Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/9444/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.08.2020. Зареєстровано: 20.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2020.
Дата набрання законної сили: 18.08.2020
Номер судового провадження: К/9901/2716/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 серпня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 240/9444/19
		адміністративне провадження № К/9901/2716/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Желєзного І.В.,
		суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
		розглянув у порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Міністерства оборони України
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Курка О.П., Білої Л.М., Гонтарука В.М. від 16 грудня 2019 року
		у справі №240/9444/19
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Міністерства оборони України,
		третя особа  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі також  позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 26 грудня 2018 року внаслідок травми пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 квітня 2019 року №46;
		- зобов`язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, як інваліду ІІ групи з 26 грудня 2018 року, внаслідок травми пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 з урахуванням попередніх виплат.
		2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
		3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.
		4. 21 січня 2020 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 3 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до вимог Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року №303/2014 прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 .
		7. Згідно з довідкою від 18 липня 2014 року №202/вос, виданою військовою частиною польова пошта НОМЕР_1 , позивач перебував у службовому відрядженні в районі виконання бойових завдань особовим складом частини та в період з 23 квітня 2014 року по 04 липня 2014 року приймав участь у антитерористичній операції в Донецькій області по врегулюванню кризової ситуації в Україні до оголошення демобілізації.
		8. 26 червня 2014 року у бою в ході проведення антитерористичної операції під час виконання завдань службових обов`язків військової служби у районі виконання завдань за призначенням батальйонно-тактичної групи прапорщик ОСОБА_1 отримав травму: астенічний стан ситуаційно обумовлений, закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку, що підтверджується довідкою військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 21 липня 2014 року №1091 про обставини травми.
		9. З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про хворобу №87 вбачається, що 21 січня 2015 року госпітальною ВЛК військової частини НОМЕР_2 проведено огляд прапорщика ОСОБА_1 , за наслідками якого встановлено, що його травми пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, а також зроблено висновок про те, що позивач непридатний до військової служби у мирний час та обмежено придатний у воєнний час.
		10. Згідно з Указом Президента України від 14 січня 2015 року №15/2015 "Про часткову мобілізацію" прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період у запас за підпунктом "є" (у зв`язку з вислугою встановлених строків військової служби) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		11. На підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 березня 2015 року №48 позивача з 10 березня 2015 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
		12. 04 березня 2015 року Житомирською обласною МСЕК №2 проведено первинний огляд позивача, за наслідками якого позивачу починаючи з 04 березня 2015 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА №083982.
		13. У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 182 700,00 грн.
		14. З довідки до акта огляду МСЕК від 02 січня 2019 року серії 12ААБ №101896 вбачається, що в подальшому, під час повторного огляду позивачу з 26 грудня 2018 року встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
		15. У зв`язку із встановленням з 26 грудня 2018 року ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		16. Розглянувши подані позивачем заяву та документи комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом від 12 квітня 2019 року №46, про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. 
		17. Вважаючи, що таке рішення суперечить чинному законодавству, позивач звернувся до суду.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		18. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу встановлено вищу групу інвалідності (змінено) понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності, а тому відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, що вказує на правомірність оскаржуваного рішення відповідача.
		19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, а тому позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
		ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ 
		20. Міністерство оборони України у касаційній скарзі не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки воно є необґрунтованим та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством чітко визначено та регламентовано, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності обмежено дворічним строком після первинного встановлення інвалідності. Оскільки зміна групи інвалідності позивача відбулась у понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, у задоволені позову необхідно відмовити.
		Більш того, висновок суду апеляційної інстанції суперечить правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 24 грудня 2019 року у справах №200/4362/19-а та №826/11299/18, від 17 грудня 2019 року у справах №825/1118/16 та №641/5360/16-а, від 22 серпня 2019 року у справах №806/2180/18 та №826/7472/18, від 21 серпня 2019 року у справі №806/2187/18.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		21. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		23. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		24. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		25. Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		26. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		27. Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року №5040-VI).
		28. З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975.
		29. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		30. Згідно з пунктом 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення первинно позивачу третьої групи інвалідності) та абзацу 1 зазначеного пункту (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		31. Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01 січня 2014 року.
		32. Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		33. Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.
		34. У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
		35. Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
		36. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
		37. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. 
		38. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
		39. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду, яка прийнята у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19.
		40. Судова палата у вказаній справі відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа №295/3091/17), 21 червня 2018 року (справа № 760/11440/17), 30 вересня 2019 року (справа №825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII: 
		(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
		(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;
		(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
		41. Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до позивача.
		42. Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (04 березня 2015 року) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
		43. З дня первинного встановлення інвалідності (04 березня 2015 року) до дня встановлення другої групи інвалідності (26 грудня 2018 року) минуло понад два роки, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
		44. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду, яка прийнята у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19.
		45. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції, що позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є помилковим, а відтак суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		46. Враховуючи наявність установленої практики щодо предмету даного спору, колегія суддів не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
		47. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		48. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		49. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		50. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		51. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		52. У зв`язку із викладеним, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року необхідно скасувати, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року залишити в силі.
		Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року скасувати.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідачІ.В. Желєзний
		Судді:Я.О. Берназюк
		Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...