Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/7138/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2020.
Дата набрання законної сили: 28.08.2020
Номер судового провадження: 61-8825ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		28 серпня 2020 року
		м. Київ
		справа № 646/7138/18
		провадження № 61-8825св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова, у складі судді Шелест І. М., від 19 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Котелевець А. В., від 22 квітня 2020 року.
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця» в особі ВП «Моторвагонне депо Харків» РФ «Південна залізниця») про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення та компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 тис. грн.
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що він працює провідником пасажирського вагона у ВП «Моторвагонне депо Харків» РФ «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 09 грудня 2011 року згідно контракту № 707, продовженому згідно наказу № 86/ос від 27 квітня        2018 року.
		03 червня 2018 року між ним та інструктором провідників ОСОБА_2 в процесі роботи в приміському поїзді № 6289/6290 стався конфлікт. Вказував, що протягом 05-13 червня 2018 року, 27 червня - 20 липня         2018 року внаслідок перенесеного стресу перебував на лікуванні згідно лікарняних листів. У відповідності до протоколу № 138 оперативної наради при начальнику ВП «Моторвагонне депо Харків» від 27 червня 2018 року провідник ОСОБА_1 заслуговує на притягнення його до дисциплінарної відповідальності, але у зв`язку з його перебуванням на лікарняному остаточно питання про оголошення догани буде вирішено після виходу ОСОБА_1 з лікарняного та надання ним пояснень. Позивач стверджував, що він на нараді присутній не був, пояснень не надавав. При цьому, на порядку денному наради не стояло питання розгляду конфлікту між ним та ОСОБА_2 . 
		Протоколом оперативної наради при в. о. начальника ВП «Моторвагонне депо Харків» РФ «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця»                  від 01 серпня 2018 року постановлено притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Під час зазначеної наради позивач свою провину заперечував та наголошував, що в процесі роботи поводив себе ввічливо, етики поведінки не порушував. Наказом № 24 від 01 серпня 2018 року йому оголошено догану за порушення вимог пунктів 14, 8.1.2, 15.2 Інструкції провідника пасажирського вагона (моторвагонного поїзда). Зазначав, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності при недоведеності його вини у вчиненні правопорушення, всі звинувачення ґрунтуються виключно на твердженнях ОСОБА_2 . Позивач заявив, що дисциплінарним стягненням йому завдано сильного стресу, душевних переживань, сорому перед колегами. Відповідачем було проведено чотири засідання нарад з цього приводу (протоколами задокументовано лише два засідання), на яких він був вимушений виправдовуватися у скоєнні того, чого насправді не було. Все це призвело до підвищення артеріального тиску та гіпертонічного кризу, необхідності стаціонарного лікування у двох лікарнях протягом місяця. Після одужання він був поставлений відповідачем перед необхідністю витрачати особистий час на звернення за правовою допомогою та доведення своєї невинуватості в суді. Компенсацію спричинених переживань та незручностей позивач оцінив у 20 тис. грн.
		Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати незаконним наказ № 24 від 01 серпня 2018 року, яким йому оголошено догану та стягнути з ВП «Моторвагонне депо Харків» РФ «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 тис. грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано незаконним наказ № 24 від 01 серпня 2018 року про оголошення догани провіднику пасажирського вагона ВП «Моторвагонне депо Харків» РФ «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2 тис. грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивача притягнуто до дисціплінарної відповідальності за відсутності об`єктивних даних щодо вчинення ним дисциплінарного проступку, а тому заявлені позовні вимоги про визнання незаконним наказу, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню. Крім того, позивачем не надано доказів про надання згоди виборчого профспілкового органу на винесення догани ОСОБА_1 . Враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості моральних страждань позивача внаслідок незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності районний суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 тис. грн.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська Залізниця» в особі РФ «Південна залізниця» залишено без задоволення, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року - без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутності об`єктивних даних щодо вчинення ним дисциплінарного проступку, на підставі якого його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, тому позовні вимоги визнані доведеним та такими, що підлягають задоволенню. Визначений районним судом розмір моральної шкоди визнано апеляційним судом достатнім та доведеним, враховуючи принципи розумності і справедливості.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Південна залізниця» просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права 
		і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 37/2849/16-ц, від 23 січня 2018 року у                            справі № 489/2533/16-ц  (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Заявник вважає, що позивачем було порушено вимоги Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року № 55, а також не взято до уваги положення Інструкції провідника пасажирських вагонів, затвердженої наказом Укрзалізниці від 29 грудня 2008 року № 561-ц. Позивачем не було виконано вимоги інструктора ОСОБА_2 щодо продажу пасажирам залізничного транспорту квитків, чим створено конфліктні ситуації. При вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доказам, на які відповідач посилався в обґрунтування своїх заперечень, а також стягнуто на користь позивача моральну шкоду за відсутності правових підстав.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
		У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 працює провідником пасажирського вагона у                              ВП «Моторвагонне депо Харків» РФ «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 09 грудня 2011 року згідно контракту № 707, продовженого згідно наказу № 86/ос від 27 квітня 2018 року.
		Відповідно до даних протоколу № 138 оперативної наради при начальнику ВП «Моторвагонне депо Харків» від 27 червня 2018 року за порушення вимог пункту 14 («Етика поведінки провідника під час обслуговування пасажирів»), «Інструкції провідника пасажирського вагона (моторвагонного поїзда)» ЦРП-0001, затвердженої наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 29 грудня 2008 року № 561-Ц, та порушення пункту 8.1.2 («Обов`язки провідника на шляху прямування приміського поїзда») провідник ОСОБА_1 заслуговує на притягнення його до дисциплінарної відповідальності, але у зв`язку з його перебуванням на лікарняному остаточно питання про оголошення догани буде вирішено після виходу ОСОБА_1 з лікарняного та надання ним пояснень.
		Відповідно до протоколу оперативної наради при в. о. начальника                          ВП «Моторвагонне депо Харків» РФ «Південна залізниця»                                     ПАТ «Укрзалізниця» від 01 серпня 2018 року за порушення вимог пункту 14 («Етика поведінки провідника під час обслуговування пасажирів»), «Інструкції провідника пасажирського вагона моторвагонного поїзда)»           ЦРП-0001, затвердженої наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 29 грудня               2008 року № 561-Ц, та порушення пункту 8.1.2 («Обов`язки провідника на шляху прямування приміського поїзда») вирішено притягнути провідника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани відповідно до пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України                      та пункту 15.2 Інструкції провідника пасажирського вагона моторвагонного поїзда)» ЦРП-0001, затвердженої наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 29 грудня             2008 року № 561-Ц («Відповідальність провідника»). Зобов`язано відповідну особу підготувати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани провідника пасажирського вагона моторвагонного поїзда) ОСОБА_1 .
		Наказом начальника виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» ОСОБА_3 № 24 від 01 серпня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення вимог пункту 14 («Етика поведінки провідника під час обслуговування пасажирів»), пункту 8.1.2 («Обов`язки провідника на шляху прямування приміського поїзда»),           пункту 15.2 («Відповідальність провідника») Інструкції провідника пасажирського вагона (моторвагонного поїзда) ЦРП-0001, затвердженої наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 29 грудня 2008 року № 561-Ц,                     ОСОБА_1 - провіднику пасажирського вагона (моторвагонного поїзда) оголошено догану згідно пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України.
		Позивач був ознайомлений з вказаним наказом 03 серпня 2018 року та зазначив, що з наказом категорично не згоден.
		У протоколі оперативної наради № 138 від 27 червня 2018 року зазначено, що 13 червня 2018 року до ПАТ «Укрзалізниця» надійшло звернення ОСОБА_4 стосовно рівня сервісного обслуговування в приміському поїзді № 6289/6290 сполученням «Харків-Краматорськ-Харків». В зверненні зазначено, що провідник пасажирського вагону ОСОБА_1 збирав кошти з пасажирів, але білетів не видавав, бейдж носить зворотньою стороною та прикриває його барсеткою під рукою, у такий спосіб неможливо пересічному громадянину прочитати його прізвище та ім`я, на вимогу назвати ім`я він агресивно, демонстративно, насміхаючись пред`являв зворотну сторону бейджу. У зверненні не вказано дату прямування пасажира зазначеним потягом. Начальник депо ОСОБА_5 пояснив, що жодних телефонних розмов з заявником ОСОБА_4 він не мав, та не міг повідомити заявнику, що є встановлена норма виручки з поїздки у розмірі 500, 00 грн, так як даних норм не має, а щомісячно провідникам доводиться норма виторгу на місяць та корегується згідно відпрацьованого часу.          03 червня 2018 року по даній турі згідно графіку пасажирського вагону          РПЧ-1 працював провідник ОСОБА_1 та провідник пасажирського вагону РПЧ-1 ОСОБА_6 (наказ № 463 від 31 травня 2018 року). 
		Відповідно до пояснень РПЧІп ОСОБА_2 03 червня 2018 року під час виконання супроводження провідників по турі № 78 він дав завдання провіднику ОСОБА_1 оформити проїзд пасажирам, які знаходились зі сторони вагону, де йшла провідник ОСОБА_6 . На це провідник    ОСОБА_1 кинувся до нього з бійкою та відмовився виконувати його вказівку з продажу квитків пасажирам і перейшов до іншого вагону. Провідник ОСОБА_6 в письмових поясненнях зазначила, що вона бійку між РПЧІп ОСОБА_2 та провідником ОСОБА_1 не бачила, а бачила як провідник ОСОБА_1 після того, як оформив проїзд пасажирам зі своєї сторони вагону, відштовхнувши РПЧІп ОСОБА_2 , пішов до наступного вагону для подальшої роботи з пасажирами. 
		Заступник начальника депо ОСОБА_5 пояснив, що провідник пасажирського вагона ОСОБА_1 26 червня 2018 року при явці на роботу об 11:55 годині на туру № 62 був попереджений про проведення розгляду звернення пасажирки ОСОБА_4 
		27 червня 2018 року ОСОБА_1 в кабінеті начальника депо           ОСОБА_3 при проходженні медичного огляду був відсторонений від роботи фельдшером ОСОБА_7 у зв`язку з високим артеріальним тиском і перебував на лікарняному, тому був відсутній на роботі. 
		У протоколі оперативної наради № 138 від 27 червня 2018 року при проведенні оперативної наради при начальнику служби приміських пасажирських перевезень встановлено, що ОСОБА_8 25 червня 2018 року звертався з проханням до провідника ОСОБА_1 повідомити про свідків конфлікту між ним та інструктором провідників ОСОБА_2 в поїзді № 6290 сполученням «Краматорськ - Харків - Пасажирський», але зазначених свідків провідник не надав. Проте, на його прохання                ОСОБА_2 надав заяву пасажира поїзда № 6290 ОСОБА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
		25 червня 2018 року о 15:00 годині було здійснено телефонний дзвінок свідку події ОСОБА_9 . В телефонній розмові було з`ясовано, що 03 червня 2018 року він їхав поїздом № 6290 у другому вагоні з «хвоста» потяга до нього підійшов чоловік в залізничній формі та спитав чи є в них квитки, на що пасажир ОСОБА_9 відповів, що квитків немає, бо не встигли придбати. Зі слів пасажира ОСОБА_9 , цей чоловік сказав, що зараз прийде провідник, в якого можна придбати білети, але провідник пройшов повз них. Одночасно, чоловік в залізничній формі (після стало відомо, що це був інструктор провідників, котрий контролює їхню роботу) вказав провіднику ОСОБА_1 на те, що той проігнорував видачу квитків. У відповідь на зауваження провідник схопив інструктора провідників ОСОБА_2 за шию та штовхнув у двері. Відповідної агресії зі сторони ОСОБА_2 не було. Після цього провідник ОСОБА_1 вийшов в сусідній вагон. Підійшла жінка провідник ОСОБА_6 , в якої вони придбали квитки зі ст. Краматорськ.
		Як зазначено у протоколі оперативної наради від 01 серпня 2018 року, при її 01 серпня 2018 року в. о. РПЧ-1 ОСОБА_5 запропонував провіднику ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо конфліктної ситуації, яка виникла 03 червня 2018 року в поїзді № 6290 сполученням «Краматорськ - Харків - Пасажирський». Надати письмові пояснення провідник ОСОБА_1 відмовився, про що було складений акт від 01 серпня 2018 року. Так як провідник ОСОБА_1 не згідний із заявою пасажира ОСОБА_9 в тій частині, що конфліктна ситуація відбулася у другому вагоні з «хвоста» потяга з лівого боку останнього купе біля розсувних дверей по ходу та не визнає факт того, що він схопив інструктора провідників ОСОБА_2 за шию та штовхнув у двері, юрисконсультом ОСОБА_10 (під час оперативної наради) було зроблено телефонний дзвінок свідку - пасажиру ОСОБА_9 . Під час телефонної розмови пасажир ОСОБА_9 не вказав, в якому вагоні він їхав (не може згадати), проте факт того, що провідник схопив інструктора провідників ОСОБА_2 за шию та штовхнув у двері підтвердив. З іншими пунктами протоколу від 27 червня 2018 року провідник ОСОБА_1 погодився. Під час оперативної наради, провідник ОСОБА_1 наголосив, що поводив себе ввічливо, етики поведінки провідника під час обслуговування пасажирів 03 червня 2018 року не порушував.
		Позиція Верховного Суду
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 4, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
		Положеннями статті 3 Кодексу законів про працю Українивизначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
		Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.
		Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
		За змістом статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		Роботодавець несе обов`язок по доведенню наявності підстав, в тому числі і вини працівника, для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.
		Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про існування правових підстав для визнання незаконним оскаржуваного наказу, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді догани було застосовано роботодавцем до позивача без достатнього обґрунтування наявності для цього підстав. 
		Встановлено, що підставою для проведення службового розслідування відносно позивача стало звернення громадянки ОСОБА_4 . Обставини, зазначені ОСОБА_2 , як і обставини, зазначені у зверненнях громадян ОСОБА_4 , та ОСОБА_9 , які надійшли після конфлікту, який зі слів ОСОБА_2 виник 03 червня 2018 року, належним чином роботодавцем не перевірені. Також не було перевірено відомості, викладені у заяві                від 03 червня  2018 року, адресованій начальнику депо ОСОБА_3 від імені п`ятьох пасажирів (із зазначенням прізвища, номерів телефонів), про те, що саме ОСОБА_2 поводив себе «некоректно».
		Із урахуванням встановлених обставин справи, судами зроблено правильний висновок про те, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутності об`єктивних відомостей щодо вчинення ним дисциплінарного проступку, відповідачем не наведено беззаперечних доказів на підтвердження того, що позивач під час виконання трудових обов`язків діяв у порушенням вимог своєї посадової інструкції та вимог чинного законодавства, отже дисциплінарне стягнення на нього накладено безпідставно.
		Врахувавши обставини справи, суди попередніх інстанцій належним чином обґрунтували свій висновок про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, визначивши його розмір у сумі 2 000 грн, що не суперечить засадам розумності, виваженості і справедливості.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
		Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 грудня         2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 квітня       2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:Є. В. Синельников    С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...