Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2394/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 01.09.2020. Зареєстровано: 01.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2020.
Дата набрання законної сили: 21.10.2020
Результат оскарження 21.10.2020 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено іншу ухвалу місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		УХВАЛА
		"01" вересня 2020 р.Справа № 916/2394/20
		Господарський суд Одеської області у складі: 
		судді Малярчук І.А.,
		 
		розглянувши заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1) від 31.08.2020р. за вх.№2-3670/20 про забезпечення позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1) до MISTER DRAKE PC (Unated Kingdom, CF10 2DX, Wales, Cardiff, Churchill way, office 14-16; адреса представника  Голікова Ю.О.: 57555, Миколаївська область, Очаківський район, с. Василівка, вул. Лиманська,18), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Капітана Одеського морського порту (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) про стягнення 2355698,91грн., 
		ВСТАНОВИВ:
		14.08.2020р. за вх.№2480/20 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ДП «АМПУ» в особі ОФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Одеського морського порту) до MISTER DRAKE PC, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Капітана Одеського морського порту, про стягнення 2355698,91грн. 
		Ухвалою суду від 17.08.2020р. вказаний позов залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову. 
		20.08.2020р. за вх.№22089/20 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову, якою позивач усунув встановлені судом недоліки позову, у зв`язку з чим ухвалою суду від 27.08.2020р. відкрито провадження у справі №916/2394/20, постановлено розглядати справу №916/2394/20 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 23.09.2020р. об 11год.30хв. 
		Ухвалою суду від 17.08.2020р. повернуто ДП Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) заяву про забезпечення позову від 14.08.2020р. за вх.№2-3417/20.
		31.08.2020р. за вх.№2-3670/20 до суду надійшла заява ДП «АМПУ» в особі ОФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Одеського морського порту) про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на майно компанії - судновласника MISTER DRAKE PC  судно «Delfi» (ІМО 8866266), з правом його переміщення, віддалення та видалення Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії або іншими особами за дорученням останнього; заборонити відповідачу вчиняти певні дії, а саме відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування судно «Delfi»; заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо судна «Delfi», пов`язані з його відчуженням та передачею. 
		В обґрунтування заяви заявник послався на те, що листом від 28.11.2019р. №23 MISTER DRAKE PC повідомив Адміністрацію Одеського морського порту, що він є власником судна «Delfi» (ІМО 8866266) та надав на підтвердження копію BILL OF SALE (письмовий юридичний документ про право власності) від 29.06.2018р. Також заявник зазначає, що 21.11.2019р. сталася аварійна морська подія в акваторії Одеського морського порту з судном «Delfi» (ІМО номер: 8866266), яке дрейфувало на якорі у південно-західному напрямку з акваторії порту «Південний» та 22.11.2019р. потрапило на мілину в акваторії морського порту Одеса.
		Крім того, у заяві про забезпечення позову зазначено, що вимогами Капітана Одеського морського порту від 23.11.2019р., від 23.01.2020р., від 06.04.2020р., від 23.06.2020р. встановлено, що «Delfi» (ІМО номер: 8866266) становить безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю та здоров`ю людей, забрудненню навколишнього природного середовища, підлягає негайному підняттю та відшкодуванню усіх витрат, які заподіяні в результаті катастрофи, пов`язані з ліквідацією забруднення акваторії згідно з п.10.1.1. Обов`язкових постанов по морському порту, затверджених наказом ДП «АМПУ» від 26.12.2014р.
		Заявник відзначив про вжиття ним наступних заходів: запобігання аваріям (катастрофам), локалізації, ліквідації аварій (катастроф), мінімізації їх наслідків у порядку негайного реагування на аварії (катастрофи) або загрозу їх виникнення у межах акваторій морських портів; проведення постійного моніторингу досліджень поверхневого шару морської води в районі затонулого судна «Delfi», проведених державною установою «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на водному транспорті»; ліквідація аварійних розливів нафтопродуктів та забруднюючих речовин, постановка та зняття бонових огороджень тощо; водолазні та промірні роботи по танкеру «Delfi»: по бонуванню, обстеженню, вимірюванню глибин дна; інші, передбачені чинним законодавством України заходи. Загалом заявник визначив вартість вжитих ним заходів із забезпечення безпеки мореплавства та забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища по судну «Delfi» станом на 31.07.2020р. на загальну суму 2355698,91грн. 
		Зокрема, заявник зазначив, що Адміністрація неодноразово зверталася до компанії-судновласника з вимогами (претензія ДП «АМПУ» № 994/19-01-06/Вих/19 від 28.04.2020 р., лист ДП «АМПУ» №19-01-06.01-11-87 від 01.07.2020р. щодо відшкодування понесених в ході здійснення заходів щодо забезпечення безпеки мореплавства та забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища витрат. Також заявник відзначив, що справа щодо знаходження судна в неморехідному вигляді на мілені на узбережжі міста Одеси є резонансною та викликає суспільний інтерес. Однак, жодних оплат відповідачем не здійснено, тобто судновласник як особа, чиїм майном як джерелом підвищеної небезпеки завдається шкода природному середовищу та Адміністрації, ухиляється від виконання свого обов`язку щодо компенсації Адміністрації відповідних витрат.
		Заявник вказує, що у листі MISTER DRAKE PC №23 від 28.11.2019р., до якого додано BILL OF SALE від 29.06.2018 р., вказана ціна судна у розмірі 35 тис. дол. США. (що становить близько 980 тис. грн.), що не покриває навіть половини суми витрат Адміністрації, заявлених у позові.
		Беручи до уваги те, що компанія-судновласник MISTER DRAKE PC не зареєстрована в Україні, і є іноземною компанією, та те, що у Адміністрації відсутня будь-яка інформація щодо іншого майна компанії-судновласника, грошових коштів, цінних паперів тощо, окрім існуючого судна «Delfi», заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову значно утруднить виконання судового рішення у справі про відшкодування витрат Адміністрації, а у разі реалізації майна-судна «Delfп» судновласником, фактично буде втрачено можливість реального виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача. Таким чином, за твердженням заявника, наявна об`єктивна необхідність та правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
		На думку заявника, реальним способом забезпечення позову наразі є саме накладення арешту на майно (судно) з правом його переміщення, віддалення та видалення державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії (у порядку, передбаченому ст.ст. 120-123 Кодексу торговельного мореплавства України), разом з цим встановлення заборони відповідачу вчиняти такі дії, як відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування та встановлення заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо судна «Delfi» для попередження реалізації судновласником судна, його відчуження є також послідовним, доцільним та обґрунтованим заходом для забезпечення подальшої можливості виконання судового рішення за рахунок звернення стягнення на таке майно відповідача. Зазначив заявник і те, що інші способи забезпечення позову наразі відсутні.
		Заявник вважає, що заходи забезпечення, про які ним заявлено, є логічними, обґрунтованими та передбаченим чинним законодавством України та досягають розумного балансу інтересів сторін, за існуючих умов не завдають збитків відповідачу та з врахуванням обставин, предмету спору та ціни заявленого позову забезпечують можливість поновлення прав та інтересів позивача.
		В якості правового підгрунття для заявлення про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову заявник визначив наступні положення чинного законодавства. 
		Відповідно до Закону України «Про морські порти України», а саме ст. 15, на адміністрацію порту покладаються серед інших такі функції, як організація та забезпечення безпеки мореплавства та забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом участі в межах визначеної законодавством компетенції у виявленні випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту; забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення території та акваторії морського порту.
		Стаття 101 Водного кодексу України встановлює, що власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об`єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.
		Межі акваторії морського порту Одеса встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 р. № 223, постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 406, п. 3.4 Обов`язкових постанов по морському порту Одеса, затверджених наказом ДП «АМПУ» від 26.12.2014 р., та обмежуються лініями (система координат WGS-84). 
		Відповідно до статті 74 КТМУ організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України.
		Згідно статті 12 Закону України «Про морські порти України» адміністрація морських портів України, суб`єкти господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, вживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, які призвели до порушення роботи в морському порту.
		Пункт 2 Порядку взаємодії державного підприємства Адміністрація морських портів України" та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019р. №670 (далі - Постанова №670), встановлює, що забруднююча речовина-будь-яка шкідлива речовина, що скидається з судна, визначення якої наведено у статті 2 Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року.
		Пункт 2, 3 Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року визначає, що шкідлива речовина означає будь-яку речовину, яка при попаданні в море здатна створити небезпеку для здоров`я людей, завдати шкоди живим ресурсам, морській флорі і фауні, погіршити умови відпочинку або перешкодити іншим видам правомірного використання моря, і включає будь-яку речовину, що підлягає контролю відповідно до цієї Конвенції.
		Скидання стосовно шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини, означає будь-яке скидання з судна, якими б причинами воно не викликалося, і включає будь-який витік, видалення, розлив, протікання, відкачку, виділення або спорожнювання.
		Відповідно до пункт 3 Постанови № 670 у разі виявлення адміністрацією порту видимих слідів нафти чи нафтовмісннх або інших забруднюючих речовин в акваторії порту адміністрація порту невідкладно: здійснює відбір проб фонових показників якості води в акваторії порту, про що складає акт, форма якого встановлюється законодавством, та забезпечує проведення їх аналізу; вживає у разі потреби заходів щодо локалізації та ліквідації наслідків забруднення акваторії порту.
		Відповідно до пункту 5 -1 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених Постановою КМУ від 29.02.1996р. №269 (надалі - Постанова № 269), відбір проб фонових показників якості води в акваторії морського порту та забезпечення проведення їх аналізу здійснюється адміністрацією відповідного морського порту.
		Пункт 7 Постанови № 670 передбачає, що у разі встановлення факту погіршення якості води акваторії порту та за умови наявності обґрунтованих підстав вважати, що джерелом забруднення є судно (про що зазначається в акті перевірки якості води), адміністрація порту невідкладно повідомляє про це капітану судна та морському агенту, службі капітана морського порту, Морській адміністрації, екологічній інспекції.
		Відповідно до пункту 23 Постанови №269 морські порти, судноремонтні заводи забезпечують: очищення своїх акваторій від забруднюючих речовин та сторонніх предметів і матеріалів; локалізацію та ліквідацію наслідків аварійних скидів забруднюючих речовин або вод, що їх містять, у межах своїх акваторій.
		Статтею 19 Закону України «Про морські порти України» визначено, що у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.
		Виключно державними підприємствами, установами та організаціями надаються послуги з: забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт; забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин.
		Ці ж функції Адміністрації закріплені і у Статуті державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 13.03.2020 р. (зі змінами).
		Пунктом 14 Постанови №670 визначено, що Адміністрація порту, власник морського терміналу, інші суб`єкти господарювання мають право виставити власнику судна, винному в забрудненні акваторії порту, претензії щодо відшкодування витрат з проведення робіт з локалізації та ліквідації наслідків забруднення, відбору проб фонових показників якості води в акваторії порту та проведення їх аналізу, здійснених за їх рахунок, використання плавзасобів таких суб`єктів господарювання.
		Статтею 110 Водного кодексу України встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
		Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, серед іншого, у забрудненні та засміченні вод.
		Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
		Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
		Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.Стаття 5 КТМУ встановлює, що у разі заподіяння судном шкоди, що не передбачена статтями 296 і 314 цього Кодексу, відшкодування завданих збитків регулюється законодавством держави, де мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, а якщо шкода заподіяна у відкритому морі, - законодавством держави, під прапором якої плаває судно.
		Відповідно до статті 304 КТМУ власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров`я людей або живих ресурсів моря (далі-забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 306 цього Кодексу.
		Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об`єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.
		Разом із цим, ст.ст. 120-123 Кодексу торговельного мореплавства України закріплений загальний порядок дій адміністрації порту, капітану порту та власника майна, що затонуло в морі.
		Якщо майно, що затонуло, становить безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю чи здоров`ю людей, забрудненню навколишнього природного середовища, а власник майна, що затонуло, не піднімає його у термін, встановлений капітаном морського порту, згідно з цією статтею, адміністрація морського порту має право за рахунок власника затонулого майна вжити необхідних заходів до його негайного підняття, а при необхідності - до його знищення або віддалення іншим способом (ч.3 ст.123 Кодексу торговельного мореплавства України).
		Відповідно до ч.1 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України).
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 Цивільного кодексу України).
		Крім цього, відповідно до ст.304 Кодексу торговельного мореплавства України, власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров`я людей або живих ресурсів моря.
		Згідно п.п.2, 3, 7 ч. 1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
		З огляду на що, суд встановив підсудність даної заяви про вжиття запобіжних заходів Господарському суду Одеської області. 
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Згідно ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Як то передбачено ч.ч.1, 5, 6 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
		Так, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). 
		Отже, за умови проведення позивачем самостійно заходів по рятуванню затонувшого судна є достатньо обґрунтованим припущення позивача про імовірність утруднення виконання рішення суду в подальшому. 
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
		Так, доданий до позову акт розслідування аварійної морської події від 26.12.2019р. підтверджує факт аварійної морської події в акваторії Одеського морського порту, яка трапилась із судном «Delfi», що 20.11.2019р. подало сигнал лиха та 22.11.2019р. потрапило на мілину. Наразі, до суду не подані докази, що підтверджують зміну судном місця перебування (46?27? 19?? ? N, 30?46?18????? ??Е) (район Чорноморського яхт клубу м. Одеса). 
		Також капітан Одеського морського порту вручав представнику MISTER DRAKE PC вимоги від 23.01.2020р., №06-04-2005 від 06.01.2020р., №23-06-2009 від 23.06.2020р. щодо підняття та видалення судна «Delfi» з акваторії Одеського морського порту. Востаннє капітан порту продовжив строк до 20.07.2020р. для вчинення власником судна дій з підняття та видалення судна з акваторії порту. 
		На підтвердження фактичного понесення заявником витрат по судну «Delfi» Адміністрація подала до суду договір №ПФ-71/19П від 11.04.2019р., укладений між Адмінстрацією та ДП «МТП «Южний» (послуги буксирування), та до нього: додаток №1 та додаткові угоди №1 від 25.07.2019р., №2 від 15.10.2019р., акт приймання-передачі виконаних послуг від 22.11.2019р., рахунок №1123 від 22.11.2019р., платіжне доручення №2680 від 10.12.2019р., наряд №28 від 22.11.2019р.
		Також заявник в доведення отримання ним видатків на проведення моніторингових досліджень поверхневого шару морської води, у т.ч. в районі затонулого судна «Delfi» подав відповідні довідки ДУ «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на водному транспорті», рахунки та платіжні документи до них. 
		Заявником подано до позову рахунки, акти виконаних робіт по аварійному танкеру «Delfi» (ліквідація плям нафтопродуктів та забруднюючих речовин, постановка сорбуючих бонових огороджень, роботи буксирів). 
		Наявний у матеріалах позову лист MISTER DRAKE PC №23 від 28.11.2019р., Bill of sale від 29.06.2018р. вказує на те, що MISTER DRAKE PC є власником судна «Delfi» (ІМО 8866266). Станом на момент придбання зазначене судно коштувало володільцю 35000дол. США. 
		У відповіді на претензію заявника №29 від 29.05.2020р. MISTER DRAKE PC повідомило Адміністрацію про недостатність доказів для розгляду такої претензії. 
		Наразі, у суду відсутні докази того, що MISTER DRAKE PC усунуло в межах акваторії Одеського морського порту наслідки підтоплення судна у вигляді витоку із нього забруднюючих речовин, підняло судно та видалило його з акваторії порту. Отже, наявна бездіяльність MISTER DRAKE PC стосовно усунення негативних наслідків аварії судна «Delfi» з листопада 2019р. по теперішній час, на протязі 8 місяців. В той час як подані до суду докази підтверджують факт вжиття заявником заходів щодо охорони навколишнього середовища та морського середовища акваторії Одеського морського порту в районі аварії судна «Delfi» на протязі вищевказаного періоду. 
		Судом перевірено фактичне місцезнаходження судна «Delfi» (ІМО 8866266) на сайті Мarine traffic за електронним посиланням - https://www.marinetraffic.com/ru/ais/details/ships/shipid:148291/mmsi:-8866266/imo:8866266/vessel:DELFI та встановлено, що фактичне місцезнаходження судна востаннє встановлено 21.11.2019р. в районі якірної стоянки за координатами 46.48838°/30.97718°, статус судна  поза зоною досяжності.
		Наразі, суд усвідомлює, що навмисне, випадкове скидання або скидання по недбалості з суден нафти та інших шкідливих речовин є серйозним джерелом забруднення морського та прибережного середовища та є загрозою екологічної катастрофи. 
		Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може значно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов, та, за умови його задоволення, забезпечить фактичне виконання судового рішення, позаяк, є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно компанії - судновласника MISTER DRAKE PC  судно «Delfi» (ІМО 8866266), з правом його переміщення, віддалення та видалення Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії або іншими особами за дорученням останнього, у зв`язку з чим в цій частині заява Адімністрації підлягає задоволенню.
		Щодо решти заявлених ДП «АМПУ» забезпечувальних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; пропорційність (ч.ч.1, 2, п.п.1, 2, 6 ч.3 ст.2 ГПК України). 
		Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.11 ГПК України). 
		Так, положення ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. 
		Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч.1 ст.316, ч.ч.1, 2 ст.317 ЦК України). 
		В контексті викладених положень суд дійшов висновку про те, що вжиття такого заходу забезпечення як заборона відповідачу вчиняти певні дії, а саме, відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування судно «Delfi», є втручанням у мирне володіння власником своїм майном, є порушенням прав власника, позаяк, є неприпустимим, наслідком чого є відмова судом у застосуванні означеного забезпечувального заходу. 
		За наявності поданих заявником до суду доказів права власності на судно у MISTER DRAKE PC відсутні підстави вважати імовірним вжиття іншими особами дій щодо відчуження та передачі судна «Delfi», внаслідок чого також не підлягає судом задоволенню заява позивача в частині заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо судна «Delfi», пов`язані з його відчуженням та передачею. Крім того, така вимога заявника не є співмірною із предметом заявленого позову стосовно стягнення збитків у сумі 2355698,91грн. 
		Одночасно, положення ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 ст.141 ГПК України визначають, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
		Стосовно зустрічного забезпечення позивач зазначив, що запропоновані заходи забезпечення позову за теперішніх умов жодним чином не призведуть до зупинення діяльності відповідача, оскільки ці заходи спрямовані передусім на збереження майна відповідача, зменшення ризику відчуження майна третім особам, а також на нівелювання ризиків, пов`язаних з подальшим погіршенням стану майна, його знищення, що може призвести до зниження його вартості та взагалі знецінення. Тобто, заявник не вбачає підстав вважати, що запропонованими ним заходами забезпечення позову буде завдано збитки відповідачу. 
		Одночасно, заявник повідомив, що може здійснити зустрічного забезпечення шляхом, зокрема, надання гарантії банку, але у розмірі, співмірному заходам забезпечення позову. Разом з цим, заявник просить суд врахувати, що Адміністрація є державним підприємством, що має стратегічне значення для економіки держави, має філії в кожному морському порту України. ДП «АМПУ» зареєстроване в установленому законом порядку, має офіційне місцезнаходження на території України, має суттєвий статутний капітал - понад 1 200 млн грн., є одним з найбільших платників податків до бюджетів всіх рівнів, надійним та платоспроможним суб`єктом господарювання. У Адміністрації наявне майно, що знаходиться на території України, в т.ч. грошові кошти, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
		Враховуючи те, що суду не повідомлено про вжиття судновласником заходів із рятування навколишнього середовища від наслідків підтоплення судна або оплати вартості таких дій з боку інших осіб, не вбачається і опікування судновласником долею судна понад 9 місяців, судно не використовується за призначенням, знаходиться в аварійному неморехідному стані, із чого суд не вбачає завдання відповідачу збитків застосованими судом заходами забезпечення позову, а отже, і не вбачає підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.
		Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Задовольнити частково заяву ДП «АМПУ» в особі ОФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Одеського морського порту) від 31.08.2020р. за вх.№2-3670/20 про забезпечення позову.
		2. Накласти арешт на майно компанії - судновласника MISTER DRAKE PC (Unated Kingdom, CF10 2DX, Wales, Cardiff, Churchill way, office 14-16; адреса представника  Голікова Ю.О.: 57555, Миколаївська область, Очаківський район, с. Василівка, вул. Лиманська,18)  судно «Delfi» (ІМО 8866266), з правом його переміщення, віддалення та видалення Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії або іншими особами за дорученням останнього. 
		3. Відмовити ДП «АМПУ» в особі ОФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Одеського морського порту) у задоволенні решти частини вимог заяви про забезпечення позову від 31.08.2020р. за вх.№2-3670/20.
		4. Стягувачем за даною ухвалою є: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457).
		5. Боржником за даною ухвалою є: MISTER DRAKE PC (Unated Kingdom, CF10 2DX, Wales, Cardiff, Churchill way, office 14-16; адреса представника  Голікова Ю.О.: 57555, Миколаївська область, Очаківський район, с. Василівка, вул. Лиманська,18).
		6. У відповідності до ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 01.09.2020р. та згідно ч.8 ст.140, ч.9 ст.141, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		7. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.
		8. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження.
		 
		Суддя Малярчук Ірина Анатоліївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...