Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2460/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 11.09.2020. Зареєстровано: 11.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2020.
Дата набрання законної сили: 19.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08.09.2020р. справа № 914/2460/19 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Пукач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ 
		до відповідача: Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Новий Калинів Самбірського району Львівської області 
		про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. 
		Ціна позову  125513,24грн.
		За участю представників:
		від позивача: Орел Сергій Сергійович  представник; 
		від відповідача: не викликався. 
		Заяв про відвід не поступало.
		Розгляд справи судом.
		На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення пені в розмірі 75656,88грн., 3% річних в розмірі 14043,88грн. та інфляційних втрат в розмірі 35812,48грн.
		Ухвалою суду від 03.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 17.12.2019р. Ухвалами суду від 17.12.2019 року, від 21.01.2020 року розгляд справи по суті відкладався до 04.02.2020р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.02.2020р. постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.03.20р. В судовому засіданні 03.03.2020р. відкладено підготовче засідання на 31.03.2020р. Враховуючи розумність строків, продовження на території України карантину, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, ухвалами суду від 24.03.2020р., від 28.04.2020р. строк підготовчого провадження у справі продовжувався та розгляд справи відкладався на 09.06.2020р. Ухвалою суду від 09.06.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 30.06.2020р. Ухвалами суду від 30.06.2020р., від 16.07.2020р. враховуючи продовження карантину, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, заявлені клопотання сторін, розгляд справи відкладався до 08.09.2020р. Ухвалою суду від 04.09.2020р. клопотання Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за вх.№24695/20 про участь в судовому засіданні у справі № 914/2460/19 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та судове засідання 08.09.2020р. проводилось в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/), однак у зв`язку із технічними несправностями системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" судове засідання у вказаній системі відеоконференцзв`язку завершити не вдалось. 
		29.07.2020р. від позивача через канцелярію суду подано додаткові пояснення за вх.№22955/20 від 29.07.2020р. 
		В судове засідання 08.09.2020р. представник позивача явку в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" забезпечив, який надав пояснення у справі та позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові. Від позивача на електронну адресу суду подано клопотання за вх.№26197/20, в якому представник позивача зазначає, що у звязку із втратою зв"язку у системі відеоконференцзв`язку "EаsyCon" просить подальший розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав та просить їх задоволити.
		В судове засідання 08.09.2020р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив. На електронну адресу суду від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними заходами. Судом встановлено, що вказаний електронний документ не містить кваліфікованого цифрового підпису (ЕЦП), а відтак залишено дане клопотання судом без розгляду. Інших заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не поступало. Від відповідача подано заперечення на позовну заяву за вх.№52860/19 від 16.12.2019р., доповнення до відзиву за вх.№2325/20 від 16.01.2020 року та доповнення до заперечень за вх.№9237/20 від 21.02.2020р.
		17.07.2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-ІХ), у прикінцевих та перехідних положеннях якого зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.
		Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважних представників сторін не обов`язковою, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.
		Позиції учасників справи.
		Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017р. в частині оплати товару у встановлений договором строк. Позивачем на підтвердження позовних вимог надано: копію Договору №6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017; копію Додаткової угоди №2 від 04.04.2018р. до Договору №6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017; Сальдо Новокалинівського ВУЖКГ за період з 01.10.2017 по 31.08.2019; операції АТ НАК Нафтогаз України по Договору №6056/1718-ТЕ-21 за період з 01.10.2017 по 31.08.2019; копії банківських виписок про оплату; копії актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 року на загальну суму 414102,04грн. (з ПДВ), від 30.11.2017 року на загальну суму 843587,54грн. (з ПДВ), від 31.12.2017 року на загальну суму 976570,82грн. (з ПДВ), від 31.01.2018 року на загальну суму 966240,07грн. (з ПДВ), від 28.02.2018 року на загальну суму 959366,74грн. (з ПДВ), від 31.03.2018 року на загальну суму 1058683,15грн. (з ПДВ), від 30.04.2018 року на загальну суму 61913,38грн. (з ПДВ); та розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.
		Позивач у додаткових поясненнях за вх.№22955/20 від 29.07.2020р. зазначає, що НАК «Нафтогаз України» немає будь-якого впливу на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу. І лише у разі звернення постачальника відповідних послуг до головного розпорядника коштів, останні готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад, таким чином, виділення коштів на погашення пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу залежить від дій самого Відповідача. Також позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем не укладалися договори щодо здійснення розрахунків (спільні протокольні рішення), визначених Порядком №256, як то здійснювалося при реалізації положень постанови КМУ від 11.01.2005 №20.
		Відповідач позовні вимоги заперечив з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що сторони домовились про організацію взаєморозрахунків за природній газ, а саме уклали спільне протокольне рішення № 3833 від 08.11.2017 року. Відповідач зазначає, що Новокалинівським ВУЖКГ проведено оплату за спожитий газ до вищезгаданого договору платіжними дорученнями відповідно до поступлених коштів, які поступали на рахунок Новокалинівського ВУЖКГ 02.02.2018 року, 06.02.2018 року, 01.03.2018 року, 14.06.2018 року, 26.04.2018 року, 25.05.2018 року, 27.06.2018 року, 04.01.2019 року, а тому на думку відповідача Новокалинівське ВУЖКГ зі свого боку виконало всі зобов`язання перед постачальником газу і не може нести відповідальність за третіх осіб виконання протокольних рішень. З огляду на вказані обставини відповідач просить в задоволенні позову відмовити. На підтвердження вказаних обставин відповідачем подано копію спільного протокольного рішення № 3833 від 08.11.2017 року та копії платіжних доручень №33 від 04 грудня 2017р. на суму 414102,04грн., №2 від 06.02.2018р. на суму 440587,08грн., №4 від 02.03.2018р. на суму 828916,26грн., №3 від 02.03.2018р. на суму 14671,28грн., №3 від 02.03.2018р. на суму 535983,74грн., №6 від 27.04.2018р. на суму 956850,61грн., №8 від 27.04.2018р. на суму 316645,40грн., №7 від 27.04.2018р. на суму 959366,74грн., №11 від 27.04.2018р. на суму 283533,49грн., №3201 від 27.04.2018р. на суму 388541,00грн., №12 від 07.05.2018р. на суму 79352,72грн., №13 від 07.05.2018р. на суму 61913,38грн.
		Крім того, відповідач доповненнях до відзиву на позов за вх.№2325/20 від 16.01.2020 року зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 року №20 Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій визначено умови взаємозаліків за спожитий газ для виробництва теплової енергії для населення на різницю наданих пільг та субсидій Новокалинівським ВУЖКГ жителям міста Новий Калинів, та Новокалинівським ВУЖКГ проведено оплату за спожитий газ до договору платіжними дорученнями відповідно до поступлених коштів які поступали на рахунок Новокалинівського ВУЖКГ.
		Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі, належать наявність факту прострочення грошових зобов`язань відповідача та наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошових зобов`язань по суті спору.
		Обставини, встановлені судом.
		12.09.2017р. між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України (постачальник) та Новокалинівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (споживач) укладено договір №6056/1718-ТЕ-21 постачання природного газу (далі по тексту  договір), згідно до умов п.1.1., 1.2., 1.3. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України на митну територію України).
		Згідно із п. 6.1. договору №6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017р. оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		Відповідно до Розділу 12 договору №6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017р. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. до 31 березня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків  до їх повного здійснення.
		Відповідно до пункту 2.1 договору №6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017р. постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1500,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 250, листопад 250, грудень 250, IV кв. 2017р. 750; січень 250, лютий 250, березень 250, I кв. 2018р. 750.
		Між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України (постачальник) та Новокалинівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (споживач) укладено Додаткову угоду №2 від 04.04.2018р. до договору №6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017р., зокрема відповідно до якої, сторони дійшли згоди додати пункт 2.1 договору абзацом у наступній редакції: постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018р. по 31 травня 2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 500,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.) квітень 250, травень 250. Також сторонами відповідно до Додаткової угоди №2 від 04.04.2018р. погоджено розділ 12 договору викласти в такій редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. по 31 травня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків  до їх повного здійснення.
		На виконання п.2.1 договору позивач поставив протягом жовтня 2017р.  квітня 2018р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5280463грн. 74коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 року передано 69,827тис. куб.м. газу на загальну суму 414102,04грн. (з ПДВ), від 30.11.2017 року передано 142,248тис. куб.м. газу на загальну суму 843587,54грн. (з ПДВ), від 31.12.2017 року передано 164,672тис. куб.м. газу на загальну суму 976570,82грн. (з ПДВ), від 31.01.2018 року передано 162,930тис. куб.м. газу на загальну суму 966240,07грн. (з ПДВ), від 28.02.2018 року передано 161,771тис. куб.м. газу на загальну суму 959366,74грн. (з ПДВ), від 31.03.2018 року передано 178,518тис. куб.м. газу на загальну суму 1058683,15грн. (з ПДВ), від 30.04.2018 року передано 10,440тис. куб.м. газу на загальну суму 61913,38грн. (з ПДВ), акти підписані та скріплені печатками сторін.
		Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, зобов`язання у строк визначений договором не виконав, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п.6.1 договору, тому просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 35812,48грн. за період з 01.01.2018р. по 31.03.2018р., 3% річних в розмірі 14043,88грн. за період з 28.11.2017р. по 06.05.2018р. та пеню в розмірі 75656,88грн. за період з 26.12.2017р. по 06.05.2018р.
		Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області (сторона 1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона 2), Новокалинівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (сторона 3), Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» було укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №3833 від 08.11.2017р., згідно до п.п. 2.2.-2.5. якого, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Стороні №1 у сумі 1 034 900 ,00 грн. з приміткою: «Постанова Уряду від 11. 01.2005 № 20». Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти в сумі 1 034 900,00 грн. з таким записом у графі «призначення платежу»: за січень місяць 2017 року «П» - 414 300,00 грн., «С» - 620 600,00 грн. "Постанова Уряду від 11.01.2005 N 20". Сторона №2 перераховує на рахунок Сторони №3 кошти в сумі 1 034 900,00грн. з таким записом у графі "призначення платежу": за січень місяць 2017 року «П» - 414 300,00 грн., «С»-620 600,00 грн. "Постанова Уряду від 11.01.2005 N 20". Сторона №3 перераховує на рахунок Сторони останньої кошти в сумі 1034900,00 грн. згідно з договором від 14.09.2016р. № 5058/1617-ТЕ -21. у т. ч. в сумі -352085,00 грн. за природній газ 2016 р., у т. ч. ПДВ- 58 680,83грн., з таким записом у графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 N 20, дата і номер Спільною протокольного рішення, за природний газ 2016 року, договір від 14.09.2016р. № 5058/1617-ТЕ -21, в т.ч. ПДВ 58 680,83грн. та в сумі - 682 815,00 грн. за природний газ 2017р., у т. ч. ПДВ -113 802,50грн. з таким записом у графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 N 20, дата і номер Спільною протокольного рішення, за природний газ 2017 року, договір від 14.09.2016р. № 5058/617-ТЕ-21, в т.ч. ПДВ 113802,50грн. 
		На виконання спільного протокольного рішення сплачено на рахунок позивача кошти згідно платіжного доручення №33 від 04 грудня 2017р. на суму 414102,04грн. з призначенням платежу: пост. Уряду від 11.01.2005 №20 (із змінами) СПР №3833 від 08.11.2017р. за природній газ 2017 дог. від 12.09.2017 №6056/1718-ТЕ-21, що визнається сторонами. 
		Як вбачається зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
		Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
		Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
		Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.
		Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Аналогічна правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2019р. у справі №924/296/18.
		Підписавши спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків, позивач у такий спосіб погодився зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ відповідно до договору №6056/1718-ТЕ-21.
		Судом встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 відповідачем здійснено оплати на загальну суму 4477820,7грн., що підтверджується платіжними дорученнями із призначенням платежу ПКМУ від 04.03.2002 №256: №2 від 06.02.2018р. на суму 440587,08грн., №4 від 02.03.2018р. на суму 828916,26грн., №3 від 02.03.2018р. на суму 14671,28грн., №3 від 02.03.2018р. на суму 535983,74грн., №6 від 27.04.2018р. на суму 956850,61грн., №8 від 27.04.2018р. на суму 316645,40грн., №7 від 27.04.2018р. на суму 959366,74грн., №11 від 27.04.2018р. на суму 283533,49грн., №12 від 07.05.2018р. на суму 79352,72грн., №13 від 07.05.2018р. на суму 61913,38грн. Банком платника Новокалинівського ВУЖКГ у вказаних платіжних дорученнях визначено ГУ ДКСУ у Львівській області. Також факт оплати на виконання постанови КМ України від 04.03.2002 №256 підтверджується виписками Державної казначейської служби України по рахунку Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України по договору № 6056/1718-ТЕ-21 та операціями Новокалинівського ВУЖКГ по договору № 6056/1718-ТЕ-21 з 01.01.2016р. по 31.12.2019р.
		Пунктом 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 БК України).
		Згідно із підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 БК України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 .
		Згідно з пунктом 4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
		Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1. Порядку №256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.
		Згідно абзаців 21, 22, 25, 28 пункту 8-1 Порядку №256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають «постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256» та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.
		Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.
		Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
		Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.
		Таким чином, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються Порядками № 20, 256. З аналізу вказаних положень слідує, що держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 917/536/19.
		Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, які встановлюють інший порядок розрахунків.
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, що відображено у постанові від 24.10.2019 у справі №908/884/18. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 28.11.2019 у справі № 905/1101/18, від 18.03.2020 у справі № 908/2304/18, від 27.05.2020р. № 914/1029/19, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.
		Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст.629 ЦК України що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України).
		Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
		Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Пунктом 8.2. договору №6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017р. сторони встановили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Так, згідно п.8.2. договору №6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017р., позивач за період з 26.12.2017р. по 06.05.2018р. нарахував відповідачу за зобов`язаннями листопада 2017-березня 2018р. пеню у розмірі 75656грн. 88коп. (розрахунок наявний в матеріалах справи).
		Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання нарахував відповідачу за зобов`язаннями листопада 2017-січня 2018р. за період з 01.01.2018р. по 30.04.2018р. інфляційні втрати у розмірі 35812,48грн. та за зобов`язаннями жовтня 2017р. - березня 2018р. за період з 28.11.2017р. по 06.05.2018р. 3% річних в розмірі 14043,88грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи). 
		З огляду на те, що розрахунок за природний газ за договором №6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017р. за рахунок коштів, отриманих з Державного бюджету України на надання пільг, субсидій та компенсацій населенню був здійснений між сторонами в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2015, постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р., правові підстави для нарахування відповідачу трьох відсотків та інфляційних у цій частині відсутні.
		У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, у постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №904/1210/18 викладені правові висновки, що підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України є несвоєчасне здійснення оплат боргу, поза межами встановленого проядку, за рахунок власних коштів .
		Як вбачається з матеріалів справи згідно платіжних доручень та банківських виписок, власними коштами відповідачем здійснено оплату на суму 388541,00грн. за спожитий газ за березень 2018р., що підтверджується платіжним дорученням №3201 від 27.04.2018р. із призначенням платежу оплата за природний газ за березень 2018р. згідно договору №6056/1718ТЕ-21 від 1209.17р. , акт приймання передачі від 31.03.18р. , яка проведена з порушенням строків оплати встановлених договором. Відтак, обставини що є предметом доказування у даній справі визнаються судом встановленими та підставними в частині вимог позивача щодо проведених нарахувань на оплату відповідачем із простроченням боргу власними коштами, який не ввійшов в предмет врегулювання СПР та Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256. Так, із врахуванням погоджених умовами договору №6056/1718-ТЕ-21 від 12.09.2017р. строків оплати, визначених позивачем періодів нарахувань, наведених у розрахунках, підставними є вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 31,93грн., пені в розмірі 361,93грн. В іншій частині позовні вимоги є недоведеними та з огляду на встановлені судом обставини та наявність відповідних доказів спростованими.
		Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань пені, 3% річних та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.
		Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
		Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо 3% річних у розмірі 31,93грн. та пені у розмірі 361,93грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат належить відмовити у зв`язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.
		На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позов задоволити частково.
		Стягнути з Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства (81464, Львівська область, Самбірський район, м.Новий Калинів, пл.Авіації, буд.24, ідентифікаційний код 31164710) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 361грн. 93коп.  пені, 31грн. 93коп.  3% річних та 6грн. 03коп.  судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
		Повне рішення складено 11.09.2020р.
		 
		 
		Суддя С.В. Іванчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...