Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/507/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2020.
Дата набрання законної сили: 20.08.2020
Номер судового провадження: 51-778км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018260020001577

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		20 серпня 2020 року
		м. Київ
		справа № 725/507/19
		провадження № 51-778км20 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ускладі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018260020001577, заобвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Чмирівки Старобільського району Луганської області, раніше неодноразово судимої, останнього разу  за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від30червня 2015 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 30 травня 2018 року звільненої умовно-достроковона строк 8 місяців 3дні,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, 
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 26 листопада 2019року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2019 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.185 КК України та виправдано.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_6 10 грудня 2018 року близько 15:00, перебуваючи в кіоску № НОМЕР_1 наринку «Нижній», що на вул. Удонова, 9 у м. Чернівцях, під час конфлікту, який виник між потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , скориставшись тим, що потерпілий зосереджений на врегулюванні конфлікту, маючи умисел на таємне, незаконне заволодіння чужим майном, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу викрала з кишені куртки потерпілого ОСОБА_8 1050 грн. Після цього ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникла, а викраденими грошима розпорядилась на власний розсуд, тим самим заподіяла потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
		Вироком Чернівецького апеляційного суду від 26 листопада 2019року вирок районного суду скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватою за ч. 2 ст.185 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Напідставі ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу частково приєднано невідбуту частину покарання запопереднім вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від30червня 2015 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці. ОСОБА_6 взято під варту в залі апеляційного суду. Строк відбування покарання постановлено обчислювати з26листопада 2019 року. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України прокримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуваний вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду, дійшов передчасного висновку про доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину доказами, дослідженими всудовому засіданні. Захисник стверджує, що протоколи пред`явлення особи для впізнання зафотознімками від 14 грудня 2018 року та від 03 січня 2019 року єнедопустимими доказами. Також, на думку захисника, апеляційний суд усупереч положенням ст. 97 КПК України незаконно поклав в основу свого рішення показання свідка ОСОБА_9 , які він давав у ході апеляційного провадження. Крім того, захисник зазначає про те, що під час розгляду цього провадження в суді апеляційної інстанції у порушенні вимог процесуального закону його було позбавлено можливості належним чином ставити запитання зазначеному свідку. 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
		Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і вважала, щоухвалений вирок апеляційного суду у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 єзаконним та обґрунтованим.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
		При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої таапеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі, оскільки такі обставини, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
		При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій. 
		Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим  рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Згідно з положеннями ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
		Судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано, про що свідчить нижченаведене.
		Так, у результаті судового провадження апеляційний суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно.
		Матеріали провадження свідчать про те, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженої у вчиненні вказаного злочину апеляційний суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми тавзаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 .
		В основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого ОСОБА_8 щодо подій, під час яких у нього викрали грошові кошти, показання свідка ОСОБА_9 , який вказав, що саме ОСОБА_6 викрала у потерпілого гроші, дані витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань, що були внесені 11 грудня 2018 року, а також показання самої ОСОБА_6 , які вона давала в суді першої інстанції таякими не заперечувала факту перебування на місці конфлікту, що відбувся між потерпілим та її співмешканцем ОСОБА_9 . 
		Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за який її засуджено.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення кваліфіковано правильно.
		Доводи сторони захисту про те, що протоколи пред`явлення особи для впізнання зафотознімками від 14 грудня 2018 року та від 03 січня 2019 року є недопустимими доказами, не заслуговують на увагу, оскільки, як убачається із матеріалів провадження, апеляційний суд, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 , не брав їх до уваги. При цьому апеляційний суд, урахувавши всі інші докази у провадженні напредмет достатності для підтвердження обвинувачення, дійшов безспірного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, з чим погоджується колегія суддів касаційного суду. 
		Безпідставними виявились і доводи сторони захисту про те, що апеляційний суд усупереч положенням ст. 97 КПК України незаконно поклав в основу свого рішення показання свідка ОСОБА_9 , оскільки він давав показання з чужих слів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Таким чином, показанням ізчужих слів буде твердження про існування певного факту, який особа не сприймала особисто, а дізналася про нього зі слів іншої особи.
		Як убачається із матеріалів провадження, свідок ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції пояснив, що після завершення конфлікту із потерпілим ОСОБА_8 . ОСОБА_6 особисто на його запитання повідомила про те, що вона викрала впотерпілого гроші. Свідок давав показання під присягою, з дотриманням усіх правил допиту. При цьому із матеріалів провадження вбачається, що зазначений свідок повідомляв виключно ті факти та обставини, очевидцем яких він був безпосередньо. 
		Таким чином, показання свідка ОСОБА_9 не є показаннями з чужих слів щодо обставин вчинення злочину ОСОБА_6 , а тому ці показання можуть бути визнані допустимими з урахуванням положень ст. 97 КПК України. 
		Разом із цим апеляційний суд обґрунтовано визнав показання свідка ОСОБА_9 тапотерпілого ОСОБА_8 послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей іузгоджуються між собою та іншими доказами, й підстав не довіряти їм у суду апеляційної інстанції не було. Мотивів для обмови вказаними особами засудженої суд невстановив.
		Немає, на думку колегії суддів касаційного суду, й підстав вважати, що апеляційний суд усупереч положенням процесуального закону позбавив захисника ОСОБА_7 належним чином ставити запитання свідку ОСОБА_9 , оскільки, як убачається зтехнічного запису судового засідання від26 листопада 2019року, під час апеляційного розгляду сторона захисту була належним чином забезпечена відповідним правом.
		Крім того, ОСОБА_8 обґрунтовано було визнано потерпілим у цьому кримінальному провадженні,оскільки, як видно із матеріалів провадження, саме йому було завдано матеріальної шкоди.
		Таким чином, доводи захисника, викладені в його касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
		Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК України, єзаконним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Покарання призначено ОСОБА_6 з урахуванням положень ст. 65 КК України, іпідстав вважати таке покарання несправедливим через м`якість чи суворість колегія суддів касаційного суду не вбачає.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були ббезумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегія суддів не встановила, атому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Чернівецького апеляційного суду від 26 листопада 2019року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7  без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...