Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/15111/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2020.
Дата набрання законної сили: 09.09.2020
Номер судового провадження: 61-6199ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		09 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/15111/18
		провадження № 61-6199св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Інститут технічної теплофізики Національної академії наук України,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Савицького О. А. від 27 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., від 19 лютого                    2019 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до інституту технічної теплофізики Національної академії наук України (далі - Інститут) про відшкодування майнової шкоди у розмірі 300 595,20 грн, завданої                            18 грудня 2017 року внаслідок падіння дерева біля Інституту, який є балансоутримувачем земельної ділянки, у зв`язку з чим пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль марки «Mitsubishi».
		 
		 
		Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня             2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Інституту на користь ОСОБА_1 300 595,20 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди. Зобов`язано ОСОБА_1 передати у власність Інституту транспортний засіб марки «Mitsubishi», знявши його з реєстрації в органах Міністерства внутрішніх справ України за власний рахунок.
		 
		Задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив с того, що балансоутримувачем земельної ділянки, за адресою: вул. Желябова, 2-а, м. Київ , є відповідач, який здійснює утримання зелених насаджень та шкоду завдано саме в вини відповідача. Зобов'язуючи позивача повернути пошкоджений автомобіль відповідачу, суд виходив з того, що автомобіль є фізично знищеним, а на користь позивачки стягується повна вартість пошкодженого майна.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня                     2018 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову                    ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів вини відповідача у вчиненні шкоди позивачу, зокрема й доказів того, що падіння дерева відбулося внаслідок невиконання відповідачем заходів з благоустрою, а тому відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем позивачу вартості пошкодженого майна.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно зобов`язав повернути пошкоджений автомобіль відповідачеві. Судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини першої статті 614 ЦК України, оскільки відповідачем не спростовано презумпцію своєї вини і не доведено, що причиною падіння дерева на автомобіль є тільки порив вітру.
		 
		Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції судом касаційної інстанції не перевіряється.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		18 грудня 2017 року на належний на праві власності позивачу автомобіль марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований біля корпусу № 5 Інституту технічної теплофізики НАН України за адресою:, вул. Желябова, 2-А, м. Київ упало дерево, що спричинило пошкодження автомобіля.
		 
		Відповідно до рішення Київської міської ради від 16 березня 2006 року                          № 256/3347 земельна ділянка площею 2,1356 га по вул. Желябова, 2-а у Шевченківському районі м. Києва передана у користування Інституту для експлуатації та обслуговування його будівель і споруд.
		 
		Згідно із листом Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (далі - КО «Київзеленбуд») від 02 березня 2018 року КО «Київзеленбуд» та комунальні підприємства, які входять до його складу, зокрема комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, не здійснюють благоустрій території по вул. Желябова, 2-а у м. Києві .
		 
		Утримання зелених насаджень за цією адресою здійснюється Інститутом.
		 
		Відповідно до довідки Українського гідрометеорологічного центру                         (далі - Укр ГМЦ) від 24 липня 2018 погодні умови 18 грудня 2017 року були наступні: з 04 год. 44 хв. до 08 год. 37 хв. пориви вітру 12 м/с, з 08 год. 37 хв. до 20 год. 37 хв. пориви штормового вітру 15 м/с. Згідно з нормативними документами, прийнятими в Гідрометслужбі України, сніг з кількістю опадів 7-19 мм за 12 год та менше, вітер швидкістю 15-24 с/с, ожеледиця - вважаються небезпечними явищами. 17 грудня 2017 року о 14 год. 45 хв. було складено попередження про найважливіші метереологічні явища по м. Києву № 14/6. 18 грудня ускладнення погодних умов: вранці та вдень сильний сніг, хуртовина, пориви вітру 15-20 м/с, на дорогах ожеледиця. Попередження були доведені Укр ГМЦ згідно із діючими схемами оповіщення (а.с. 95, 96).
		 
		Чоловік позивача ОСОБА_2 18 грудня 2017 заїхав на територію біля корпусу № 5 Інституту за адресою: вул. Желябова, 2-а, м. Київ, та залишив належний на праві власності позивачу автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Outlander 2.4», номерний знак НОМЕР_1 у непередбаченому для паркування місці біля дерев.
		 
		Відповідно до акта від 18 грудня 2017 року, складеного представниками Інституту та свідками, причиною падіння зазначеного вище дерева є пориви вітру (а.с . 46).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону. 
		 
		Згідно з пунктом 3.1.4. Правил благоустрою міста Києва, прийнятих рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року, утримання та благоустрій територій, підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.
		 
		Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
		 
		Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
		 
		Відповідно до пункту 3.1. Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.
		 
		Згідно з пунктом 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.
		 
		Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів (пункт 5.5. Правил).
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що подія, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, відбулась по вул. Желябова, 2-а у Шевченківському районі м. Києва і утримання зелених насаджень за цією адресою здійснюється Інститутом.
		 
		За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
		 
		Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.
		 
		Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		 
		Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.
		 
		Непереборна сила - це дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановивши, що відповідач вчасно виконав заходи з благоустрою і не мав на своїй території пошкоджених дерев, а причиною падіння дерева на автомобіль були пориви вітру згідно з актом від 18 грудня 2017 року, правильно виходив із недоведеності вини Інституту у завданні шкоди позивачу та відсутності причинного зв`язку між шкодою і неправомірними діями відповідача та підстав покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності. 
		 
		За таких обставин, позивачем не спростовані докази, надані відповідачем про те, що падіння дерева відбулось внаслідок пориву вітру і не пов`язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою. Отже, ОСОБА_1 не доведено, що майнова шкода, якої вона зазнала у зв`язку з падінням дерева на автомобіль, завдана внаслідок протиправних дій або бездіяльності Інституту, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу шкоди.
		 
		Оскільки за нормативними документами, прийнятими в Гідрометслужбі України, небезпечним явищем вважається вітер швидкістю 15-24 м/с, а згідно із актом від 18 грудня 2017 року та довідкою УкрГМЦ № 01-20/810                    від 24 липня 2018 року, у день події спостерігались пориви вітру 15-20 м/с, доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не доведено, що причиною падіння дерева на автомобіль є порив вітру, не ґрунтуються на обставинах та матеріалах справи.
		 
		Таким чином, у справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, надані відповідачем, на підтвердження того, що наслідком завдання шкоди позивачу була обставина непереборної сили, тобто екстремальне явище природи катастрофічного характеру, що приводить до раптового порушення нормальної діяльності людей, яке характеризується непередбаченістю та неможливістю своєчасно попередити.
		 
		Доводи касаційної скарги про неналежність цих доказів є безпідставними та необґрунтованими.
		 
		Крім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
		 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
		 
		Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого  2019 року - без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		                                                                                                           
		О. М. Осіян 
		                                                                                                        
		Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...