Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/817/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 15.09.2020. Зареєстровано: 15.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2020.
Дата набрання законної сили: 10.09.2020
Номер судового провадження: 3855 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"10" вересня 2020 р.                                                                   Справа № 917/817/19  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя  Шевель О.В. 
		за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Доленка Василя Григоровича "Колос" (вх. №3855 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у справі №917/817/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Погрібною С.В., повний текст рішення складено 25.11.2019)
		за позовом Селянського фермерського господарства Доленка Василя Григоровича "Колос", с.Мала Побиванка, Гадяцький район, Полтавська область,
		до Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради, с.Красна Лука, Гадяцький район, Полтавська область,
		про визнання права користування земельною ділянкою,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		В травні 2019 року Селянське фермерське господарство Доленка Василя Григоровича "Колос" звернулося з позовом до Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради про визнання права користування земельною ділянкою площею 100,00 га, Державний Акт на право постійного користування землею від 23.12.1999, Серія ПЛ № 12 для ведення фермерського господарства. 
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що СФГ Доленка Василя Григоровича "Колос" після його державної реєстрації вправі було здійснювати лише право користування земельною ділянкою, яка була надана його засновнику гр. ОСОБА_1 з метою ведення селянського (фермерського) господарства. Будь-які інші права відсутні. Право постійного користування земельною ділянкою не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатись нею. Отже, як зазначено в рішенні, право постійного користування до позивача СФГ Доленка Василя Григоровича "Колос" від засновника, голови господарства гр. ОСОБА_1 не перейшло. Спірна земельна ділянка загальною площею 100 га для ведення селянського (фермерського) господарства належала гр. ОСОБА_1 на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування. Таке право користування припиняється зі смертю особи, якій належало це право. У зв`язку зі смертю гр. ОСОБА_1 , якому земельна ділянка належала на праві постійного користування, припинилось його право користування, що у свою чергу припинило право користування земельною ділянкою і СФГ Доленка Василя Григоровича "Колос".
		Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Скарга обґрунтована тим, що за змістом чинного на час створення СФГ «Колос» В.Г.Доленка законодавства, хоча державний акт на право постійного користування землею і видано фізичній особі-засновнику фермерського господарства, земельна ділянка була безпосередньо пов`язана із конкретним фермерським господарством, для створення якого цю земельну ділянку було надано, юридична особа - фермерське господарство використовувало її з відповідною метою (ведення фермерського господарства), сільська рада, відділ земельних ресурсів та податковий орган обліковували саме цю земельну ділянку за юридичною особою. Оформлення правовстановлюючого документа на землю фермерському господарству було неможливим, оскільки саме отримання державного акту на землю засновником фермерського господарства є необхідним етапом, передумовою створення фермерського господарства, набуття ним статусу юридичної особи. Проте, після створення державної реєстрації фермерського господарства саме таке фермерське господарство є фактичним користувачем земельної ділянки. 
		Як зазначає скаржник, судом при винесенні рішення не були враховані норми статей 141, 143 Земельного кодексу України та приписи Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», яке діяло на час створення фермерського господарства, в частині правової природи постійного користування земельною ділянкою, яка була надана саме для створення селянського (фермерського) господарства. Враховуючи те, що переоформлення права постійного користування не передбачено чинним законодавством, а перехід права відбувся внаслідок юридичного  факту реєстрації господарства як юридичної особи, суд в даній справі безпідставно застосував ст.31 ч.2 ст.92, ст.126, 131 ЗК України, ч.1 ст.12 Закону України «Про фермерське господарство». 
		Враховуючи викладене, на думку апелянта, судом зроблено невірний висновок, що фермерські господарства не мають права на постійне користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності. Фермерські господарства в силу положень ст.31 ЗК України та ст.12 Закону України «Про фермерське господарство» можуть мати земельні ділянки на праві власності або на праві оренди.
		09.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№106),  в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що СФГ Доленка Василя Григоровича «Колос» після його державної реєстрації вправі було здійснювати лише право користування земельною ділянкою, яка була надана його засновнику гр. ОСОБА_1 з метою ведення селянського (фермерськогго) господарства. Будь-які інші права відсутні. Право постійного користування земельною ділянкою не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатися нею. Отже, право постійного користування до позивача СФГ Доленка Василя Григоровича «Колос» від засновника, голови господарства гр. ОСОБА_1 не перейшло. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 зупинено провадження у справі №917/817/19 за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства Доленка Василя Григоровича "Колос" на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/989/18 (провадження №12-205гс19) та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №922/989/18, оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №922/989/18, яка переглядається у касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду, є подібними до правовідносин у цій справі. 
		23.06.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №922/989/18, в зв`язку з чим ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 провадження у справі №917/817/19 поновлено. Призначено справу до розгляду на  "10" вересня 2020 р. о 10:45 год. Встановлено  учасникам справи строк до 17.08.2020 для подання заяв, клопотань, тощо. 
		Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.
		Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був повідомний належним чином ухвалою суду від 06.08.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
		Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Гадяцької районної ради Полтавської області від 22.12.1999 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 100 га, в тому числі рілля 95,6 га, пасовища - 1,7 га, під водою 2,7 га із земель запасу Малопобиванської сільської ради.
		На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею від 23.12.1999, серія ПЛ № 12.
		24.04.2000 ОСОБА_1 зареєстровано Селянське (фермерське) господарство Доленка Василя Григоровича "Колос", на підтвердження чого надано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №706478 від 24.04.2000 та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Розпорядженням голови Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області від 24.04.2000 № 171 зареєстровано Статут Селянського (фермерського) господарства Доленка Василя Григоровича "Колос" та видано свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.
		З листа Гадяцького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 11.06.2019 №1237/16.2-04-30 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		03.05.2019 відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 02-31/328, в якому вказано, що після смерті ОСОБА_1 даною земельною ділянкою незаконно користується Селянське (фермерське) господарство Доленка Василя Григоровича "Колос", так як право користування земельною ділянкою виникло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі та припинилося зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, в зв`язку з чим відповідач просив припинити незаконне користування вказаною земельною ділянкою.
		Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
		Предметом позову у даній справі є визнання за Селянським (фермерським) господарством Доленка Василя Григоровича "Колос" права користування земельною ділянкою площею 100,00 га, Державний Акт на право постійного користування землею від 23.12.1999, Серія ПЛ № 12 для ведення фермерського господарства
		Відповідно до частини 1     статті 50 Земельного кодексу України     (у редакції, чинній на час надання гр. ОСОБА_1 державного акту на право постійного користування землею) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
		Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання гр. ОСОБА_1 державного акту на право постійного користування землею) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
		За змістом     частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство"     (у редакції, чинній на час надання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у постійне користування) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
		Згідно із частиною 5 цієї статті на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідний державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
		За змістом     статті 7 Земельного кодексу України     (у редакції, чинній на час надання гр. ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
		Частиною 1     статті 23 Земельного кодексу України     (у редакції, чинній на час надання гр. ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. 
		З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ     надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
		За змістом     статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство"     (у редакції, чинній на час надання гр. ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. 
		Тобто, законодавством, чинним на момент створення Селянського (фермерського) господарства Доленка Василя Григоровича "Колос" було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.
		19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.
		У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
		Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
		Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).
		Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
		Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
		Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
		Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).
		З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
		Відповідно до статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. 
		Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).
		Згідно із частинами 1, 2 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації. 
		У редакції п.6 Перехідних положень, яка діяла з моменту набрання чинності     Земельним кодексом України до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. 
		Проте, Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
		Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
		Колегія суддів вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).
		Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
		У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження     №     12-57гс19)     Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
		Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
		Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
		З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент надання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у постійне користування, так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.
		Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
		Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства. 
		Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
		З моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. 
		У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. З урахуванням чого право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.
		Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18. 
		Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою Селянське (фермерське) господарство Доленка Василя Григоровича "Колос" набуло права та обов`язки землекористувача.
		Колегія суддів зазначає, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування, таке право не є таким, що припинилось.
		З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду щодо того, що право постійного користування землею припиняється зі смертю особи та до фермерського господарства не переходить, є неправомірним, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
		Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у справі № 917/817/19 слід скасувати, як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
		Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями  281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
		 
		          ПОСТАНОВИЛА:
		          
		Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Доленка Василя Григоровича "Колос" задовольнити.
		Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у справі №917/817/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
		Визнати за Селянським фермерським господарством Доленка Василя Григоровича "Колос" (37300, Полтавська область, Гадяцький район, с.Мала Побиванка, код ЄДРПОУ 30742545) право користування земельною ділянкою площею 100,00 га, Державний акт на право постійного користування землею від 23.12.1999, серія ПЛ №12, для ведення фермерського господарства.
		Стягнути з Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради (37315, Полтавська область, Гадяцький район, с.Красна Лука, код ЄДРПОУ 04381915) на користь Селянського фермерського господарства Доленка Василя Григоровича "Колос" (37300, Полтавська область, Гадяцький район, с.Мала Побиванка, код ЄДРПОУ 30742545) 1921,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 2881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
		Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		Повний текст постанови складено   15.09.2020.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Я.О. Білоусова
		 
		Суддя                                                                                           О.А. Пуль  
		 
		Суддя                                                                                           О.В. Шевель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...