Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 625/124/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2020. Зареєстровано: 15.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/615/12/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016220240000692

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 625/124/18
		Провадження № 1-кп/615/12/20
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 вересня 2020 року                                    м. Валки
		 
		Валківський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді              ОСОБА_1 ,
		при секретареві    ОСОБА_2 ,
		за участю прокурорів                  ОСОБА_3 ,
		ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_5 ,
		захисників                             ОСОБА_6 ,
		ОСОБА_7 ,
		потерпілого                             ОСОБА_8 ,
		представника цивільного позивача             ОСОБА_9 ,
		представника цивільного відповідача             ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016220240000692 за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Коломак, Коломацького району, Харківської області, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, раніше не засудженого, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України 
		 
		                     В С Т А Н О В И В:
		 
		08.10.2016 року приблизно о 22 год. 30 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1 , що належить КЗОЗ «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги Коломацькогорайону»,тарухався з боку села Різуненкове по вул. 18-ї Козацької Сотні в смт. Коломак Харківської області. Під час руху ОСОБА_5 грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», змінив напрямок руху, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , що перебував на лівому узбіччі дороги відносно напрямку руху ОСОБА_5 .
		В результаті наїзду автомобіля ВАЗ 2107 під керуванням ОСОБА_5 на велосипедиста ОСОБА_8 , останньому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: рваних (забійних) ран лівої кисті та обличчя; закритої тупої травми живота, розриву селезінки з внутрішньочеревною кровотечею; закритої травми грудної клітки  лівостороннього гемо-пневмотораксу; закритого перелому обох кісток лівого передпліччя, що є тяжкими тілесними ушкодженнями.
		 
		В судовому засіданні ОСОБА_5 винуватим себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що в 2016 році він працював водієм в Коломацькому КЗОЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги». Напередодні дорожньо-транспортної пригоди, як зазначив ОСОБА_5 , він ремонтував робочий автомобіль ВАЗ  2107, д.н.з. НОМЕР_1 . 08.10.2016 року він виїхав випробувати робоче авто та заодно вирішив зустрітись з друзями, де випив одну пляшку пива. Близько 24 години ночі цього дня він, повертаючись додому з села Різуненкове в селище Коломак Коломацького району Харківської області, рухався по своїй полосі ближче до середини, так як дорога була без розмітки. В зазначений час йшов дощ із сильними поривами вітру. Дорога була слизькою та не освітлювалась. Під час руху, як пояснив обвинувачений, він відчув удар в лобове скло та натиснув на гальма. Потім він пам`ятає як приїхали працівники поліції та швидка. 
		ОСОБА_5 заявив, що вважає причиною зіткнення з велосипедистом ОСОБА_8 те, що останній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, похитнувся та фактично впав на автомобіль.
		 
		Не дивлячись на невизнання винуватості ОСОБА_5 , обвинувачення та кваліфікація дій обвинуваченого знайшли своє підтвердження за результатами дослідження доказів як окремо, так і в їх сукупності.
		 
		Потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 08.10.2016 року він пізно ввечері, попередньо випивши приблизно 2 літра пива, на велосипеді їхав додому. Дорога була мокрою, йшов дощ. Він рухався по власній правій смузі дороги. Назустріч йому рухався автомобіль та світлом фар засліпив його. Після цього, як пояснив потерпілий, він зупинився на обочині, не встаючи з велосипеда. Що відбулось потім, - він не пам`ятає. 
		 
		Потерпілий заперечив проти пояснень обвинуваченого про те, що він нібито хитався в бік їдучи на велосипеді.
		 
		Судом також досліджені пояснення потерпілого дані ним під час проведення слідчого експерименту від 04.11.2017 року.
		 
		Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 04.11.2017 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_11 разом зі слідчим та понятими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , останні прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась на вулиці 18-ї Козацької Сотні поблизу будинку №60 в с. Різуненкове, де потерпілий надав пояснення про те, що 08.10.2016 року приблизно в 23 год. 00 хв. в темний час доби, він керував технічно справним велосипедом «Україна», рухаючись по проїжджій частині дороги, а саме від правої межі проїжджої частини дороги близько 0,5-1 метр у напрямку свого руху. Назустріч йому рухався автомобіль з включеним дальнім світлом, зі швидкостю близько 70-80 км/год. З метою запобігання наслідків, як зазначив ОСОБА_8 , він змістився вправо на обочину та зупинився, сидячи на велосипеді. Коли відстань між ним та авто скоротилась до 70-80 метрів, автомобіль почав зміщатись з правої смуги на ліву у напрямку свого руху. 
		 
		Крім того,згідно зміступротоколу,потерпілому булозапропоновано показатина місціподії,де вінзупинився.Шляхом вимірюваннярулеткою 30м,було встановлено,що потерпілийрозташувався сидячина велосипедіна узбіччі,на відстанівід межіпроїжджої частини0,7м тавід електроопорина відстані7,6м.Після чогопотерпілому ОСОБА_8 було запропонованопоказати,в якомумісці автомобільВАЗ 2107змінив свійнапрямок рухувліво.Шляхом вимірювання30-тиметровою рулеткою,було встановлено,що автомобільВАЗ-2107розпочав зміщеннявліво навідстані 76,3м допотерпілого. (а.с.37-46, т.3) 
		 
		Пояснення надані потерпілим в протоколі проведення слідчого експерименту в цілому узгоджуються з тими, які він надав в судовому засіданні.
		 
		Згідно змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 08.10.2016 року року приблизно о 22 год 30 хв. ОСОБА_5 , керуючи технічносправним автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухався із с. Різуненкове Коломацького району Харківської області по автомобільній дорозі, яка пролягає по вул. 18-ї Козацької Сотні, смт. Коломак, та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , внаслідок чого останньому були завдані тілесні ушкодження. Попередня кваліфікація за ч. 2 ст. 286 КК України.(а.с.31, т.1)
		 
		Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.10.2016 року, місце пригоди знаходиться по АДРЕСА_2 . Огляд здійснювався в дощову погоду, при штучному освітленні, при температурі повітря +8 t?С. Автодорога має асфальтобетонне покриття, яке на момент огляду є мокрим та забрудненим. Дорожнє покриття для двох напрямків, шириною 5,4 м. Кількість смуг для руху в напрямку огляду - 2. На проїжджій частині відсутні нанесені лінії повздовжньої розмітки для розділення зустрічних смуг та позначення краю проїжджої частини. (а.с.211-227, т.2)
		 
		На місці події виявлено автомобіль ВАЗ 2107, державний номер: НОМЕР_2 , що розташований за узбіччям, перпендикулярно до проїжджої частини. Велосипед знаходився на узбіччі. На місці події наявні сліди зіткнення транспортного засобу з навколишніми предметами у вигляді відсутності кори на трьох деревах. Після закінчення огляду автомобіль ВАЗ 2107, державний номер: НОМЕР_2 , направлено на майданчик тимчасового утримання. Крім того, в ході огляду місця події було виявлено та вилучено, окрім іншого, частину від бамперу чорного кольору.(а.с.211-227, т.2)
		 
		Схема місця дорожньо-транспортної пригоди, що є частиною протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, містить відомості про те, що автомобіль ВАЗ 2107 перебуває за межами проїжджої частини та узбіччя, у зустрічному для нього напрямку. Велосипед знаходиться на межі між зустрічною для ВАЗ 2107 полосою руху та узбіччям. Пошкоджені дерева також перебувають з боку зустрічної полоси руху. Біля велосипеда була виявлена та вилучена пластикова деталь.
		 
		Обвинувачений в судовому засіданні заявив клопотання про визнання вищезазначеного документа недопустимим, що, на думку сторони захисту, тягне за собою неможливість прийняття та оцінки його судом як доказу.
		 
		Зазначене клопотання підтримано захисником. В обґрунтування клопотання захисник пояснила, що матеріали кримінального провадження містять листування працівників органу досудового слідства, зі змісту якого відомо, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди разом зі схемою та фототаблицею був втрачений на певний період часу. Оскільки матеріали провадження не містять відомостей про відшукання цих документів, їх наявність та законність подальшого долучення до матеріалів викликають у сторони захисту обґрунтовані сумніви у дотриманні правил складання і засвідчення протоколу слідчої дії та сумніви у вірогідності викладених у ньому відомостей.
		 
		Водночас, дослідивши вищезазначені докази та перевіривши обставини складання цих процесуальних документів, суд прийшов до висновку, що вони відповідають критеріям допустимості та належності, визначеним ст.ст. 85-86 КПК України.
		 
		Так, допитані в якості свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили, що вони 08.10.2016 року ввечері приймали участь в якості понятих в огляді місця дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої був здійснений наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 .
		 
		Свідок ОСОБА_14 пояснив, що того дня їхав додому, був дощ, дорога була мокрою. Потім останній побачив, що дорога огороджена, оскільки відбулась дорожньо-транспортна пригода. Як зазначив свідок, він бачив автомобіль в кюветі, валялись деталі, велосипед, шапка на проїжджій частині. Йому було відомо, що в швидкій знаходився ОСОБА_8 . 
		 
		Свідок ОСОБА_15 повідомив, що в пізню годину йому зателефонували та повідомили, що сталась дорожньо-транспортна пригоди. Як зазначив свідок, його будинок знаходиться за 100-150 м від місця події. Прийшовши туди, ОСОБА_15 побачив розбитий автомобіль в кюветі, велосипед на узбіччі, уламки від автомобіля знаходились на дорозі. Крім того, на дорозі були сліди від автомобіля, які тяглися до кювета. Як зауважив ОСОБА_15 , на його думку зіткнення відбулось на краю дороги, ближче до лівого узбіччя. 
		 
		Свідчення осіб, що приймали участь в огляді в якості понятих в цілому відповідають змісту протоколу, що досліджений судом. 
		 
		Правомірність залучення вказаних осіб в якості понятих не викликає сумнівів, зазначені особи не є зацікавленими в результатах розгляду справи.
		 
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомила, що вона на час дорожньо-транспортної пригоди працювала слідчим в Коломацькому відділі поліції. Цієї дати ввечері був дзвінок з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Приїхавши на місце події, вона побачила, що на узбіччі лежав велосипед, а автомобіль ВАЗ стояв в кюветі. Ні потерпілого, ні обвинуваченого на місці події не було. Так, нею було складено протокол огляду місця події, схему до нього з вилученням речей з місця дорожньо-транспортної пригоди.
		Суд вважає, що будь-яке внутрішнє листування органу внутрішніх справ не спростовує правомірності складання протоколу огляду від 09.10.2016 року. 
		 
		Сам протокол та додані до нього документи, згідно відміток на аркушах, стали об`єктом дослідження під час проведення авто технічної експертизи. Сторона захисту не заперечила той факт, що під час виконання вимог ст. 290 КПК України матеріали провадження містили в тому числі і ці оспорювані захистом документи.
		 
		Отже, підстав для визнання протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди недопустимим не вбачається.
		 
		Згідно висновку судової трасологічної експертизи №13724/25530 від 21.12.2017 року, фрагмент бамперу, вилучений при огляді місця події, і задній бампер автомобіля ВАЗ-2107, р.н. НОМЕР_2 , раніше складали єдине ціле, тобто вилучений фрагмент бамперу є частиною заднього бамперу автомобіля ВАЗ-2107 р.н. НОМЕР_2 . (а.с.119-123, т.3)
		 
		Вилучений фрагмент пластикової деталі був виявлений поруч з велосипедом на протилежній стосовно напрямку руху ОСОБА_5 стороні, що підтверджує ту обставину, що ОСОБА_5 змінив напрямок руху та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку на значній відстані від полоси руху в напрямку смт. Коломак.
		 
		Цей факт, водночас, свідчить про неспроможність позиції обвинуваченого, яка полягає в тому, що потерпілий нібито раптово хитнувся на велосипеді в бік автомобіля під керуванням ОСОБА_5 , і тим самим наразився на зіткнення.
		 
		Обвинувачений також заперечив проти врахування зазначеного висновку експерта, як належного та допустимого доказу.
		 
		В клопотанні про визнання недопустимим висновку судової трасологічної експертизи, обвинувачений зазначив, що вилучена 09.10.2016 року під час огляду деталь чорного кольору була визнана речовим доказом більше ніж через рік, що викликає обґрунтовані сумніви в тому, що досліджений предмет був саме тим, який вилучався з місця події.
		 
		Не погоджуючись з позицією сторони захисту, щодо визнання висновку судової трасологічної експертизи недопустимим доказом, суд виходить з вимог ч.ч. 1 та 3 ст. 87 КПК України, якою встановлені критерії недопустимості доказів.
		 
		Відомостей про те, що досліджений експертами фрагмент пластикової деталі був отриманий внаслідок істотного порушення прав і свобод людини або відповідає пунктам 1-3 ч. 3 ст. 87 КПК України стороною захисту не надано. 
		 
		Крім того, частини 1 та 2 ст. 100 КПК України, якими регламентовано порядок зберігання речових доказів не містять визначених чи обмежених термінів визнання слідчим вилучених речей речовими доказами.
		 
		Отже, підстав для визнання висновку судової трасологічної експертизи недопустимим не вбачається.
		 
		Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №1588 від 28.08.2017 року, на момент експертного огляду та до моменту дорожньо-транспортної пригоди рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ-2107, р.н. НОМЕР_1 , знаходились в працездатному стані та виконували свої основні функції. (а.с.93-107, т.3)
		 
		Зазначений висновок учасники процесу не оспорювали.
		 
		Порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України підтверджується висновками судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №5235/6713 від 22.03.2018 року, де в п. 3, 4 та 5 зазначено, що, - «водій автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнення дорожньо-транспортної пригоди для водія автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_5 визначалась виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Цим же висновком експерт стверджує, що дії ОСОБА_8 вимогам Правил дорожнього руху відповідали та не створювали умов для зіткнення. (а.с.60-67, т.3)
		 
		Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 09.03.2018 року, який проводився за участю потерпілого ОСОБА_8 , його представника ОСОБА_11 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 в присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , підозрюваному ОСОБА_5 було запропоновано повідомити механізм виникнення дорожньо-транспортної пригоди, на що станній повідомив, що 08.10.2016 року він повертався додому в смт. Коломак, Харківська обл. з с. Різуненкове, Коломацького району, Харківської області, на автомобілі ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 . Коли він повертався додому була погана погода, йшов дощ. Як зазначив ОСОБА_5 , він рухався по своїй смузі, ближче до середини, так як на дорозі не було розмітки. Потім, він відчув удар в ліву сторону авто та після цього натиснув на гальма.
		Водію ОСОБА_5 було запропоновано встановити авто ВАЗ 2107 так, як він розташовувався, рухався в момент дорожньо-транспортної пригоди стосовно меж проїжджої частини. Шляхом вимірювання 50-ти метровою рулеткою, поділкою 1 см, було встановлено, що вказаний автомобіль знаходився від переднього правого колеса до правої межі проїжджої частини по напрямку руху 90 см, від заднього правого 85 см, відповідно.
		Водію ОСОБА_19 було запропоновано вказати місце зіткненння автомобіля під його керуванням з велосипедистом-пішоходом. Шляхом вимірювання 50-ти метровою рулеткою, поділкою 1 см, було встановлено, що місце зіткнення знаходиться на відстані 1,90 м від правої межі проїжджої частини у напрямку руху автомобіля ВАЗ 2107.
		ОСОБА_5 було запропоновано встановити автомобіль в місці, де він змінив напрямок свого руху (якщо змінював) ліворуч  праворуч відносно місця зіткнення. Водій ОСОБА_5 відповів, що він не змінював напрямок свого руху.
		ОСОБА_5 , було запропоновано повідомити швидкість, з якою він рухався в момент дорожньо-транспортної пригоди, на що ОСОБА_5 повідомив, що він рухався зі швидкістю 90-95 км/год.(а.с.50-58, т.3)
		 
		Висновок експертизи №5235/6713 від 22.03.2018 року узгоджується висновком судової-автотехнічної експертизи №22327 від 12.12.2017 року, відповідно до якої, «покази водія автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_5 в частині того, що він рухався по своїй полосі ближче до центру проїжджої частини і там був здійснений наїзд на ОСОБА_8 , з технічної точки зору, являються не спроможними. Покази ж велосипедиста ОСОБА_8 в частині того, що місце первинного контакту транспортних засобів розташовувалося на лівому узбіччі не позбавлені технічної спроможності. В даній дорожньо-транспортній ситуації, виходячи з показів велисопедиста ОСОБА_8 про механізм розвитку та технічної можливості уникнення дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля ВАЗ-2107 р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. У вказаній дорожньо-транспортній ситуації, як зазначає експерт, дії водія ОСОБА_5 , виходячи з показів велосипедиста ОСОБА_8 про механізм розвитку ДТП, не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням пригоди, однак дані невідповідності вимогам п.п. 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди». Як зазначає експерт а даній ситуації технічна можливість уникнення дорожньо-транспортної пригоди не визначалась діями велосипедиста ОСОБА_8 , а визначалась одностороннім діями водія ОСОБА_5 по виконанню ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Крім того, в діях велосипедиста ОСОБА_8 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди не вбачається. (а.с.86-92, т.3)
		 
		Обвинувачений заявив клопотання про визнання недопустимим доказів  протоколів слідчого експерименту за участю потерпілого та обвинуваченого, а також судових експертиз №22327 від 12.12.2017 року та судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №5235/6713 від 22.03.2018 року.
		 
		Клопотання обвинуваченого обґрунтовані тим, що протоколи проведення слідчих експериментів від 04.11.2017 року та 09.03.2018 року були складені особою, яка не мала повноважень проводити досудовое слідство та не була включена до складу слідчої групи. 
		 
		На думку сторони захисту, експертизи також не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки містять посилання на протоколи слідчих експериментів, складених не уповноваженою особою. 
		 
		Суд не погоджується з такою позицією, вважає, що клопотання про визнання цих доказів недопустимими задоволенню не підлягають.
		 
		Так, суд не має підстав вважати, що слідчі дії були проведені особою, що не перебуває на посаді слідчого органу досудового слідства, процесуальне керівництво, яким здійснюється відповідним прокурором.
		 
		Кримінальне провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону формується з документів, які мають доказове значення, ч. 5 ст. 214 КПК України містить перелік відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудового розслідування.
		 
		Суд не вбачає в цьому контексті будь-яких суттєвих порушень кримінального процесу, які тягнуть за собою спростування відомостей викладених слідчим в складених ним документах.
		 
		Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі №642/5974/13-к.
		 
		В судовому засіданні досліджений зміст висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №5936 від 28.08.2017 року, відповідно до якого - «вирішити питання: «Якими частинами спочатку контактували ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та велосипеда в момент первинного контакту?» та «Який був кут між повздовжніми осями автомобіля та велосипеда у момент первинного контакту?», - експертним шляхом не уявляється можливим.»(а.с.228-243, т.2)
		 
		Обвинувачений ОСОБА_5 під час дослідження документів подав клопотання про визнання вищезазначеного документа  недопустимим доказом мотивуючи тим, що матеріали кримінального провадження містять листування працівників органу досудового слідства, зі змісту якого відомо, що речові докази були втрачені на певний період часу. Оскільки матеріали провадження не містять відомостей про відшукання цих документів, їх наявність та законність подальшого долучення до матеріалів викликають у сторони захисту обґрунтовані сумніви у дотриманні правил складання і засвідчення протоколу слідчої дії та сумніви у вірогідності викладених у ньому відомостей.
		 
		Разом з тим, зазначений висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №5936 від 28.08.2017 року не містить інформації корисної для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 і він як такий не спростовує обставин встановлених в судовому засіданні, а тому не приймається судом до уваги.
		 
		З цих же підстав клопотання обвинуваченого про визнання висновку експертизи №5936 від 28.08.2017 року недопустимим доказом задоволенню не підлягає.
		 
		Зі змісту судово-медичної експертизи №58-Важ/17 від 22.09.2017 року вбачається, що на тілі ОСОБА_8 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: рваних (забійних) ран лівої кисті та обличчя; закрита тупа травма живота  розрив селезінки з внутрішньо-черевною кровотечою; закрита травма грудної клітини  лівосторонній гемо-пневмоторакс; закритий перелом обох кісток лівого передпліччя. Зазначені тілесні ушкодження утворилися - одночасно, по ударному та ударно-ковзаючому механізму дії тупих (тупого) твердих предметів (предмета), якими могли бути зовнішні деталі автомобіля, та могли виникнути в умовах зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, в строк, зазначений в настановній частині постанови. За ступенем тяжкості, встановлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_8 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, відповідно до п.п. 2.1.1. «А», 2.1.3. 2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року...». Експерт зазначив, що він вважає неможливим утворення вищезгаданих тілесних ушкоджень, при падінні висоти власного зросту. Показання потерпілого ОСОБА_8 , дані при допиті, не суперечать судово-медичним даним в частині механізму утворення тілесних ушкоджень, та могли утворитися при умовах, що зазначає потерпілий. Крім того, мається прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_5 , в якості водія автомобіля «ВАЗ-2107», який спричинив вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду у вигляді наїзду на пішохода та утворенням тяжких тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_8 (а.с.244-245, т. 2)
		 
		Аналогічні відомості містяться у висновку судово-медичної експертизи №12-14/45-Важ/18.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні погодився з висновком судово-медичної експертизи, щодо отримання ОСОБА_8 саме тяжких тілесних ушкоджень.
		Однак, погоджуючись зі ступенем тяжкості як наслідками дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання судово-медичної експертизи №58-Важ/17 від 22.09.2017 року недопустимим доказом.
		Обґрунтовуючи власне клопотання, ОСОБА_5 зазначив, що в матеріалах кримінального провадження відсутня медична документація та рентген-знімки, на підставі яких проведено дослідження, що, на думку сторони захисту, виключає можливість залучення як самої медичної документації так і висновку експерта в якості доказів.
		Суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, як необґрунтоване та неаргументоване. 
		Так, піддаючи сумніву висновок судово-медичної експертизи, сам обвинувачений погодився з тим, що у ОСОБА_8 мали місце саме такі тілесні ушкодження, про які зазначає експерт. Формально, не погоджуючись із залученням до переліку допустимих та належних доказів висновку судово-медичної експертизи, яка лягла в основу обвинувачення, сторона захисту не зазначає які саме ушкодження, на їх думку, потерпілий ОСОБА_8 не отримував.
		Посилання сторони захисту на правову позицію в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року №555/456/18, позбавлено сенсу, оскільки матеріали кримінального провадження містять достатні дані, що вказують на дотримання норм кримінального процесу при вилученні медичної документації.
		Крім вищезазначених письмових доказів, судом досліджені усні свідчення свідків, які стали очевидцями подій.
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які в силу певних обставин перебували безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди на місці події, надали пояснення, що відображають реальну картину на місці зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та велосипедиста ОСОБА_8 . 
		 
		Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що вночі він рухаючись на своєму автомобілі разом із дівчиною зі сторони селища ОСОБА_24 в сторону села Різуненково Коломацького району Харківської області, помітив здалеку автомобіль, який рухався йому назустріч. Проте через деякий час, у вказаного авто виключились фари. Під`їхавши ближче, свідок побачив автомобіль, а проїхавши ще помітив велосипед та чоловіка без свідомості, як виявилось це був ОСОБА_25 . Потерпілий лежав ногами на обочині, а голова недалеко від краю проїжджої частини. Як повідомив ОСОБА_20 , вони разом з дівчиною викликали швидку. Поблизу дорожньо-транспортної пригоди знаходився будинок батьків його дівчини, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . Свідок пояснив, що вони покликали останніх на допомогу. В автомобілі знаходився ОСОБА_5 . Він не міг самостійно вийти, оскільки йому педалями прижало ноги. Свідок разом із іншими дістали з автомобіля ВАЗ 2107 Бербегу, який перебував в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_5 говорив, що він не був за кермом. Як зауважив свідок, на його думку, зіткнення відбулось саме на протилежній для руху Бербеги обочині, оскільки сліди автомобіля йшли по краю узбіччя. 
		 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомила, що після 12 години ночі разом з ОСОБА_20 вона поверталась додому. Тієї ночі йшов дощ і був дуже великий вітер. Вони під`їхавши до її будинку, що розташований по АДРЕСА_2 , побачили автомобіль ОСОБА_5 біля кювету, велосипед та ОСОБА_26 , що лежав поряд, на обочині. Після дорожньо-транспортної пригоди, як зазначила свідок, вона підходила до ОСОБА_5 та відчутно було від останнього запах алкоголю.
		 
		Свідок ОСОБА_22 повідомив, що восени близько 3 років тому сталась дорожньо-транспортна пригода навпроти його будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Так, цієї дати ввечері він почув удар нібито на дорозі. Коли він вийшов з двору, почув стогни та побачив людину, яка лежала на обочині, це був ОСОБА_27 . Останній лежав тулубом на дорозі, а ноги на обочині. Неподалік в кущах знаходився автомобіль. Деталі від авто лежали на дорозі. В той час, як свідок підійшов до авто, де була відкрита дверка, він помітив, що ноги водія ОСОБА_5 були зажаті педалями. Водій перебував в стані алкогольного сп`яніння та навіть не усвідомлював, що збив людину. Згодом ОСОБА_28 , будучи біля автомобіля, кричав, що за кермом був не він. 
		 
		Свідок ОСОБА_23 пояснила, що 08.10.2016 року близько 12 години ночі відбулась дорожньо-транспортна подія. Десь у вказаний час, після того як її чоловік ОСОБА_22 повідомив, що ОСОБА_25 постраждав в ДТП, вона викликала швидку. Свідок вказала, що прийшовши на місце пригоди, вона бачила ОСОБА_27 , який лежав на обочині та неподалік нього знаходився велосипед. Автомобіль Бербеги був біля дерев, а сам обвинувачений сидів на узбіччі дороги. Поблизу ОСОБА_27 , лежали фрагменти автомобіля.
		 
		Суд констатує, що пояснення свідків, щодо місця розташування об`єктів безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди не суперечать відомостям викладеним в протоколі огляду місця події від 09.10.2016 року. 
		 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що він працює старшим дільничим офіцером патрульної поліції Коломацького відділу поліції близько. 08.10.2016 року він, перебуваючи в складі ГРПП, виїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась за адресою: 18-ї Козацької Сотні, смт. Коломак, Харківської області. Прибувши на місце події, як зазначив свідок, він побачив, що автомобіль ВАЗ 2107 знаходився на узбіччі дороги. Там же знаходився і велосипед. Ділянка дороги не освітлювалась, розмітки на ній не було, в цей час йшов дощ. Потерпілого, який перебував у важкому стані, забирала швидка. ОСОБА_29 вказав, що до приїзду слідчо-оперативної групи, вони викликали швидку для ОСОБА_5 та, як зауважив свідок, він помітив, що останній знаходився в стані алкогольного сп`яніння, що було помітно за зовнішніми ознаками. Потім приїхала слідчо-оперативна група та слідчий почав проводити огляд місця події за участю понятих.
		Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні повідомив, що він працює на посаді оперуповноваженого ГУНП в Харківській області та є двоюрідним братом потерпілого ОСОБА_8 . Так, того дня, коли відбулась дорожньо-транспортна пригода по АДРЕСА_2 , він перебував на чергуванні разом з ОСОБА_29 . Відразу виїхавши на місце події, свідок бачив швидку біля потерпілого, яка там вже знаходилась. Поблизу автомобіля знаходився ОСОБА_5 . Біля велосипеда, що перебував на узбіччі, лежав бампер від автомобіля. 
		Таким чином, причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_5 як водія та наявними тяжкими тілесними ушкодженнями завданими ОСОБА_8 встановлений в судовому засіданні під час дослідження сукупності усіх доказів.
		Отже, суд вважає винуватість ОСОБА_5 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
		При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного.
		При вивченні особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 раніше не засуджений, офіційно не працює, розлучений, має двох малолітніх дітей.
		ОСОБА_5 на обліку у лікарів нарколога та психіатра - не перебуває.
		Згідно ч. 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
		Потерпілий прохав не карати ОСОБА_5 , оскільки він йому все вибачив та не має до обвинуваченого претензій.
		Цю обставину суд враховує як таку, що пом`якшує покарання. 
		До обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, належить - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. 
		Водночас, кримінальне правопорушення скоєне ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, - є тяжким. 
		Згідно змісту досудової доповіді складеної фахівцем Валківського районного сектору філії Державної установи«Центр пробації»в Харківськійобласті,ризик повторногоскоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушенняє середнім,а томувиправлення останньогоможливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб. (а.с.65-66, т.2)
		 
		Суд не погоджується з висновком фахівця Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про можливість призначення покарання без позбавлення волі, оскільки, не дивлячись на тяжкі наслідки скоєного ним кримінального правопорушення, в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_5 , не визнаючи себе винуватим, не усвідомлює, що через його протиправні дії потерпілий взагалі міг загинути.
		 
		Отже, покарання у виді позбавлення волі без застосування іспитового строку повністю відповідатиме меті покарння, принципам справедливості, невідворотності та завданням кримінального провадження.
		 
		   Крім того, саме таке покарання буде слугувати виправленню ОСОБА_5 та запобігатиме вчиненню нових злочинів як останнім, так і іншими особами.
		Кримінальне правопорушення скоєне ОСОБА_5 в стані алкогольного сп`яніння, а тому суд прийшов до висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
		Міра запобіжного заходу ОСОБА_5 не обиралась. 
		Проте, після проголошення вироку про визнання обвинуваченого винуватим і призначення реального покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_5 може уникати його виконання, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
		Отже, стосовно ОСОБА_5 необхідно обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, затримавши останнього в залі суду. 
		За таких підстав, строк відбування покарання ОСОБА_5 необхідно рахувати з дня затримання, - 14.09.2020 року. 
		Прокурором Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах Фінансового управління Коломацької селищної ради заявлено цивільний позов, в якому останній вимагає стягнути з ОСОБА_5 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 56421,61 грн. 
		Автомобіль ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_2 , який було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перебуває на балансі Комунального закладу охорони здоров`я «Центр первинної медико-санітарної допомоги Коломацького району».
		Вищезазначену обставину учасники провадження не оспорювали.
		В судовому засіданні обвинувачений цивільний позов не визнав повністю. 
		Як вбачається зі змісту судової автотоварознавчої експертизи №7885 від 28.03.2018 року, ринкова вартість автомобіля ВАЗ 2107, р.н. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, тобто 08.10.2016 року, становить: 56 421,61 грн. Величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 2107, р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, приймається у розмірі ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження та складає: 56421,61 грн.(а.с.69-78, т.3)
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Оскільки ОСОБА_5 своїми діями, поза межами виконання ним трудових обов`язків, пошкодив транспортний засіб, що належить Комунальному закладу, цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 56421,61грн підлягає задоволенню. 
		До початку судового засідання, потерпілим було подано цивільний позов, яким останній вимагає стягнути із: Страхової компанії «Юнівес» матеріальну шкоду як витрати на лікування в сумі 47834,41 грн та витрати на ремонт велосипеда в сумі 260,00 грн; ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 400 000 грн; з КЗОЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Коломацького району» моральну шкоду в сумі 400000 грн.
		Згодом, 06.08.2020 року ОСОБА_8 як цивільним позивачем надано заяву, якою останній повідомив, що відмовляється від позовних вимог до ОСОБА_5 , Страхової компанії та КЗОЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Коломацького району» щодо відшкодування йому моральної та матеріальної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 848094,41 грн.
		 
		Таким чином,суд вважаєза необхіднеприйняти відмову ОСОБА_8 від цивільного позову та провадження в цій частині закрити.
		 
		Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, а саме:
		- автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання КЗОЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Коломацького району», після набрання вироком законної сили залишити у власника;
		- велосипед з механічини ушкодженнями, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 , залишити в останнього;
		- шапку чорного кольору, яка передана на зберігання до камери зберігання речових доказів Валківського ВП ГУНП в Харківській області, повернути власнику, а саме потерпілому ОСОБА_8 .
		 
		Відповідно до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів, а саме: витрати на судову транспортно-трасологічну експертизу №5936 від 28.08.2017 року в сумі 7440,00 грн; судову автотехнічну експертизу №1588 від 28.08.2017 року в сумі 5952,00 грн; судову автотехнічну експертизу №22327 від 12.12.2017 року в розмірі 2376,00 грн; судову трасологічну експертизу №13724/25530 в сумі 4950,00 грн; судову товарознавчу експертизу №266 від 19.03.2018 року в розмірі 1144,00 грн; судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизи №5235/6713 від 22.03.2018 року в сумі 5720,00 грн; судову автотоварознавчу експертизу №7885 від 28.03.2018 грн в розмірі 2860,00 грн.
		Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст.100, 128, 373,374 КПК України, суд, - 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК Українита призначитийомупокаранняу виді5(п`яти)років позбавленняволі з позбавленнямправа керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. 
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_5 застосувати тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» затримавши останнього в залі суду.
		Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з дати затримання  14 вересня 2020 року.
		Цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_5 на користь Фінансового управління Коломацької селищної ради  задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Фінансового управління Коломацької селищної ради (код ЄДРПОУ: 35329013, що знаходиться за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 17, смт. Коломак, Коломацького району, Харківської області) матеріальну шкоду в сумі 56421 (п`ятдесят шість тисяч чотириста двадцять одну) грн 61 коп.
		Прийняти відмову позивача ОСОБА_8 від цивільного позову. 
		Провадження зацивільним позовом ОСОБА_8 до Страхової компанії «Юнівес», ОСОБА_5 , Комунального закладу охорони здоров`я «Центр первинної медико-санітарної допомоги Коломацького району» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - закрити.
		 
		Роз`яснити ОСОБА_8 , що в разі закриття провадження повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
		 
		Речові докази: 
		- автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання КЗОЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Коломацького району», після набрання вироком законної сили залишити у власника;
		- велосипед з механічини ушкодженнями, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 , залишити в останнього;
		- шапку чорного кольору, яка передана на зберігання до камери зберігання речових доказів Валківського ВП ГУНП в Харківській області, повернути власнику, а саме потерпілому ОСОБА_8 .
		 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користьдержави витратина судову транспортно-трасологічну експертизу №5936 від 28.08.2017 року в сумі 7440,00 грн; судову автотехнічну експертизу №1588 від 28.08.2017 року в сумі 5952,00 грн; судову автотехнічну експертизу №22327 від 12.12.2017 року в розмірі 2376,00 грн; судову трасологічну експертизу №13724/25530 в сумі 4950,00 грн; судову товарознавчу експертизу №266 від 19.03.2018 року в розмірі 1144,00 грн; судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизи №5235/6713 від 22.03.2018 року в сумі 5720,00 грн; судову автотоварознавчу експертизу №7885 від 28.03.2018 грн в розмірі 2860,00 грн.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з дня вручення йому копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...