Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/1962/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2020. Зареєстровано: 09.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2020.
Дата набрання законної сили: 08.09.2020
Номер судового провадження: 22-ц/4808/529/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/1962/19 
		Провадження № 22-ц/4808/529/20 
		Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О. 
		Суддя-доповідач Фединяк 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		головуючого    Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
		суддів:        Бойчука І.В., Девляшевського В.А.
		секретаря        Мельник О.В.
		з участю        представника ОСОБА_1 адвоката Парфана Т.Д.
		           представника ОСОБА_2  адвоката Кузика В.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Івано-Франківськийміський відділДРАЦС Головноготериторіального управлінняюстиції вІвано-Франківськійобласті провиключення відомостейпро батьказ актовогозапису, за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Бородовського С.О. в м.Івано-Франкцівськ,
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Івано-Франківський міський відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про виключення відомостей про батька з актового запису.
		Позовна заява мотивована тим, що сторони з 05 березня 2008 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом актів цивільного стану Івано-Франківського управління юстиції за актовим записом №264. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син  ОСОБА_3 . При реєстрації народження сина в силу вимог ч. 1 ст.122 СК України його записано батьком дитини. Згідно «Звіту по тесту на батьківство» ID 23863 від 24.01.2019 року лабораторії GENORAMA LLC він не є біологічним батьком дитини. Просив суд виключити відомості про батька з актового запису.
		Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Івано-Франківський міський відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про виключення відомостей про батька з актового запису відмовлено.
		На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думкуапелянта, судом не враховано, що звітом по тесту на батьківство ID 23863 від 24.01.2019 року лабораторії GENORAMA LLC встановлено, що він не є батьком дитини, а тому його вимога про виключення запису про батьківство ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є обґрунтованим. Крім того, сторонами прийнято спільне рішення про проведення екстракорпоральне заплідення, та ним підписано одну заяву від 10 липня 2017 року щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій. Однак, внаслідок курсу лікування в період з 10 липня 2017 року по 30 липня 2017 року результату досягнуто не було. Інших заяв про надання згоди на застосування допоміжних репродуктивних технологій він не надавав Крім того, згідно листків призначень за листопада 2017 року і квітень 2018 року для лікування ОСОБА_2 використовувались заморожений біометіріал, проте згоду на замороження він також не надавав. Пред`явлена Прикарпатським центром репродукції людини від 02 квітня 2018 року згода про застосування допоміжних репродуктивних технологій ним не підписувалась. 
		Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
		Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав, просить суд її задовольнити. 
		Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, вважає рішення суду у справі законним та обгрунтованим.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно дост. 367 ЦПК Українинаведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
		Згідно вимогстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 , судпершої інстанції виходив з того, що доведено перед судом обставину надання позивачем усвідомленої згоди на запліднення відповідачки на основі методів, які використовуються у «Прикарпатському центрі репродукції людини», а також про те, що позивачем складено розписку про те, що йому відомо про усі можливі ризики, що пов`язані із відповідним заплідненням. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство.
		Висновок суду не повністю відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
		Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).
		Судом установлено, що 05 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 05 березня 2008 року. Після реєстрації шлюбу чоловікові та дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 (а.с. 5). 
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06.12.2018 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі «Батько» - зазначено ОСОБА_1 , у графі «мати» - зазначено ОСОБА_2 (а.с. 4).
		Відповідно до копії «Звіт по тесту на батьківство» ID 23863 від 24.01.2019 року, виконаного лабораторією GENORAMA LLC відсутнє кровне споріднення між позивачем та сином ОСОБА_3 . В «Звіті по тесту на батьківство» ID 23863 від 24.01.2019 року вказано, що ОСОБА_1 «передбачуваний батько», виключається як біологічний батько дитини (а.с. 6).
		Відповідно до заяви позивача і відповідача щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій від 10 липня 2017 року містять підписи позивача та відповідача, які засвідчують згоду сторін спору на застосування допоміжних репродуктивних технологій. Також перед підписами сторін спору у відповідних заявах розміщено текст про те, що сторони спору повідомлені про методи, що використовуються клінікою для формування імбріонів та штучного запліднення ними, про пов`язані ризики, про варіанти медичного втручання та їх наслідки. Також в текстах заяв вказано, що сторони спору отримали відповіді на усі запитання сторін спору, які задовольнили їх (а.с.86-89).
		Згідно ч.ч.1,2ст.123 СК України у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.
		У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.
		Відповідно ст.133цього Кодексу якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.
		Згідно ч.5ст.136СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно дочастини першої статті 123цього Кодексу.
		ЄСПЛ зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
		Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.
		В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
		Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.
		Встановивши, що в зареєстрованому шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із застосування допоміжних репродуктивних технологій, які здійснені за їх письмовою згодою, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 та відповідач записаний батьком дитини, приділивши особливу увагу інтересам народженої дитини, відповідно до частини першої статті 123 СК України, суд першої інстанції прийшов правильного висновку відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки згідно частини п`ятої статті 136 цього Кодексу не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій.
		Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зіслався на те, що згідно спільної заяви сторін від 02 квітня 2018 року ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу, давав письмову згоду на використання свого генетичного матеріалу на застосування допоміжних репродуктивних технологій на народження 03 грудня 2018 року ОСОБА_3 є помилковими, оскільки згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Івано-Франківського відділення №1648/1649/20-28 від 04.08.2020 року підпис від імені « ОСОБА_1 » в графі «Підпис» навпроти графи «Прізвища ініціали чоловіка» на заяві пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій від 02 квітня 2018 року - виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.
		Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що 02 квітня 2018 року ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу, повторно не давав письмової згоди на використання свого генетичного матеріалу на застосування допоміжних репродуктивних технологій, оскільки згідно цієї норми не має значення, чий генетичний матеріал використовується  цього подружжя чи чужорідний. 
		Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першоїінстанціїяк таке, що постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм процесуального права, тому підлягає зміні та виключити з мотивувальної частини рішення Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року посилання суду на дачу письмової згоди ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій.
		Згідно ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. 
		Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2)у разівідмови впозові -на позивача. 
		Оскільки апеляційна скарга  підлягає частковому задоволеню підставоцінки доказіву цій спарві, то  понесені витрати на судовийзбір,пов`язаніз розглядомсправи слід покласти на позивача.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року змінити.
		Виключити з мотивувальної частини рішення Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року посилання суду на дачу письмової згоди ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій.
		В решті рішення суду залишити без змін. 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.
		Повний текст складено 08 вересня 2020 року.
		 
		Судді:                            В.Д.Фединяк
		І.В.Бойчук
		В.А.Девляшевський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...