Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/10244/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2020.
Дата набрання законної сили: 01.09.2020
Номер судового провадження: 51-1151км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019251010002230

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		01 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа №712/10244/19
		провадження № 51-1151 км 20
		 
		Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря 
		судового засідання  ОСОБА_4 ,
		 
		за участю:
		прокурора ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019251010002230, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Золотоноша Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		 
		Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 18 979, 70 грн матеріальної шкоди та 15 000 грн моральної шкоди.
		 
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
		 
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року вищевказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
		 
		Згідно з вироком суду, 03 травня 2019 року, приблизно о 23.06 год, ОСОБА_7 керуючи OPEL ASTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по бульвару Шевченка в м. Черкаси зі сторони вулиці Святотроїцька в напрямку до вулиці Пушкіна і, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого по бульвару Шевченка біля перехрестя з вулицею М.Грушевського та поблизу будинку № 145, в порушення вимог п. 2.3. «б», п. 12.4, п. 18.1. Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому в момент, коли на вказаному пішохідному переході перебував пішохід, рухаючись зі швидкістю 77,5 км/год, яка значно перевищує дозволену в населеному пункті швидкість руху, вчасно не застосував заходів для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу та не зупинився, не надавши дорогу пішоходові, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух прямо та скоїв наїзд на пішохода  ОСОБА_6 , який рухався по пішохідному переходу з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого останньому спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить судові рішення в частині вирішення цивільного позову змінити та стягнути з ОСОБА_7 суму недоотриманої ним заробітної плати в сумі 26926,89 грн. Зазначає, що дані рішення є незаконними та необґрунтованими в цій частині вирішення цивільного позову і винесені з порушенням вимог кримінального процесуального закону Вказує, що з урахуванням положень вимог статей 1166, 1187, 1192 , 1195 ЦК України, всі витрати понесені ним у зв`язку з отриманням ушкодження здоров`ю, та майнової шкоди підлягають стягненню з засудженого.
		 
		Засуджений ОСОБА_7 у запереченнях просить касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор ОСОБА_5  вважає касаційну скаргу обґрунтованою і просить її задовольнити, а судові рішення в частині вирішення цивільного позову про відшкодування недоотриманої заробітної плати скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. 
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку. 
		 
		Згідно з частинами 1, 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
		 
		Правильність встановлення фактичних обставин справи, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій  ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
		 
		Покарання засудженому  ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу засудженого і у касаційній скарзі не оспорюється. 
		 
		 
		 
		Що стосується доводів касаційної скарги потерпілого ОСОБА_6 про неправильне вирішення місцевим та апеляційним судами його позовних вимог в частині вирішення цивільного позову про відшкодування недоотриманої заробітної плати, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
		 
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. 
		 
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати коло учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
		 
		Цих вимог закону при вирішенні цивільного позову потерпілого в частині відшкодування недоотриманої заробітної платиу кримінальному провадженні щодо  ОСОБА_7 місцевим та апеляційним судами не дотримано.
		 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, потерпілому ОСОБА_6 , заподіяно матеріальну та моральну шкоду. З метою відшкодування цієї шкоди потерпілий звернувся до  ОСОБА_7 з цивільним позовом про відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди, недоотриманої заробітної плати та моральної шкоди в межах кримінального провадження. 
		 
		Суд першої інстанції погодився з обґрунтованістю позову потерпілого лише в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Разом із тим не задовольнив позов в частині відшкодування недоотриманої заробітної плати, пославшись на те, що вказана допомога відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виплачується Фондом соціального страхування України. При цьому відмовляючи в задоволенні цієї частини позовних вимог, суд ніяким чином необгрунтував неправомірність посилань позивача на відповідні норми закону, якими останній доводив своє право на відшкодування.
		 
		Так, згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам та майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Статтею 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Відповідно до ст. 1195 ЦПК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		 
		Тобто, із вироку суду першої інстанції вбачається, що суд при вирішенні цивільного позову потерпілого в частині відшкодування недоотриманої заробітної плати об`єктивно не дослідив та не мотивував у своєму рішенні підстави з яких не задовольнив позовні вимоги потерпілого в цій частині. 
		 
		На ці ж порушення звертав увагу суду потерпілий ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі, однак апеляційний суд також належним чином не проаналізував положення закону та обставини кримінального провадження в цій частині, в результаті чого дійшов передчасного висновку про правильне вирішення позову щодо відшкодування недоотриманої заробітної плати.
		Крім того, за ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Однак, апеляційний суд усупереч цій вимозі, не надав вичерпної відповіді, з яких підстав, відповідно до норм процесуального чи матеріального закону, він визнав наведені в апеляційній скарзі доводи такими, що не заслуговують на увагу, фактично обмежившись загальними фразами, що місцевим судом обґрунтовано не задоволено позов потерпілого в цій частині.
		Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не дано належної оцінки положенням ст. 51 ЦПК України, щодо прав та обов`язків, як сторін провадження, так і суду.
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позовупро відшкодування недоотриманої заробітної плати постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим вони у цій частині підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а провадження у цій частині  призначенню нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		 
		Отже, подану касаційну скаргу потерпілого слід задовольнити частково. 
		 
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442КПК України , Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Касаційну скаргу потерпілого  ОСОБА_6 задовольнити частково.
		 
		ВирокСоснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року щодо  ОСОБА_7  в частині вирішення цивільного позову про відшкодування недоотриманої заробітної плати скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		 
		У решті постановлені судові рішення залишити без зміни.
		 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...