Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/404/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування; залізницею.
Надіслано для оприлюднення: 15.09.2020. Зареєстровано: 15.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2020.
Дата набрання законної сили: 14.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 вересня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/404/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
		 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження
		касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця»
		на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 (колегія суддів: Дідиченко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
		зі справи № 910/404/20
		за позовом товариства  з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (далі - Товариство)
		до  акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі  - Залізниця)
		про стягнення 4     864,24 штрафу.
		Згідно з розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.09.2020 № 29.3-02/1971 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» склад суду у справі № 910/404/20 змінено у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці.
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Залізниці про  стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вантаж доставлений Залізницею Товариству із порушенням встановленого терміну доставки, що є підставою для стягнення із Залізниці штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/404/20, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		05.02.2020 від Залізниці надійшов відзив від 30.01.2020 № НЮ-189 на позовну заяву, в якому остання заперечила проти позову з підстав, викладених у ньому. 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2020 відзив Залізниці  на позовну заяву повернуто останній без розгляду за відсутності доказів направлення відзиву позивачу у справі.
		Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Залізниця звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі № 910/404/20 та долучити відзив від 30.01.2020 № НЮ-189 на позовну заяву до матеріалів справи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Залізниця в особі філії, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції ухвалу суду апеляційної інстанції зі справи скасувати та направити справу до Північного апеляційного господарського суду для відкриття апеляційного провадження та розгляду по суті.
		2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Скаржник зазначає, що оскаржувана судом апеляційної інстанції ухвала постановлена  з порушенням приписів статей 8, 9 та частини другої статті 161 ГПК України.
		При цьому скаржник вважає, що відсутність у переліку частини першої статті 255 ГПК України ухвали про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву, не позбавляє особу права оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції.
		Скаржник, посилаючись на приписи частини другої статті 161 ГПК України, вказує на те, що відзив на позовну заяву є заявою по суті,  тому вважає, що ухвала про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву підлягає апеляційному оскарженню у відповідності до пункту 6 частини першої статті 255 ГПК України, яка передбачає  оскарження ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові).  
		Доводи інших учасників справи
		Товариство не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
		3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
		Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги заявникові на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
		Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали та оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. 
		У статті 1 Конституції України, зокрема, закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. 
		Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
		Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина п`ята статті 55 Конституції України).
		Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31). 
		Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
		Обмеженням права на доступ до суду, в даному випадку, є визначений нормами ГПК України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути предметом апеляційного оскарження окремо від рішення суду.
		Так, відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
		Порядок та строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції регулюється розділом ІV ГПК України.
		Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 254 ГПК України).
		Частиною першою статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
		Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.
		Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. 
		Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.
		Предметом апеляційного оскарження, як встановлено в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, є ухвала місцевого господарського суду про повернення без розгляду відзиву Залізниці на позовну заяву, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 ГПК України.
		Посилання заявника у касаційній скарзі на положення пункту 6 частини першої статті 255 ГПК України, як на підставу, яка, на думку скаржника, дає право на апеляційне оскарження судового акта зі справи про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву є помилковим, оскільки системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що на її підставі в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) виключно за умови, якщо така ухвала має «завершальне» значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 зі справи  № 2-5151/09.
		Разом із тим, ухвала місцевого господарського суду від 13.04.2020, згідно з якою повернуто без розгляду відзив Залізниці на позовну заяву, направлена на вирішення окремого процесуального питання, і вказана ухвала не перешкоджає провадженню у справі.
		Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на законі висновку про те, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції та правомірно повернув подану Залізницею апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.
		Отже, враховуючи наведене, доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Касаційна скарга Залізниці в особі філії підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанції від 22.06.2020 зі справи № 910/404/20 - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а оскаржуваний судовий акт ухвалено з додержанням норм процесуального права.
		Судові витрати
		Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Залізницю в особі філії, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 зі справи                               № 910/404/20 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                  І. Колос
		 
		Суддя                                                                                                  І. Булгакова 
		 
		Суддя                                                                                                  Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...