Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 674/1202/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2020.
Дата набрання законної сили: 13.08.2020
Номер судового провадження: 51-1036км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019240140000262

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 серпня2020 року
		м. Київ
		 
		судова справа № 674/1202/19
		провадження № 51-1036км20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		засудженої  ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
		прокурора ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240140000262 від 13 липня 2019 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Кременчука Полтавської області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимої, останнього разу  за вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від15листопада 2012 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці позбавлення волі. Звільненої 14 лютого 2018 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
		за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 серпня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2020 року.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 серпня 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватою і засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. 
		Вирішено долю речових доказів, а також питання про стягнення судових витрат.
		За вищевказаним вироком місцевого суду ОСОБА_5 визнано винуватою втому, що вона, будучи судимою за грабіж, 25 червня 2019 року приблизно о 22:20 зайшла до домогосподарства АДРЕСА_3 , яке належнить ОСОБА_7 , дезметою крадіжки через незачинені двері проникла до приміщення будинку, апотім  до його піддашшя, звідки таємно повторно викрала супутниковий ТВ-тюнер марки «Eurosky» моделі «ES-4050» вартістю 152 грн та супутникову антену ізтрьома головками вартістю 1350 грн, чим спричинила потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 1502 грн.
		За результатами розгляду апеляційної скарги засудженої ОСОБА_5 апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2020 року вирок місцевого суду
		від 29 серпня 2019 року щодо останньої залишив без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 , посилаючись на порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені укримінальному провадженні судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		На думку засудженої, висновки місцевого суду про доведеність її винуватості увчиненому ґрунтуються на припущеннях, оскільки заява про добровільну видачу речей та протокол огляду від 13 липня 2019 року з фототаблицями єнедопустимими доказами.
		Засуджена вважає, що поза увагою судів залишилося те, що довідки про вартість викраденого майна, видані фізичними особами  підприємцями, не можуть бути прийняті судом як докази на підтвердження вартості викраденого майна зурахуванням його зносу, оскільки розмір матеріальних збитків визначається лише експертизою.
		Апеляційний суд усупереч вимогам ч. 1 ст. 419 КПК України не зазначив мотивів таположень закону, з яких виходив при постановлені свого рішення.
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
		Засуджена підтримала доводи, викладенні у скарзі та просила її задовольнити.
		Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і вважала, щопостановлені у кримінальному провадженні судові рішення є законними таобґрунтованими.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин іне має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно з ч. 2 вказаної норми процесуального закону суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
		За статтею 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим тавмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно знормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.
		Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме  винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Статтею 419 КПК України передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, атакож положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		Що стосується доводів засудженої про недопустимість доказів, а саме її заяви від13 липня 2019 року про добровільну видачу речей та протоколу огляду від13липня 2019 року з фототаблицями, то колегія суддів касаційного суду дійшла такого висновку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
		Отже, огляд речей чи/та документів проведений слідчим після внесення інформації в Єдиний реєстр досудових розслідувань є слідчою (розшуковою) дією, несуперечить вимогам КПК України та спрямований на отримання (збирання) або перевірку доказів.
		Протокол, який складає слідчий у процесі огляду речей чи/та документів, повинен відповідати вимогам ч. 3 ст. 104 КПК України та є процесуальним джерелом доказів згідно із положеннями ч. 2 ст. 84, п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України. За умови відповідності ч. 1 ст. 98 КПК України (матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення) речі, надані особою до заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення та оглянуті слідчим вмежах слідчої (розшукової) дії  огляду, є речовими доказами і повинні зберігатися за правилами, встановленими КПК України та відповідною інструкцією.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 12 липня 2019 року потерпіла ОСОБА_7 звернулася із заявою до відділу поліції за фактом крадіжки майна з її будинку невстановленою особою. Наступного дня слідчий вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
		13 липня 2019 року ОСОБА_5 добровільно видала працівникам поліції ТВ-тюнер марки «Eurosky» та супутникову антену, які в середині червня 2019 року вона взяла в ОСОБА_7 , про що свідчить написана власноруч заява ОСОБА_5 від 13 липня 2019 року. 
		Цього ж дня у порядку, передбаченому ст. 237 КПК України, слідчий провів огляд речей, виданих ОСОБА_5 , та за його результатами склав протокол, в якому відобразив їх детальний опис (т. 2, а. к. п. 35-45). Указаний протокол відповідає вимогам ч. 3 ст. 104 КПК України.
		Після проведення судово-товарознавчої експертизи слідчий постановою від19липня 2019 року визнав супутниковий ТВ-тюнер марки «Eurosky» тасупутникову антену з трьома головками речовими доказами і передав назберігання ОСОБА_7 (т. 2, а. к. п. 64).
		Таким чином, у колегії суддів немає підстав вважати вищевказані докази недопустимими, про що йдеться в касаційній скарзі засудженої. 
		Доводи засудженої про те, що довідки на підтвердження вартості викраденого майна, видані фізичними особами  підприємцями, не можуть бути прийняті місцевим судом як докази на підтвердження вартості викраденого майна, заслуговують на увагу з огляду на таке. 
		Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_5 визнано винною і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Обґрунтовуючи свій висновок про доведеність її винуватості у вчиненні зазначеного злочину, місцевий суд, крім іншого, послався на протокол огляду та фототаблиці до нього від 13 липня 2019 року, згідно з яким було оглянуто ТВ-тюнер і супутникову антену, якідобровільно видала ОСОБА_5 , а також на висновок експерта від 18 липня 2019 року №12.1-0342:19К, додатки до нього та довідки про вартість, якими підтверджується, що ринкова вартість станом на 25 червня 2019 року уживаних ТВ-тюнера марки «Eurosky» моделі «ES-4050» становить 152 грн, асупутникової антени з трьома головками  1350 грн.
		Не погоджуючись із вироком місцевого суду, засуджена ОСОБА_5 подала доапеляційного суду апеляційну скаргу, де вказувала на те, що її заява про видачу речових доказів, а також протокол огляду від 13 липня 2019 року є недопустимими доказами, оскільки огляд проводився за її участі в якості свідка всупереч правилам проведення огляду й обшуку відповідно до положень ст. 237 КПК України. Крім того, зазначала, що довідки про вартість супутникової антени з трьома головками не можуть бути прийняті судом як докази на підтвердження вартості викраденого майна з урахуванням його зносу, оскільки вартість викраденої супутникової антени було оцінено фізичними особами  підприємцями, тобто всупереч положенням п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України. 
		Статтею 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна. Крадіжка є злочином із матеріальним складом, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони якого є вартість викраденого майна. Саме вартість чужого майна як предмета злочинів проти власності є критерієм розмежування кримінально караного і дрібного викрадення чужого майна.
		Статтею 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна. Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
		Отже, для доведення поза розумним сумнівом винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, має бути встановлено, у тому числі, вартість викраденого майна.
		Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані звернутися зклопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушення.
		Суд апеляційної інстанції, мотивуючи обґрунтованість засудження ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України, зазначив, що місцевий суд правильно послався на те, що оцінка вартості викраденого майна ґрунтується на висновку експерта від 18 липня 2019 року №12.1-0342:19К. 
		Відповідно до висновків, зазначених у вказаному висновку експерта, станом на25червня 2019 року встановити ринкову вартість супутникової антени ізтрьома головками, які були у вжитку, виданих ОСОБА_5 , не є можливим. Ринкова вартість ТВ-тюнера марки «Eurosky» моделі «ES-4050», який видала ОСОБА_5 , станом на 25 червня 2019 року становить 152 грн. 
		Разом із цим апеляційний суд не перевірив і залишив без оцінки доводи, викладенні в апеляційній скарзі засудженої про те, що довідки на підтвердження вартості викраденого майна, видані фізичними особами  підприємцями, не можуть бути прийняті судом як докази. Усупереч вимогам ст. 419 КПК України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду не містить жодних мотивів, з яких цей суд виходив при прийнятті свого рішення.
		За таких обставин на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, кримінальне провадження  призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга засудженої  частковому задоволенню.
		При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України, перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженої, і прийняти законне таобґрунтоване рішення.
		Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_5 із метою попередження ризику їїпереховування від суду, оскільки вона не може не усвідомлювати імовірності повторного визнання її вини за висунутим їй обвинуваченням, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, таобмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання вмежах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_5 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2020 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		ОСОБА_5 залишити під вартоюдо вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання їй запобіжного заходу, але не більше ніж на 60 днів.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...