Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 695/878/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Булінг (цькування) учасника освітнього процесу.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2020. Зареєстровано: 23.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2020.
Дата набрання законної сили: 17.08.2020
Номер судового провадження: 3/695/740/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		05 серпня 2020 рокуСправа №: 695/878/20
		Номер провадження 3/695/740/20 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 серпня 2020 рокум. Золотоноша
		 
		 
		Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченко М.Ю. розглянувши матеріали, які надійшли від Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , -
		за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.04.2020 року, серії АПР18 №516812, 02.03.2020 року, близько 15 год. в с. Нова Дмитрівка по провул. Бригадний в ДНЗ «Колосочок» в групі «Зернятка» вихователь ОСОБА_1 вчинила психологічне насильство відносно вихованців закладу, а саме ОСОБА_2 2014 р.н. та ОСОБА_3 2014 р.н., а саме у сонну годину підняла дітей з кроваті та відвела в іншу кімнату, де, зі слів ОСОБА_3 він перебував у кутку та змерз.
		Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.
		Під час розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 та її захисник Побиванець Ю.В. вину останньої заперечували вказуючи при цьому, що діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прокинулись в сонний час раніше інших дітей та заважали спати іншим дітям, а тому вона вивела їх до іншої кімнати для проведення виховної роботи. Діти в кутку не стояли, жодного психологічного тиску вона на них не здійснювала, а лише проводила виховну роботу. Через деякий час їй повідомили, що на неї була складена колективна скарга від деяких батьків дітей, які є вихованцями її групи. Вказувала на наявність конфлікту із завідуючою дитячого садка, тому вважає, що таким чином не неї здійснюється тиск із боку останньої.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вказала, що вона є матір`ю одного із вихованців дитячого садка, який навчається у групі «Зернятка» де вихователем є ОСОБА_1 та вказувала, що її дитина ніколи не повідомляла їй про наявність якихось непорозумінь в групі. Вказувала на наявність неприязних відносин батьків ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ..
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказала, що вона працює на посаді помічника вихователя дитячого садка «Колосочок» та 02.03.2020 року прийшовши до групи «Зернятка» побачила, що деякі виховані групи стояли біля вихователя, яка їм про щось говорила, в цей час коло них була присутня інша помічниця вихователя. Діти не плакали, були одягнені, оскільки температурний режим дитячого садка не дозволяє роздягати дітей повністю під час денного сну. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказала, що вона працює у ДНЗ «Колосочок» та її дитина також ходить до групи «Зернятка», де вихователем працює ОСОБА_1 . Пояснила, що температурний режим дитячого садка не дозволяє роздягати діток перед денним сном, а тому вони лягають спати в піжамах, колготках та футболках. Чула як малолітня ОСОБА_2 розповідала своїм одноліткам, що вихователь ОСОБА_1 працювати не буде, оскільки вона на вихователя образилась та її мама має претензії до роботи ОСОБА_1 .. Однак при особистому спілкуванні із матір`ю ОСОБА_2 остання вказувала, що жодних претензій до ОСОБА_1 не має. Вказувала, що ОСОБА_1 є кваліфікованим працівником, однак має конфлікт із завідуючою дитячого садка. За час роботи разом із ОСОБА_1 негативного ставлення до дітей останньої не помічала.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вказала, що вона є матір`ю одного із вихованців дитячого садка, який навчається у групі «Зернятка», де вихователем є ОСОБА_1 та вказувала, що її дитина ніколи не повідомляла їй про наявність якихось непорозумінь в групі. Вказувала на наявність неприязних відносин батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ..
		Допитана в судовому засіданні законний представник ОСОБА_8 вказала, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , який навчається у групі «Зернятка», де вихователем є ОСОБА_1 та вказувала, що її син повернувся 02.03.2020 року із садочка та розповів їй, що у нього вдень виник конфлікт із вихователем бо вони бешкетували, тому вона поставила їх у куток та сказала, що сфотографує та відправить матері . Віка ОСОБА_9 почала дуже плакати, тому її відпустили, а її син стояв у кутку до кінця тихої години та дуже змерз. Коли їй про це розповів син, то вона зателефонувала до батьків ОСОБА_10 , які підтвердили вказані обставини. Вказувала, що ОСОБА_1 вчиняє такі дії неодноразово, тому вони повідомили про це сільського голову. До психолога з цього приводу вона не зверталася.
		Допитана в судовому засіданні законний представник ОСОБА_11 вказала, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , яка навчається у групі «Зернятка», де вихователем є ОСОБА_1 та вказувала, що у її дочки та вихователя вже виникали конфлікти та її дочка казала їй, що ОСОБА_1 застосовувала до неї фізичну силу. Її дочка не хоче ходити до садочка, бо вихователь постійно її ображає, а 02.03.2020 року вона стояла боса в кутку, через що дуже змерзла. Вважаючи дії ОСОБА_1 протиправними, а також враховуючи незадоволення інших батьків такими діями, вони звернулися до сільського голови із відповідною колективною скаргою. До психолога з цього приводу вона не зверталася.
		Захисник ОСОБА_1 , адвокат Побиванець Ю.В. також наголосив, що відсутні докази як вчинення таких дій ОСОБА_1 , які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, так і відсутні відомості про систематичний характер таких дій, та звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження по справі, яке мотивовано тим, що ні в матеріалах справи, ні із пояснень самих свідків не вбачається доказів вчинення фізичного чи психологічного насильства ОСОБА_1 відносно дітей, як і відсутні будь-які відомості про наявність психологічних травм чи можливості їх отримання вказаними у протоколі про адміністративне правопорушення дітьми.
		Суддя, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, а також свідків, приходить до наступного висновку.
		Відповідно до вимог ст.245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Згідно ст. ст.251,252,280 КупАПнаявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
		Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
		Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
		Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.
		Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-4 КУпАП надано вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення; колективна скарга батьків на вихователя старшої групи «Зернятка» ДНЗ «Колосочок» ОСОБА_1 , протокол засідання виробничої наради від 17.03.2020 року за №3; виписка з наказів ДНЗ «Колосочок» №30 від 17.03.2020 року про оголошення догани ОСОБА_1 , а також письмові пояснення ОСОБА_11 від 11.04.2020 року, ОСОБА_8 від 14.04.2020 року, ОСОБА_3 від 14.04.2020 року, ОСОБА_12 від 13.04.2020 року, ОСОБА_13 від 15.04.2020 року, ОСОБА_14 від 15.04.2020 року, ОСОБА_15 від 11.04.2020 року, ОСОБА_16 11.04.2020 року, ОСОБА_17 від 11.04.2020 року, ОСОБА_18 від 11.04.2020 року, ОСОБА_19 від 11.04.2020 року, ОСОБА_20 від 11.04.2020 року, ОСОБА_21 від 11.04.2020 року, ОСОБА_22 від 13.04.2020 року, ОСОБА_5 від 13.04.2020 року, ОСОБА_4 від 13.04.2020 року, ОСОБА_6 від 13.04.2020 року, ОСОБА_23 від 13.04.2020 року, а також характеристику з місця роботи, яка видана завідуючою ДНЗ «Колосочок» ОСОБА_24 та характеристикою, яка видана Новодмитрівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області від 16.04.2020 року за №273.
		Разом із тим протокол про адміністративне правопорушення складають після вчинення необхідних у конкретному випадку процесуальних дій. Протокол про адміністративне правопорушення є підсумковим процесуальним документом, у якому відображено та закріплено дані про особу правопорушника, його права, юридично значущий факт вчинення протиправних дій, а також висновок посадової особи, яка склала протокол про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.
		При цьому суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб`єктивних та об`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1ст. 173-4 КУпАП.
		Вимогами ч. 1 ст. 173-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого
		З аналізу вказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть адміністративного правопорушення викладена без конкретизації об`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, зокрема, в протоколі не зазначено, які саме насильницькі дії були вчинені порушником по відношенню до потерпілих, які наслідки викликали вказані дії у потерпілих і чи були вони взагалі, або чи могли настати, чи мало діяння систематичний характер, якщо так, то в який період часу, з конкретною вказівкою на час кожної події.
		Важливими елементами складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП є саме вчинення насильства у будь-якій формі його прояву та наслідок його застосування, який виражається у заподіянні шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілого, або можливого його заподіяння яке могло настати та не настало незалежно від волі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
		Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не зазначено чи могла бути та чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю зазначених у протоколі дітей.
		Згідно статті 1 Закону України «Про освіту» булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.
		Відповідно до п. 31 ст. 1 Закону України «Про освіту», типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
		Суддя констатує, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано беззаперечних доказів систематичності вчинення дій, які можна розцінювати як правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.
		Матеріали справи не підтверджують факту застосування фізичного чи психічного насильства ОСОБА_1 відносно вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення малолітніх дітей, заподіяння їм фізичної чи психічної шкоди.
		Самі ж пояснення осіб, які вказують на неналежні дії зі сторони ОСОБА_1 наводяться лише зі слів їх малолітніх дітей, при цьому батьки таких дітей, з метою встановлення глибини душевних переживань дитини, наявності психологічних травм у їх дітей внаслідок дій ОСОБА_1 чи можливості їх заподіяння до відповідних кваліфікованих спеціалістів не зверталися, а можливе неналежне виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 в частині неправомірних методів виховання дітей дошкільного віку, без наявності зазначених вище елементів складу правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, не охоплюється вказаною статтею. 
		Окрім того, із пояснень допитаних в судовому засіданні свідків та письмових пояснень свідків, які вказані вище, вбачається наявність конфлікту між ними та вихователем ОСОБА_1 ..
		Разом із тим, матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.
		Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
		Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.17 3акону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
		Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. З ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, зазначаючи у своїх рішеннях про те, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
		Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, оскільки не надано допустимих та належних доказів її вини в скоєнні адміністративного правопорушення, та не доведено усі обставини, про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
		За таких обставин провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
		   На підставі зазначеного та керуючись
		                       ст., ст. 283, 284, 247 п.1 КУпАП, суддя,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП провадженням закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		На постанову може бути подана скарга до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                    Степченко М.Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...