Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/4970/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2020.
Дата набрання законної сили: 19.08.2020
Номер судового провадження: 51-5467км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018040750001622

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 серпня 2020 року
		м. Київ
		справа № 214/4970/18
		провадження № 51-5467км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря 
		судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2019року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року укримінальному провадженні за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Горностаївка Ленінського району Кримської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті171, частиною 1 статті 125Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 171, частиною 1 статті 125 КК, та призначено йому покарання: за частиною 1 статті 171 КК  у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 850 грн; за частиною 1 статті 125 КК  у виді громадських робіт на строк 200 годин.
		На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 18 липня 2018 року о 12 год 30 хв, перебуваючи за місцем своєї роботи в Комунальному підприємстві «Швидкісний трамвай» (далі  КП «Швидкісний трамвай») за адресою: Майдан праці, 1, місто Кривий Ріг, вчиняв дії, направлені на перешкоджання законній діяльності потерпілого ОСОБА_8 , який працював на посаді журналіста Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвансед Медіа Групп» інтернет видання «Перший Криворізький» та виконував редакційне завдання за фактом повідомлення про жорстоке поводження зтваринами, а саме, використовуючи брутальну лайку, вимагав у потерпілого покинути територію вищезгаданого комунального підприємства та припинити відеозйомку, чим створив перепони щодо одержання інформації журналістом тавиконання ним професійних обов`язків.
		Після цього ОСОБА_7 у ході словесного конфлікту з ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс один удар рукою в обличчя потерпілого, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.
		Вироком Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року вирок місцевого суду у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_7 призначено покарання: за частиною 1 статті 171 КК  у виді обмеження волі на строк 1 рік; за частиною 1 статті 125 КК  у виді громадських робіт на строк 200 годин.
		На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. 
		В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями, просить їхскасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості.
		В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд дійшов неправильних висновків щодо наявності в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 171 КК, оскільки належним чином не перевірив чи є потерпілий ОСОБА_8 журналістом, чи є ТОВ «Адвансед Медіа Групп» засобом масової інформації, чи було здійснення журналістської діяльності під час подій 18 липня 2018року законним та чи міг засуджений усвідомлювати факт того, що потерпілий дійсно є журналістом, який здійснює законну журналістську діяльність. 
		Крім того, стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), оскільки немістить докладних мотивів прийнятого рішення, що призвело до призначення його підзахисному покарання, яке є явно несправедливим внаслідок суворості, задоводами апеляційної скарги прокурора.
		Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження ненадходило. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник просив касаційну скаргу задовольнити за доводами, викладеними у ній, а судові рішення скасувати. 
		Прокурор стверджувала про законність та обґрунтованість судових рішень, а тому наполягала на залишенні їх без зміни.
		Потерпілий та його представник просили у задоволенні касаційної скарги відмовити, стверджували про безпідставність доводів, викладених у ній. 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків. 
		Преса відіграє суттєву роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема щодо репутації та прав інших осіб, тим не менш їїобов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань загального інтересу (пункт 37 рішення Європейського суду з прав людини від 24лютого 1997 року у справі "Де Гаєс іҐійзелс проти Бельгії" (De Haes and Gijsels v. Belgium)).
		Частина 1 статті 171 КК встановлює відповідальність за незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв`язку із своєю професійною діяльністю, незаконну відмову у доступі журналіста до інформації, незаконну заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб`єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і винний при цьому повинен усвідомлювати, що своїми діями перешкоджає законній діяльності журналіста, передбачає суспільно небезпечні наслідки таких дій і бажає їх вчинити.
		З об`єктивної сторони перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності є діянням, що неправомірно ускладнює або унеможливлює здійснення такої діяльності.
		Потерпілим від злочинів, передбачених статтею 171 КК, є журналіст.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», на яку посилається захисник в касаційній скарзі, журналіст  це творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов`язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України.
		Проте, згідно з приміткою до статті 345-1 КК під професійною діяльністю журналіста у статтях 171, 345-1, 347-1, 348-1 КК слід розуміти систематичну діяльність особи, пов`язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.
		Аналізуючи два наведених вище визначення понять «журналіст», Суд вбачає, що поняття, зазначене у примітці до статті 345-1 КК, є значно ширшим, аніж в Законі України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».
		По-перше, законодавець поклав в основу визначення даного поняття у КК функціональний аспект професії журналіста, тобто статус журналіста пов`язується з діяльністю, яка має ознаки зазначені у примітці до статті 345-1 КК, а не займаною посадою. 
		По-друге, законодавець у примітці до статті 345-1 КК не обмежився поширенням інформації лише через засоби масової інформації, до яких відносяться друковані засоби масової інформації (преса) (частина 1 статті 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні), аудіовізуальні (електронні) засоби масової інформації (стаття 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»), інформаційні агентства (стаття 1 Закону України «Про інформаційні агентства»), а й включив до цього переліку мережу Інтернет. 
		Таким чином поняття журналіст є автономним для досягнення цілей та розв`язання завдань, визначених в законі про кримінальну відповідальність і має застосовуватися в обсязі і змісті, визначеному у примітці до 345-1 КК. 
		Висновок про те, що для досягнення цілей закону про кримінальну відповідальність необхідно застосовувати поняття, зазначене у примітці до статті 345-1 КК, колегія суддів робить з огляду на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 364 Кримінального кодексу України (справа щодо застосування кваліфікуючої ознаки "працівник правоохоронного органу" до працівника державної виконавчої служби) від 18 квітня 2012 року (справа № 1-13/2012).
		Підставою для розгляду цієї справи Конституційним Судом України стало неоднозначне застосування судами України положень підпункту "д" абзацу другого пункту 1 статті 2Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 року № 3781-ХІІта частини третьої статті 364Кримінального кодексу України.
		За результатами розгляду справи Конституційний Суд України дійшов висновку, що відсутність в законі про кримінальну відповідальність посилання на відповідні положення інших законів України унеможливлює застосування положень інших законодавчих актів, зокрема йЗаконуУкраїни "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", для встановлення щодо спеціального суб`єкта злочину кваліфікуючої ознаки, передбаченої частиною третьою статті 364 Кримінального кодексу, - працівник правоохоронного органу.
		У цій справі Конституційний Суд України зазначив, що поняття "працівник правоохоронного органу" необхідно визначати відповідно до розуміння ознак цього суб`єкта злочину лише за змістом його застосування у Кримінальному кодексі. 
		В основу прийнятого рішення у даному кримінальному провадженні місцевий суд поклав показання потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 , які зазначили, що 18 липня 2018 року дізналися про масове отруєння тварин на КП «Швидкісний трамвай», на територію якого їх не пустили, не дивлячись на їх повідомлення про те, що вони є журналістами. А тому, пройшовши повз будівлю, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зайшли на територію підприємства, де зустріли обвинуваченого, якому, на його вимогу, показали посвідчення журналіста, однак, незважаючи на це, ОСОБА_7 продовжував чинити опір їх діяльності, штовхав, нецензурно висловлювався, після чого завдав удар рукою в обличчя потерпілого. 
		Вищевикладені обставини вчинення злочинів узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 , копіями посвідчення журналіста, виданого ОСОБА_8 №11 (дійсного до31 грудня 2023 року), трудової книжки потерпілого, виписками з наказів від 04вересня 2017 року № 53, від 30 березня 2018 року № 53-к, згідно з якими потерпілого прийнято на посаду кореспондента та на посаду журналіста з 01 квітня 2018 року відповідно, а також довідкою КП «Швидкіснй трамвай» № 701, з якої вбачається, що ОСОБА_7 працював на цьому підприємстві заступником начальника служби фінансового контролю та охорони підприємства з 01 січня 2015року по 19липня 2017 року.
		Також вина засудженого підтверджується висновком експерта від 26 липня 2018року № 1126 та дослідженим у суді першої інстанції електронним носієм інформації  DVD диском (визнаним постановою слідчого від 26 липня 2018 року речовим доказом у кримінальному провадженні), на якому знаходяться матеріали відеозапису подій від 18 липня 2018 року. 
		Оцінка доказів, яка надала можливості суду встановити наявність суб`єктивної сторони злочину, яка характеризується прямим умислом і полягає в усвідомленні винним того, що він своїми діями перешкоджав законній діяльності журналіста, передбачав суспільно небезпечні наслідки таких дій і бажав їх вчинити, здійснена у відповідністю до вимог КПК і з такими висновками погоджується колегія суддів.
		З електронного носія інформації, який містить відеоматеріали, зняті під час подій 18липня 2018року, вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 пред`явив посвідчення журналіста, на вимогу засудженого, з яким останній ознайомився, щоспростовує посилання ОСОБА_7 про його необізнаність щодо виконання потерпілим своїх професійних обов`язків, пов`язаних із журналістською діяльністю. 
		Щодо доводів захисника засудженого про незаконність дій потерпілого, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. 
		Згідно із частиною 3 статті 26 КПК слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази неправомірності дій потерпілого, а також документи, які б вказували на ініціювання стороною захисту в порядку, передбаченому законодавством, питання про незаконність дій журналіста, зокрема і в порядку статті 214 КПК. 
		Окрім того, відповідно до частини 1статті 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Статтею 438 КПКвизначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить з обставин, установлених цими судами.
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини можуть бути предметом перевірки судом апеляційної інстанцій. При цьому, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених статтею 404 КПК.
		Проте, сторона захисту не зверталась з цих підстав до суду апеляційної інстанції і не оспорювала фактичні обставини кримінального провадження, встановлені у вироку суду першої інстанції, а, отже, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування з цих підстав вироку суду апеляційної інстанції.
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, колегія суддів вважає, що дії засудженого правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 171 КК та за частиною 1 статті 125 КК.
		Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання, місцевий суд врахував дані про особу, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, не знаходиться на обліках у лікарів нарколога та психіатра, за відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, призначив йому покарання у межах санкції статей Особливої частини КК, при цьому за частиною 1 статті 171 КК  у виді штрафу, який є найбільш м`яким покаранням, визначеним санкцією кримінального закону, визначивши остаточне покарання на підставі частини 1 статті 70 цього Кодексу у виді громадських робіт на строк 200 годин.
		Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора з підстав невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання зазлочин, передбачений частиною 1 статті 171 КК, частково погодився із доводами, викладеними у ній.
		Так, суд врахував, що ОСОБА_7 ані під час досудового розслідування, ані під час судового розгляду вину у вчиненому не визнав, вибачення у ОСОБА_8 не просив, заперечував, що наніс удар потерпілому, цивільний позов потерпілого не визнав, жодних дій, спрямованих на відшкодування шкоди не вчиняв. Такі обставини, як на тому наголосив апеляційний суд, свідчать, що покарання призначене ОСОБА_7 за частиною 1 статті 177 КК, увиді громадських робіт, не відповідає суспільній небезпечності вчиненого злочину та не забезпечить основної мети покарання  виправлення винної особи тапопередження вчинення нею нових злочинів.
		А тому, враховуючи вищевикладене, а також дані про особу засудженого, встановлені місцевим судом, апеляційний суд призначив ОСОБА_7 покарання зачастиною 1 статті 171 КК у виді обмеження волі на мінімальний строк, встановлений санкцією статті, та остаточне покарання із застосування частини 1 статті 70 цього Кодексу, з чим погоджується і колегія суддів.
		Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам статей 50, 65 цього Кодексу, єспіврозмірним вчиненому, необхідним і достатнім для виправлення засудженого тазапобігання вчинення ним нових злочинів. 
		Апеляційний суд дотримався приписів статті 404 КПК, за якою апеляційне провадження здійснюється в межах апеляційної скарги, та ухвалив вирок, який відповідає вимогам статті 404 цього Кодексу, є законним та належним чином вмотивованим.
		За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чискасування судових рішень за доводами касаційної скарги, а тому у її задоволенні слід відмовити. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2019року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 30вересня 2019 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...