Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2924/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2020. Зареєстровано: 28.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2020.
Дата набрання законної сили: 26.08.2020
Номер судового провадження: К/9901/49697/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 серпня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 822/2924/17
		адміністративне провадження № К/9901/49697/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Мартинюк Н.М.,
		суддів Єресько Л.О., Жука А.В.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №822/2924/17
		 
		за позовом Управління Держпраці у Хмельницькій області
		до Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Дубове» Хмельницької міської ради
		про застосування заходів реагування
		 
		за касаційною скаргою Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Дубове» Хмельницької міської ради
		на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Лабань Г.В.)
		і постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Сторчака В.Ю.).
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Управління Держпраці у Хмельницькій області у жовтні 2017 року звернулося з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Дубове» Хмельницької міської ради (далі - «УМК «Дубове»), в якому просило застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду, а саме, зупинити експлуатацію: пасажирських ліфтів за реєстраційними номерами 1994, 1893, 1896, 1892, 1739, 1740, 2043, 2044, 1845, 1846, 1681та оглядової канави (бази).
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами планової перевірки УМК "Дубове" виявлено ряд порушень цим підприємством вимог законодавства з охорони праці й промислової безпеки, що створюють загрозу життю і здоров`ю людей. Виявлені порушення, на переконання позивача, свідчать про необхідність зупинення подальшої експлуатації відповідачем зазначених ліфтів та оглядової канави (бази), у зв`язку з чим Управління Держпраці у Хмельницькій області звернулося до суду з цим позовом.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 6 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, позов задовольнив частково: застосував до УМК «Дубове» заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом зупинення експлуатації пасажирських ліфтів за реєстраційними номерами 1994, 1893, 1896, 1892, 1739, 1740, 2043, 2044, 1845, 1846, 1681. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		 
		Задовольняючи позов у вказаній частині суди виходили з того, що відповідач здійснював експлуатацію вказаних ліфтів без дозволу органу Держпраці і без проведення їх технічних оглядів, а тому подальша експлуатація цих ліфтів створює об`єктивну загрозу для життя і здоров`я людей. Водночас суди встановили, що відповідач не подав доказів на підтвердження усунення вказаних у приписі порушень, зокрема щодо проведення періодичних технічних оглядів. До того ж сам припис відповідач ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржив.
		 
		Крім того, відхиляючи доводи УМК «Дубове» про відсутність у нього обов`язку отримувати дозвіл з огляду на приписи частини третьої статті 21 Закону України «Про охорону праці», суд апеляційної інстанції зазначив, що суб`єкти господарювання не потребують отримання документів дозвільного характеру лише на обладнання, яке реєструється з 2015 року в органах Держпраці, а саме, великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування. Безпечність такого обладнання гарантується експертним обстеженням, яке передує реєстрації. Аналогічне експертне обстеження проводиться перед одержанням дозволів на інші машини, в тому числі ліфти, які не реєструються в Держпраці.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
		 
		У касаційній скарзі УМК «Дубове», посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Скаржник вказує на те, що: 
		 
		- відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці» одержання дозволу на експлуатацію ліфтів не вимагається у зв`язку з тим, що вони прийняті в експлуатацію з проходженням відповідного експертного дослідження та їх реєстрацією, результати чого занесено у паспорти ліфтів;
		 
		- ліфти, експлуатацію яких зупинено, пройшли періодичні технічні огляди, про що внесено записи у відповідні паспорти, копії яких наявні у матеріалах справи; 
		 
		- відповідач вправі залучати фахівців спеціалізованих організацій для виконання технічного огляду ліфтів і УМК «Дубове» цим правом скористалося, уклавши договори з Приватною фірмою «Геркон» і Спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством «Хмельницькліфт». До того ж у матеріалах справи наявний дозвіл на виконання відповідних робіт від 25 лютого 2015 року №101.15.30.
		 
		Також скаржник вказує, що позивач не надав, а суди не дослідили ряду доказів, що призвело до неправильного вирішення справи.
		 
		Управління Держпраці у Хмельницькій області відзиву на касаційну скаргу не надало, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримало 11 липня 2018 року.
		 
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з 4 до 6 жовтня 2017 року на виконання наказу №965 від 30 листопада 2016 року і згідно направлення №188/17 від 28 вересня 2017 року посадові особи Управління Держпраці у Хмельницькій області провели планову перевірку дотримання УМК "Дубове" вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.
		 
		6 жовтня 2017 року за результатами проведеної перевірки позивач склав акт №22-01/1750, в якому зафіксовано порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, зокрема:
		 
		(1) суб`єктом господарювання не отримано дозвіл в органах Держпраці на експлуатацію ліфтів (78 одиниць) згідно вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 (порушення вимог статті 21 Закону України «Про охорону праці»);
		 
		(2) не призначено наказом працівників, відповідальних за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів, за організацію експлуатації і за справний стан ліфтів (пункт 9.7.15 Розділу IX НПАОП 0.00-1.02-08 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 1 вересня 2008 року №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року №937/15628 (далі - «Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів»));
		 
		(3) точність автоматичної зупинки кабіни ліфта (місто Хмельницький, вулиця Купріна, 61, 2-й під`їзд, 5-й поверх) перевищує 35 мм від поверхової площадки (порушення вимог пункту 6.1.12 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів);
		 
		(4) електроустановки (машинні приміщення ліфтів) не укомплектовані в достатній кількості випробуваними засобами захисту (порушення вимог пункту 1.1.4 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 9 січня 1998 року №4 (далі - «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів»), пункти 4.2.3, 4.2.5 Правил експлуатації електрозахисних засобів захисту, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року №253);
		 
		(5) не ведеться електротехнічна документація як це вимагає пункт 8.7.3 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів. Не проведено профілактичні вимірювання електроустановок згідно з правилами та нормами Правил технічної експлуатації електроустановок (порушення вимог пункту 1.3.1 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів);
		 
		(6) не у всіх машинних приміщеннях ліфтів в прорізі для природної вентиляції влаштовані грати (порушення вимог пункту 6.5.23 Розділу VI Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів);
		 
		(7) ліфти (реєстраційні №№1994, 1893, 1896, 1994, 1892, 1739, 1740, 2043, 2044, 1845, 1846, 1681) не пройшли технічний огляд в спеціалізованій організації (порушення вимог пунктів 9.2.1-9.2.3, 9.7.15 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів). Згідно вимог пункту 9.7.15 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів забороняється експлуатувати ліфти, в яких не проведено технічний огляд.
		 
		(8) оглядова канава (база) не обладнана направляючими ребордами (порушення вимог пунктів 5.4, 5.16 Розділу З Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України 9 липня 2012 року №964, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2012 року №1299/21611 (далі - «Правила охорони праці на автомобільному транспорті»));
		 
		(9) оглядова канава (база) не обладнана стаціонарними колесовідбійними пристроями (пункт 5.18 Розділу III Правил охорони праці на автомобільному транспорті);
		 
		(10) на в`їздній частині оглядової канави не передбачено розсікач висотою 0,15-0,20 метрів (порушення вимог пункту 5.17 Розділу III Правил охорони праці на автомобільному транспорті);
		 
		(11) на дні оглядової канави не укладені міцні дерев`яні решітки (порушення вимог пункту 5.14 Розділу III Правил охорони праці на автомобільному транспорті).
		 
		За результатами перевірки 6 жовтня 2017 року Управлінням Держпраці у Хмельницькій області винесено припис №22-01/1750-1217, яким зобов`язано відповідача усунути, зокрема перелічені порушення. Припис разом із актом перевірки був вручений начальнику УМК «Дубове» ОСОБА_1 під підпис.
		 
		Вважаючи, що вказані порушення створюють загрозу життю і здоров`ю працівників позивач звернувся до суду з позовом про застосування до відповідача заходів реагування.
		 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		 
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Статтею 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		 
		За приписами частини другої статті 4 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-XII державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах: пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
		 
		За статтею 13 вказаного Закону роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
		 
		Статтею 38 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
		 
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Підпунктом 16 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
		 
		Відповідно до частин першої, п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
		 
		Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
		 
		Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
		 
		Відповідно до пункту 6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 (далі - «Порядок №1107») дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 Порядку.
		 
		Згідно пункту 19 додатку 3 до Порядку №1107 до переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки віднесено, зокрема, ліфти.
		 
		Положеннями пункту 1 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів регламентовано, що ці правила поширюються на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють виготовлення, монтаж, експлуатацію, ремонт, реконструкцію та модернізацію ліфтів, підйомників та їх складових частин.
		 
		Згідно пункту 9.7.1 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів суб`єкт господарювання, який має намір розпочати (продовжити) експлуатацію ліфтів, повинен отримати дозвіл відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-2003 (Порядок №1107) і забезпечувати їх утримання в справному стані та безпечно експлуатувати шляхом організації належного технічного обслуговування, технічного огляду та ремонту.
		 
		За пунктом 9.2.2 вказаних Правил ліфти повинні підлягати технічним оглядам: первинному (повному); періодичному (черговому); позачерговому.
		 
		Приписами пункту 9.4 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів врегульовано особливості періодичного (чергового) технічного огляду.
		 
		Так, періодичному технічному огляду підлягають ліфти не рідше одного разу на 24 місяці протягом установленого строку служби, якщо інше не встановлено експлуатаційними документами виробника.
		 
		Під час періодичного технічного огляду ліфт повинен підлягати огляду, перевірянням в обсязі вимог пункту 9.3.2 цих Правил, крім перевірок, регламентованих пунктом 6.4.23 цих Правил, відстаней і розмірів, які не змінюються в процесі експлуатації ліфта, а також акта на приховані роботи.
		 
		Перевіряння опору ізоляції повинні бути проведені після закінчення робіт з підготовлення електроустаткування до технічного огляду.
		 
		Перевіряння елементів заземлення і повного опору петлі "фаза-нуль" повинно бути проведене в термін, установлений Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерство палива та енергетики України від 25 липня 2006 року №258, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року №1143/13017.
		 
		Положеннями пункту 9.5.4 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів передбачено, що після закінчення технічного огляду фахівець, який його провів, робить відповідний запис у паспорті устаткування про результати технічного огляду, дозволені параметри експлуатації і строк наступного технічного огляду, скріплюючи запис підписом і печаткою. До того ж у додатку 4 до цих Правил, яким визначено типову форму паспорта ліфта, передбачено графу №10 для запису результатів технічного огляду. 
		 
		За пунктом 9.7.15 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів робота ліфта не дозволяється, якщо, зокрема, не проведено технічний огляд або експертне обстеження ліфта.
		 
		Відповідно до пункту 9.7.16 цих же Правил суб`єкт господарювання, який експлуатує ліфти, може укласти договір на технічне обслуговування і ремонт ліфтів з організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".
		 
		Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Оскільки касаційна скарга УМК «Дубове» у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року).
		 
		Зі змісту касаційної скарги випливає, що відповідач оскаржує судові рішення в частині задоволених позовних вимог, тобто щодо зупинення експлуатації 11 ліфтів, зазначених у приписі від 6 жовтня 2017 року №22-01/1750-1217.
		 
		Частиною третьою статті 21 Закону України «Про охорону праці» і пунктом 9.7.1 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів (поширюються на всіх суб`єктів господарювання, які здійснюють експлуатацію ліфтів, незалежно від форм власності) передбачено обов`язок роботодавця, суб`єкта господарювання отримати дозвіл відповідно до Порядку №1107 на здійснення експлуатації ліфтів.
		 
		Так, Управління Держпраці у Хмельницькій області за наслідками перевірки встановило відсутність у відповідача вказаного дозволу, що за висновками позивача є порушенням вимог статті 21 Закону України «Про охорону праці» і пункту 9.7.1 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів.
		 
		Суди врахували вимоги обох вказаних нормативно-правових актів і дійшли висновку, що відповідач повинен мати дозвіл на здійснення експлуатації ліфтів.
		 
		Проте скаржник, по-перше, вважає, що суди неправильно розтлумачили приписи статті 21 Закону України «Про охорону праці» в тій частині, яка регулює випадки, коли відповідний дозвіл не вимагається, а, по-друге, не звернули уваги на те, що УМК «Дубове» уклало договори зі спеціалізованими організаціями на обслуговування ліфтів, у однієї з яких є відповідний дозвіл. 
		 
		Стосовно неправильного тлумачення судами положень частини третьої статті 21 Закону України «Про охорону праці», то Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника з огляду на таке.
		 
		Приписами частини третьої статті 21 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Вказані положення набрали чинності 26 квітня 2014 року і були зумовлені необхідністю скорочення кількості документів дозвільного характеру, в тому числі з метою уникнення їх дублювання.
		 
		Так, одержання дозволу на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки станом на момент виникнення спірних правовідносин не вимагалося у разі наявності декларації про готовність об`єкта до експлуатації або відповідного сертифіката, повноваженнями щодо видачі якого, а також реєстрації відповідної декларації наділені органи державного архітектурно-будівельного контролю. Стосовно реєстрації ліфтів, то суди дійшли правильних висновків про те, що суб`єкти господарювання не отримують дозвіл лише на те обладнання, щодо якого передбачено відомчу реєстрацію органами Держпраці, тобто відповідно до Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів (в тому числі навантажувачів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 року №8).
		 
		Відтак суди правильно розтлумачили положення частини третьої статті 21 Закону України «Про охорону праці», а тому дійшли обґрунтованого висновку про те, що її приписи в частині виключень з обов`язку УМК «Дубове» отримувати відповідний дозвіл за встановлених у цій справі обставин до відповідача не застосовуються.
		 
		Разом з тим, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами посилань УМК «Дубове» на укладення договорів зі спеціалізованими організаціями на обслуговування відповідних ліфтів. 
		 
		Так, пунктом 9.7.16 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів передбачено, що суб`єкт господарювання, який експлуатує ліфти, може укласти договір на технічне обслуговування і ремонт ліфтів з організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт.
		 
		Тобто вказана норма визначає додаткові умови, якими може скористатися суб`єкт господарювання, який експлуатує машини підвищеної небезпеки. 
		 
		Відповідач у касаційній скарзі звертає увагу на те, що уклав договори зі спеціалізованими організаціями ПФ «Геркон» і СРБП «Хмельницькліфт» щодо обслуговування і ремонту ліфтів, а також вказує на наявність у матеріалах справи дозволу від 25 лютого 2015 року №101.15.30 на виконання технічних оглядів і експертних досліджень ліфтів.
		 
		У матеріалах справи наявні копії договорів Житлово-експлуатаційної контори №5 (правонаступником якого є УМК «Дубове») з ПФ «Геркон» (від 1 січня 2016 року №1) і з СРБП «Хмельницькліфт» (від 6 квітня 2017 року), предметом яких є надання відповідачу послуг з технічного обслуговування ліфтів, в тому числі відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів (а.с. 31-38). 
		 
		Також, як правильно зауважив відповідач, у матеріалах справи є дозвіл Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (правонаступником якого є Держпраці) №101.15.30, виданий СРБП «Хмельницькліфт», на виконання технічного огляду, випробування і експертного обстеження ліфтів вантажопідйомністю до 3200 кг зі швидкістю руху кабіни до 1,4 м/с. 
		 
		З аналізу приписів пункту 9.7.16 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів випливає, що укладення суб`єктом господарювання договору на технічне обслуговування і ремонт ліфтів з організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт, виключає обов`язок самого суб`єкта господарювання отримувати такий дозвіл. 
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки вказаним договорам і дозволу №101.15.30 і не врахували положення пункту 9.7.16 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, що унеможливило вирішення питання про застосування чи незастосування цього пункту до спірних правовідносин з огляду на наявні у справі документи. 
		 
		Також слід зазначити, що у разі, якщо обслуговування ліфтів, експлуатацію яких зупинено, здійснювала ПФ «Геркон», а не СРБП «Хмельницькліфт», необхідно надати оцінку договору від 1 січня 2016 року №1 і з`ясувати питання щодо наявності у ПФ «Геркон» відповідного дозволу.
		 
		Викладене свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили належним чином всі наявні у справі докази. 
		 
		Крім того, надаючи оцінку доводам скаржника про те, що ліфти, експлуатацію яких зупинено, пройшли періодичні технічні огляди, про що внесено записи у паспорти відповідних ліфтів, Верховний Суд зазначає таке. 
		 
		Так, позивач стверджує про порушення відповідачем вимог пунктів 9.2.1 - 9.2.3 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, оскільки ліфти №№ 1994, 1893, 1896, 1892, 1739, 1740, 2043, 2044, 1845, 1846, 1681 не пройшли періодичного технічного огляду спеціалізованою організацією. 
		 
		Зі змісту пункту 9.5.4 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів і додатку №4 до цих Правил вбачається, що після закінчення технічного огляду фахівець, який його провів, робить відповідний запис у паспорті устаткування про результати технічного огляду, дозволені параметри експлуатації і строк наступного технічного огляду, скріплюючи запис підписом і печаткою.
		 
		У матеріалах справи наявні світлокопії паспортів ліфтів (а.с. 44-65), експлуатацію яких зупинено, у яких містяться відмітки про проведення технічних оглядів, які, на думку скаржника, підтверджують відсутність порушень щодо вчасного проведення періодичних технічних оглядів відповідною спеціалізованою організацією. 
		 
		З оскаржуваних судових рішень не вбачається, щоб суди досліджували вказані паспорти на предмет наявності/відсутності записів про проведення вчасних періодичних технічних оглядів кожного з ліфтів, експлуатацію яких зупинено. Ненадання оцінки таким доказам (світлокопіям паспортів ліфтів), незважаючи на те, що відповідач вказував на необхідність їх аналізу судами, свідчить про неналежне дослідження цих доказів, що могло вплинути на правильне вирішення справи.
		 
		КАС України (як у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, так і після) одним із принципів адміністративного судочинства визначає принцип офіційного з`ясування обставин справи, згідно якого суд повинен вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення і витребування доказів з власної ініціативи.
		 
		Вказаного принципу суди першої та апеляційної інстанції у повній мірі не дотримали.
		 
		У світлі викладеного Верховний Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
		 
		Згідно з частиною другою статті 353 КАС України (тут і далі у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		З огляду на процесуальну обмеженість Верховного Суду у збиранні або розгляді нових доказів, визначену частиною другою статті 341 КАС України, а також наділення суду першої інстанції процесуальним правом щодо збору доказів, з метою встановлення дійсних фактичних обставин справи, Суд приходить до висновку про необхідність направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
		 
		Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, надати оцінку всім наявним у справі доказам, зокрема договорам відповідача з ПФ «Геркон» і СРБП «Хмельницькліфт», дозволу від 25 лютого 2015 року №101.15.30, встановити наявність/відсутність відповідного дозволу у ПФ «Геркон», якщо це підприємство здійснювало обслуговування ліфтів за реєстраційними номерами 1994, 1893, 1896, 1892, 1739, 1740, 2043, 2044, 1845, 1846, 1681, а також надати оцінку паспортам вказаних ліфтів. Для цього, у разі необхідності, зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування відповідних обставин або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися (наприклад, належної якості копії паспортів вказаних ліфтів або оригінали відповідних паспортів); дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України. 
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
		 
		Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		В контексті решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		 
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Дубове» Хмельницької міської ради задовольнити частково.
		 
		Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року і постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року.
		 
		Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Хмельницького окружного адміністративного суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		 
		……………………………
		 
		…………………………….
		 
		…………………………….
		 
		Н.М.          Мартинюк
		Л.О.          Єресько
		А.В.          Жук,
		Судді          Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...