Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/1417/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 11.09.2020. Зареєстровано: 13.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2020.
Дата набрання законної сили: 10.09.2020
Номер судового провадження: К/9901/13608/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 вересня 2020 року 
		м. Київ
		справа №120/1417/20-а
		адміністративне провадження №К/9901/13608/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О. А.,
		суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сушка О.О.(головуючий), Мацького Є.М., Залімчького І.Г.
		І. Суть спору та історія справи
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (далі - ТОВ "Лемешівка Агро Плюс", позивач) звернулося до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича про визнання протиправною та скасування постанови від 18.03.2020 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 610 232,61 грн. 
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.07.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 675 283,36 гривень. Згідно з  довідкою від 28.10.2019 обслуговуючими банками було списано з рахунків позивача грошові кошти в сумі 220 792,51 грн., з яких відповідач також отримав основну винагороду за стягнуті ним кошти. Крім того, позивач вказує, що решту суми заборгованості позивач перерахував самостійно стягувачу, на виконання договірних зобов`язань, що підтверджується платіжними дорученнями доданими до матеріалів позову, а тому підстави для стягнення основної винагороди приватного виконавця з вказаної суми відсутні.
		3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість. 
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. 26.07.2019 за вх. №121 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича надійшла заява про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення, в якій МПП Фірма "ЕРІДОН" просило прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 05.07.2019 у справі за №902/237/19 на примусове виконання рішення суду від 13.06.2019 про стягнення з ТОВ      "Лемешівка Агро Плюс" на користь МПП Фірма "ЕРІДОН" 6 702 465,12 грн основного боргу та 50 268,49 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		5. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 26.07.2019 відкрито виконавче провадження ВП №59663795 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/237/19 від 05.07.2019 про стягнення ТОВ "Лемешівка Агро Плюс"  6 702 465,12 грн основного боргу та 50 268,49 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		6. 26.07.2019 відповідачем також винесено постанову про стягнення з                            ТОВ      "Лемешівка Агро Плюс" основної винагороди приватного виконавця (10%) в сумі 675 273,36 грн.
		7. Як встановлено судом першої інстанції, постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 26.07.2019 про арешт майна боржника, останнім накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної суми винагороди 7 443 006,97 грн.
		8. Також 26.07.2019 та 30.07.2019 відповідачем винесено постанови про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на перелічених рахунках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної суми винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження - 7 443 006,97 грн.
		9. Постановою відповідача від 12.08.2019 про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної суми винагороди 7 312 764,37 грн.
		10. 14.08.2019 відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на перелічених рахунках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми      7 312 764,37 грн.
		11. Постановою відповідача від 14.08.2019 про розшук майна боржника, останнім постановлено оголосити в розшук перелік транспортних засобів, що належать боржнику.
		12. 14.08.2019 відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на транспортні засоби, що належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної суми винагороди та витрат виконавчого провадження 7 312 764,37 грн.
		13. Постановою відповідача від 18.01.2020 про арешт майна боржника, останнім постановлено накласти арешт на хімічні препарати (засоби захисту рослин), мінеральні добрива та інше майно, що станом на момент отримання цієї постанови зберігається у будь-яких складських приміщеннях ТОВ "Суффле Агро Україна", або буде туди поміщене на зберігання після винесення цієї постанови, та яке належить боржнику у межах залишку суми звернення стягнення з урахуванням основної суми винагороди та витрат виконавчого провадження 3 620 812,05 грн.
		14. 11.02.2020 відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на перелічених рахунках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах залишку суми звернення стягнення з урахуванням основної суми винагороди та витрат виконавчого провадження 3 620 812,05 грн.
		15. Судом першої інстанції також встановлено, що в межах виконавчого провадження № 59663795 на банківський рахунок виконавця для зарахування стягнутих з боржника коштів (депозитний рахунок) надійшли кошти на загальну суму 318 668,27 грн. Вказані кошти надходили за мірою виконання банківськими установами платіжних вимог виконавця та в подальшому розподілялись наступним чином: повернення стягувачу частини авансового внеску за виконавчим провадженням №59663795; кошти, стягнуті на користь стягувача; частина основної винагороди приватного виконавця. 
		16. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в період з 28.07.2019 по 06.03.2020 позивачем було перераховано на рахунок стягувача кошти в сумі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №628 від 28.07.2019; на суму 2 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №36 від 09.08.2019; на суму 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №42 від 13.08.2019; на суму 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №55 від 14.08.2019; на суму 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 23.08.2019; на суму 2   914 106,00 грн., №1 від 06.03.2020.
		17. 18.03.2020 стягувач - МПП Фірма "ЕРІДОН" звернулась до приватного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з повним виконанням судового рішення.
		18. Як наслідок, постановою відповідача від 18.03.2020 про закінчення виконавчого провадження, останнім постановлено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/237/19 від 05.07.2019 про стягнення ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" 6 702 465,12 грн основного боргу та 50 268,49 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору - закінчити.
		19. Одночасно відповідачем винесено постанову від 18.03.2020 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 610 232,61 грн.
		20. Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		21. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
		22. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача по справі були правові підстави для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.
		23. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 травня 2020 року скасував постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року та ухвалив нове рішення, яким адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував   постанову   приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича від 18.03.2020 про стягнення з ТОВ «Лемешівка Агро Плюс» основної винагороди приватного виконавця в сумі 610 232,61 грн.
		24. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що відповідач мав розрахувати суму винагороди виходячи із фактично стягнутої, а не заявленої до стягнення суми.
		IV. Касаційне оскарження 
		25. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		26. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що не зважаючи на те, що сплата заборгованості була здійснена позивачем безпосередньо стягувачу, такі дії були вчинені на виконання виконавчого документа, який був предметом примусового виконання в межах виконавчого провадження № 59663795. При цьому, лише після відкриття виконавчого провадження та вжиття приватним виконавцем заходів примусового впливу на боржника - ТОВ "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" рішення суду почало виконуватись. Спонукали його розпочати сплату боргу саме заходи примусового виконання рішення, що були здійсненні приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 59663795. Тобто, саме заходи примусового виконання рішення, які були вжиті приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 60557455, призвели до фактичного виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 05.07.2019 року у справі №902/237/19.
		26.1. Крім того, скаржник зазначає, що основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично стягнута у виконавчому провадженні. Така сума основної винагороди стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а виплата здійснюється пропорційно до фактично стягнутої суми. У разі невиплати (неотримання) приватним виконавцем винагороди у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, під час здійснення виконавчого провадження, яке завершено, останній має право на примусове стягнення такої винагороди у сумі, що несплачена під час розподілу стягнутих із боржника коштів.
		26.2. Відповідач зауважив, що жодних "добровільних" дій на стадії примусового виконання судового рішення боржник здійснювати апріорі не може. Тому посилання ТОВ "ЛЕМЕШІВКА АГРО ПЛЮС" про добровільну сплату ним боргу напряму стягувачу після відкриття виконавчого провадження, не заслуговує на увагу.
		27. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		V. Нормативне регулювання
		28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених   статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства   (далі -   КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
		29. За приписами частини другої   статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		30.  Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		31. Спеціальним   законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до   закону   підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є   Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»   (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII).
		32. Відповідно до   статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені   Конституцією України, цим   Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього   Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього   Закону   підлягають примусовому виконанню.
		33. Частина перша   статті 5 Закону №1404-VIII   передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим   Законом   випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються   Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		34. Згідно зі   статтею 10 Закону № 1404-VIII   заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		35. Відповідно до частини першої   статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим   Законом   заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		36. Приписами   статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що      виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у   статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.   Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати   декларацію про доходи   та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому   статтею 27 цього Закону.
		37. Відповідно до частин першої та другої   статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. 
		Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		38. Частиною четвертою   статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		39. Згідно з частиною третьою   статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої   статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою   статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої   статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		40. Частиною першою   статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
		41. Відповідно до частини третьої   статті 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
		42. Згідно з частиною першою   статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»   визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
		43. Відповідно до частин другої, третьої та четвертої    статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»   винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
		Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
		Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		44. Частина п`ята   статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»   передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		45. Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста   статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
		46. Відповідно до частини сьомої   статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»   приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		47. На виконання   статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»   постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643   затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).
		48. Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому   Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
		VІ. Позиція    Верховного Суду
		49.   Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		50. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича перебувало виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду, що містив вимоги майнового характеру, у зв`язку з чим відповідачем проведено розрахунок основної винагороди у вигляді відсотку від суми коштів, що підлягала стягненню.
		51. В межах виконавчого провадження № 59663795 на банківський рахунок виконавця для зарахування стягнутих з боржника коштів (депозитний рахунок) надійшли кошти на загальну суму 318 668,27 грн. Кошти надходили за мірою виконання банківськими установами платіжних вимог виконавця. 
		51.1. Зокрема, на депозитний рахунок надійшли кошти: 01.08.2019 - 128 567,98 грн; 01.08.2019 - 779,21 грн; 02.08.2019   - 895,41грн та були розподілені наступним чином: 69,00 грн - повернення стягувачу частини авансового внеску за виконавчим провадженням №59663795 (плата за користування АСВП) (платіжне доручення № 532 від 08.08.2019); 118 339,64 грн - кошти стягнуті на користь стягувача (платіжне доручення № 533 від 08.08.2019); 11 833,96 грн - частина основної винагороди приватного виконавця (платіжне доручення №534 від 08.08.2019).
		51.2. Також на депозитний рахунок надійшли кошти: 15.08.2019 - 207,00 грн; 15.08.2019 - 246,42 грн та були розподілені наступним чином: 412,20 грн. - кошти стягнуті на користь стягувача (платіжне доручення № 585 від 20.08.2019 року); 41,22 грн. - частина основної винагороди приватного виконавця (платіжне доручення № 586 від 20.08.2019 року). 
		51.3. На депозитний рахунок надійшли кошти: 10.09.2019 - 85 576,48 грн; 12.09.2019 - 74,00 грн та були розподілені наступним чином: 14 931,00 грн. - повернення стягувачу решти авансового внеску за виконавчим провадженням №59663795 (платіжне доручення № 648 від 13.09.2019); 64 290,44 грн. - кошти стягнуті на користь стягувача (платіжне доручення № 649 від 13.09.2019); 6 429,04 грн - частина основної винагороди приватного виконавця (платіжне доручення № 650 від 13.09.2019).
		51.4. На депозитний рахунок надійшли кошти: 07.10.2019 - 5 848,42 грн; 04.12.2019- 5848,42 грн, які були розподілені наступним чином: 5 316,75 грн - кошти стягнуті на користь стягувача (платіжне доручення № 829 від 04.12.2019); 531,67 грн. - частина основної винагороди приватного виконавця (платіжне доручення №830 від 04.12.2019).
		51.5. На депозитний рахунок надійшли кошти: 19.02.2020 - 113,67 грн; 25.02.2020 - 113,67 грн, які були розподілені наступним чином: 103,34 грн - кошти стягнуті на користь стягувача (платіжне доручення № 1070 від 25.02.2020); 10,33 грн - частина основної винагороди приватного виконавця (платіжне доручення № 1071 від 25.02.2020).
		51.6. На депозитний рахунок надійшли кошти: 16.03.2020 - 96359,68 грн, 18.03.2020 - 96 359,68 грн, які були розподілені наступним чином: 50165,15 грн - кошти стягнуті на користь стягувача (решта суми боргу) (платіжне доручення №1131 від 18.03.2020); 46 194,53 грн. - частина основної винагороди приватного виконавця (платіжне доручення № 1132 від 18.03.2020).
		52. Тобто, сума основної винагороди приватного виконавця стягувалася з боржника разом із сумою, що підлягла стягненню за виконавчим документом, пропорційно до фактично стягнутої суми.
		53. Також, як було зазначено вище, в період з 28.07.2019 по 06.03.2020 позивачем самостійно на виконання договірних зобов`язань було перераховано на рахунок стягувача наступні кошти: на суму 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №628 від 28.07.2019; на суму 2 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №36 від 09.08.2019; на суму 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №42 від 13.08.2019; на суму 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №55 від 14.08.2019; на суму 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 23.08.2019; на суму 2   914 106,00 грн., №1 від 06.03.2020.
		54. Тобто, вказані суми не були стягнуті з боржника безпосередньо приватним виконавцем  у виконавчому провадженні, не були зараховані на рахунок приватного виконавця та в подальшому перераховані ним у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки, як це передбачено частиною першою та третьою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких   грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця та перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
		55. Разом з тим, на думку скаржника, не зважаючи на те, що сплата заборгованості була здійснена позивачем безпосередньо стягувачу, такі дії були вчинені на виконання виконавчого документа, який був предметом примусового виконання в межах виконавчого провадження № 59663795. Крім того, скаржник зазначає, що основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично стягнута у виконавчому провадженні. 
		56. Суд зазначає, що аналізуючи положення частин четвертої та п`ятої   статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.
		57. Крім того, пунктом 19 Порядку № 643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому   Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
		58. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
		59. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19 і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.
		60. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, враховуючи положення   статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»   та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
		61. Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень   статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»   та пункту 19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов`язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми. При цьому, постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, а не вже після завершення виконавчого провадження, що також вказує на протиправність оскаржуваної постанови приватного виконавця.
		62. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		63. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		64. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.ain) серія A. 303-A; пункт 29).
		65. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
		66. Згідно із   статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України   суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		67. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		VI. Судові витрати
		68. З огляду на результат касаційного розгляду, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями   341,   343,   349,   350,   356,   359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича залишити без задоволення.
		2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №120/1417/20-а залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                                    О. Р. Радишевська
		 
		 
		                                                                                                    С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...