Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2040/6726/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2020. Зареєстровано: 02.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2020.
Дата набрання законної сили: 31.08.2020
Номер судового провадження: К/9901/10721/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 серпня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 2040/6726/18
		адміністративне провадження № К/9901/10721/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року  (суддя: Спірідонов М.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (судді: Лях О.П., Бегунц А.О., Яковенко М.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ректора Харківського національного університету внутрішніх справ, поліцейського Національної поліції України, генерала поліції третього рангу Сокуренка Валерія Васильовича, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Центральний орган управління Національної поліції України, про визнання дій протиправними,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ректора Харківського національного університету внутрішніх справ, поліцейського Національної поліції України, генерала поліції третього рангу Сокуренка Валерія Васильовича (далі - відповідач), треті особи: Міністерство внутрішніх справ, Центральний орган управління Національної поліції України, в якому просив визнати протиправними дії ректора Харківського національного університету внутрішніх справ Сокуренка Валерія Васильовича з приводу застосування під час звільнення позивача з посади доцента кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ частини 6 статті 71 Закону України "Про Національну поліцію" та використання у якості підстав для звільнення рапорту декана факультету № 2 Бортника С.М. від 21 грудня 2017 року.
		В обґрунтування позову зазначив, що ректор університету не мав ані службової компетенції, як поліцейській, ані посадових повноважень, як ректор навчального закладу МВС України без процедури відкликання керівником поліції з відрядження поліцейського, та без наявності інших законних підстав застосовувати під час звільнення позивача з посади доцента кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ частину 6 статті 71 Закону України "Про Національну поліцію".
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. 
		Рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що дії ректора Харківського національного університету внутрішніх справ Сокуренко Валерія Васильовича , як керівника державної організації (установи), з приводу застосування під час звільнення позивача з посади доцента кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ частини 6 статті 71 Закону України "Про Національну поліцію" та використання у якості підстав для звільнення рапорту декана факультету № 2 Бортника С.М.  від 21 грудня 2017 року є таким, що вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України  та законами України.
		Аналізуючи положення частини 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» суди вказували, що законодавець визначив декілька підстав для звільнення з посади відрядженого поліцейського по-перше: поліцейській якого звільняють повинен бути відрядженим до відповідного державного органу, установи організації, по-друге: рішення про його звільнення приймає безпосередньо керівник державного органу, установи, організації; по-третє: особа яку звільнять з посади направляється у розпорядження поліції.
		При цьому зазначили, що законодавцем невизначено переліку обставин або підстав за настанням яких керівник державного органу, установи, організації звільняє з посад відряджених поліцейських. 
		Визнаючи необґрунтованими доводи позивача про відсутність підстав у ректора університету видавати наказ про його звільнення суди встановили, що ректор університету відноситься до посадових осіб, які відповідно до частини  6   статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» мають право приймати рішення про звільнення з посад відряджених поліцейських.
		Також суди зазначили, що позивача з 12 січня 2018 року звільнено з посади доцента кафедри і направлено у розпорядження Національної поліції України. Зі служби в Національній поліції України позивача вказаним наказом не звільнено, тобто службові відносини з останнім не припинено, та він продовжив проходить службу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
		Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити постанову про направлення справи на новий розгляд. .
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, зокрема на протиправному застосовані ректором університету до ОСОБА_1 положення частини 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію».
		Також вказує на відсутність правових підстав для застосування частини 6 статті  71 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі рапорту декана факультету № 2 Бортника С.М .
		Зазначає, що керівник Національної поліції не відкликав його з відрядження на підставі частини 7 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» і на думку останнього службу в Харківському національному університеті внутрішніх справ він не проходив.
		Скаржник вказував, що за висновками у справі № 420/5938/18 за позовом ОСОБА_4 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді суди дійшли висновку про неправомірність звільнення позивача із займаної посади на свій власний розсуд відповідно до частини 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» без відкликання його керівником поліції. При цьому у справі за даним позовом суди також зазначили, що звільнення з посади не може гуртуватись лише на волевиявленні керівника органу, в якому здійснює службову діяльність відряджений поліцейській. 
		На переконання позивача, такі висновки на відміну від висновків у даній справі призвели до різної та неоднозначної правозастосовної практики з приводу визначення правомірності застосування керівниками державних органів, установ, організацій до поліцейських, які перебувають у відрядженні у вищих навчальних закладах частини 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» та нерівності громадян України перед законом та судом. 
		При цьому, скаржник наполягає на тому, що трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, передбачених статтею 40,41 КЗпП, а до повноважень ректора не входить визнання підстав для звільнення, оскільки засади регулювання праці і зайнятості визначаються виключно статтями 40,41 КЗпП, частиною 7 статті 71, статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
		Тому скаржник вважає неможливим звільнення його за частиною 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» лише за рапортом декана факультету № 2 Бортника С.М. від 21 грудня 2017 року.
		Позиція інших учасників справи.
		Відповідачем та Міністерством внутрішніх справ України подані відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, стверджуючи про необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника і наполягаючи на правильності висновків, викладених судами в оскаржуваних ним рішеннях.
		Рух касаційної скарги
		За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Білоус О.В., (судді), Желтобрюх І.Л. Стрелець Т.Г.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року.
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2016 року № 2040/6726/18 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді доповідача Білоус  О.В.
		За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г, (судді) Єресько Л.О., Соколов В.М.
		Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року призначено справу до розгляду.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
		ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 01 вересня 1991 року по 06 листопада 2015 року на різних посадах та був звільнений зі служби в ОВС у зв`язку з прийняттям Закону України від 02 липня 2015 року № 580-УІІІ «Про Національну поліцію». На момент звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 мав спеціальне звання полковник міліції.
		Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 04 березня 2016 року № 59 о/с, відповідно до законів України «Про Національну поліцію», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Указу Президента України від 09 грудня 2015 року № 691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях», ОСОБА_1 , на підставі його особистої заяви від 29 лютого 2016 року, прийнято на службу до Національної поліції України із набуттям статусу поліцейського, відрядженого до навчального закладу, та присвоєно спеціальне звання «полковник поліції».
		Рапортом декана факультету від 21 грудня 2017 року № 2, на виконання наказу МВС України від 01 грудня 2017 року № 981 «Про практичну складову в підготовці фахівців для Національної поліції України» відряджено, у тому числі позивача, у розпорядження Національної поліції України для набуття практичного досвіду. 
		Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 26 грудня 2017 року № 456 о/с на підставі рапорту від 21 грудня 2017 року № 2, позивача з 12 січня 2018 року звільнено з посади доцента кафедри оперативно- розшукової діяльності та розкриття злочинів факультету № 2 відповідно до частини 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» і направлено у розпорядження Національної поліції України.
		Не погоджуючись з діями ректора Харківського національного університету внутрішніх справ Сокуренка Валерія Васильовича з приводу застосування під час звільнення позивача з посади доцента кафедри оперативно-розшукової діяльності частини 6 статті 71 Закону України "Про Національну поліцію" та використання у якості підстав для звільнення рапорт декана факультету № 2 Бортника С.М. від 21 грудня 2017 року,  позивач звернувся до суду з даним позовом. 
		Релевантні джерела права й акти їх застосування.
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які станом на 06 листопада 2015 року працювали у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, і виявили бажання проходити службу в Національній поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими у таких навчальних закладах, можуть бути прийняті на службу до Національної поліції за умови відповідності вимогам до поліцейських,  визначеним Законом України «Про Національну поліцію», шляхом видання керівниками цих навчальних закладів (а стосовно керівників таких закладів - Міністром внутрішніх справ України) наказів про призначення на відповідні посади, що заміщуються поліцейськими.
		Зазначені особи набувають статусу поліцейських, відряджених до таких навчальних закладів із залишенням на службі в Національній поліції і проходять службу в Національній поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
		Указом Президента України № 691/2015 від 09 грудня 2015 року визначено перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в органах, установах та організаціях. В цьому переліку наявні, зокрема, вищі учбові заклади, що належать до сфери управління МВС України, та передбачені посади завідувачів кафедри.
		Відповідно до статті 71 Закону поліцейські за їхньою згодою можуть бути відряджені до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України.
		У разі потреби в поліцейських для заміщення вакантних посад у державних органах, установах та організаціях керівники таких органів державної влади, установ та організацій надсилають до поліції письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати поліцейські для зайняття таких посад (частина друга вказаної статті).
		Рішення про відрядження поліцейських приймає керівник поліції (частина третя вказаної статті).
		Відрядження оформлюється на підставі запиту керівника державного органу, установи, організації, рапорту поліцейського та відповідного подання його прямого керівника (частина четверта вказаної статті).
		Про призначення відряджених поліцейських на посади керівники відповідних органів державної влади, установ та організацій мають письмово повідомити поліцію (частина п`ята вказаної статті).
		Звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції  (частина шоста вказаної статті).
		За службової потреби керівник поліції може в будь-який час відкликати з державного органу, установи чи організації відряджених поліцейських, повідомивши за місяць про таке відкликання керівника відповідного державного органу, установи чи організації з наданням відповідної заміни (частина сьома вказаної статті).
		Звільнені з посади відряджені поліцейські мають бути направлені в місячний строк у розпорядження поліції з приписом, службовою характеристикою та наказом про звільнення з посади.
		До зазначеного строку не включається час перебування поліцейського у відпустці, відрядженні, на лікарняному (частина восьма вказаної статті).
		Після повернення в розпорядження поліції поліцейський має бути призначений на попередню посаду або іншу рівнозначну посаду з урахуванням рівня його освіти, фізичної підготовки та стану здоров`я (частина дев`ята вказаної статті).
		За відрядженими до органів державної влади, установ та організацій поліцейськими та членами їхніх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом для такої категорії осіб (частина десята вказаної статті).
		Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Згідно з наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 04 березня 2016 року № 59 о/с позивача прийнято на службу до Національної поліції з присвоєнням спеціального звання полковника поліції, призначивши на посаду доцента кафедри оперативно - розшукової діяльності факультету № 2 .
		За таких обставин, позивач набув статусу поліцейського, відрядженого до відповідного навчального закладу.
		Предметом судового контролю є дії ректора Харківського національного університету внутрішніх справ Сокуренка Валерія Васильовича з приводу застосування під час звільнення позивача з посади доцента кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ частини 6 статті 71 Закону України "Про Національну поліцію" та використання у якості підстав для звільнення рапорту декана факультету № 2 Бортника С.М. від 21 грудня 2017 року
		Ректор університету відноситься до посадових осіб, які відповідно до частини 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» мають право приймати рішення про звільнення з посад відряджених поліцейських.
		Вказаною нормою передбачено, що звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції. 
		Судами встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ректор Харківського національного університету внутрішніх справ Сокуренко В.В. є керівником установи (т.1 а.с. 62 зворот).
		Ректор, як керівник державної організації (установи) звільнив ОСОБА_1 з посади та направив останнього в розпорядження Національної поліції для подальшого проходження служби відповідно до вимог частини 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію», а тому діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Відтак, доводи касаційної скарги щодо відсутності у ректора компетенції для прийняття наказу про звільнення з посади і направлення у розпорядження Національної поліції України є помилковими. 
		Доводи касаційної скарги, що рапорт декана факультету № 2 Бортника С.М., не міг бути підставою для звільнення з посади відповідно до статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» є помилковими, оскільки наведена норма права не містить спеціальних застережень та процедур припинення відрядження, крім гарантії особі про продовження служби шляхом направлення в розпорядження поліції. 
		Разом з цим, інших правових норм, які б регулювали питання припинення відрядження поліцейських законодавство не містить.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду 11 липня 2018 року у справі № 804/158/17.
		При цьому, законодавцем не визначено переліку обставин або підстав, за настанням яких керівник державного органу, установи, організації, звільняє з посад відряджених поліцейських, натомість, останньому надано право відповідно до статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» звільняти з посад відряджених поліцейських з подальшим направленням їх у розпорядження поліції.
		Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин приписів КЗпП України, оскільки при вирішенні питань, пов`язаних із проходженням публічної служби в Національній поліції, першочерговому застосуванню підлягають спеціальні норми, які визначені Законом України "Про Національну поліцію", а норми КЗпП підлягають застосуванню лише в частині неврегульованій спеціальним законодавством.
		При цьому пунктом 4 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Також слід зазначити, що ОСОБА_1 з 04 березня 2016 року прийнятий на службу в поліцію та набув статус поліцейського, відрядженого до державної організації (установи) із залишенням на службі в Національній поліції і у подальшому проходив службу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
		Також помилковим є посилання позивача на висновки, які викладені у справі № 420/5938/18 за позовом ОСОБА_4 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, оскільки обставини щодо фактів, які встановлені у справі за даним позовом є інакшими, ніж установлені під час розгляду справи № 420/5938/18 тому й висновки на відміну від висновків у даній справі не призвели до різної та неоднозначної правозастосовної практики з приводу визначення правомірності застосування керівниками державних органів, установ, організацій до поліцейських, які перебувають у відрядженні у вищих навчальних закладах частини 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» та нерівності громадян України перед законом та судом. 
		Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та  відповідних норм матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність протиправних дій ректора Харківського національного університету внутрішніх справ Сокуренка Валерія Васильовича з приводу застосування під час звільнення позивача з посади доцента кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ частини 6 статті 71 Закону України "Про Національну поліцію" та використання у якості підстав для звільнення рапорту декана факультету № 2 Бортника С.М. від 21 грудня 2017 року.
		Крім того суд касаційної інстанції враховує висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 420/5938/18 про те, що у керівника державної установи відсутнє право звільняти відрядженого поліцейського зі служби в поліції, а не з певної посади, за передбачених Законом підстав. При цьому відкликання керівником поліції такого службовця не є обов`язковим.
		У цій справі звільнення відбулось саме з посади доцента кафедри, а не зі служби в поліції, тобто службові відносини з Національною поліцією не припинено, і скаржника не позбавлено права проходити службу відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію». 
		При цьому, позивач не оскаржував безпосередньо наказ від 26 грудня 2017 року № 456 о/с про звільнення з посади, проте з вимог адміністративного позову, апеляційної та касаційної скарг вбачається саме незгода позивача із зазначеним наказом. 
		Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в позовний заяві, які належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та зводяться до їх переоцінки.
		Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
		Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"  (Віііг     Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29). 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач:                                                   А.Г. Загороднюк
		 
		Судді                                                                         Л.О.Єресько
		 
		                                                                        В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...