Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/2316/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2020.
Дата набрання законної сили: 26.08.2020
Номер судового провадження: 61-37956ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		26 серпня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 501/2316/15-ц
		провадження № 61-37956св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М.,                   Кузнєцова В. О., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт»,
		треті особи: незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Калараша А. А., Поголєрової С. О., 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - ДП «ІМТП»), у якому просила:
		-          поновити їй строк на оскарження наказу директора ДП «ІМТП» від                      26 січня 2015 року № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та наказу директора ДП «ІМТП» від 26 січня 2015 року за № 46/0 про переміщення ОСОБА_1 ; 
		-          визнати наказ директора ДП «ІМТП» від 26 січня 2015 року № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала ОСОБА_4 незаконним та скасувати; 
		-          визнати наказ директора ДП «ІМТП» від 26 січня 2015 року за                                № 46/0 про переміщення ОСОБА_4 незаконним та скасувати; 
		-          визнати наказ першого заступника директора підприємства від                            23 квітня 2015 року № 234/О-11 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_4 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України незаконним та скасувати;
		-          поновити її в ДП «ІМТП» на посаді тальмана четвертого терміналу; 
		-          стягнути з ДП «ІМТП» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 лютого 2015 року по час ухвалення рішення; 
		-          допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
		Позовна заява мотивована тим, щонаказ про переміщення працівників підприємства видано з порушенням статті 32 КЗпП України, оскільки переведення було фактичним скороченням штату. Вона не погодилась на переміщення, а відповідач в порушення вимог статей 40 і 43 КЗпП Українизвільнив її з роботи.
		Зазначила, що вона не є юристом за фахом, тому пропустила строки для звернення до суду за захистом свого порушеного права, а відповідач не роз`яснив їй щодо строків оскарження наказів.
		Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 10 березня                          2016 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушень трудового законодавства при вивільненні позивача ДП «ІМТП» не допущено, а тому відсутні підстави для скасування наказів директора порту, поновлення її на попередній роботі та для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, відмова у наданні згоди на звільнення позивача відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, надана президією Незалежної профспілки працівників ІМТП від 10 лютого 2016 року, є необґрунтованою, оскільки позивач звільнена на законних підставах. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 березня                              2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов                                           ОСОБА_1 задоволено. Поновлено строк на оскарження наказу директора ДП «ІМТП» від 26 січня 2015 року № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та наказу директора ДП «ІМТП» від 26 січня 2015 року                               № 46/о про переміщення ОСОБА_1 . Визнано наказ директора ДП «ІМТП» від 26 січня 2015 року  № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку ОСОБА_1 займала, незаконним та скасовано. Визнано наказ директора ДП «ІМТП» від 26 січня 2015 року № 46/о про переміщення ОСОБА_1 незаконним та скасовано. Визнано наказ першого заступника директора ДП «ІМТП» від 23 квітня 2015 року № 234/0-11 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України незаконним та скасовано. Поновлено                                  ОСОБА_1 на посаді тальмана четвертого терміналу ДП «ІМТП». Стягнуто з ДП «ІМТП» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2015 року по 28 липня 2016 року у розмірі 69 672 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. На підставі пунктів                          2 та 4 статті 367 ЦПК України допущено до негайного виконання рішення щодо стягнення заробітної плати на користь ОСОБА_1 за один місяць у сумі 4 255 грн з утриманням податку та інших обов`язкових платежів та поновлення її на роботі. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Справа розглядась судами неодноразово.
		 
		Постановою Верховного Суду від 16 січня 2018 року касаційну скаргу ДП «ІМТП» задоволено частково, рішення апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказу директора ДП «ІМТП» від 26 січня                              2015 року № 33, «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку ОСОБА_1 займала, та наказу директора ДП «ІМТП» від 26 січня 2015 року № 46/0 про переміщення - скасовано та в цій частині залишити в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 березня 2016 року. Рішення апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року в частині визнання незаконним та скасування наказу першого заступника директора ДП «ІМТП» від 23 квітня 2015 року № 234/0-11 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України залишити без змін. Рішення апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді тальмана четвертого терміналу ДП «ІМТП» змінено, поновлено ОСОБА_1 на посаді тальмана ДП «ІМТП». Рішення апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та в цій частині передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Постановою апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 березня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ДП «ІМТП» на користь  ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2015 року по 08 вересня 2016 року в розмірі 38 686 грн 32 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог про середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, визначивши період вимушеного прогулу з 28 квітня 2015 року по 08 вересня 2016 року, дійшов висновку, що з роботодавця на користь позивача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 08 лютого 1995 року                             № 100 (далі - Порядок), підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислення якого розпочинається з дня звільнення ОСОБА_1 і закінчується днем її поновлення на роботі. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
		 
		У червні 2018 року ДП «ІМТП» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Касаційна скарга мотивована тим, що на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року ДП «ІМТП» через відділ державної виконавчої служби перерахувало ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 69 672 грн. 
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги, що нарахована позивачу премія є виробничими заохоченнями, а тому відповідно до Порядку підлягає включенню до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду касаційної інстанції відзив, у якому просить касаційну скаргу ДП «ІМТП» залишити без задоволення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в повному обсязі.
		 
		Зміст відзиву ОСОБА_1 є аналогічним доводам її касаційної скарги.
		 
		У січні 2019 року ДП «ІМТП» подало до суду касаційної інстанції відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ДП «ІМТП» посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої нарахована позивачу премія не підлягає врахуванню під час обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2018 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ДП «ІМТП» на постанову апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року та витребувано справу                                         № 501/2316/15-ц з суду першої інстанції. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 напостанову апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року.
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У жовтні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що  ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді тальмана четвертого терміналу відповідно до наказу начальника порту від              02 серпня 1987 року № 28/л. 
		 
		23 січня 2015 року ДП «ІМТП» видало наказ про зміни в організації виробництва та праці за № 28, відповідно до якого пунктом 2 цього наказу передбачено ліквідацію з 23 квітня 2015 року структурного підрозділу                                 «4 термінал» з усіма робочими місцями, що складають його штатний розпис.
		 
		26 січня 2015 року ДП «ІМТП» видало наказ № 33 про переміщення працівників підприємства відповідно до пунктів 1, 2 якого передбачено збільшення робочих місць та посад у структурному підрозділі порту                         «3 термінал» за рахунок виключення із штатних розписів інших структурних підрозділів порту, перелік робочих місць та посад.
		 
		Згідно з наказом від 26 січня 2015 року № 46-0 ОСОБА_1 переміщено постійно з 02 лютого 2015 року тальманом третього терміналу з оплатою за штатним розписом з режимом багатозмінним, цілодобовим на підставі статті 32 КЗпП України. 
		 
		23 лютого 2015 року ОСОБА_1 була ознайомлена з попередженням про наступне вивільнення, відповідно до якого її сповістили про ліквідацію з                           23 квітня 2015 року структурного підрозділу «3 термінал» і її робочого місця та запропонували звільнення за переведенням до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгрейтермінал» (далі - ТОВ «Трансгрейтермінал») на посаду тальмана на умовах угоди про співробітництво від 22 серпня                           2014 року. У разі її відмови від звільнення за переведенням та у зв`язку із відсутністю у ДП «ІМТП» вакантних робочих місць та посад, які відповідали б професії та кваліфікації позивача, ОСОБА_1 було запропоновано переведення на вакантне робоче місце прибиральника службових приміщень з місячною тарифною ставкою 1 278 грн, а також роз`яснено можливість звільнення на підставі пункту 1 статті 40, пункту 1 статті 36 та статті 38 КЗпП України.
		 
		ОСОБА_1 відмовилась від прийняття пропозиції щодо переведення її до                                третього терміналу ДП «ІМТП» та до ТОВ «Трансгрейтермінал» та продовжувала виходити на роботу до 4 терміналу підприємства, проте її не допускали до роботи.
		 
		23 квітня 2015 року ДП «ІМТП» видано наказ № 234/0-11 про припинення трудового договору та звільнення позивача з 27 квітня 2015 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. 
		 
		ОСОБА_1 була членом Незалежної профспілки працівників ІМТП на час звільнення і входила до профгрупи четвертого терміналу. 
		 
		Відповідач видав наказ про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини                          1 статті 40 КЗпП України без попередньої згоди первинної профспілкової організації складських працівників Незалежної профспілки, членом якої вона є. 
		 
		Незалежною профспілкою працівників порту від 23 грудня 2015 року (протокол № 14) відмовлено у наданні згоди на звільнення                             ОСОБА_1 у зв`язку з грубим порушенням портом трудових прав членів профспілки, а також установленого статтями 42, 43, 49-2, 49-4 КЗпП України порядку вивільнення працівників. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Верховний Суд, переглядаючи справу в касаційному порядку, в постанові від 16 січня 2018 року зробив висновок про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 235 КЗпП України, оскільки з роботодавця на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислення якого розпочинається з дня її звільнення. 
		 
		Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).
		 
		Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.
		 
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
		 
		Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		 
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
		 
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, врахував висновки і мотиви скасування судового рішення, викладені Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року, правильно визначив період вимушеного прогулу з 28 квітня 2015 року по                          08 вересня 2016 року (з дня звільнення ОСОБА_1 по день ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі) та розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахунок якого проведено у відповідності до Порядку. 
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги позивача про те, що апеляційний суд неправильно обчислив середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та не взяв до уваги премії за грудень 2014 року та листопад 2014 року, оскільки, як вбачається з наказу «Про заохочення працівників підприємства» від 12 грудня 2014 року № 191-к, грошова премія за грудень місяць нарахована як святкова. Інші премії є одноразовими, а тому не підлягають врахуванню під час обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Апеляційний суд, визначаючи розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчислював його, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, тому зазначений розрахунок проведено правильно.
		 
		Доводи касаційної скарги ДП «ІМТП» з посиланням на сплату                                    ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 69 672 грн. є необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодними доказами. Крім того, вказане питання підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 432 ЦПК України, не належить до компетенції Верховного Суду та не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду. 
		 
		Інші наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті                                 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті                                    6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня                       2006 року). Оскаржувана постанова відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2018 року зупинено виконання постанови апеляційного суду Одеської області від 15 травня                      2018 року, за виключенням постанови в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, до закінчення касаційного провадженння, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення у цій частині підлягає поновленню.
		 
		Щодо клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування правозастосовчої практики. 
		 
		Клопотання про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу                        в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиною правозастосовної практики.
		 
		Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 цього Кодексу.
		 
		Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		 
		Заявником у клопотанні не наведено, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах із аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів не встановила достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		 
		Касаційну скаргу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» та касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання постанови апеляційного суду Одеської області від                     15 травня 2018 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...