Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 530/311/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2020.
Дата набрання законної сили: 02.09.2020
Номер судового провадження: 61-18113ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		2 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 530/311/19
		провадження № 61-18113св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Батьківська сільська рада Зіньківського району Полтавської області,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 червня 2019 року, ухвалене у складі судді Дем`янченка С. М., та постанову Полтавського апеляційного суду 
		від 18 вересня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Бутенко С. Б., 
		Обідіної О. І., Прядкіної О. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (далі - Батьківська сільська рада) про визнання права власності у порядку спадкування.
		В обґрунтування позову вказувала, що з 1983 року її батько - ОСОБА_2 - працював у колективному сільськогосподарському підприємстві (далі - КСП) імені Карла Маркса, що розташоване в селі Батьки Зіньківського району Полтавської області, та був членом цього колгоспу. 29 січня 1996 року батько позивача включений у списки на отримання земельної частки (паю), у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 він значиться під № 154 , проте за життя не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай). Вказувала, що після смерті батька вона в установлений законом строк прийняла спадщину та успадкувала право на отримання земельної частки (паю), що належало її батькові. 
		Про належність батькові такого права довідалася з повідомлення відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області від 10 грудня 
		2018 року, тому вважає, що з цього часу у неї виникло право на звернення до суду з даним позовом.
		За таких обставин просила визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 4,49 га на території Батьківської сільської ради в порядку спадкування після її батька - ОСОБА_2 .
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття 
		Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 червня 
		2019 року відмовлено у задоволенні позову.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 та прийняла спадщину в установленому законом порядку, проте спірна земельна частка (пай) до складу спадщини не увійшла, оскільки за життя спадкодавець право не реалізував.
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 червня 
		2019 року - без змін.
		Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_2 у членах КСП імені Карла Маркса на час паювання земель та видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю 29 січня 1996 року, тому висновки суду першої інстанції про те, що за життя спадкодавець не набув права на земельну частку (пай) відповідають фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною 
		скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Зіньківського районного суду Полтавської області 
		від 19 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду 
		від 18 вересня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 за життя не набув право на земельну частку (пай), оскільки він був членом КСП імені Карла Маркса та йому видано земельний сертифікат.
		Вказує на неврахування судами того, що нею не пропущено позовну давність для звернення до суду із цим позовом.
		Позиція інших учасників справи
		У грудні 2019 року Батьківська сільська рада подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому послалась на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій нормам матеріального і процесуального права. Зазначала, що спадкодавець за життя не отримав сертифікат на право власності на земельну частку (пай), тому не набув такого права. Крім того, позивач не залучила до участі у справі КСП імені Карла Маркса, що виключає задоволення її позову з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 березня 2019 року у справі 
		№ 610/2071/19 (провадження № 61-30642св18).
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		У грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 - і позивач, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після нього.
		З архівної довідки районного трудового архіву Зіньківської районної ради Полтавської області від 15 лютого 2019 року № 156 суди встановили, що 
		ОСОБА_2 працював у колгоспі імені Карла Маркса з серпня 1982 року до грудня 1996 року; виключений з членів КСП імені Карла Маркса 6 лютого 
		1997 року (протокол № 1 від 6 лютого 1997 року загальних зборів колгосників). Прийняття в члени колгоспу в книгах обліку трудового стажу не проставлено з невідомих причин.
		З архівної довідки від 14 лютого 2019 року № 157 суди встановили, що колгосп імені Карла Маркса в селі Батьки Зіньківського району Полтавської області реорганізований в КСП імені Карла Маркса на підставі рішення загальних зборів (протокол № 4 від 17 листопада 1992 року). 
		У подальшому КСП імені Карла Маркса реорганізовано в ТОВ Агрофірма «Батьки» села Батьки Зіньківського району Полтавської області (розпорядження Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області 
		від 21 березня 2000 року № 123).
		Суди встановили, що листом від 20 лютого 2018 року № 86/136-18 відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області повідомив позивача, що за наявної у відділі інформації землю передано в колективну власність КСП імені Карла Маркса для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Батьківської сільської Ради народних депутатів від 7 червня 1995 року № 4. 29 січня 1996 року КСП імені Карла Маркса видано державний акт на право колективної власності на землю серія ПЛ № 15, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1. 
		Крім того, з даного листа суди встановили, що ОСОБА_2 у списку громадян - членів КСП імені Карла Маркса, який є додатком № 1 до державного акта на право колективної власності на землю, значиться за № 154. Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП імені Карла Маркса (село Батьки Зіньківського району Полтавської області) ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся і не видавався.
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин розгляд касаційної скарги  ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 
		2020 року.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України 
		від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
		За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		За пунктом 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції Кодексу 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
		Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) або сертифікат було втрачено.
		При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
		Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
		Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
		У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.
		Встановивши, що спадкодавцю позивача не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай) у КСП імені Карла Маркса, а доказів належності 
		ОСОБА_2 на час смерті права на земельну частку (пай) у колективній власності на землю позивачем не надано, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на вказану земельну частку (пай).
		Крім того, з урахуванням роз`яснень, викладених в абзаці 4 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 14 червня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у спорах, пов`язаних із паюванням земель (зокрема, про визнання права на 
		 
		 
		земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, 
		виділення паю в натурі), відповідачами є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами того, що ОСОБА_2 за життя набув право на земельну частку (пай), є безпідставними, оскільки зі змісту листа відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20 грудня 2018 року № 86/136-18 суди встановили, що ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся і не видавався.
		Доказів на спростування вказаних обставин позивач до судів попередніх інстанцій не надав.
		Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до необхідності переоцінки доказів, зокрема листа відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20 грудня 2018 року № 86/136-18, і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і 
		статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Посилання заявника про неврахування судами попередніх інстанцій того, що нею не пропущено позовну давність для звернення до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, не мають правового значення, оскільки судами попередніх інстанції відмовлено у задоволенні позову у зв`язку із його необґрунтованістю.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої 
		статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій без змін.
		Щодо судових витрат
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 червня 
		2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:  С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...