Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/97/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2020. Зареєстровано: 23.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2020.
Дата набрання законної сили: 25.02.2021
Номер судового провадження: 2/522/10/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 522/97/20
		Провадження № 2/522/10/20
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 серпня 2020 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
		головуючого судді    Свяченої Ю.Б.,
		при секретарі        Шеян І.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним утримування дитини на території України та повернення її за постійним місцем проживання,-
		ВСТАНОВИВ: 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та просить визнати незаконним утримання на території України неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Варшава, Республіка Польща; зобов`язати ОСОБА_2 повернути неповнолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьку ОСОБА_5 до місця його постійного проживання в Руспубліці Польща АДРЕСА_1 , у разі відмови добровільно повернути неповнолітню дитину, зобов`язати ОСОБА_2 передати дитину батькові; допустити негайне виконання рішення суду в частині повернення неповнолітньої доньки батьку до місця його постійного мешкання або у разі добровільної відмови зобов`язати ОСОБА_2 передати дитину батькові. 
		ОСОБА_6 обґрунтовує позовні вимоги тим, що він 22 грудня 2012 року у м. Варшава , республіка Польща, уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , про що було видано свідоцтво про шлюб серії № 14655011/22/ НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Варшава, Республіка Польща у них народилась донька  ОСОБА_7 . Довідкою про місце реєстрації Мера ст. Варшава від 02 вересня 2019 року підтверджується, що донька ОСОБА_8 з 02 листопада 2016 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Також позивач зазначає, що 19 липня 2019 року ОСОБА_2 без його згоди на зміну місця проживання їхньої неповнолітньої дитини виїхала з донькою з м. Варшави, Республіка Польща до м. Одеси, де і перебуває по цей час. Зворотні квитки були куплені на 28 серпня 2019 року. Цього ж дня ОСОБА_2 повідомила позивача текстовим повідомленням про те, що не повернеться до м. Варшави, республіка Польща та залишає їхню спільну дитину в Україні. 07 жовтня 2019 року позивач звернувся через Міністерство юстиції Республіки Польща до Центрального органу України про повернення дитини із заявою про повернення неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з України до Республіки Польща.
		Також позивач зазначає, що фактично він здійснював піклування над своєю дитиною, оскільки неповнолітня ОСОБА_7 отримувала послуги лікаря-педіатра у NZOZ MED-CENTRUM S.C. (м. Варшава, вул. Беднарска. 8), що підтверджується відповідною довідкою від 10 вересня 2019 року. Вказаний у довідці лікар-педіатр Маковска Кристина була обрана 05 листопада 2016 року на узгоджені з ОСОБА_1 . В період 2016-2018 років ОСОБА_7 отримувала необхідні для вступу до дошкільного закладу щеплення та вакцинації у NZOZ MED-CENTRUM S.C. (м. Варшава, вул. Беднарска, 8), що підтверджується відповідною Довідкою від 10 вересня 2019 року. Довідкою від 04.09.2019р. директора Дитячого садка №122    (м. Варшава) підтверджується, що дитина ОСОБА_7 , була прийнята до цього дитячого садка на 2019/2020 навчальний рік Довідкою від 19 листопада 2019 року Фонд WOT підтверджується, що ОСОБА_9 , місце проживання АДРЕСА_1 з своєю донькою ОСОБА_10 з 20 січня місяця по ІНФОРМАЦІЯ_3 приймали участь у майстер-класах для батьків з дітьми в рамках програми клубу для родин «Заварка» - у АДРЕСА_3 . Тому, позивач вважає, що відповідачем було порушено право ОСОБА_11 на опіку або піклування згідно із законодавством тієї держави, де дитина проживала, оскільки він фактично здійснював права на опіку до переміщення дитини.
		Ухвалою суду від 15 січня 2020 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18 лютого 2020 року.
		До суду 12 лютого 2020 року від представника відповідача надійшов відзив. Відзив подано у строк та з дотримання вимог визначених ст. 178 ЦПК України. Представник відповідача у відзиві зазначає, про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки неповнолітня ОСОБА_7 зареєстрована як громадянка України, що підтверджується Довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 19 жовтня 2010 року № 6137/КВ/19-651/Н, виданою посольством України в Республіці Польща. ОСОБА_2 разом із донькою багато часу проводила в Україні, всі подорожі відбувались за погодженням та дозволомбатька - ОСОБА_1 . Також представник відповідача зазначає, що 19 липня 2019 року відповідач разом із донькою перетнула кордон Республіка Польща  Україна, за згодою позивача та прийняла рішення не повертатись до Республіки Польща, оскільки шлюбні відносини почали погіршуватись та в позивача була неналежна поведінка. 
		Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року відмовлено у задоволені заяви позивача про забезпечення позову. 
		Постановою Одеського Апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишено без змін.
		У підготовчому засіданні 18 лютого 2020 року позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити у повному обсязі, представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради поклалась на розсуд суду. Роз`яснені сторонам права та обов`язки. Оголошено перерву на 02 квітня 2020 року. 
		Підготовче засідання 02 квітня 2020 року відкладено на 28 травня 2020 року, у зв`язку з неявкою сторін по справі. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи з підстав запровадження на території України карантинних заходів. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи з підстав запровадження на території України карантинних заходів.
		У підготовче засідання 28 травня 2020 року з`явився представник позивача. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із погодніми умовами. Від представника Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Підготовче засідання закрито та призначено розгляд справи по суті на 01 липня 2020 року.
		У судове засідання 01 липня 2020 року з`явився позивач та його представник. Позивач пояснив, що він з червня місяця 2012 року проживав разом з відповідачем у м. Варшаві, Республіка Польща. Після народження доньки, 28 жовтня 2016 року між ними була домовленість про те, що відповідач буде доглядати за донькою до досягнення нею трьох років. Згодом доньку було влаштовано у дитячий садочок у м. Варшава. Відносини з дружиною були хороші. В грудня місяці 2019 року відповідач поїхала до України з дитиною та повернулась 27 січня 2019 року. Травень місяць та червень місяць 2019 року вона знаходилась на території України. В липні місяці 2019 року відповідач з донькою знову поїхали до України з поверненням до м. Варшави 28 серпня 2019 року. Перед вилітом, а саме 28 серпня 2019 року відповідач відправила письмове повідомлення ОСОБА_1 про те що вона не повернеться до Республіки Польщі і про те що подала заяву до суду на розлучення. В кінці вересня місяця 2019 року позивач прилетів до України. В жовтні місяці 2019 року відповідач отримала довідку з посольства Польщі, про те що донька являється громадянкою України. Оголошено перерву на 05 серпня 2020 року.
		У судовому засідання 01 липня 2019 року з`явились відповідач та її представник. Позовні вимоги не визнали, вважають їх необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню. Відповідач пояснила, що ОСОБА_7 зареєстрована як громадянка України, що підтверджується Довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 19 жовтня 2010 року № 6137/КВ/19-651/Н, виданою посольством України в Республіці Польща. ОСОБА_2 разом із донькою багато часу проводила в Україні, всі подорожі відбувались за погодженням та дозволом батька - ОСОБА_1  19 липня 2019 року відповідач разом із донькою перетнула кордон Республіка Польща  Україна, та повинна була повернутись назад за згодою позивача та прийняла рішення не повертатись назад до Республіки Польщі, оскільки шлюбні відносини почали погіршуватись, вважає, що доньці буде небезпечно знаходитись постійно з батьком, його психологічний стан є нестабільним. Під час сумісного проживання ОСОБА_1 мало проводив часу з дитиною, оскільки багато працював, а коли був дома з дитиною не спілкувався. Нею не здійснюються перешкоди у спілкуванні дитини з батьком, коли він приїжджає до України. 
		Від представника Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Оголошено перерву на 05 серпня 2020 року.
		У судовому засіданні 05 серпня 2020 року з`явився позивач та її представник, відповідач та його представник. 
		Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, вислухавши думки сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
		Згідно частин 1, 2 та 3ст. 150 Сімейного кодексу Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини.
		Тобто, за змістом статей150,155 Сімейного кодексу України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини.
		Судом встановлено, що 22 грудня 2012 року у м. Варшава , республіка Польща між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серії № 14655011/22/АМ/2012/686431. 2
		ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Варшава, Республіка Польща у них народилась донька  ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 /.
		Довідкою про місце реєстрації Мера ст. Варшава від 02 вересня 2019 року підтверджується, що донька ОСОБА_7 з 02 листопада 2016 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
		19 липня 2019 року ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_7 перетнули кордон Респубілка Польща  Україна, що підтверджується копіями електронного квитка. Зворотні квитки були куплені на 28 серпня 2019 року. 
		ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована громадянкою України, що підтверджується довідкою посольства України в республіці Польща від 19 жовтня 2019 року за № 6137/КВ/19-651/Н.
		Довідкою із будинкової книги про склад сім`ї і реєстрації від 23 жовтня 2019 року підтверджується, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає та зареєстрована разом з бабусею, дідусем та матір`ю за адресою: АДРЕСА_4 .
		07 жовтня 2019 року на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей ОСОБА_1 звернувся через Міністерство юстиції Республіки Польща до Центрального органу України про повернення дитини на підставі Конвенції щодо цивільно-правових аспектів міжнародного викрадення дітей, яка була укладена в Гаазі 25 жовтня 1980 року. 
		Міністерством юстиції України проводились процедури, передбачені пунктом 12 Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 952(у редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2010 року № 795), спрямовані на отримання добровільної згоди відповідача на повернення дитини, під час яких було отримано пояснення відповідача у цій справі, з яких вбачається, що відповідач має намір мирно врегулювати питання.
		Відповідно до довідки від директора ПДНЗ « ЦРД» « Острівець Войцєховська Агата з 02 вересня 2019 року 9 відвідує приватний заклад дошкільної освіти у м. Одесі.
		Відповідно до довідки з ОСОБА_7 , знаходиться на обліку в сімейного лікаря, що пітверджується декларацією № 0001-Н82Е-2600
		ОСОБА_2 працює в ТОВ « Автодок Юкрейн» на посаді оператора інформаційно-комунікаційних мереж, згідно наказу № 128 від 18 жовтня 2019 року з жовтня місяця 2019 року. 
		Згідно ст. 1 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, до якої Україна приєдналась законом України від 11.01.2006, її цілями є: а) забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав; та b) забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах.
		У відповідності зі статтею 3 Конвенції переміщення або утримування дитини вважаються незаконними, якщо: a) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; та b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.
		За таких умов стаття 8 Конвенції 1980 року надає право особі, яка стверджує, що дитина була переміщена або утримується з порушенням прав піклування, звернутися з заявою до Центрального органу за місцем постійного проживання дитини або до Центрального органу будь-якої іншої Договірної держави за допомогою у забезпеченні повернення дитини.
		Відповідно до статті 5 Конвенції 1980 року для її цілей «права піклування» включають права, пов`язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини.
		Права піклування можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта або в силу рішення судового або адміністративного органу, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави.
		Право піклування в контексті Конвенції охоплює не лише визначення батьками місця проживання дитини, а й вирішення питань про тимчасовий чи постійний виїзд дитини за межі держави, в якій вона проживає.
		Крім того, важливим є те, щоб права піклування до переміщення дитини реально здійснювались особою, яка звернулась із заявою про повернення дитини на підставі Конвенції.
		За змістом статей150,155 Сімейного кодексу України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини.
		Відповідно до Принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.
		Згідно із преамбулою Конвенції держави, що її підписали, твердо переконані в тому, що перш за все саме інтереси дітей є найважливішим у справі турботи про них, а їх повернення повинна здійснюватись неодмінно з метою надання дітям захисту в міжнародному масштабі від шкідливих наслідків їхнього незаконного переміщення або утримування.
		Статті 3, 12, 13, 20 Конвенції містять вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити в поверненні дитини до місця постійного проживання. Зокрема, якщо у ході розгляду справи суд виявить, що: заявник фактично не здійснював права піклування на момент переміщення або утримування (п. а ч. 1 ст. 13); заявник дав згоду на переміщення або утримання, або згодом дав мовчазну згоду на переміщення або утримання (п. а ч. 1 ст. 13); існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (п. в ч. 1 ст. 13); дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку (ч. 2 ст. 13); повернення не допускається основними принципами запитуваної держави в галузі захисту прав людини й основних свобод (ст. 20); з моменту переміщення пройшло більше року і дитина прижилася у новому середовищі (ч. 2 ст. 12); чи є країна, з якої дитину вивезено, країною її постійного проживання зазаконамицієї країни (ст. 3).
		Зазначені факти необхідно оцінювати в сукупності з дотриманням інтересів дитини як на цей час, так і в майбутньому, балансу інтересів та прав батьків, думки дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня зрілості, тощо.
		За умови початку процедури повернення дитини після річного терміну, наявності даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі, виходячи з інтересів дитини суд може відмовити в задоволенні заяви, навівши при цьому доводи про наявність підстав і доказів для такого висновку.
		У судовому засідання встановлено, що неповнолітня ОСОБА_7 з 19 липня 2019 року, тобто по приїзду із Республіки Польща в м. Одесу, по теперішній час, проживає на території України разом із своєю матір`ю, бабусею та дідусем. Дівчинка відвідує дошкільний навчальний заклад, різноманітні гуртки, за дитиною здійснюється медичний догляд, тобто дитина прижилась у своєму новому середовищі, а тому суд приходить до висновку про те, що її повернення до Республіки Польща, поставить здоров`я дитини під загрозу заподіяння психічно-емоційну шкоду, що створить для дитини нетерпиму обстановку. 
		Суд враховує безперечні батьківські права та законні інтереси відносно неповнлітньої ОСОБА_3 , прагнення реалізації батьківських обовязків з виховання дитини тощо. Однак при цьому суд виходить з того, що відповідні права батька не мають превалювати над правами і законними інтересами дитини, та примусова зміна способу і укладу життя, місця проживання та складу родини може призвести до негативних наслідків для неповнлітньої ОСОБА_3 . Крім того, у судовому засіданні встанолено, та позивачем не оспорювався той факт, що він багато часу працює, та не приділяв належної батьківської опіки під час спільного іїхнього проживання в м. Варшава. 
		Посилання позивача на вчинення перешкод відповідачкою у побаченнях з дитиною в останній період часу на території України в м. Одесі, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки при приїзді позивача до України в м. Одесу, відповідачем не здійснювались перешкоди у спілкуванні доньки з батьком, відповідачем не приховувалось місце знаходження дитини. Але у зв`язку із малолітнім віком дитини час спілкування корегується, у зв`язку з її режимом дня.
		Щодо незаконного переміщення відповідачем неповнолітньої доньки ОСОБА_12 , слід зазначити, що згідно із законодавством Республіки Польща згода одного із батьків на вивезення його дитини іншим із батьків до іншої держави не потрібна, крім того мати доньки є громадянином України. Позивачу було відомо про факт переміщення відповідачем дитини в Україну.
		Також, суд враховує, що відповідно до Принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, неповнолітня ОСОБА_13 , не повинна, за відсутності виключних обставин у даних правовідносинах, що суд встановив у ході судового розгляду, бути розлучена зі своєю матір`ю, що є значною перешкодою для її участі у вихованні малолітньої дитини у випадку повернення дитини, тобто важливою обставиною, що безпосередньо впливає на права дитини в плані забезпечення материнської опіки. Відповідач, у свою чергу, не заперечує щодо участі у майбутньому позивача у вихованні та дитини. 
		Враховуючи викладене, баланс інтересів та прав батьків, суд приходить до висновку про наявність обставин, визначених ч. 2 ст. 12, п. а ч. 1 ст. 13, п. в ч. 1 ст. 13 Конвенції, а тому з метою дотримання Принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року та з урахуванням прав та інтересів дитини, її тісного психоемоційного зв`язку із матір`ю та чутливістю в силу вікового цензу, в задоволенні позову слід відмовити. 
		У свою чергу відмова у забезпеченні повернення неповнолітньої ОСОБА_3 до м. Варшави, Републіки Польщі не обмежує та не має тлумачитись як обмеження прав батька на участь у вихованні дитини, яке повинно вирішуватись батьками спільно (частина 1статті 157 Сімейного кодексу України), та той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобовязаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина 2стаття 157 Сімейного кодексу України).
		На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.207,545,549,625,640,1046,1047,1049 ЦК України, ст.ст.12,76-81,141,259,263- 265,268,280-284 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		У задовленні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним утримування дитини на території України та повернення її за постійним місцем проживання  відмовити. 
		Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення доОдеського апеляційногосуду черезПриморський районнийсуд м.Одеси.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного текстусудового рішення. У разі якщо рішення суду було постановлено без участі особи, яка їйого оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії рішення суду . 
		Повний текст рішення суду виготовлено 17 серпня 2020 року. 
		 
		Суддя                             Ю.Б. Свячена

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...