Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/12326/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2020.
Дата набрання законної сили: 09.09.2020
Номер судового провадження: 61-2228ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		09 вересня 2020 року                                  
		м. Київ
		 
		справа № 428/12326/17
		провадження № 61-2228св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Крата В. І., Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», 
		представник позивача - Хомич Віталій Вікторович,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		представник відповідача - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Коротенка Є. В.,                   Луганської В. М. від 19 грудня 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика») звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 04 березня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (далі - ПАТ «Індустріально-експортний банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1/1104324, за умовами якого останньому  було надано кредит у розмірі 160 230 грн, зі сплатою 20,50% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 03 березня 2018 року. Цього ж дня на забезпечення виконання указаного договору між сторонами  укладено договір застави № Z1/1104324, за умовами якого відповідач передав банку в заставу автомобіль марки Skoda Octavia,             модель - А5 ELEGANCE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску.
		 
		30 жовтня 2015 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань та фінансовими кредитами № 10-ІV, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1/1104324 від 04 березня 2011 року, укладеним між ПАТ «Індустріально-експортний банк» та відповідачем, перейшло до позивача.
		 
		У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, чим порушив умови кредитного договору. З урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просив суд стягнути з  ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за кредитним договором                   № 1/1104324 від 04 березня 2011 року в сумі 286 946,38 грн, із яких:                     115 690,77 грн - основний борг за кредитом, 15 793,98 грн - прострочені проценти, 14 741 грн - 3% річних, нараховані за період з 29 травня 2014 року по 21 лютого 2018 року, 140 720,63 грн - інфляційні нарахування за період з 29 травня 2014 року по 21 лютого 2018 року.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 жовтня 2018 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Позика» відмовлено.
		 
		Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що останній платіж відповідач здійснив 29 травня 2014 року, а з позовом до суду позивач звернувся 09 листопада 2017 року, тобто за межами позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Луганського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Позика» задоволено частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 жовтня 2018 року скасовано, позов ТОВ «ФК «Позика» задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за кредитним договором від 04 березня 2011 року в сумі 142 999,82 грн, яка складається із: 102 066,11 грн - заборгованість за кредитом, 1 984,14 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 6 981,57 грн -                    3% річних, 31 968 грн - інфляційні втрати.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що пред`явивши                          20 листопада 2015 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом,  ТОВ «ФК «Позика» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та пунктів 3.3.13, 3.2.6. договору змінило строк виконання основного зобов`язання на 05 грудня 2015 року. 
		 
		Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 09 листопада 2017 року, то позовні вимоги підлягають задоволенню в межах трирічного строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, а саме, заборгованість за основною сумою боргу, яка виникла з грудня 2014 року та з урахуванням того, що позивачем змінено строк виконання зобов`язання на грудень 2015 року. Також у межах позовної давності підлягає стягненню і заборгованість за відсотками за користування кредитом - за грудень 2014 року, оскільки позивачем розрахунок заборгованості за відсотками здійснений за період з 04 квітня 2011 року по 31 грудня 2014 року. Позовна вимога про стягнення процентів, нарахованих до грудня 2014 року, не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем в суді першої інстанції, що є підставою для відмови у позові.
		 
		Установивши факт порушення відповідачем кредитного зобов`язання, суд стягнув з відповідача 3% річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 ЦК України за період з 30 жовтня 2015 року по 21 лютого 2018 року.
		 
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		 
		У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення  для справи, не надав належної оцінки пунктам договору про відступлення права вимоги та пропущення позивачем позовної давності для звернення до суду з указаним позовом. Крім того, суд апеляційної інстанції розгляну справу за відсутності  учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, а також розгляну справу в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
		 
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від                           04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 428/12326/17 з Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від                           07 серпня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.                          
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що 04 березня 2011 року між ПАТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та                    ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1/1104324, за умовами якого останньому  було надано кредит у розмірі 160 230 грн на купівлю транспортного засобу Skoda Octavia, модель - А5, зі сплатою 20,50% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом,                      з кінцевим терміном повернення до 03 березня 2018 року. 
		 
		30 жовтня 2015 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань та фінансовими кредитами № 10-ІV, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1/1104324 від 04 березня 2011 року, укладеним між ПАТ «Індустріально-експортний банк» та відповідачем, перейшло до позивача.
		 
		Останній платіж ОСОБА_1   здійснив 29 травня 2014 року.
		 
		Згідно з наданим позивачем до уточненої позовної заяви розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором становить 286 946,38 грн, із яких: 115 690,77 грн - основний борг за кредитом, 15 793,98 грн - прострочені проценти за період з 04 квітня 2011 року по 31 грудня                     2014 року, 14 741 грн - 3% річних, 140 720,63 грн - інфляційні втрати.
		 
		17 квітня 2018 року представник ОСОБА_1 у суді першої інстанції заявив клопотання про застосування позовної давності.
		 
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.                             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. 
		 
		Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами                           (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		 
		У пунктах 3.2.3., 3.2.6. кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості.
		 
		Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що ТОВ «ФК  «Позика» скористалося наданим йому частиною другою                 статті 1050 ЦК України та пунктами 3.2.3., 3.2.6. кредитного договору правом та у листопаді 2015 року  пред`явило до позичальника вимогу про дострокове погашення кредитних зобов`язань, тим самим змінивши строк виконання основного зобов`язання на грудень 2015 року.
		Установлено, що останній платіж ОСОБА_1 здійснив 29 травня                 2014 року.
		 
		З указаним позовом банк звернувся  09 листопада 2017 року.
		 
		У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
		 
		Установивши, що позивач звернувся до суду з позовом у листопаді                   2017 року, банком було змінено строк виконання основного зобов`язання на грудень 2015 року, а останній платіж позичальник здійснив у травні                 2014 року, суд апеляційної інстанції правильно стягнув заборгованість за основною сумою боргу з грудня 2014 року по грудень 2015 року з урахуванням позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач.
		 
		Оскільки позивачем розрахунок заборгованості за відсотками здійснений за період з 04 квітня 2011 року по 31 грудня 2014 року, то проценти за користування кредитом з урахунням позовної давності підлягають стягненню за грудень 2014 року, як правильно встановив суд апеляційної інстанції. 
		 
		Установивши факт порушення відповідачем кредитного зобов`язання, суд правильно встановив наявність правових підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
		 
		При вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив  характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		 
		Доводи, наведені відповідачем в касаційній скарзі, про неповідомлення його про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції та помилковий розгляд вказаної справи судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.
		 
		Так, ухвалою Луганського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року визнано підготовку вказаної справи до апеляційного розгляду закінченою та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 грудня 2018 року.
		 
		Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення   ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції 19 грудня 2018 року.  
		 
		Згідно протоколу судового засідання від 19 грудня 2018 року у зв`язку із відсутністю сторін, повідомлених належним чином про день, час і місце розгляду справи, суд розглянув вказану справу у відкритому судовому засіданні без участі сторін.
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог                            статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
		Оскільки оскаржувану постанову суду апеляційної інстанціїзалишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями  400, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Луганського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     М. Є. Червинська
		Судді                                                                                                 С. Ю. Бурлаков
		                                                                                                           А. Ю. Зайцев
		                                                                                                           В. І. Крат
		                                                                                                          В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...