Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 704/16/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2020. Зареєстровано: 04.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/691/133/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014250190000090

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		справа № 704/16/16-к 
		ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ
		 
		 
		13 серпня 2020 року м. Городище
		 
		 
		У кримінальному провадженні № 12014250190000090.
		Стосовно продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1 маю окрему думку про відмову в задоволенні клопотання прокурора.
		Так, запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою обрано 13.07.2015.
		Відповідно до законодавства, яке діяло на момент застосування запобіжного заходу, один день попереднього ув`язнення відповідав двом дням позбавлення волі.
		Таким чином, станом на день розгляду клопотання, ОСОБА_1 відбув покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, що відповідає мінімальній межі покарання, яка передбачена за найтяжчий злочин, у якому він обвинувачується.
		А тому вважаю безпідставними посилання прокурора на те, що обставини з часу обрання запобіжного заходу продовжують існувати.
		ОСОБА_1 не будучи визнаний винним у вчиненні злочину, уже фактично відбув мінімальне покарання, яке йому може загрожувати, а тому посилання прокурора на те, що останній буде переховуватися від суду, є не логічним. 
		Також, у обґрунтування наявності ризиків для застосування запобіжного заходу прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 може впливати на свідків, потерпілих і експертів.
		Вплив на експертів на мою думку не може мати місце, оскільки вони вже склали свій висновок, який знаходиться у прокурора, та експерти його змінити не можуть, а тому взагалі не зрозуміло з якою метою ОСОБА_1 має на них вплинути.
		Крім цього, саме прокурор повинен переконати суд та надати докази того, що ОСОБА_1 має намір впливати на свідків чи потерпілих, однак цього прокурором не доведено.
		У кримінальному провадженні крім ОСОБА_1 проходять ще 5 обвинувачених, яким застосовано запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі, які при бажанні також можуть вплинути на свідків або потерпілих і перебування ОСОБА_1 під вартою або ж на волі в даному випадку жодної вирішальної ролі не відіграє.
		Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 може вплинути чи надати інформацію двом обвинуваченим, які перебувають у розшуці, або ж допомагати їм переховуватися також на моє переконання не є підставою для тримання ОСОБА_1 під вартою.
		Прокурор не обгрунтував яку саме таємну та тільки йому відому інформацію може повідомити ОСОБА_1 особам, що перебувають у розшуці та яким чином це може вплинути на кримінальне провадження, в якому прокурор прийняв рішення про наявність достатніх доказів для віддання обвинувачених до суду.
		Крім цього, як зазначалося вище, у справі є 5 обвинувачених, які перебувають на волі та які мають такі ж самі можливості спілкуватися з особами, що перебувають у розшуці чи надавати їм допомогу, а тому тримання з цих підстав ОСОБА_1 під вартою є абсурдним.
		Європейський суд з прав людини у справі «Вишневський та інші проти України» (заява № 72192/12 та 2 інші), констатуючи порушення п. 3 ст. 5 Конвенції, зазначив: «…тривале тримання заявників під вартою вимагало додаткового обґрунтування, проте суди його не навели. Вбачається, що національні суди не намагалися продемонструвати наявність конкретних фактів, які б доводили, що стверджувані ризики переважали над принципом поваги до особистої свободи. Фактично тягар доведення було помилково перекладено на заявників (п. 39 рішення) …Національні суди неодноразово обґрунтовували подальше тримання заявників під вартою посиланням на відсутність підстав для їхнього звільнення, тоді як п. 3 ст. 5 Конвенції передбачає застосування протилежного підходу і вимагає від національних органів влади наводити підстави для продовження строку тримання особи під вартою (п. 40 рішення).
		Посилання прокурором у якості нововиявлених обставин на пред`явлення ОСОБА_1 нової підозри за ч. 1 ст. 255 КК України на увагу не заслуговує, оскільки ця підозра стосується одних і тих же дій обвинуваченого, що і в справі, яка вже розглядається судом. З часу затримання та застосування запобіжного заходу, ОСОБА_1 не вчинив жодних інших дій, ніж ті, що вже є предметом розгляду справи № 12014250190000090, я тому така підстава не може бути нововиявленою.
		Недостатня першочергова кваліфікація дій підозрюваного, неналежне чи неповне пред`явлення підозри, а виявлення складу злочину лише через п`ять років досудового розслідування та судового слідства, може свідчити лише про неналежний рівень досудового розслідування та бездарність слідчих, але ніяк не бути нововиявленою підставою для продовження строків тримання особи під вартою поза розумним сумнівом. 
		Тому клопотання прокурора вважаю не обґрунтованим та таким, що до задоволення не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...