Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 207/380/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2020.
Дата набрання законної сили: 09.09.2020
Номер судового провадження: 61-42016ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України                         
		                                                      
		09 вересня 2020 року                                                                  
		м. Київ
		 
		справа № 207/380/16-ц
		 
		провадження № 61-42016 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою  відповідальністю «Кредитні ініціативи»; 
		відповідач - ОСОБА_1 ; 
		третя особа - ОСОБА_2 ;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області                       від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М.,                            Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2016 року товариство з обмеженою  відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк»                       (далі - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 19 600 доларів США зі сплатою 11,9 % річних строком до 25 жовтня 2017 року.
		У той же день для забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким останній передав в іпотеку банку належну йому на праві власності двокімнатну кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
		28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») було укладено договір факторингу, за яким банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах.
		Також 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, за яким позивачу було відступлено  права вимоги заборгованості по кредитним договорам та договорам забезпечення. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. договору банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.
		Отже, унаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, позичальником за яким є ОСОБА_2 , та іпотечним договором, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_1 .
		Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, на вимоги не реагував, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 08 лютого 2016 року, становила 901 596 грн 24 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 18 133 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складало 469 880 грн 32 коп.; за відсотками у розмірі 16 660 доларів 21 цент США, що за офіційним курсом Національного банку України складало 431 715 грн 92 коп.
		Ураховуючи викладене, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2007 року, яка станом на 08 лютого 2016 року становила 901 596 грн 24 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 469 880 грн 32 коп., заборгованість за  відсотками у розмірі 431 715 грн 92 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею                            41,8 кв. м та житловою 26,3 кв. м, та належить Іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 грудня 2006 року,  шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року у складі судді                    Юрченко І. М. у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів про отримання фактором від банку попереднього письмового дозволу (погодження) Спостережної Ради банку про згоду на наступне відступлення (або будь-яке інше відчуження) фактором прав вимоги заборгованості до боржників будь-яким третім особам, хоча договором встановлено, що таке відчуження допускається виключно за умови отримання фактором від банку попереднього письмового дозволу (погодження) Спостережної Ради банку. На час укладення між ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору про відступлення права вимоги існували обмеження щодо укладення договорів факторингу, які встановлені пунктом 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України                               від 03 квітня 2009 року № 231, в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб.
		Позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України  використав право достроково стягнути заборгованість за кредитним договором, звернувшись 15 листопада 2010 року до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 22 752 долари 90 центів США з ОСОБА_2 , у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру                   АДРЕСА_1 .
		Тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після звернення до суду з відповідним позовом. Отже банк, звернувшись з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у лютому 2016 року, пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня         2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Рішення Баглійського районного суду Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року  скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. На користь ТОВ «Кредитні ініціативи» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором                   від 26 жовтня 2007 року, яка станом на 08 лютого 2016 року становила 901 596 грн 24 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 469 880 грн 32 коп., заборгованість по відсотках у розмірі 431 715 грн 92 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,8 кв. м та житловою площею 26,3 кв. м, та належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 грудня 2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів згідно                                 з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною                       не нижчою за 189 730 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону, а тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, права вимоги за яким перейшли до позивача. Доказів визнання недійсними кредитного договору, договорів факторингу, укладених між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», а також між                     ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» матеріали справи не містять. Відтак, не можуть вважатися вірними висновки суду першої інстанції щодо неотримання згоди спостережної ради банку на відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», як підстави для відмови у задоволенні позову.
		Крім того, судом першої інстанції помилково застосовано строк позовної давності, так як відповідно до пункту 18 іпотечного договору від 26 жовтня 2007 року договір діє до повного виконання позичальником основного зобов`язання. Оскільки заборгованість позичальником не погашена, інші підстави припинення зобов`язання відсутні, а, отже, основне зобов`язання продовжує існувати, тому продовжує існувати й іпотечне зобов`язання.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3  - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2018 року касаційне провадження                             у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 207/380/16-ц                          з Баглійського  районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
		 
		У грудні 2018 року справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві                   Осіяну О. М. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що на час укладення між ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору про відступлення права вимоги існували обмеження щодо укладення договорів факторингу, які встановлені пунктом 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231, в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб.
		Також не погоджувалася з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.
		13 січня 2009 року на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про дострокову сплату заборгованості за кредитним договором у повному обсязі у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. 
		15 листопада 2010 року ПАТ «Сведбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 22 752 долари 90 центів США з ОСОБА_2 , у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , який рішенням Баглійського районного суду                       м. Дніпродзержинська від 13 листопада 2013 року у справі № 2-70/12 було задоволено. 
		Таким чином пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності, а тому позивачем пропущено строк позовної давності.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У січні 2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначало, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Відтак, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		26 жовтня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 19 600 доларів США зі сплатою 11,9 % річних строком до 25 жовтня 2017 року.
		 
		У той же день для забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким останній передав в іпотеку банку належну йому на праві власності 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу, за яким банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах.
		 
		28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, за яким банк відступив товариству права вимоги за іпотечним договором, укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 102 104, т. 3)
		 
		Також 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, за яким позивачу було відступлено  права вимоги заборгованості по кредитним договорам, та договір про передачу прав за іпотечним договором, за яким останнє набуло право вимоги за іпотечним договором, укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 36-44, т. 1,                        а.с. 105-107, т. 3).
		 
		Отже, у силу статей 513, 514 ЦК України унаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, позичальником за яким є ОСОБА_2 .
		 
		Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим банк 15 листопада 2010 року звернувся із позовом до суду до (справа № 2-70/12, провадження № 2/207/17/13) до                              ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості (а.с. 1-4, 133-134, 281-282, т. 2).
		 
		Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року позивача ПАТ «Сведбанк» замінено на ТОВ «Кредитні ініціативи» (а. с.221, т. 2).
		 
		Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суму кредитної заборгованості у розмірі 234 098 грн 04 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі                             18 133 долари США, що еквівалентно 144 714 грн 04 коп., проценти у розмірі 7 371 долар 12 центів США, пеня у розмірі 30 557 грн.
		 Оскільки позичальник зобов`язання за кредитним договором не виконував, на вимоги не реагував, станом на 08 лютого 2016 року, за розрахунком позивача, виникла заборгованість у розмірі 901 596 грн 24 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 18 133 долари США, що за офіційним курсом Національного банку України складало  469 880 грн 32 коп.; заборгованість за відсотками у розмірі 16 660 доларів 21 цент США, що за офіційним курсом Національного банку України складало 431 715 грн 92 коп.
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3  - підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Стосовно заміни кредитора у зобов`язанні
		 
		За правилом статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, описані кредитні правовідносини продовжують існувати з попереднім змістом, відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
		 
		Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.
		 
		Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 цього Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.
		 
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надає інформацію за запитами юридичних осіб, надає висновки про віднесення операцій до фінансових послуг.
		 
		Статтею 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено види діяльності, на які Держфінпослуг може надавати фінансовим установам ліцензії, а саме страхової діяльності, діяльності з накопичувального пенсійного забезпечення, надання фінансових кредитів за рахунок залучення коштів та діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
		 
		Аналіз вищевказаним норм дає підстави для висновку, що ні ЦК України, ні Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, щодо яких може здійснюватися відступлення права вимоги.
		 
		Відтак, доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними, а посилання суду першої інстанції на відсутність у ТОВ «Кредитні ініціативи» права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб,                     є помилковими.
		 
		Стосовно обсягу невиконаного зобов`язання
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. 
		 
		За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		 
		Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
		 
		Звернення банку з позовом, вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
		 
		Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. 
		 
		Такі правові висновки  викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження                        № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
		 
		У зв`язку з наведеним, заборгованість позичальника обмежується розміром, встановленим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року у справі № 2-70/12 про дострокове стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як таких вимог позивач не пред`являв. 
		 
		Стосовно доводів касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності
		 
		Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
		 
		Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
		 
		Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		 
		Системний аналіз змісту вказаної норми дозволяє дійти висновку, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення. У разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, перебіг позовної давності переривається саме в день пред`явлення такого позову і перебіг позовної давності починається заново з наступного за ним дня.
		 
		Наявність передбачених статтею 264 ЦК України підстав для переривання перебігу позовної давності щодо пред`явлення вказаного позову, які б дозволяли зробити висновок про дотримання при поданні позову встановленого законом строку позовної давності, не встановлено.
		 
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,                   є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Встановлено, що відповідач подавав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.
		ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту, у зв`язку з чим ПАТ «Сведбанк» скористалося своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за вказаним кредитним договором, звернувшись до суду 15 листопада 2010 року. 
		 
		Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року було замінено позивача ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. 221, т. 2).
		 
		Відтак, позивач звернувся з позовом про дострокове повернення кредиту                   15 листопада 2010 року, а з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки 17 лютого 2016 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.
		 
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою                              № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
		 
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 06 листопада 2019 року у справах № 523/51/17 (провадження                                       № 61-13196св19), № 555/1330/15 (провадження № 61-10811св18).
		 
		За таких обставин, оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам  закону, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у позові. 
		 
		Разом з тим, не може бути залишено в силі і рішення суду першої інстанції.
		 
		Входячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість позову і, в той же час, послався на пропуск позивачем строку позовної давності, що не відповідає вимогам закону.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Таким чином, ураховуючи часткове задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про відмову у позові, з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 27 047 грн 88 коп.  на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3  - задовольнити.
		 
		Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня                    2018 року скасувати.
		 
		У задоволенні позову товариства з обмеженою  відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
		 
		Стягнути з товариства з обмеженою  відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 27 047 грн 88 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		                                                                                                            
		                                                                                                            О. М. Осіян
		                                                                                                            
		Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                    В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...