Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 728/846/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.08.2020.
Дата набрання законної сили: 19.08.2020
Номер судового провадження: 61-4672ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                    
		Іменем України
		 
		19 серпня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 728/846/19
		 
		провадження №61-4672св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),       Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - адвокат Штундер Ярослав Григорович,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Штундера Ярослава Григоровича, на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2019 року у складі судді Пархоменка П. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
		Позовна заява мотивована тим, що з 26 січня 2008 року до 07 лютого             2019 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
		За час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти придбали легковий автомобіль Мерседес-Бенц 320, 1998 року випуску, номер кузова                                       № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль АUDІ Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на які було зареєстровано за відповідачем.
		 
		Вказувала, що загальна вартість спірних автомобілів становить                         607 570,67 грн.
		 
		Зазначала, що ОСОБА_2 без її згоди продав вищезазначені автомобілі,                     а грошові кошти використав на власні потреби.
		 
		Вважала, що з моменту переходу права власності на автомобілі до наступного власника, об`єктом спільної сумісної власності подружжя стали грошові кошти, отримані ОСОБА_2 у результаті відчуження автомобіля, проте відповідач добровільно відмовляється відшкодувати їй 1/2 частину грошових коштів, які не були використані ним в інтересах сім`ї.
		 
		Ураховуючи наведене,  ОСОБА_1 просила судстягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Мерседес-Бенц 320, 1998 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля АUDІ Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 303 785,33 грн; стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 037,85 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області                                        від 11 листопада 2019 року, з урахуванням ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Мерседес-Бенц 320, 1998 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля                 АUDІ Q7, номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 289 270 грн.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки автомобілі Мерседес-Бенц 320, 1998 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та АUDІ Q7, номерний знак НОМЕР_2 , які            є спільним майном подружжя, були відчужені відповідачем на власний розсуд без письмової згоди позивача, то остання має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірних транспортних засобів. Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 вартості спірного майна, районний суд, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня                  2018 року у справі № 127/7029/15-ц, виходив із того, що вартість майна, яке підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості станом на час розгляду справи.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу  ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 листопада                          2019 року - без змін.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що районний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив законне, справедливе та обґрунтоване судове рішення.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що відчуження відповідачем автомобілів Мерседес-Бенц 320, 1998 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та АUDІ Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які є спільним майном подружжя, відбулося без згоди ОСОБА_1 , належних, допустимих та достатніх доказів того, що отримані кошти були використані на потреби сім`ї відповідачем надано не було, а позивач свої позовні вимоги довела.
		 
		При цьому апеляційний суд відхилив усі доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 , оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Штундер Я. Г., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області                      від 11 листопада 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду           від 05 лютого 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У березні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу                                        № 728/846/19 з Бахмацького районного суду Чернігівської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено                      до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Штундера Я. Г. мотивована тим, що апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 30 березня            2016 року у справі № 6-2811цс15, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16 та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі                                           № 127/7029/15-ц.
		 
		Вказує, що суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
		 
		Крім того, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані             у справі докази.
		 
		Звертає увагу на те, що спірний автомобіль АUDІ Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 було відчужено під час перебування у шлюбі за згодою позивача,  а гроші з продажу автомобіля було витрачено на потреби сім`ї.
		 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки висновки судів попередніх інстанцій є законними, підтвердженими належними та допустимими доказами.
		 
		Зазначає, що суди правильно застосували положення статей 60, 63, 69, 70, 71, 74 СК України, статті 364, 369 ЦК України, а також врахували, що автомобіль АUDІ Q7, який є спільною сумісною власністю подружжя, був відчужений відповідачем без письмової згоди іншого співвласника.
		 
		При цьому посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені                      у постанові від 05 квітня 2019 року у справі № 645/4711/15-ц                         (провадження № 61-40897св18) та у постанові від 18 квітня 2018 року у справі                        № 201/14044/16-ц (провадження № 61-189св17).
		 
		Доводи особи, яка подала заперечення на відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Штундер Я. Г. подав заперечення на відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального права в частині застосування статті 71 СК України. Вважає, що під час розгляду справи відбулося порушення принципу рівності сторін та надання переваги доказам позивача, отже, порушення вимог статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Стверджує, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а доводи                          ОСОБА_1 , викладені у відзиві на касаційну скаргу, є необґрунтованими та спростовуються правовою позицією ОСОБА_2 . 
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 січня 2008 року до 07 лютого 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 та рішенням Волочиського районного суду Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2019 року у справі                           № 728/1812/18 ( а. с. 8; а. с. 43 - 44).
		 
		За час перебування у шлюбі 23 серпня 2016 року сторонами було придбано автомобіль Мерседес-Бенц 320, 1998 року випуску, номер кузова                                      № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_2 , а 14 лютого 2019 року автомобільбуло перереєстровано на нового власника - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та інформацією з Територіального сервісного центру № 7444 Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області (а. с. 12; а. с. 32).
		 
		01 березня 2018 року ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 було придбано автомобіль АUDІ Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який було зареєстроване за відповідачем, а 25 вересня 2018 року автомобіль було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Територіального сервісного центру № 7444 Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області (а. с. 31).
		 
		Відповідно до звітів про оцінку майна, складених 05 вересня 2019 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 ринкова вартість автомобіля Мерседес-Бенц 320, 1998 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 179 880 грн, а ринкова вартість автомобіля АUDІ Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 -398 660 грн                         (а. с. 49- 95).
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року      № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження                  у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України                         від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16 та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Штундера Я. Г. задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                                і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Відповідно до частини першої статті 60 CK України, майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того             з подружжя, який її спростовує.
		 
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України  від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
		У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		 
		Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		 
		Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням.    В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
		 
		Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		 
		Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
		 
		Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.
		 
		Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
		 
		До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
		 
		Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого                             з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
		 
		У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
		 
		За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного                         з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
		 
		Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України               від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»                            (далі - Постанова), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		 
		Вказаною постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі,                 а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
		 
		Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов ОСОБА_1 , повно та всебічно з`ясували обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні автомобілі були спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач відчужив їх іншим особам без згоди позивача, як другого із подружжя, у зв`язку із чим на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірних транспортних засобів.
		 
		Районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що автомобілі Мерседес-Бенц 320, 1998 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та АUDІ Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , набуті сторонами за час перебування                    у шлюбі, проте відповідач відчужив їх іншим особам без згоди позивача, дійшли правильного висновку, що вказані автомобілі є спільною власністю подружжя, кошти від їхнього продажу використані відповідачем                                     не в інтересах сім`ї, тому, їхня вартість враховується при поділі майна подружжя.
		 
		При цьому висновки судів попередніх інстанцій у повній мірі узгоджуються            з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду                        від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження                                         № 61-9018сво18), відповідно до яких, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги про те, що під час розгляду справи слід враховувати вартість спірного автомобіля, яка становить 28 000 грн,                            є необґрунтованими та суперечать правовому висновку, викладеному                          у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі                                            № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), оскільки вартість майна, що підлягає поділу, визначається з дійсної ринкової вартості майна на час розгляду справи. 
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що спірний автомобіль АUDІ Q7, номерний знак НОМЕР_2 , було відчужено під час перебування у шлюбі за згодою позивача, а гроші з продажу автомобіля було витрачено на потреби сім`ї,                  суд відхиляє, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження продажу автомобіля за згодою ОСОБА_1 та доказів того, що грошові кошти, одержані від продажу спірного автомобіля були витрачені в інтересах сім`ї.
		 
		Крім того, рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області                       від 07 лютого 2019 року у справі № 728/1812/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу встановлено, що сторони припинили сімейні відносини та не підтримують їх з вересня 2018 року. 
		Автомобіль АUDІ Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 було перереєстровано на нового власника 25 вересня 2018 року, тобто в період після припинення сімейних відносин між сторонами.
		 
		Посилання представника ОСОБА_2 - адвоката Штундера Я. Г. на те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13,              від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16 та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, є необґрунтованими, оскільки висновки у вказаних справах стосувалися інших фактичних обставин справи, які не є тотожними з цією справою.
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції положень пункту 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, тоді як ця справа повинна розглядатися в порядку загального позовного провадження з огляду на таке.
		 
		Згідно із частинами першою, шостою статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. 
		 
		Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
		 
		Відповідно пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи               у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
		 
		Колегія суддів вважає, що оскільки правовідносини виникли із сімейних відносин та стосуються поділу майна подружжя, тому порушення норм статті 274 ЦПК України відсутні. Підстави для застосування пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України відсутні, оскільки розгляд справи відбувся на підставі та відповідно до норм чинного ЦПК України.
		 
		Доводи представника ОСОБА_2 - адвоката Штундера Я. Г. про те, що суди попередніх інстанцій належно не дослідили зібрані у справі докази                           є необґрунтованими, оскільки суди ухвалили рішення про задоволення позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що           у справі яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як                       у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
		 
		Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником відповідача норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального                                     і процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Штундера Ярослава Григоровича залишити без задоволення.
		 
		Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого               2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник     І. А. Воробйова     Б. І. Гулько     Р. А. Лідовець     Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...