Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/5890/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2020. Зареєстровано: 18.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2020.
Дата набрання законної сили: 17.08.2020
Номер судового провадження: 22-ц/4808/865/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 554/5890/18 
		Провадження № 22-ц/4808/865/20 
		Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б. 
		Суддя-доповідач Ясеновенко 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючої                        Ясеновенко Л.В.,
		               суддів:                        Мелінишин Г.П., Томин О.О.,
		               секретаря                        Турів О.М.,                                
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення, за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на рішення Верховинського районного суду, ухвалене у складі судді Бучинського А.Б. 13 травня 2020 року в смт Верховина,
		в с т а н о в и в :
		30.07.2018 року Київський міський центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення.
		Позов мотивований тим, що 03.07.2014 року ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_1 ) звернулась до Оболонського районного центру зайнятості в м. Київ з метою пошуку роботи і того ж дня їй було надано статус безробітної, а з 10.07.2014 року по 04.07.2015 року призначено допомогу по безробіттю.
		У зв`язку з перевіркою достовірності даних довідки про доходи ОСОБА_1 від 03.07.2014 року за № 154 та виявлення при обміні даними з Пенсійним фондом України та Державною фіскальною службою України розбіжностей сум нарахованих доходів безробітної за попереднім місцем роботи, до Святошинського районного центру зайнятості в м. Київ був направлений запит щодо необхідності проведення розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати допомоги по безробіттю. 
		27.10.2014 року Святошинським РЦЗ складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за № 368 з висновком про те, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АТ СК «ТАС» з 25.09.2012 року по 27.06.2014 року та отримувала дохід. Також відповідач отримує дохід від АТ СК «ТАС» згідно Договору доручення про надання страхових агентських послуг зі страхування життя від 03.01.2012 року за № 99990001299 з 03.01.2012 року по даний час. Зокрема: акт б/н з 01.03.2014 - 31.03.2014 - 310,21 грн., акт б/н з 01.05.2014 - 30.05.2014 - 310,21 грн., акт б/н з 01.08.2014 - 29.08.2014 - 1555,99 грн.
		У подальшому, позивачем видано наказ від 28.11.2014 року № 332 про повернення 17 302,38 грн. допомоги по безробіттю, яку відповідач в добровільному порядку повертати відмовилась.
		Посилаючись на те, що відповідач виконувала оплачувану роботу (надавала послуги зі страхування життя згідно Договору доручення про надання страхових агентських послуг зі страхування життя від 03.01.2012 року), про що не повідомила позивача, тобто порушила положення частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме, щодо обов`язку зареєстрованих безробітних своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення, у зв`язку з чим не мала права на отримання статусу безробітного з 03.07.2014 року та права на перебування на обліку в Оболонському РЦЗ, позивач просив стягнути 17 302,38 грн. безпідставно нарахованої допомоги по безробіттю за період з липня 2014 року по жовтень 2014 року.
		Рішенням Верховинського районного суду від 13 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кошти, отримані відповідачем згідно актів з 01.08.2014 року по 29.08.2014 року, це кошти по укладених договорах страхування за 03.07.2012 року та 14.11.2012 року. Крім того, судом враховано, що згідно відповіді АТ СК «ТАС» від 27.11.2014 року № 3431 за період з 01.01.2013 року по 20.11.2014 року ОСОБА_1 , як агентом, що надавав страхові послуги згідно договору доручення № 99990001299 від 03.01.2012 року, не було укладено жодного договору страхування життя. 
		У апеляційній скарзі Київський міський центр зайнятості посилається на незаконність рішення суду.
		Вказує, що судом не враховано того, що акт б/н з 01.08.2014 року по 29.08.2014 року про отримання відповідачем 1555,99 грн. наданий роботодавцем АТ «СК «ТАС» в процесі розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в результаті якого складено акт розслідування № 368 від 27.10.2014 року.
		Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 368 від 27.10.2014 року складений в присутності роботодавця та ним надано пояснення про те, що з доходів ЄСВ сплачено вчасно та в повному обсязі.
		Не враховано судом і того, що згідно додатку до додаткової угоди від 29.12.2012 року договору доручення від 03.01.2012 року відповідач дійсно працевлаштована у АТ СК «ТАС», а тому відповідно до ч.2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зобов`язана була повідомити про таку обставину, як таку, що впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. При цьому, факт отримання чи не отримання коштів у якості винагороди не впливає на обов`язок повідомити центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення.
		Апелянт зазначає, що укладаючи договір доручення від 03.01.2012 року, відповідач повинна була усвідомлювати наслідки укладення такого договору, метою якого є отримання грошової винагороди за виконану роботу.
		Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) правом на подання відзиву не скористалася.
		Представник Київського міського центру зайнятості подав клопотання про розгляд справи без його участі. 
		ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про місце і час розгляду справи.
		З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
		Встановлено, що 03.07.2014 року ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного центру зайнятості в м. Київ з метою пошуку роботи та у заяві зазначила, що через відсутність роботи на має заробітку та інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. (а.с.11,12)
		Наказами від 03.07.2014 року № НТ140703 та від 10.07.2014 року № НТ140710 Оболонського районного центру зайнятості в м. Київ Київського міського центру зайнятості ОСОБА_1 відповідно надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.(а.с.23)
		У зв`язку з перевіркою достовірності даних довідки про доходи ОСОБА_1 від 03.07.2014 року за № 154 та виявлення при обміні даними з Пенсійним фондом України та Державною фіскальною службою України розбіжностей сум нарахованих доходів безробітної за попереднім місцем роботи до Святошинського районного центру зайнятості в м. Київ був направлений запит щодо необхідності проведення розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати допомоги по безробіттю. 
		27.10.2014 року Святошинським РЦЗ складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за № 368 з висновком про те, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АТ СК «ТАС» з 25.09.2012 року по 27.06.2014 року та отримувала дохід. Також відповідач отримує дохід від АТ СК «ТАС» згідно Договору доручення про надання страхових агентських послуг зі страхування життя від 03.01.2012 року за № 999900001299 з 03.01.2012 року по даний час. Зокрема: акт б/н з 01.03.2014 - 31.03.2014 - 310,21 грн., акт б/н з 01.05.2014 - 30.05.2014 - 310,21 грн., акт б/н з 01.08.2014 - 29.08.2014 - 1555,99 грн.(а.с.15-17)
		Наказом від 19.11.2014 року № НТ141119 Оболонського районного центру зайнятості припинено реєстрацію безробітної та припинено виплату допомоги по безробіттю.(а.с.23)
		Наказом від 28.11.2014 року № 332 Оболонського районного центру зайнятості визнано матеріальне забезпечення ОСОБА_1 безпідставним та таким, що підлягає поверненню в сумі 17 302,38 грн. відповідно до п.п. 18 п.2 ст.22 ЗУ «Про зайнятість населення» на підставі рішення комісії з розслідування страхових випадків від 27.11.2014 року, акту розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення № 368 від 27.10.2014 року. (а.с.24)
		01.12.2014 року позивач направив ОСОБА_1 повідомлення про необхідність повернення 17 302,38 грн. допомоги по безробіттю на підставі п.2.3 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття». (а.с. 26)
		Згідно свідоцтва про шлюб від 01.10.2014 року ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 .(а.с.14)
		Згідно свідоцтва про зміну імені, виданого Верховинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 змінила прізвище, ім`я та по батькові на ОСОБА_5 .(а.с.166) 
		Також встановлено, що з 25.09.2012 року по 27.06.2014 року відповідачка перебувала у трудових відносинах з АТ СК «ТАС».
		Крім того, згідно договору доручення № 99990001299 про надання страхових агентських послуг зі страхування життя від 03.01.2012 року, укладеного між приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «ТАС» та ОСОБА_1 , остання взяла на себе зобов`язання від імені і за рахунок страховика надання страхових Агентських послуг, тобто було укладено договір цивільно-правового характеру.
		Згідно п. 8.2 вказаного Договору останній укладений строком на три місяці з моменту його підписання. Дія договору вважається автоматично продовженою на безстроковий термін, якщо протягом його дії жодна із сторін не надіслала іншій стороні письмового повідомлення про відмову від продовження та (або) припинення дії цього договору.
		Крім того, відповідно до п. 3.1.16 Договору доручення Агент зобов`язаний подавати страховику звітність (щодекадну та щомісячну) про виконання зобов`язань за цим Договором відповідно до форм та у порядку, встановленому цим Договором, внутрішніми нормативними документами страховика та законодавства України. А пунктом 5.2. Договору встановлено, що виплата винагороди здійснюється на підставі Акту наданих послуг, що складається за даними звітності, поданої агентом у порядку та в строки, встановлені цим договором, внутрішніми нормативними документами Страховика та законодавством України. 
		Зі змісту відповіді, наданої АТ СК «ТАС» на запит ОСОБА_1 , за період з 01.01.2013 року по 20.11.2014 року ОСОБА_1 як агентом, що надавав страхові послуги згідно договору доручення № 99990001299 від 03.01.2012 року, не було укладено жодного договору страхування життя.
		Однак, відповідно до звіту від 04.09.2014 року відповідача за період 01.08.2014 року по 29.08.2014 року АТ СК «ТАС» та відповідачем складено та підписано акт наданих послуг згідно договору № 99990001299 від 03.01.2012 року, за результатами якого загальна сума винагороди відповідача становить 1555,99 грн.(а.с.161) 
		Таким чином у період з 01 січня 2012 року і по даний час відповідач співпрацює з АТ СК «ТАС».
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.1991 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
		Згідно статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
		Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).
		Згідно із частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
		Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
		Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
		Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України, прийнятій у справі №6-91цс14 від 02 липня 2014 року.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статтею 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача виплаченої їй допомоги по безробіттю. При цьому колегія суддів зазначає про наявність недобросовісності з боку відповідача, оскільки на момент набуття відповідачем статусу безробітної договір доручення про надання послуг, укладений між нею та АТ СК «ТАС», не був припинений.
		Пунктом 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
		Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. 
		Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. 
		Суд першої інстанції наведеного не врахував та неправильно дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовував заявлений позов.
		Відповідно до ст. 376 ЦПК України однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. 
		Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. 
		Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 17 302,38 грн. виплаченого матеріального забезпечення, 1762,00 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 2 643,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
		Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
		Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості задовольнити.
		Рішення Верховинського районного суду від 13 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		Позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Велика Багачка Полтавської області, зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , унікальний номер запису в ЄДДР 19800622-05243) на користь Київського міського центру зайнятості (р/р НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 03491091, МФО 820172) 17 302 (сімнадцять тисяч триста дві грн.) 38 коп. виплаченого матеріального забезпечення та 4 405,00 грн. витрат по оплаті судового збору. 
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуюча                                                                        Л.В. Ясеновенко 
		Судді:                                                                                Г.П. Мелінишин
		       О.О. Томин
		 
		Повний текст постанови складено 17 серпня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...