узгоджується із положенням статті 237-1 КЗпП України.
		Разом з тим, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог в частині солідарного відшкодування Міністерством оборони України та КЕВ м. Вінниці моральної шкоди, завданої невиплатою позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачем не надано доказів того, що КЕВ м. Вінниця ухилявся від виплати позивачу середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ці дії знаходяться поза компетенцією КЕВм.Вінниця. 
		Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент звернення до суду з позовом ОСОБА_1 звертався до державних виконавців щодо примусового стягнення коштів, визначених рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 120/966/19-а, в межах, щодо яких допущено негайне виконання вказаного рішення.
		Доводи касаційної скарги Міністерства оборони України про недоведеність позивачем всіх складових цивільно-правової відповідальності при вирішенні питання про відшкодування шкоди за незаконне звільнення ОСОБА_1 з військової служби з посади начальника КЕВ м. Вінниці не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту четвертого статті 82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про безпідставну відмову позивачу судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, оскільки позивачем ні в суді першої інстанції, ні при поданні апеляційної скарги не заявлялося таке клопотання, а було заявлено представником позивача після закінчення підготовки справи до апеляційного розгляду, оцінено судом апеляційної інстанції належним чином та відмовлено в його задоволенні. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення  без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Міністерства оборони України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2019року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		 
		Судді: І. М. Фаловська
		 А. І. Грушицький
		 І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...