Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/7963/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 20.08.2020. Зареєстровано: 21.08.2020. Оприлюднено: 25.08.2020.
Дата набрання законної сили: 18.08.2020
Номер судового провадження: 11-кп/818/1740/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 635/7963/19                        Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/818/1740/20                     Доповідач: ОСОБА_2 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
		головуючого            - ОСОБА_2 ,
		суддів                - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
		з секретарем            - ОСОБА_5 ,
		за участю: прокурора    - ОСОБА_6 ,
		захисника            - ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 3 грудня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким,-
		В С Т А Н О В И Л А:
		Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 3 грудня 2019 року вироком апеляційного суду Херсонської області від 09 листопада 2007 року ОСОБА_8 засуджений за ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, п.п. 1,6,12 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Ухвалою Верховного Суду України від 04 березня 2008 року вирок апеляційного суду Херсонської області від 09 листопада 2007 року змінений, ч. 3 ст. 289 КК України перекваліфікована на ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_8 вважається засудженим за п.п. 1,6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок апеляційного суду Херсонської області від 09 листопада 2007 року набрав законної сили 04 березня 2008 року.
		Засуджений ОСОБА_8 відбуває покарання в Державній установі «Темнівська виправна колонія №100».
		Початок строку відбування покарання  20 вересня 2006 року.
		   Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 3 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким. Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що в національному законодавстві України відсутній механізм перегляду довічних вироків, клопотання ОСОБА_8 про застосування нього ст. 82 КК України, окрім посилання на рішення Європейського Суду з прав людини, не містить жодних доводів в обґрунтування можливості застосування до нього заміни йому невідбутої частини покарання більш м`яким. Судом не встановлено, що засуджений став на шлях виправлення, а сам по собі факт прийняття 12 березня 2019 року ЄСПЛ рішення у справі «Пєтухов проти України» («Petukhov v. Ukraine», заява № 41216/13), як зазначено в ухвалі суду, не може бути безумовною підставою для застосування до засудженого ст. 82 КК України.
		Засуджений, не погоджуючись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 3 грудня 2019 року скасувати та задовольнити його вимоги в повному обсязі, визнати порушення права, передбаченого ст. 28 Конституції України та ст.3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, замінити невідбуту частину покарання більш м`яким та зарахувати невідбутий строк до покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.    В апеляційній скарзі ОСОБА_8 зазначає, що суд першої інстанції не застосував норми міжнародного права, рішення ЄСПЛ «Петухов проти України», які є частиною національного законодавства, для їх застосування не обов`язково вносити зміни до законів України. Вважає, що порушено право, передбачене ст. 28 Конституції України. Суд проігнорував аргумент, зазначений у клопотанні, про те, що інститут помилування не задовольняє вимог ст. 3 Конвенції в частині вимоги існування реалістичної перспективи звільнення від довічного. Вказує, що судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
		Засудженим було також подане письмове клопотання, в якому він, посилаючись на рішення ЄСПЛ «Петухов проти України», вказує, що на теперішній час перебуває в таких же умовах, що і заявник ОСОБА_9 , тому вказане рішення має бути застосоване і в цьому випадку, крім того, положення КК України суперечить вказаному рішенню ЄСПЛ. Посилається на положення Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини в Україні», вимоги ст. 5, ч. 3 ст. 74 КК України, ст.ст. 537-539 КПК України.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисниказасудженого,яка підтрималаапеляційну скаргу;думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Від засудженого ОСОБА_8 надійшла заява про те, що він не заперечує проти проведення судового засідання без його участі.                                З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_8 на даний час відбуває покарання в Державній установі «Темнівська виправна колонія №100» на підставі вироку апеляційного суду Херсонської області від 09 листопада 2007 року, який набрав законної сили 04 березня 2008 року, згідно якого він засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.                                Ухвалою Верховного Суду України від 04 березня 2008 року вирок апеляційного суду Херсонської області від 09 листопада 2007 року змінений, ч. 3 ст. 289 КК України перекваліфікована на ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_8 вважається засудженим за п.п. 1,6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06.04.2018 року ОСОБА_8 в строк відбуття покарання, призначеного вироком апеляційного суду Харківської області від 09.11.2007 року, строк попереднього ув`язнення з 20.09.2006 року по 04.03.2008 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону № 838-VIII) зарахований з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 два дні позбавлення волі.        З характеристики засудженого від 12.11.2019 року, наданої адміністрацією колонії, вбачається, що за час відбування покарання в установі засуджений характеризується позитивно, залучається до робіт з виготовлення подарункового пакету. За час відбування покарання один раз притягався до дисциплінарної відповідальності, стягнення погашене. Підтримує рівнів заємовідносини з іншими засудженими. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Утримує спальне місце у чистоті, має охайний зовнішні вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу "Правова освіта". Підтримує соціально-корисні зв`язки з сестрою. Рішенням комісії колонії від 06.09.2019 року було розглянуто питання про застосування зміни умов тримання відповідно до ст.ст.100, 151-1 КВК України та переведено до багатомісного приміщення камерного типу сектору максимального рівня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру, як до особи, яка стає на шлях виправлення.
		Відповідно до ст. 64 КК України, довічне позбавлення волі це один із видів покарання, який застосовується за вчинення особливо тяжких злочинів та у випадках, спеціально передбачених законом.
		Застосування зазначеного покарання не суперечить а ні Конституції України, а ні міжнародним нормам, застосування яких передбачено також і в багатьох інших Договірних країнах Європейського союзу. Метою і виправданням вироку із застосуванням такого покарання, як було зазначено в параграфі 58 Мінімальних стандартних правил ООН, є захист суспільства і попередження скоєння в майбутньому жорстоких злочинів. Цієї мети можливо досягти у випадку, коли правопорушник готовий і здатен підкорятись законодавству. Тому відбування зазначеного виду покарання направлено на реабілітацію засудженого, та ніяк не може розцінюватись як катування чи нелюдське ставлення до нього.    Відповідно до ч.1ст.82КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Згідно ч.3 ст.82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.                        У відповідності до п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким»умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до ч. 1 ст.81КК України та заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ч. 1 ст.82КК України можуть застосуватись до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.        Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що законодавством передбачена можливість заміни покарання у виді позбавлення волі на певний строк більш м`яким покаранням, при цьому заміна більш м`яким покаранням такого покарання, як довічне позбавлення волі, не передбачена.                    Судом першої інстанції вірно зазначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність передбачає механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування.                            Частиною першою статті 87Кримінального кодексуУкраїни встановлено право здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Згідно з частиною другою статті 87Кримінального кодексуУкраїни актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.
		Відповідно до пунктів 2-5, 9 Положення «Про порядок здійснення помилування», затвердженогоУказом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015, помилування засуджених здійснюється у виді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років; повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань. Право клопотати про помилування має в тому числі особа, яка засуджена судом України і відбуває покарання в Україні. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а у разі оскарження вироку в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом. У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання. Особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин.
		Отже, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практиці Європейського суду з прав людини.
		Крім того, відповідно до висновків, які викладені в рішення Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) від 12 березня 2019 року у справі «Пєтухов проти України» («Petukhov v. Ukraine», заява № 41216/13) про те, що існуючий в Україні режим для довічно ув`язнених не відповідає меті їх реабілітації, ЄСПЛ дійшов висновку, що оскільки ця справа стосується питання того, що покарання у виді довічного позбавлення волі є таким, яке неможливо скоротити, вона свідчить про наявність системної проблеми, для вирішення якої вимагається вжиття заходів загального характеру.                    Європейський суд з прав людини у рішенні «Пєтухов проти України» від 12 березня 2019 року, поклав обов`язок на державу-відповідача провести реформу системи перегляду вироків відносно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, що само по собі лежить за межами повноважень судової гілки влади.
		Водночас, у рішенні «Ласло Магьяр проти Угорщини» від 20 травня 2014 року Європейський суд з прав людини у своєму рішенні висловив позицію, що засуджені до довічного позбавлення волі повинні не тільки мати можливість дострокового звільнення, але й знати, що потрібно їм зробити, щоб стосовно них було розглянуто питання про таке звільнення.                                                    Для належного виконання цього рішення держава - відповідач повинна провести реформи переважно законодавчі, механізму перегляду покарання у виді довічного ув`язнення.                                                    Цей механізм повинен гарантувати оцінку в кожному конкретному випадку того, чи є утримання під вартою виправданим на обґрунтованих підставах, і надати довічникам можливість передбачити, з певним ступенем точності, що вони повинні робити, щоб стосовно них було розглянуто питання звільнення і за яких умов. З даного рішення слідує, що на виконання рішень Європейського суду держава повинна внести відповідні зміни до законодавства, провести реформи механізму перегляду покарання у виді довічного ув`язнення.                                                    Разом з тим, на даний час до прийняття відповідного Закону відсутні передбачені законодавством України підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким засудженому до довічного позбавлення волі, на що правильно звернув увагу місцевий суд, відмовляючи у задоволенні клопотання засудженого.                            З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки підстави для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги засудженого, відсутні.
		Керуючись ст.ст.404,405,407 КПК України,колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 3 грудня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким залишити без змін.
		   Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
		 
		   Головуючий
		 
		   Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...