Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/558/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2020. Зареєстровано: 23.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2020.
Дата набрання законної сили: 20.08.2020
Номер судового провадження: К/9901/37247/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 серпня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 824/558/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/37247/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Пасічник С.С., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року (головуючий суддя Брезіна Т.М., судді: Левицький В.К., Лелюк О.П.)   та ухвалу  Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року (головуючий суддя Гонтарук В.М., судді: Біла Л.М., Граб Л.С.)   у справі    №824/558/16-а за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське» до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Управління агропромислового розвитку Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління Державної казначейської служби України у Сокирянському районі Чернівецької області про      визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Василівське» (надалі позивач, товариство, підприємство) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - відповідач 1), Управління агропромислового розвитку Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області (надалі- відповідач 2, Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів управління Державної казначейської служби України у Сокирянському районі Чернівецької області (надалі - третя особа, казначейська служба), в якому просило визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо не спрямування бюджетних коштів на погашення бюджетної кредиторської заборгованості в розмірі 101300 грн., зареєстрованої в органах Казначейства, за програмою "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними" для перерахування на рахунки підприємства, визнати протиправною бездіяльність Управління агропромислового розвитку Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо невиконання бюджетної програми "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" та невиплати коштів в сумі 101300 грн, стягнути з Державного бюджету України компенсацію за бюджетною програмою по КПКВ 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" і не отримані ним в повному обсязі кошти в розмірі 101300,00 грн, шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України.
		        Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на отримання коштів з метою компенсації витрат у виноградарстві та садівництві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року №587 «Про затвердження Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» (надалі - Постанова №587), оскільки займається вирощуванням зернових культур. 
		         Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю. 
		        Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року у справі №824/558/16-а.
		         В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку позивача, полягають у тому, що судом не враховано, що наявними матеріалами справи підтверджується, що Міністерство аграрної політики як головний розпорядник та відповідальний виконавець бюджетної програми не виконало в повному обсязі обов`язки передбачені Постановою №587 та Бюджетним кодексом України, внаслідок чого відповідні бюджетні кошти не потрапили до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
		        Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не надано повної оцінки доказам по справі, а саме, розподілам відкритих асигнувань у зв`язку з чим суди не могли дійти об`єктивного висновку щодо виконання функцій спрямування бюджетних коштів Міністерством та виконання останнім обов`язків передбачених Постановою №587.
		        Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.12.2013 року №772 "Про розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними   затверджено розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась станом на 01.01.2013 року у виноградарстві і садівництві (п.1.1); розподіл коштів між суб`єктами господарювання, які займаються хмелярством, для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась станом на 01.01.2013 року (п.1.2); розподіл коштів по фінансуванню галузевих науково-дослідних установ (зміцнення матеріально-технічної бази) для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась станом на 01.01.2013 року за бюджетною програмою 2801350   Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними   (п.1.3); розподіл коштів за програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для компенсації витрат у садівництві та виноградарстві (п.1.4). 
		Зазначеним наказом за товариством розподілені бюджетні кошти для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась станом на 01.01.2013 року у виноградарстві та садівництві за КЕКВ 2610 в сумі 120000,00 грн та по КЕКВ 2610   26500,00 грн.
		Також відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.07.2014 року №277 "Про розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" за підприємством розподілені бюджетні кошти для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась станом на 01.04.2014 року у виноградарстві, садівництві, хмелярстві по КЕКВ 2610 у розмірі 45200, грн.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Державної казначейської служби України у Сокирянському районі Чернівецької області вказані асигнування не було перераховано одержувачу, у зв`язку із чим за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів виноградників та ягідників і нагляд за ними" виникла кредиторська заборгованість перед підприємством на суму 146500,00 грн.
		Станом на 01.07.2016 року за підприємством обліковується кредиторська заборгованість за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" в сумі 101300,00 грн.
		Відповідно до звіту про заборгованість за бюджетними коштами станом на 01.04.2016 року за Управлінням агропромислового розвитку у Сокирянського районі Чернівецької області обліковується кредиторська заборгованість за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» по КЕКВ 2610: 6146800,00 грн, по КЕКВ 3210: 30994200,00 грн.
		Мінагрополітики, як головний розпорядник бюджетних коштів, зверталось до Міністерства фінансів України з пропозиціями при внесенні змін до Законів України «Про державний бюджет України»   на 2013, 2015, 2016 роки, виділити додатково видатки на зазначені витрати.
		Вважаючи, що всупереч вимогам чинного законодавства відповідачами не перераховані кошти підприємству, внаслідок чого у товариства виникла заборгованість, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
		Правовідносини у справі регулюються Бюджетним кодексом України, Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки та Порядком справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року №587   (надалі - Порядок №587).
		Пунктом 3 Порядку № 587 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінагрополітики.
		За приписами пункту 5 Порядку № 587 бюджетні кошти надаються суб`єктам господарювання, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством (далі - суб`єкти господарювання), незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість) за такими напрямами: проведення робіт із закладення насаджень, догляду за ними до вступу у плодоношення (проектні роботи, підготовка ґрунту та посадка, догляд за насадженнями, спорудження шпалери, встановлення систем краплинного зрошення) та придбання матеріалів, необхідних для проведення таких робіт, - у межах затверджених Мінагрополітики нормативів витрат на 1 гектар, що визначаються з урахуванням зони закладення насаджень, схеми посадок та інших технологічних особливостей, а також витрат з виконання відповідних робіт; будівництво водонакопичувальних басейнів для забезпечення безперебійного водопостачання мереж краплинного зрошення з метою своєчасного поливу виноградників та плодових насаджень - у межах установлених Мінагрополітики нормативів.
		Пунктом 14 Порядку № 587 передбачено, що на підставі затверджених остаточних обсягів компенсації, розподілу бюджетних коштів між суб`єктами господарювання для компенсації витрат, пов`язаних з будівництвом холодильників (лабораторних комплексів, камер швидкого заморожування плодів та ягід), та розподілу коштів для компенсації витрат з придбання обладнання, техніки та механізмів Мінагрополітики спрямовує бюджетні кошти Міністерству аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних, управлінню промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій.
		Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим та головні управління агропромислового розвитку обласних держадміністрацій спрямовують бюджетні кошти управлінням агропромислового розвитку районних держадміністрацій.
		Управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрації, управління агропромислового розвитку районних держадміністрацій на підставі відповідних наказів Мінагрополітики подають управлінням Казначейства реєстр підприємств і платіжні доручення на виплату компенсацій шляхом перерахування бюджетних коштів із власного реєстраційного рахунка на поточні рахунки суб`єктів господарювання, відкриті в банках.
		Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
		Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені   Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
		Згідно з частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою   статті 20 цього Кодексу; розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі.
		Частиною 6 статті 22 Бюджетного кодексу України   передбачено, що розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти, на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.
		Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України   будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Пунктом 70 частини 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року №500 передбачено, що Міністерство аграрної політики та продовольства України є головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України.
		З системного аналізу наведених норм вбачається, що Міністерство аграрної політики та продовольства України не є органом, який здійснює дії щодо нарахування та виплати компенсації, а лише проводить розподіл коштів між регіонами в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та не оспорюється скаржником в касаційній скарзі, що розпорядником бюджетних коштів у регіоні за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" є Департамент агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації.
		Судами також встановлено, що у зв`язку з відсутністю зазначених коштів на єдиному казначейському рахунку, відповідні кошти розподілами відкритих асигнувань не були спрямовані до Управління агропромислового розвитку Сокирянської районної державної адміністрації.
		Одним з головних принципів бюджетної системи України є принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (стаття 7 Бюджетного кодексу України)
		За вимогами статті 48 Бюджетного кодексу України   розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
		За приписами абзацу 2 частини 2 статті 57 Бюджетного кодексу України   бюджетні зобов`язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов`язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов`язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.07.2014 року № 277 "Про розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними" передбачені товариству кошти по КЕКВ 2610  в сумі 45200,00 грн.
		Судами також встановлено, що в Міністерстві аграрної політики та продовольства України за підприємством обліковується кредиторська заборгованість за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" в сумі 101300,00 грн.
		Проте, у зв`язку із відсутністю у Державному бюджеті України коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу на погашення кредиторської заборгованості, товариству не була здійснена компенсація в сумі 101300,00 грн.
		Як зазначалося раніше, Міністерство аграрної політики та продовольства України є лише розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми, тобто здійснює розподіл бюджетних коштів та спрямовує їх у регіони, в межах, виділених асигнувань, а компенсація суб`єктам господарювання здійснених ними витрат, не входить до компетенції Міністерства, а отже Мінагрополітики виконало функції головного розпорядника бюджетних коштів в повному обсязі.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про   відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. 
		Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства  унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених      статтею 78 цього Кодексу.
		Скаржник доводами касаційної скарги не довів суду неправомірність дій відповідачів.
		Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
		Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства  України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. 
		Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене,      суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції  виконано       всі       вимоги       процесуального       законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено       обґрунтоване       рішення,       в      якому      повно      відображені      обставини, що мають значення      для      справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року   та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року у справі    №824/558/16-а -  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва   С.С. Пасічник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...