Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/2834/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 04.09.2020. Зареєстровано: 05.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2020.
Дата набрання законної сили: 13.11.2020
Номер судового провадження: 1-кп/345/82/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019090170000213

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №345/2834/19 
		Провадження № 1-кп/345/82/2020
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		04.09.2020 року                        м. Калуш
		 
		Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючого  судді                 ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12019090170000213 від 24.02.2019 про обвинувачення
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП  НОМЕР_1 , уродженця с. Журів Рогатинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, із вищою освітою, перебуває на обліку як безробітний в Калуській міськрайонній філії Івано-Франківського ОЦЗ, розлученого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		з участю: секретарів судового засідання     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		прокурора                 ОСОБА_5 
		обвинуваченого             ОСОБА_2 
		захисника                 ОСОБА_6 
		потерпілої             ОСОБА_7 , та її представника     ОСОБА_8 
		 
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_2 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
		Злочин вчинено за наступних обставин.
		24.02.2019 р. близько 10 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «Шкода Фабіа», р.н. НОМЕР_2 та рухався по проїзній ділянці дороги Жидачів-Калуш у напрямку м. Калуш. Проїжджаючи у с. Негівці Калуського району по вул. Зарічна, на ділянці дороги, що має заокруглення у ліву сторону та міст через потічок, водій ОСОБА_2 проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, у районі розташування будинку № 3, автомобіль почало заносити і він став некерований, внаслідок чого, відбулося зіткнення із деревом, яке розташоване на земельній ділянці поблизу даного будинку із лівого боку відносно напрямку руху транспортного засобу.
		При цьому водій ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху, а саме:
		п. 2.3 «б», який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;
		п. 12.1, згідно з яким, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		В результаті порушення водієм ОСОБА_2 ПДР, відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки з переломом ХІІ ребра справа, забоєм обох легень, та пневматорексом зліва; закритий подвійний перелом лівої стегнової кістки в середній третині із зміщенням відламків, що викликали необхідність у проведення операцій (24.02.2019 р. змонтовано систему скелетного витягу, 07.03.2019 р. МОС БІОС); закритий перелом дистальної третини лівої ключиці з незначним розходженням кісткових відламків, які відповідно до висновку експерта № 127 від 08.06.2019 року відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Закрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку легкого ступеня відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, а синець в ділянці голови, садно та синець в ділянці лівої ноги відносяться до легких.
		Пасажир автомобіля ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку легкого ступеня, крововиливом в м`які покриви голови, які відповідно до висновку експерта №73 від 18.04.2019 року відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, забійна рана в ділянці голови, садна в ділянці правої гомілки відносяться до легких.
		Пасажир автомобіля ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма із переломом потиличної кістки, забоєм головного мозку легкого ступеня, крововиливом в м`які покриви тім`яної ділянки справа, які відповідно до висновку експерта №74 від 18.04.2019 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а забійна рана тім`яної ділянки голови справа до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.
		До початку судового розгляду потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов (а.с. 49-55) до ОСОБА_2 , в якому вона просить стягнути з обвинуваченого майнову шкоду - витрати, які було понесено нею на лікування, яке вона проходила після отримання тілесних ушкоджень, у розмірі 40000,00 грн. Також потерпіла вказує, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого вона зазнала сильного душевного та фізичного болю, страждань у зв`язку із каліцтвом та іншим ушкодженням свого здоров`я, так як є особою молодого віку і травми, які утворилися внаслідок ДТП, негативно відобразилися на її житті. Просить врахувати, що на сьогоднішній день не може у повній мірі працювати, не має можливості продовжувати свою кар`єру за кордоном, адже постійно проходить курси лікування, якими підтримує стан свого здоров`я, а тому просить стягнути з обвинуваченого 250000,00 грн. моральної шкоди, а також 10 000,00 грн. витрат за надання правової допомоги, а всього 300 000,00 грн.
		Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні вину в інкримінованому йому злочині визнав частково. А саме, визнав що порушив вимоги ПДР, що спричинило ДТП та отримання потерпілими тілесних ушкоджень, які зазначені в обвинувальному акті, проте заперечив наявність такої обтяжуючої покарання обставини як вчинення злочину, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.
		Розповів, що він на той час працював таксистом. 24.02.2019 р. приблизно о 8-й годині ранку прийняв зміну і сів за кермо білого автомобіля «Шкода Фабіа» служби таксі «Вінтаж». На вул. Пушкіна в м. Калуші до нього сів один пасажир і він відвіз його в с. Монастирець Львівської області. Хоча це було в зимовий період, але заметілей того дня не було. Стан дороги в різних місцях був різним. Після цього повертався в м. Калуш. Далі пам`ятає, що отямився вже в реанімаційному відділенні Калуської лікарні. Хоча самого ДТП він не пригадує, але після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування визнає, що не вибрав безпечної швидкості руху через що і трапилась ДТП. Категорично заперечив, що того дня він був в стані алкогольного сп`яніння, адже на передодні алкогольних напоїв не вживав. Він не пам`ятає, щоб в нього брали кров в медичному закладі з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.
		Просить врахувати, що його водійський стаж становить 32 роки і він жодного разу не притягувався до відповідальності за порушення ПДР. Розкаюється за вчинене, просить в потерпілих пробачення. Зазначив, що в нього на утриманні перебуває стара мати.
		Наголосив, що він в повному обсязі відшкодував шкоду потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а також в якості відшкодування матеріальної шкоди передав потерпілій ОСОБА_7 12000 грн. і 400 доларів США, адже розуміє, що вона понесла значно більше витрат, ніж підтверджено квитанціями. Щодо відшкодування цій потерпілій моральної шкоди, то позов в цій частині визнає частково і у разі задоволення позову судом, буде по мірі можливості відшкодовувати їй цю шкоду.
		Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що 24.02.2019 р. зранку близько 10-ї години вона разом з подругою ОСОБА_11 пішли на автобусну зупинку в с. Довгий Войнилів, щоб поїхати до м. Калуша. Під`їхав автомобіль білого кольору, на якому була шашечка таксі «Вінтаж». На передньому пасажирському сидінні вже сидів односельчанин ОСОБА_12 . Водій запропонував підвезти за ціною білета автобуса. Вони сіли в авто на заднє сидіння. Вона позаду водія, а Надя поруч. Водій був надто веселий, говорив дурниці і навіть образливо звернувся до неї, проте запаху алкоголю вона від нього не чула. Водій почав різко набирати швидкість. На місточку на підйомі машина підскочила і заїхала в дерево. Далі пам`ятає, як її везли в кареті швидкої допомоги і як вона була в реанімаційному відділенні лікарні. В той час на вулиці було холодно, але снігового покриву на дорожньому покритті не було, туману також не було.
		Цивільний позов потерпіла підтримала в повному обсязі з наведених в ньому підстав. Наголосила, що на час аварії вона навчалась в навчальному закладі в Республіці Польща. Проте, через отримані травми так і не змогла завершити навчання. Зазначила, що страхова компанія ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відшкодувала їй шкоду в розмірі близько 30000 грн., а страховій компанії вона подавала ті самі чеки і квитанції, які долучені нею до цивільного позову. Вона понесла значно більше витрат, проте, не всі документи збереглись.
		Щодо міри покарання, то зазначила, що якщо обвинувачений добровільно відшкодує їй шкоду, то вона не наполягатиме на суворому покаранні для нього. В протилежному випадку просить покарати обвинуваченого суворо.
		Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10  подали суду письмові заяви, в яких зазначили, що не можуть прибути в судове засідання і просять розгляд справи провести без їхньої участі. Зіславшись на ст. 63 Конституції України відмовились давати покази в межах даного кримінального провадження. Не оспорюють фактичних обставин справи, які вкладені в обвинувальному акті. Цивільні позови в межах кримінального провадження не заявляють. Щодо покарання, то покладаються на розсуд суду і просять покарати обвинуваченого відповідно до закону. (а.с. 228, 230). Таким чином, відсутні підстави викликати цих потерпілих в судові засідання чи застосовувати до них будь які засоби примусу з метою їхньої явки в судове засідання.
		Окрім вище описаних показів обвинуваченого та потерпілої, з яких вбачається, що ними не оспорюються обставин щодо місця, часу та способу вчинення обвинуваченим дій, які становлять об`єктивну сторону злочину, а також наслідків, які настали внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, який йому інкримінується, доводиться наступними письмовими доказами:
		-рапортом працівника поліції № 1689 від 24.02.2019 про те, що 24.02.2019 о 12:34 год. по телефону до чергової частини надійшло повідомлення від органів охорони здоров`я, що на приймальний покій Калуської ЦРЛ каретою швидкої допомоги доставлений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Томашівці Калуського району. Діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, закрита травма грудної клітки. Поміщений в реанімаційне відділення. Тілесні ушкодження отримав внаслідок ДТП, що сталася в с. Негівці Калуського району (а.с. 105);
		-протоколом огляду місця події від 24.02.2019 із додатком до нього - схемою ДТП та фотосвітлинами, з якого вбачається, що 24.02.2019 о 11:00 год. оглянуто місце події ДТП на ділянці дороги в с. Негівці по вул. Зарічній біля будинку № 3 (а.с. 106-120);
		-висновком експерта № СЕ-19/109/26-164ІТ/19 від 22.04.2019 р. з якого слідує, що на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автомобіля марки «Skoda Fabia» р.н. НОМЕР_2 знаходилась у працездатному стані. Рульове керування знаходилося в стані відмови. Робоча гальмівна система знаходилася в працездатному стані, а несправності (пошкодження) рульового керування знаходяться в зоні локалізації аварійних пошкоджень, експлуатаційного характеру не несуть, виникли внаслідок розвитку ДТП, при діях на них значних по величині зусиль ударного характеру. Оскільки пошкодження рульового керування автомобіля марки «Skoda Fabia» р.н. НОМЕР_2 , виникли внаслідок розвитку ДТП, то водій не мав можливості їх виявити до настання ДТП під час експлуатації транспортного засобу (а.с. 122-126);
		-висновком експерта № 73, з якого слідує, що у потерпілої ОСОБА_9 малися тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя у момент спричинення, а решта тілесних ушкоджень відносяться до легких (а.с. 136-137);
		-висновком експерта № 74, з якого слідує, що у потерпілого ОСОБА_10 малися тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя у момент спричинення, а решта тілесних ушкоджень відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я (а.с. 138-139);
		-висновком експерта № 127, з якого слідує, що у потерпілої ОСОБА_7 мались тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, та до легких тілесних ушкоджень (а.с. 140-144).
		Доводи захисника щодо не доведення належними й допустимими доказами факту перебування ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, на думку суду є безпідставними.
		Відповідно до п. 2 спільного Наказу МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року за №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» визнано таким, що втратив чинність, спільний наказ МВС України та МОЗ України від 09.09.2009 року N400/666 «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.10.2009 року N931/16947 (із змінами).
		У п. 8 Розділу 1 Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.
		Пунктом 9 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
		Відповідно до вимог п. 16 Розділу ІІІ Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
		Пунктом 21 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		Відповідно до відповіді на запит від 15.01.2020 року за підписом генерального директора комунального некомерційного підприємства «Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області» ОСОБА_13 (а.с. 178) ОСОБА_2 24.02.2019 року о 11.30 год. було взято кров на вміст алкоголю. Згідно із записом № 24 від 24.02.2019 року в журналі реєстрації забору крові на вміст алкоголю виявлено етиловий спирт  1,59‰. Перебування ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП в стані алкогольного сп`яніння підтверджується також належним чином засвідченими копіями витягу з журналу реєстрації забору крові на вміст алкоголю (а.с. 179-180). Даний медичний документ нічим не спростований, тому суд сприймає його, як належний та допустимий доказ, що доводить перебування ОСОБА_2 під час вчинення ДТП у стані алкогольного сп`яніння.
		Окрім того, з вище описаних показів потерпілої ОСОБА_7 слід зробити висновок, що безпосередньо перед спричиненням ДТП ОСОБА_2 поводив себе неадекватно, а така поведінка притаманна особам, які перебувають в стані алкогольного сп`яніння.
		Відповідно до вимог ст. 94 КПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Таким чином, дані, зазначені у витягу зжурналу реєстраціїзабору кровіна вмісталкоголю, узгоджуються з показаннями потерпілої та у своїй сукупності з іншими доказами по справі підтверджують факт перебування ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП у стані алкогольного сп`яніння. Покликання обвинуваченого, що він на момент скоєння ДТП був тверезий, суд розцінює, як лінію захисту з метою знизити ступінь суспільної небезпечності скоєного для уникнення призначення справедливого покарання.
		Отже, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні доведена повністю зібраними і дослідженими у судовому засіданні доказами, а його злочинні дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
		При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб(пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		А дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Згідно зі ст. 414 КПК, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. При призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності суд визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому на підставі ст. 66 КК України, суд відносить активне сприяння розкриттю злочину, про що зазначено в обвинувальному акті і що підтвердив в судовому засіданні прокурор, та повне відшкодування шкоди двом потерпілим.
		Водночас враховуючи, що обвинувачений не в повному обсязі визнає висунуте йому обвинувачення, яке підтвердилось під час розгляду справи в суді, суд приходить до висновку, що він не зробив для себе належних висновків і з його боку відсутнє щире каяття за вчинені неправомірні дії.
		Обставиною, яка б відповідно ст. 67 КК України обтяжувала покарання обвинуваченому, стороною обвинувачення в обвинувальному наведено вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Така обставина також підтвердилась в судовому засіданні дослідженими і вище проаналізованими доказами.
		У судовому засіданні прокурор просив врахувати дані про особу обвинуваченого, обставини справи і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
		З висновку органу пробації вбачається, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства; на думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме: участь у тренінгових заняттях на тему: «Згубний вплив алкоголю» у Калуському міському ЦСССДМ, пройти пробаційну програму.
		Проте, суд не погоджується з таким висновком органу пробації, оскільки на думку суду в цьому висновку не в повній мірі враховано таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. При цьому перебування обвинуваченого у стані навіть легкого алкогольного сп`яніння не можна не враховувати при призначенні покарання, адже, керуючи автомобілем у нетверезому стані, останній грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків. Уникнення особою реального покарання за таких обставин негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху.
		Окрім того, слід взяти до уваги, що від вище описаного злочину тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості отримали три особи молодого віку. Окрім того, одній з потерпілих обвинувачений не відшкодував завданих збитків в розмірі, заявленому потерпілою.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. А також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хоча офіційно ніде не працевлаштований, проте перебуває на обліку як безробітний в Калуській міськрайонній філії Івано-Франківського ОЦЗ, що свідчить про бажання працювати та заробляти кошти на своє прожиття. Відсутні негативні характеристики щодо нього. Проживає разом з матір`ю похилого віку, яка безумовно потребує допомоги.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
		Враховуючи наведене, а головним чином те, що обвинувачений вчинив злочин, будучи не судимим, однак у стані алкогольного сп`яніння, що не було визнано обвинуваченим, що свідчить про не усвідомлення обвинуваченим протиправності своєї поведінки, тому суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а відтак і про відсутність правових підстав для застосування ст. 75 КК України. А тому йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Саме покарання у виді позбавлення волі суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових злочинів.
		До початку судового розгляду потерпілою ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_2 було пред`явлено цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 40000,00 грн., моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн. та 10000,00 грн., витрат на правничу допомогу (а.с. 49-55).
		Згідно є ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до положень ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Під час судового розгляду ОСОБА_2 матеріальну шкоду потерпілої визнав повністю, моральну шкоду визнав частково, але не конкретизував в якому саме розмірі.
		За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
		Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка її завдала, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.
		Відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (статті 3, 5 Закону)
		Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого (статті 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Skoda Fabia, н.з. НОМЕР_2 , яким керував обвинувачений, застрахована згідно з полісом №АМ/8737376 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.12.2018 року в Івано-Франківській обласній дирекції ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с. 160), згідно з пунктом 3 якого, страхова сума за шкоду, завдану життю і здоров`я потерпілих, становить 200 000,00 грн.
		Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 16.01.2020 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в рамках розгляду цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).
		Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Потерпілий як кредитор вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України в постанові від 14 вересня 2016 року в справі № 6-725цс16.
		Таким чином, право потерпілої вимагати відшкодування завданої шкоди виключно від обвинуваченого не суперечить вимогам чинного законодавства.
		На підтвердження позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди потерпілою надано квитанції та чеки на витрати, зумовлені вчиненням проти неї злочину, зокрема на лікування та ліки. При цьому суд не бере до уваги чек АТ КБ «Приватбанк» від 03.04.2019 року (а.с. 66) про поповнення картки на суму 4883,37 грн., оскільки з даного документу не можливо встановити на чиє ім`я перераховувалися кошти та яким чином поповнення картки стосується витрат на лікування ОСОБА_7 . Крім того на підтвердження понесених витрат суд не бере до уваги запис рукописним текстом «бактерицидна плівка, … куплено за власні кошти 3700,00 грн.» на виписці з історії хвороби №1927 від 29.03.2019 року (а.с. 67), оскільки відповідні витрати на лікування можуть підтверджуватися лише фіскальними чеками та квитанціями, які видані аптечними закладами.
		Таким чином, проаналізувавши долучені потерпілою до матеріалів справи квитанції та чеки, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення витрат на лікування на загальну суму 31236,53 грн. (а.с. 56-66).
		Водночас судом встановлено, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 21.11.2019 року було виплачено потерпілій ОСОБА_7 страхове відшкодування в розмірі 31624,40 грн. за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок ДТП 24.02.2019 року, згідно з умовами полісу страхування №АМ/8737376 (а.с. 189). Дана обставина не заперечується потерпілою. Також, потерпіла в судовому засіданні визнала, що страховій компанії вона подавала ті самі чеки і квитанції, які долучені нею до цивільного позову.
		За таких обставин, оскільки ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вже було відшкодовано потерпілій витрати на лікування на підставі тих же самих документів, які долучені до цивільного позову, відсутні підстави для повторного стягнення із обвинуваченого тих же самих витрат, які фактично відшкодовані потерпілій страховою компанією. Оскільки потерпілою не доведено понесення нею витрат на лікування у більшому розмірі, ніж відшкодовано їй страховою компанією, в задоволенні позовних вимог про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди слід відмовити.
		Окрім того, суд враховує, що обвинуваченим в добровільному порядку надано потерпілій ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 12000 грн. та 400 доларів США в рахунок відшкодування матеріальних витрат, понесених потерпілою понад ті суми, які зазначені в долучених до позову квитанціях.
		Щодо вимог про стягнення моральної шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
		Пунктом 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		З урахуванням положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , які полягали у порушенні правил дорожнього руху, потерпіла зазнала значних душевних та моральних страждань, зумовлених тривалим лікуванням. Зокрема, суд враховує, що потерпіла перетерпіла тривалу фізичну біль, незручності та психологічний дискомфорт, тимчасову відірваність від активного соціального життя, порушення сну, емоційну напругу, оскільки тривалий час перебувала на лікуванні внаслідок переломів частин тіла, внаслідок чого пережила також, тривалі фізичні та душевні страждання і переживання за своє здоров`я, та за своїх рідних, які теж спільно перенесли переживання за стан її здоров`я. Також, після чого змушена до цього часу вживати ліки. Після перенесених травм не має змоги працювати та розвивати свою трудову діяльність та кар`єру. На даний час потерпілій встановлена третя група інвалідності.
		Однак суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у визначеному потерпілою розмірі є неспівмірними завданій моральній шкоді. Суд враховує, що потерпіла добровільно сіла в автомобіль до незнайомої людини, що відповідно зумовило потрапляння її в ДТП за участю цього транспортного засобу. Тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, і суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_2 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_7 20000,00 грн. моральної шкоди, завданої злочином.
		Також потерпілою ОСОБА_7 понесені витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн., що підтверджується оригіналами квитанцій (а.с. 40). Ця сума також підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої відповідно до ст. 120 КПК України.
		Ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 18.06.2019 року, обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, зобов`язано прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого, а також покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на строк 60 днів, а саме з 18.06.2019 року до 16.08.2019 року включно.
		Відповідно до ст. 179 КПК України, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання обирається без визначення граничного строку дії до його скасування (зміни, припинення) у передбачених законом випадках. При обранні запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання на підозрюваного (обвинуваченого) покладається зобов`язання прибувати до суду (слідчого, прокурора) за кожною вимогою. Таке зобов`язання є суттю всіх запобіжних заходів не пов`язаних з позбавленням вол і покладається на підозрюваного (обвинуваченого) на весь строк дії запобіжного заходу не залежно від покладення на нього інших обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказаний запобіжний захід діє протягом всього судового розгляду, якщо його не було змінено чи скасовано, а додаткового продовження ухвалою суду вимагає лише строк дії обов`язків.
		Таким чином, безпідставними є твердження прокурора, що станом на даний час обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов`язання припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку на який його було обрано.
		Оскільки, обвинувачений не порушував умови відбування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, справно з`являвся за викликами в судові засідання, за час розгляду даного провадження жодних інших правопорушень не вчинив, то суд вважає, що відсутні підстави задовольняти клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. З метою забезпечення виконання вироку до набрання ним законної сили запобіжний захід обвинуваченому у виді особистого зобов`язання слід залишити без змін, зобов`язавши його прибувати до суду за кожною вимогою.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз на досудовому слідстві у кримінальному провадженні № 12019090170000213 суд покладає на обвинуваченого.
		Питання проречові доказислід вирішитивідповідно довимог ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України,
		 
		у х в а л и в:
		 
		Засудити  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
		Після вступу вироку в законну силу виконання вироку в частині покарання доручити Калуському ВП ГУНП в Івано-Франківській області. Надати дозвіл працівникам Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області затримати ОСОБА_2 з метою його доставки до місця відбування покарання.
		Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_2 залишити без змін до вступу вироку в законну силу зобов`язавши його прибувати за кожного вимогою до суду.
		Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, - задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП  НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_3 , РНОКПП  НОМЕР_3 : 20000,00 грн. моральної шкоди, завданої злочином та 10000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави:
		1099,07 грн. - витрат за проведення експертизи №СЕ19/109/26-164ІТ/19 від 22.04.2019;
		785,05 грн. - витрат за проведення експертизи №СЕ-19/109/26-359ІТ/19 від 19.06.2019.
		Речові докази:
		- автомобіль марки «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_4 , який зберігається на майданчику тимчасового тримання Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області по вул. Тихого, 10 в м. Калуші, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 і страховий поліс серії АМ/8737376, які зберігаються при матеріалах судової справи  повернути ОСОБА_14 ;
		Посвідчення водія серії НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_2 , що знаходиться при матеріалах судової справи - передати на зберігання Регіональну сервісному центру МВС в Івано-Франківській області;
		- медичну карту стаціонарного хворого № 1927 ОСОБА_7 , копію карти виїзду СШНМД до ОСОБА_7 , медичну карту стаціонарного хворого № 1929 ОСОБА_9 , виписку з історії хвороби № 1929 ОСОБА_9 , медичну карту стаціонарного хворого № 1928 ОСОБА_10 , виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 1928 ОСОБА_10 , дві КТ грами (головного мозку, шийного відділу хребта) з описом ОСОБА_10 , 2 рентгенограми ОСОБА_10 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12019090170000213  повернути КНП «Калуська ЦРЛ»;
		- медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_7 , КТ головного мозку ОСОБА_7 , опис КТ головного мозку ОСОБА_7 , 8 рентгенограм ОСОБА_7 , опис КТ шийного відділу хребта та грудної клітки ОСОБА_7 , які передані на зберігання ОСОБА_7  вважати поверненими за належністю;
		- історію розвитку дитини ОСОБА_9 , КТ головного мозку ОСОБА_9 , 3 рентгенограми ОСОБА_9 , які передані на зберігання ОСОБА_9  вважати поверненими за належністю.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...