Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/4615/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2020. Зареєстровано: 18.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2020.
Дата набрання законної сили: 17.08.2020
Номер судового провадження: К/9901/32172/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 серпня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 160/4615/19
		адміністративне провадження № К/9901/32172/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
		суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення штрафу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року (головуючий суддя - Голобутовський Р.З.), постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (колегія суддів: головуючого судді - Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Мельника В.В.) у справі № 160/4615/19
		 
		І. Суть спору 
		1.          У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - позивач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 14 травня 2019 року у виконавчому провадженні №58654717 про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн на ОСОБА_1 .
		1.2.          В обґрунтування позовних вимог зазначила, що порядок виконання судового рішення не порушувала, постанова про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не доведена до її відома. Окрім того, позивачка наголосила на незаконному відкриті виконавчих проваджень, оскільки на території Чечелівського району м. Дніпра вона ніколи не проживала і не була зареєстрована, наразі, постійно проживає у Республіці Польща, про що був обізнаний державний виконавець.
		 
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		2.          02 липня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області на підставі постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року видано виконавчий лист у справі № 175/5360/13-ц, у якому зазначено:
		1) зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		2) встановити наступний час та дні для зустрічей батька з сином:
		- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;
		- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_1 ;
		- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_2 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;
		- щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами;
		- день народження сина ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018,...) за місцем мешкання ОСОБА_2 ;
		- день народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;
		- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;
		- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.
		3.          Згідно із вказаним виконавчим листом місцезнаходженням/місцем проживання боржника - ОСОБА_1 - є АДРЕСА_2 . 
		4.          Однак, ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_3 , що визнано сторонами під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій.
		5.          18 березня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області з заявою від 14 березня 2019 року про прийняття до примусового виконання виконавчого листа та здійснення виконавчих дій за місцем проживання стягувача.
		6.          18 березня 2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасією Сергіївною (далі - державний виконавець) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58654717 з виконання виконавчого листа № 175/5360/13-ц, виданого 02 липня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області.
		7.          23 березня 2019 року державним виконавцем у ВП № 58654717 за невиконання боржником без поважних причин рішення суду прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн.
		8.          14 травня 2019 року державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУ юстиції у Дніпропетровській області Мазур А.С. складеного у присутності понятих акт, яким встановлено, що 14 травня 2019 року у присутності державного виконавця стягувачем ОСОБА_2 із його особистого телефону на телефон боржника було здійснено дзвінок (15 год 53 хв.), на момент здійснення дзвінка номер не обслуговувався.
		9.          Вказаний номер телефону, зокрема, зазначений у заяві до Чечелівського відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області представником позивачки, як контактний для зв`язку із дитиною.
		10.          Розцінивши дану обставину як створення матір`ю перешкод у спілкуванні дитини з батьком, 14 травня 2019 року за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин, державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу у ВП №58654717 у подвійному розмірі на користь держави у розмірі 3400грн. на боржника - ОСОБА_1 .
		11.          Не погоджуючись із постановою державного виконавця про повторне накладення штрафу, ОСОБА_1 звернулась до суду.
		 
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		12.          Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		14.1.          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця. Зазначено, що ОСОБА_1 вчиняє перешкоди у спілкуванні батька - ОСОБА_2 із малолітнім сином - ОСОБА_4 , що вказує на невиконання боржником рішення суду у справі №175/5360/13-ц.
		 
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)
		15.          Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка через свого представника  звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Також представник позивачки просив судові витрати покласти на відповідача, враховуючи витрати на правову допомогу.
		16.          У касаційній скарзі вказано, що Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області у справі №175/5360/13-ц винесено три виконавчі листи та відкрито державним виконавцем три виконавчі провадження, зокрема і ВП №58654717, у якому прийнято оскаржувану постанову. Також в цьому виконавчому провадженні щодо ОСОБА_1 винесено 35 постанов про накладення штрафів. На думку представника позивачки, стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» не надає державному виконавцю в разі невиконання рішення суду виносити щодо боржника необмежену кількість постанов про накладення на нього штрафу, вказана норма має вищу юридичну силу ніж стаття 9 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.
		17.          На думку представника ОСОБА_1, державний виконавець перед вчиненням виконавчих дій повинен пересвідчитись в одержанні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, однак, в даній справі державним виконавцем не було цього вчинено. ОСОБА_1 не могла отримати постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки проживає не в Україні, а в Республіці Польща.
		18.          В касаційній скарзі також наголошено, що усі 39 постанов про накладення штрафів на позивачку за невиконання рішення суду у справі № 175/5360/13-ц оскаржено до суду, 17 з яких скасовано, враховуючи і постанову про накладення першого штрафу у ВП №58654717 (справа №160/3463/19). 
		19.          Представником відповідача подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		20.          У відзиві зазначено, що виїзд дитини до Республіки Польща відбувся без згоди батька на підставі скасованого у подальшому судового рішення, а тому дана обставина не може бути визначальною підставою для обмеження батька у реалізації прав на виховання дитини і спілкування з нею. 
		21.          Також представником відповідача до Верховного Суду подано заяву про заміну відповідача - з Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на Чечелівський відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
		22.          Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області ліквідовується, а його правонаступником є Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
		23.          Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для здійснення заміни відповідача з Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на Чечелівський відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
		 
		V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА 
		24.          За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		25.          Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені     Конституцією України, цим     Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього     Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього     Закону     підлягають примусовому виконанню.
		26.          Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
		27.          Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		28.          Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
		29.          Частиною шостою статті статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
		 
		За рішенням про встановлення побачення з дитиною, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
		30.          Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		31.          Відповідно до статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
		 
		Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
		 
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою     статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
		 
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою     статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
		32.          Згідно із статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
		У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення
		33.          Порядок виконання судових рішень визначений, окрім Закону № 1404-VIII, встановлено ще й в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція №512/5).
		34.          У розділі ІХ Інструкції № 512/5     наведено порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною.
		35.          Відповідно до п.п. 8, 9     розділу ІХ Інструкції № 512/5 державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
		 
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.
		 
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону №1404-VІІІ.
		 
		При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою     статті 64-1 Закону №1404-VІІІ.
		 
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		36.          08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).
		37.          Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		38.          Відповідно до частин другої та третьої статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		39.          Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		40.          Пунктом 3 статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.
		41.           Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 КАС України).
		42.          Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.
		43.          Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII .
		44.          Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
		45.          Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19.
		46.          Згідно із виконавчим листом, боржника зобов`язано, зокрема, не створювати перешкод батьку у спілкуванні із дитиною.
		47.          Повторне невиконання рішення суду боржником - ОСОБА_1 полягало у тому, що на момент здійснення стягувачем дзвінка на її телефонний номер - він не обслуговувався.
		48.          Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено наявності факту відсутності поважних причин невиконання позивачем рішення суду, враховуючи, що місце проживання позивача є не Україна, а Республіка Польща, що було визнано сторонами під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Не встановлено також чи здійснювались повторні дзвінки стягувача на телефонний номер боржника.
		49.          Повторним невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
		50.          Проте, судами першої та апеляційної інстанції не досліджувався факт повторності невиконання рішення суду, в чому він проявлявся та правомірності накладення штрафу, враховуючи оскарження в судовому порядку постанови державного виконавця про накладення першого штрафу на ОСОБА_1 .
		51.          Також Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними, оскільки, суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не досліджували дотримання процедури складання постанови про накладення штрафу.
		52.          Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.
		53.          Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність його висновків в цілому по суті спору.
		54.          Враховуючи, що суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно положень частин другої-четвертої статті 353 КАС рішення судів попередніх інстанцій в цій справі необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		55.          Під час нового розгляду справи судам слід дати юридичну оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		 
		СУДОВІ ВИТРАТИ
		56.          Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		57.          З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати щодо судового збору розподілу не підлягають.
		58.          Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні вимоги позивачки щодо відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на наступне.
		59.          В касаційній скарзі представник ОСОБА_1 заявив клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 14    500 грн. Для  підтвердження розміру понесених витрат надано наступні докази:
		-копію договору про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2019 року;
		-копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №738 від 24 грудня 2011 року;
		-копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 15 листопада 2019 року;
		-оригінал ордеру серія ДП №39/011від 28 жовтня 2019 року.
		60.          Враховуючи положення статті 134 КАС України, на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		61.          Оскільки представником позивача не надано документу, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у суду відсутня змога встановити дійсний розрахунок понесених позивачем вказаних витрат.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Замінити відповідача у справі - Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області правонаступником - Чечелівським відділом Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 160/4615/19 скасувати і направити справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                          О.В. Калашнікова
		 
		                                                                                          А.Г. Загороднюк
		 
		                                                                                          В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...