Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 479/123/18 : Окремі процесуальні питання; Заява про ухвалення додаткового рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2020.
Дата набрання законної сили: 27.08.2020
Номер судового провадження: 61-6316ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		27 серпня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 479/123/18
		провадження № 61-6316св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),  
		суддів:  Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		представник позивача - адвокат Баринов Геннадій Миколайович,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бариновим Геннадієм Миколайовичем, на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області у складі судді Репушевської О. В. від 18 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В. від 20 лютого 2019 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»                     (далі - ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про стягнення заборгованості з орендної плати та  розірвання договору оренди земельної ділянки.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що  їй на праві власності належить земельна ділянка площею 2,92 га, кадастровий номер: 4823983800:01:000:0607 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району. Вказану земельну ділянку вона отримала у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 . За свого життя її мати уклала договір оренди вищезазначеної земельної ділянки із TOB «Агрофірма Корнацьких», який було зареєстровано 01 листопада 2006 року за                            № 040601700021. Оригінальні примірники зазначеного договору зберігалися у відповідача та відділі Держгеокадастру у Кривоозерському районі у Миколаївської області. На її звернення щодо надання копії вищевказаного договору відділ Держгеокадастру у Кривоозерському районі у Миколаївській області повідомив, що його було вилучено в 2012 році податковою поліцією, а відповідач аналогічні звернення взагалі проігнорував. Також позивач зазначила, що отримавши земельну ділянку у спадщину вона неодноразово зверталась до відповідача з питання виплати орендної плати за фактичне користування належної їй земельної ділянки та переукладання договору оренди з нею, як із спадкоємцем, однак відповідач такі звернення проігнорував.
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій посилалась на те, що в ході розгляду справи відповідачем було надано в якості підстави користування належною їй земельною ділянкою копію договору № 1/ск від 01 січня 2006 року, з якого вбачається, що його було укладено від її імені представником ОСОБА_4  Також, зазначила, що відповідачем було надано в якості підтвердження сплати позивачу орендних платежів копії відомостей та платіжного доручення, які не можуть підтверджувати нарахування та сплату орендної плати за 2006-2017 роки, оскільки не містять застереження щодо підстави та призначення платежів.
		 
		Оскільки позивач не мала копії договору № 1/ск від 01 січня 2006 року, то вважає, що початок перебігу позовної давності щодо стягнення орендної плати за весь період оренди розпочався саме з 01 жовтня 2018 року, коли вона через свого представника змогла отримати із матеріалів судової справи відомості (копію договору) про строки виплати орендної плати, що визначені умовами вказаного договору.
		 
		Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд стягнути з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» заборгованість з орендної плати за 2013-2017 роки у сумі 9 449,90 грн, інфляційні втрати в сумі 1 808,41 грн, 3% річних в сумі    600,67 грн, а також достроково розірвати договір № 1/ск від 01 січня                 2006 року оренди земельної ділянки розміром 2,92 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Секретарської сільської ради Кривоозерського району, зареєстрований у Державному реєстрі земель 01 листопада 2006 року за № 040601700021.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від                      18 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт виконання свого обов`язку щодо сплати позивачу орендної плати за договором оренди землі № 1/ск від 01 січня 2006 року за 2015, 2016, 2017 роки, та відсутність правових підстав для розірвання вказаного договору оренди землі.
		 
		Даючи правову оцінку позовним вимогам про стягнення орендної плати за 2013, 2014 роки, суд виходив із того, що з позовними вимогами про стягнення з відповідача орендної плати за вказаний період позивач звернулася лише 21 лютого 2018 року, тобто поза межами позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач, що є підставою для відмови у позові.
		 
		Додатковим рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 18 грудня                2018 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		 
		У березні 2019 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було встановлено факт укладення договору між сторонами, його зміст та належне виконання його умов на підставі недопустимих доказів, а саме:                  не засвідчених належним чином світлокопій договору оренди землі № 1/ск від 01 січня 2006 року і світлокопій відомостей про сплату грошей за 2015, 2016, 2018 року та за відсутності будь-яких доказів наявності повноважень у особи, яка уклала спірний договір, діяти від імені позивача.
		 
		27 травня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали у зв'язку із допущенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при розгляді справи вказаної справи.
		 
		Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
		 
		У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на касаційну скаргу, у якому відповідач зазначив, що факт дійсного волевиявлення на укладення договору оренди та згоду з його умовами ні позивач, ні її представник протягом розгляду справи в суді не оспорювали. Посилаючись на безпідставність  доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від                         29 березня 2019 відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 479/123/18 з Кривоозерського районного суду Миколаївської області. Відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Баринова Г. М. про зупинення виконання додаткового рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2018 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від                             04 серпня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.                       
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача                  ОСОБА_2 . 
		 
		Згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Кривоозерської державної нотаріальної контори Білявською Т. П.                               29 березня 2002 року та зареєстрованого в реєстрі за № 620, ОСОБА_1 успадкувала право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) у землі, що перебувала в колективній власності КСП «Зоря», с. Секретарка Кривоозерського району, розміром 3,13 в умовних кадастрових гектарах, належного спадкодавиці на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0143884, виданого Кривоозерською райдержадміністрацією 30 листопада 1996 року.
		 
		Із даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку               № НВ-4805137462018 від 17 вересня 2018 року вбачається, що після виділення в натурі (на місцевості), успадкованої після смерті                           ОСОБА_2 земельної частки (паю), позивач на підставі рішення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 23 вересня 2002 року № 386 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 004440, виданий Кривоозерською районною державною адміністрацією 21 січня 2003 року, яким посвідчено, що їй у власність передана земельна ділянка площею 2,92 га, яка розташована на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 01 листопада 2006 року вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за №4823983800:01:000:0607 з уточненою площею 2,9215 га.
		 
		01 січня 2006 року між ОСОБА_1 , в особі представника                         ОСОБА_4 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності серії ВВА № 651011 від 20 грудня 2003 року, та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було укладено договір оренди землі № 1/ск, який був зареєстрований у Кривоозерському реєстраційному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 листопада 2006 року за №040601700021.                      За умовами зазначеного договору позивач передала, а ТОВ «Агрофірма Корнацьких» прийняло в строкове, на строк 50 років з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2055 року, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, загальною площею 2,92 га. 
		 
		У пункті 9 договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця.  Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 571,53 грн.
		 
		Звертаючись до суду з уточненою позовною заявою, позивач фактичною підставою позову зазначала порушення відповідачем свого обов'язку щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2013-2017 роки.
		 
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Бариновим Г. М., на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		 
		Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням  її  розміру,  індексації,  форм платежу,   строків,   порядку   її   внесення   і   перегляду   та 
		відповідальності за її несплату.
		 
		У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
		 
		За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
		 
		Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
		 
		Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
		 
		Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
		 
		Тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.
		 
		Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 12 грудня 2012 року у справі                  № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження                                       № 61-41932сво18).
		 
		Суд установив факт виконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати позивачу орендної плати за договором оренди землі № 1/ск від 01 січня 2006 року за 2015-2018 роки, що підтверджується відомостями про виплату ОСОБА_1 орендної плати, засвідченими її особистими підписами, а також відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, які були надані позивачем до апеляційної скарги.
		 
		Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за 2013, 2014 роки, суд виходив із того, що з такими вимогами позивач звернулася лише 21 лютого 2018 року, тобто поза межами позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач.
		 
		Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).
		 
		Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.
		 
		У постанові від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження                       № 14-96цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
		Отже, наслідки спливу позовної давності застосовується лише до обґрунтованого позову за наявності заяви відповідача.
		 
		Тобто, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, відмовивши у задоволенні позову про стягнення орендної плати за 2013, 2014 роки у зв`язку із пропуском позовної давності, тим самим визнав обґрунтованість позову в цій частині та доведеність позивачем порушення її права як орендодавця на своєчасне отримання орендної плати за вказаний період.
		 
		У той же час, факт систематичної несплати орендної плати  відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.                       Однак наявність правих підстав для розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати судом не встановлена.
		 
		На зазначене та суперечливі висновки суду першої інстанції апеляційний суд не звернув уваги, належної оцінки доводам апеляційної скарги не надав, тому постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та прийнята з порушення норм процесуального права, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали
		 
		Відповідно до частини десятої статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
		 
		Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
		 
		Вимоги заявника про постановлення окремої ухвали у зв'язку із допущенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не підлягають задоволенню, оскільки судом касаційної інстанції не встановлено порушень, які давали б підстави для постановлення окремої ухвали у цій цивільній справі.
		 
		Керуючись статтями 262, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданого представником - адвокатом Бариновим Геннадієм Миколайовичем, про постановлення окремої ухвали відмовити.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бариновим Геннадієм Миколайовичем, задовольнити частково.
		 
		Постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної  інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		  
		Головуючий                                                                            М. Є. Червинська
		Судді:                                                                                       С. Ю. Бурлаков
		                                                                                                  А. Ю. Зайцев
		                                                                                                  Є. В. Коротенко
		                                                                                                  В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...