Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/5797/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; біженців.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2020. Зареєстровано: 16.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2020.

Номер судового провадження: 2-а/490/336/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		н\п 2-а/490/336/2020     Справа № 490/5797/20
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва
		_________________________________________________________________
		РІШЕННЯ
		іменем України
		16 вересня 2020 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
		головуючого - судді Гуденко О.А.,
		за участю секретаря судового засідання Дудник Г.С.,
		представника позивача - Долганюк Ю.Ю., 
		відповідача - ОСОБА_1 , представників відповідача адвокатів Михайлова Г.В. та Бабчука С.Я., 
		перекладача - Болквадзе Б.М.,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Миколаєва адміністративнусправу запозовом УправлінняДержавної міграційноїслужби Українив Миколаївськійобласті доуродженця Грузії ОСОБА_1 про примусовезатримання зметою ідентифікаціїта забезпеченняпримусового видворенняз поміщеннямдо пунктутимчасового перебуванняіноземців таосіб безгромадянства,які незаконногоперебувають вУкраїні,строком на6місяців та примусове видворення,-
		встановив:
		Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача, в якій просив видворити уродженця Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України; затримати уродженця Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України, строком на 6 місяців, допустити негайне виконання рішення суду.
		В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач вказав,що 12 вересня 2020 року, співробітниками УСР в Миколаївській області було виявлено особу, що назвала себе ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Грузії, у якого був відсутній документ, що посвідчує особу та дає право на перебування на території України. Під час перевірки законності перебування ОСОБА_1 було встановлено, що 09.09.2020 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності, відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення МКМ 4508 за ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 10.09.2020 року МКМ 4500. За даних обставин відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне затримання від 13.09.2020 року ММК 000022 з метою встановлення особи, з`ясування обставин правопорушення та подачі адміністративного позову до суду. На час виявлення та затримання ОСОБА_1 в нього були відсутні документи, що посвідчують особу, дають право на перебувати на території України на законних підставах, а також документи, що дають право на перетин державного кордону України. 13.09.2020 року на адресу УДМС України в Миколаївській області надійшло подання УСР Департаменту стратегічних розслідувань ГУНП України в Миколаївській області № 2061/55/113-2020, в якому було зазначено, що в 2005 році уродженець Грузії ОСОБА_1 отримав громадянство України, яке в 2014 році було скасовано у зв`язку з тим, що він надав свідомо неправдиві відомості та документи з ознаками підробки. В 2014 році Департаментом імміграційної роботи ДМС України було прийнято рішення про заборону в`їзду в України, яким ОСОБА_2 було заборонено в`їзд в Україну строком на 5 років. За наявною оперативною інформацією ОСОБА_3 раніше був засуджений на території Грузії та був звільнений з місць позбавлення волі, після чого прибув на територію України. Під час перебування на території України характеризується з негативної сторони. Веде антисоціальний спосіб життя, чим загрожує громадському порядку, здоров`ю, захисту прав та законних інтересів громадян, які проживають на території України. За оперативною інформацією націлений на продовження злочинної діяльності, а саме вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. Таким чином, на сьогоднішній день підстав для подальшого перебування в Україні ОСОБА_1 . немає та знаходиться він на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавства.
		 
		Ухвалою судді Черенкової Н.П. від 15.09.2020 року відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду на 15.09.2020 року на 12.00 год.
		Ухвалою суду під головуванням судді Черенкової Н.П. від 15.09.2020 року, постановлено о 14 годині 14 хвилині, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Гліба Вадимовича про відвід судді Черенковій Н.П. - задоволено.
		Відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду даної адміністративної справи №490/5797/20 за позовом Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до уродженця Грузії ОСОБА_1 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконного перебувають в Україні, строком на 6 місяців та примусове видворення.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 року справу розподілено на суддю Гуденко О.А. о 15.11 годині та отримано суддею 15.09.2020 року о 15.30 годин.
		Ухвалою суддіГуденко О.А.від 15.09.2020року прийнято до провадження вказану справу та призначено судове засіданняу справіна  15.09.2020 на 16.15 годин.
		Ухвалою суду від 15.09.2020 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача адвоката Бабчука С.Я. про відвід головуючому судді Гуденко О.А.
		Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про роз`єднання позовних вимог.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з викладених підстав. Зазначила, що затримання відповідача необхідно застосувати саме з метою його ідентифікації як особи без громадянства чи, можливо, громадянина іншої країни в установленому законом порядку, та подальшого видворення його з України, оскільки на теперішній час відповідач не надав суду доказів про наявність у нього як документу, який надава би йому право на виїзд за кордон, так і документу, який би підтверджував його будь-яку громадянську приналежність.
		Відповідач ОСОБА_1 , який в судовому засіданні надавав пояснення особисто та за допомогою перекладача, заперечував проти задволення позову. Суду пояснив, що перебуває на території України з 1999 року, в 2005 році отримав громадянство України. Наразі бажає самостійно виїхати за межі україни вже протягом останніх п`яти років, проте не має змоги цього зробити, оскільки його паспорт громадянина України анульований, закордонного паспорту він також не має, отже не може законним шляхом перетнути кордон України. Зазначив, що йому стало відомо, що наявні проблеми з його паспортом громадянина України приблизно через два місяці після його примусового видворення з Російської Федерації на територію України 01 жовтня 2015 року. Він почав з`ясовувати це питання і ще через кілька місяців вже достосвірно дізнався, що було прийнято рішення про скасування його громадянства України в 2014 році, коли він перебував на території Росії, і про недійсність свого громадянського паспорту, отже він вважав, що і його закордонний паспорт також анульовано автоматично. Протягом цих п`яти років він намагався через своїх адвокатів поновити своє громадянство або України, або Грузії, проте йому це не вдалося. На теперішній час звернувся по допомогу до органів ДМС України, щоб йому видали відповідну посвідку особи без громадянства з метою виїзду за кордон самостійно та добровільно. Просить суд прийняти таке рішення, яке надасть йому можливість виїхати з України в обрану ним країну хоч завтра. Заперечує проти свого затримання, оскільки перебуваючи в ПТПІ не зможе робити активні дії щодо поновлення своїх документів. Не заперечував ніколи проти співпраці з органами ДМС, не збирається ухилятися від залишення території України, переховуватися від правоохоронних органів. Також зауважив, що за весь час перебування в Україні не вчинив жодного правопорушення, тим більше кримінально караного діяння, заперечує всі негативні висловлювання проти його особистості, наявні в матеріалах справи та твердженнях представника позивача. Також зазначив, що нічого не відомо про притягнення його до адімінстартивної відповідальності за ч.1 ст. 203 КупАП 09 -10 вересня 2020 року. 
		Представники відповідача адвокати Михайлов Г.В. та ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову як абсолютно безпідставного. Зазначили, що особу відповідача вже на час навіть затримання ідентифіковано належним чином за допомогою повідчення водія україни та паспорту громадянина України та паспорту для виїзду за кордон, станом на 11 вересня 2020 року позивачеві вже достовірно було відомо, що він є особою без громадянства. Всі посилання позивача на небезпеку ОСОБА_1 для громадян України, йго наміри вести злочинну діяльність є наклепом, неправдиві, адже жодного доказу вчинення ним протиправних діянь не наведено. Зазначили, що сам факт притягнення відповідача до адімінстративної відповідальності не підтверджений належними доказами, а наявний у матеріалах справи витяг з невідомої бази даних не може слугувати належним доказлом, адже ні протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, ні Постанова про притягнення особи до адімінстративної відповідальності від 10.09.2020 року не містить ні підпису правопорушника, ні навіть підпису посадової особи, яка його складала. Більш того, під час першого звернення до суду з адімінстративним позовом про реадмісію ОСОБА_1 11 вересня 2020 року посадова особа органів ДМС Україхни навіть не повідомляла суд про наявність цього факту. 
		Також відповідачеві взагалі не було відомо про скасування його громадянства 13.02.2014 року, отже він, маючи паспорт громадянина України не знав і не міг знати про його скасування, отже вважав, що перебуває на території України на законних підставах. Натомість саме органи ДМС не вчинили належних дій щодо повідомлення особи про скасування його громадянства та не видали йому відповідну посвідку встановленого зразка. Отже свідомого порушення відповідапчем вимог законодавства про іноземців та осіб без громадянства не відбувалося.
		Крім того, наразі відповідач звернувся до міграційної служби з заявою про отримання посвідчення особи без громадянства, щоб перетнути кордон. 
		Щодо вимог про примусове видворення відповідача, то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави, передбачені ст. 30 ЗУ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, адже попереднього рішення ДМС про примусове повернення відповідача до країни походження не було, отже він і не міг ухилитися від його виконання. 
		Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
		12 вересня 2020 року, співробітниками УСР в Миколаївській області було виявлено особу, що назвала себе ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Грузії, у якого був відсутній документ, що посвідчує особу та дає право на перебування на території України.
		Згідно протоколу про адміністративне затримання серії ММК 000022 від 13.09.2020 року громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа без громадянства, був затриманий у зв`язку з вчиненням правопорушення передбаченого ч.1 ст. 203 КуПАП для встановлення особи ,з`ясування обставин правопорушення та подачі адімінстративного позову до суду.
		Того ж дня було прийнято рішення позивача про поміщення до пункту тимчасвого перебування іноземців та осіб без громадянства , які незщаконно перебувають в Україні, особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  а саме до ДУ Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ,я кі незаконно перебувають в Україні ДМС України за адресою Миколаївська область, Вознесенський райн, с.Мартинівське , вул.Європейська,1  з метою встановлення особи, з`ясування обставин правопорушення та подачі адімінстративного позову до суду.
		Позивачем надано до матеріалів позовної заяви витяг з відповідної бази ДМС України, сформований провідним спеціалістом позивача В.О. Демченко, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ 004508 від 09.09.2020 р. , складеного посадовою особою Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київській області , ОСОБА_1 , порушив правила перебування іноземців, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні. Місце скоєння правопорушення: Броварський район, с. Рожни, а Постановою ДМС України про накладення адміністративного стягнення ПН МКМ 004500 від 10.09.2020 р., встановлено, що виявлено особу без громадянства ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні. Місце скоєння правопорушення: Броварський район, с. Рожни та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. 
		Відповідно до повідомлення Посольству Грузії в Україні та Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справи України, Прокуратурі Миколаївської області - останніх повідомлено про випадок затримання іноземця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 більше ніж на три години.
		Відповідно до Витягу з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній здійснив в`їзд на територію України 01.10.2015 р.
		Згідно інформації відідлу міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Миколаївській області від 14.09.2020 року  заобліками Геенрального Секрітаріату Інтерполу встанолено, що згідно повідомлення НЦБ Інтерполу в Грузії , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться як член організованого злочинного угрупування , яке діяло на території Російської Федерації, стовно нього від грузинських правоохоронців є відповідні попередження. 
		Рішенням від 11 вересня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у адміністративній справі №473/3103/20 за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства які незаконно перебувають в України  відмовлено у задоволенні позову.
		Як вбачається з вказаного рішення суду, судом встановлено, що рішення ГУ МВС України в Харківській області від 27.10.2005 року про набуття громадянином ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням було скасоване у зв`язку з тим , що громадянство України було набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. Також судом встановлено , що також підтверджується наявними матеріалами цієї справи, що ОСОБА_1 не є громадянином Грузії, оскільки відповідно до указу Президента Грузії від 26 жовтня 2015 року № 339 йому припинено громадянство Грузії у зв`язку з набуттям громадянства іншої держави.
		Також представниками відповідача надано копії (оригінали оглянуті судом в судовому засіданні) паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 з відміткою про адміністративне видворення з території РФ 01.10.2015 року , останнє місце реєстрації м.Стаханов Луганської області, посвідчення водія , видане компетентними органами України 23.07.2008 року, а також Паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 , дійсний з 29.09.2008 по 29.09.2018 року.
		Згідно БД ДІС ДМС України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 відповідача втратив чинність , паспорт громадянина України НОМЕР_1 є недіючим та підлягає вилученню. Згідно рішення від 13.02.2014 року ГУДМС України в Харківській області.
		15 вересня 2020 року відповідач звернувся з заявою до управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області з проханням визнати його особою без громадянства та видати йому посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон у звязку з тим, що йому стало відомо , що він був позбавлений громадянства України та має намір добровільно покинути територію України.
		Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначаєЗакон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI(далі - Закон № 3773- VI).
		Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
		Згідно з п.14 ч.1 наведеної статті нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
		Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави (ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
		Відповідно до ч.3 ст.9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
		Частиною першоюстатті 26 Закону № 3773- VIвизначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
		Відповідно до частини другоїстатті 26 Закону № 3773- VIрішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
		Згідно частини третьоїстатті 26 Закону № 3773- VI одиніз примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
		Відповідно до частини п`ятоюстатті 26 Закону № 3773- VIіноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
		Частиною першоюстатті 30 Закону № 3773- VIвизначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
		Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженанаказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року №353/271/150(у редакціїнаказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 22 січня 2018 року № 38/77), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119 (далі - Інструкція) , згідно пункту 4 якої іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворенні на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
		Інструкція детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що:
		- у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу);
		- у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС;
		- у разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
		У пункті 7 Інструкції визначено, що підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є:
		невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави; якщо іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію; якщо іноземець, стосовно якого прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не виїхав з України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення, за винятком випадків, коли особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, - до набрання рішенням суду законної сили.
		Розділом ІІІ Інструкції встановлено, що уразі виявлення підстав, передбачених частиною 1статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», органи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ залежно від обставин виявлення/затримання іноземця невідкладно готують позовну заяву до адміністративного суду.
		За наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву відповідно до частини першоїстатті 289 КАС України(п. 1, 2 розділу ІІІ Інструкції).
		Згідно частини першоїстатті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1)затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
		Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства підлягають особи у випадку їх ухилення без поважних причин від виїзду в установлений рішенням про примусове повернення строк,або коли існують обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства буде ухилятися від виконання такого рішення ще до спливу цього строку.
		Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
		Подібну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі №359/8674/16-а та від 28 лютого 2019 року у справі №754/2198/17.
		Суд зазначає, що відповідні органи за наявності підстав, передбачених частини першоїстатті 30 Закону №3773- VI(тобто або не виконання у встановлений строк рішення про примусове повернення, або при наявності підстав вважати, що така особа буде ухилятися від виконання такого рішення) після виявлення/затримання такої особи невідкладно здійснюють підготовку для звернення з позовом до суду. При цьому, законодавством передбачена можливість подання до адміністративного суду позовної заяви відповідно до частини першоїстатті 289 КАС України.
		В той же час, правовий аналіз норм матеріального та процесуального права щодо вирішення питання затримання іноземця або особи без громадянства стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, дає Суду право дійти висновку, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити таке затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.
		Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення іноземця або особи без громадянства.
		Відповідно до статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
		Наведений перелік підстав є вичерпний і розширенню не підлягає.
		Обставин, визначених ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та унеможливлюють примусове видворення за межі території України не встановлено. 
		Проаналізувавши всі обставини перебування Відповідача на території України було встановлено наступне:
		Відомості про перебування на території України на законних підставах Відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача нормЗакону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		Відповідач був затриманий співробітниками УДМС України в Миколаївській області за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме ухилення від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування на території України.
		При цьому самі обставини законності притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КупАП, як і порядок складання протоколу про його адмістративне затримання судом не оцінюються, оскільки не є предметом доказування у даній справі.
		На даний час у Відповідача відсутній паспортний документ та підстави на право проживання в Україні, обов`язкова наявність яких визначенаст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»відповідно до якої іноземці в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом або іншими міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи.
		Відповідачем також не надано суду належних доказів того, що він за час, з якого йому стало достсоврно відомо про скасування його громадянства України, а отже і про припиненння підстав для законного перебування на території України як іноземця чи особи без громаднянства ( а це за його ж особистим твердженням приблизно початок 2016 року) не звертався з клопотанням про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
		Також в судовому засіданні ні відповідач, ні його адвокати не надали жодних доказів і навіть чітких пояснень щодо наявності обгрунтованих перешкод для звернення ОСОБА_1 протягом 2016-2020 років з відповідними заявами в установленому порядку щодо понволення свого громадянства, отримання його знову чи отримання статусу особи без громадянства, зазначивши лише про певну невпевненість відповідача у своїх діях та діях його адвокатів. 
		Крім того, відповідач не навів суду жодних обгрунтованих доказів та пояснень, підстав недотриманням ним вимог законодавства України протягом останніх п`яти років , підстав не звернення його в тому числі за отриманням посвідки на проживання в Україні , при цьому зазначаючи, що він проживав і разом зі своїм двоюрідним братом, який весь цей час і надава йому фінансову допомогу  як законного джерела доходів в Україні, якій натомість має саме таку посвідку. Отже, поза розумним сумнівом він не міг не розуміти порядок перебування іноземців на території України та необхідності отримання відповідних документів.
		Звернення з такою заявою лише 15 вересня 2020 року вже після звернення до суду з позовом про його видворення суд не може вважати вчиненням належних дій щодо легалізації свого перебування в Україні. 
		Отже, доказів напідтвердження законностіперебування відповідачана територіїУкраїни,суду наданоне було. Суд зазначає, що відповідачем не було наведено жодних підтверджених обставин щодо можливості застосувати до нього ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		Беручи до уваги той факт, що Відповідач ухилився від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування на території України, у нього відсутній паспортний документ, який надає право здійснити виїзд з території України, які визначеніст.. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»відповідно до якої в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
		Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, не має документи для перетинання державного кордону України на законних підставах і тому не має можливості на даний час здійснити виїзд з території України, що прямо вказує на відсутність співпраці з боку Відповідача під час забезпечення процедури примусового повернення та, у подальшому, примусового видворення за межі України.
		У відповідних положенняхстатті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзазначено, що:
		«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом,:
		f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».
		З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
		«Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Слід зазначити, що ГУ ДМС України в Миколаївській області не зверталось з клопотанням про зобов`язання ОСОБА_1 внести заставу та з клопотанням про взяття даної особи на поруки підприємства, установи чи організації, в звязку з тим, що що внесення застави полягає у внесенні іноземцем, особою без громадянства або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто існує імперативний обов`язок прийняти такий Порядок.
		Достовірних даних як про можливість внесення застави відповідачем суду не надано ( навіть на питання свого адвоката про можливість внесення застави відповідач відповідав виключно, грунтуючись на припущеннях), так і належних даних про особу, якій можливо передати його на поруки. 
		Враховуючи наведене в сукупності з тим, що коли інші, менш жорсткі заходи (порука та застава), були розглянуті та визнані такими, що не можуть бути застосовані до даної ситуації, слід застосувати найбільш суворий захід, передбачений ч. 11ст. 289 КАС України, як затримання з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України строком до двох місяців. 
		Суд вважає, що затримання особи відповідача, не зважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені судами фактичні обставини, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведенню процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, відповідає волі національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин.
		Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не наведено достовірних підстав для наявності обов`язкових підстав для примусового видворення іноземця чи особи без громадянства , а саме вже прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення та ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення ( з урахуванням поданої відповідачем заяви від 15.09.2020 року про намір добровільно покинути територію України після отримання відповідних документів)  у задоволенні вимог позову про примусове видворення слід відмовити за передчасністю заявлених вимог. 
		Враховуючи, що особа без громадянства ( наразі іншого судом не встановлено) ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, документи для легалізації свого перебування в Україні або дозволу на імміграцію в Україну не оформляв, доказів щодо наявності місця роботи та офіційни джерел доходу в Україні не надав, що свідчить про його ухилення від його виконання, беручи до уваги відсутність передбачених ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обставин, які б унеможливлювали видворення відповідача за межі території України, суд доходить висновку про наявність підстав для частково задволення позову. 
		При цьому суд звертає увагу на те, що у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Таким чином, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.
		Керуючись ст.ст.2,5-6,8-10,77,241-246,269, 271,288, 289 КАС України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		Позов Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до уродженця Грузії ОСОБА_1 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконного перебувають в Україні, строком на 6 місяців та примусове видворення  задовольнити частково.
		Затримати уроженця Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення можливого примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на два місяці. 
		В задоволенні інших позовних вимог  відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
		 
		Апеляційне оскарження рішення суду не не зупиняє його виконання.     
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суддя                                     О.А. Гуденко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...