Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/9557/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2020.
Дата набрання законної сили: 09.09.2020
Номер судового провадження: 51-324км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019100080002653

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		09 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/9557/19
		провадження № 51-324 км 20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 , 
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря 
		судового засідання ОСОБА_4 
		прокурора ОСОБА_5 
		засудженого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора прокуратури міста Києва  ОСОБА_8 на вирок Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року щодо 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Варва, Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення злочинів, передбачених частиною 1 статті 191, частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України (далі  КК) 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 191, частиною 3 статті 191 КК та призначено йому покарання: 
		- за частиною1 статті 191 КК  у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, а саме обігом товарно-матеріальних цінностей на строк 1 рік; 
		- за частиною 3 статті 191 КК  у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, а саме обігом товарно-матеріальних цінностей на строк 1 рік. 
		 
		На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, а саме обігом товарно-матеріальних цінностей на строк 1 рік та звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням статті 75 КК з іспитовим строком 1 рік.
		Згідно з вироком, ОСОБА_6 обіймаючи посаду продавця непродовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю на підставі трудового договору між працівником і фізичною особою ФОП « ОСОБА_9 », виконуючи роботи, пов`язані із зберіганням, обробкою, продажем, поверненням, перевезенням або застосуванням в процесі роботи переданих йому матеріальних цінностей, приймаючи на себе, згідно із зазначеним трудовим договором, повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей і грошей, 23 березня 2019 року приблизно о 21.50 годині, знаходячись на своєму робочому місці у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ТРЦ «Лавіна», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Берковецька , 6-д, виконуючи обов`язки продавця непродовольчих товарів, вирішив привласнити грошові кошти з контрольно-касової машини.
		З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що раніше незнайомим йому покупцем було придбано шляхом купівлі товар, а саме кросівки UA W Speedform AMP 3.0, вартістю 3790 гривень, за які останній розрахувався на касі готівковими грошовими коштами, діючи з корисливих мотивів, з метою обернення на власну користь та особистого збагачення із Z-звіту (вінальний документ про продажі та зміну) контрольно-касової машини видалив чек № 0277028, який позначений у системі як загублений, а грошові кошти за продані кросівки в сумі 3790 гривень привласнив та розпорядився ними в подальшому на власний розсуд, чим спричинив ФОП « ОСОБА_9 » матеріальних збитків на зазначену суму.
		Крім того, ОСОБА_6 обіймаючи посаду продавця непродовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю на підставі трудового договору від 30 травня 2018 року між працівником і фізичною особою ФОП « ОСОБА_9 », виконуючи роботи пов`язані із зберіганням, обробкою, продажем, поверненням, перевезенням або застосуванням в процесі роботи переданих йому матеріальних цінностей, приймаючи на себе, згідно із зазначеним трудовим договором, повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей і грошей, 30 березня 2019 року, приблизно о 21.50 годині, знаходячись на своєму робочому місці у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ТРЦ «Лавіна», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Берковецька , 6-д, виконуючи обов`язки продавця непродовольчих товарів, вирішив привласнити грошові кошти з контрольно-касової машини.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що раніше незнайомим йому покупцем було придбано шляхом купівлі товар, а саме кросівки UA SLingride 2, вартістю 3190 гривень, за які останній розрахувався на касі готівковими грошовими коштами, повторно, діючи з корисних мотивів з метою обернення на власну користь та особистого збагачення із Z-звіту (вінальний документ про продажі та зміну) контрольно-касової машини видалив чек № 029300, який позначений у системі як загублений, а грошові кошти за продані кросівки в сумі 3190 гривень привласнив та розпорядився ними в подальшому на власний розсуд, чим спричинив ФОП «« ОСОБА_9 » матеріальних збитків на зазначену суму.
		Вироком Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року вирок Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасовано в частині призначеного додаткового покарання. Постановлено в цій частині новий вирок, яким ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим за частиною 1 статті 191 КК, частиною 3 статті 191 КК та призначити: 
		- за частиною 1 статті 191 КК  додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, а саме обігом товарно-матеріальних цінностей на строк 1 рік;
		- за частиною 3 статі 191 КК  додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, а саме обігом товарно-матеріальних цінностей на строк 1 рік.
		На підставі частини 1 статті 70 КК, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених додаткових покарань, остаточно призначити ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, а саме обігом товарно-матеріальних цінностей на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці.
		В решті вирок щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 не погоджується з вироком Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
		В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статей 370, 374, 420 КПК, а саме: залишив поза увагою той факт, що покарання, передбачене статтею 55 КК, полягає у позбавленні засудженого його суб`єктивного права на посаду, яку він обіймав, або на службову, професійну чи іншу спеціальну діяльність, якою він займався під час вчинення злочину, а також у тимчасовому обмеженні його правоздатності  можливості обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом строку, встановленого вироком суду. Проте, апеляційний суд не врахував наявності у засудженого повної індивідуальної матеріальної відповідальності, яка й була необхідною підставою для виникнення умов вчинення інкримінованих засудженому кримінальних правопорушень, а призначене останньому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю (не повною), значним чином погіршує становище ОСОБА_6 й тим самим забороняє йому здійснювати будь-яку найману працю. 
		Порушення кримінального процесуального закону прокурор вбачає й у тому, що резолютивна частина вироку Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року не містить рішення про призначене покарання по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточної міри покарання, обраної судом.
		Заперечень на касаційні скарги від учасників судового провадження ненадходило. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала вимоги касаційної скарги частково та зазначила, що апеляційним судом не було враховано наявності у засудженого повної індивідуальної матеріальної відповідальності, яка й була необхідною умовою вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а призначене судом додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, значним чином погіршує становище ОСОБА_6 й тим самим забороняє йому здійснювати будь-яку найману працю. Із цієї підстави прокурор вважає за необхідне змінити рішення суду апеляційної інстанції та призначити засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із повною індивідуальною матеріальною відповідальністю на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці. 
		Разом з тим, прокурор не вбачає порушень вимог статей 370, 374, 420 КПК, у зв`язку з чим доводи прокурора, який подав касаційну скаргу в цій частині, не підтримала.
		Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. 
		Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких небуло встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим непогіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чивиховного характеру. 
		Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Положеннямистатті 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимогКПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Згідно з частиною1 статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		При дослідженні матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції встановлено, що засуджений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, погодився на розгляд провадження в порядку статті 349 КПК, а тому апеляційним судом переглянуто вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги прокурора, виходячи з того, що зазначене судове рішення про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за обставин встановлених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим, а дії засудженого вірно кваліфіковані за частиною 1 статті 191, частиною 3 статті 191 КК.
		Доводи прокурора щодо порушення апеляційним судом вимог статті 370 КК внаслідок ненаведення належних і достатніх мотивів та підстав ухвалення оскарженого судового рішення спростовуються Судом, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог статті 65 КК, особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Згідно з вимогами статті 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Київський апеляційний суд у вироку від 22 жовтня 2019 року, переглядаючи вирок суду першої інстанції, зокрема, за доводом апеляційної скарги прокурора щодо незаконного погіршення становища ОСОБА_6 внаслідок фактичної заборони йому здійснювати найману працю шляхом позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю та некоректністю формулювання резолютивної частини вироку щодо заборони обіймати посади, пов`язані з обігом товарно-матеріальних цінностей, оскільки зазначене не дозволяє відокремити посади, які заборонено обіймати обвинуваченому та унеможливлює виконання вироку, встановив, що зазначені посилання прокурора є необґрунтованими, оскільки кримінальний закон не обмежує кола посад і видів діяльності, право обіймати які або право займатися якою може бути позбавлений засуджений. 
		Судова практика виходить з того, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене лише у тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане зі службовим становищем підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю. Призначаючи це покарання, суд має чітко вказати у вироку ті конкретні посади, права обіймати які позбавляється засуджений, або конкретний вид діяльності, права займатися якою він позбавляється. Тимчасове незайняття певним видом діяльності або неперебування на посаді на момент постановлення вироку не є перешкодою до незастосування цього покарання. 
		Крім того, зі змісту касаційної скарги прокурора вбачається, що під конкретним видом діяльності, якою суд мав заборонити займатися засудженому, мається на увазі діяльність, пов`язана із повною індивідуальною матеріальною відповідальністю. Колегія суддів не може погодитись із зазначеною вимогою, адже кримінально-правовий аспект поняття матеріальної відповідальності, на відміну від трудового законодавства, взагалі не передбачає можливості виокремлення індивідуальної та колективної матеріальної відповідальності. Натомість, Суд зауважує, що у кримінальному судочинстві матеріальна відповідальність завжди має індивідуальний характер.
		Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано та на законних підставах застосували щодо ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, а саме обігом товарно-матеріальних цінностей, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
		Доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 374, 420 КПК, адже резолютивна частина вироку Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року не містить рішення про призначене покарання по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточної міри покарання, обраної судом, також не знаходять свого підтвердження. 
		Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора стосовно невідповідності призначеного додаткового покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, апеляційний суд встановив, що призначене судом першої інстанції додаткове покарання, з урахуванням вимог статті 70 КК, у виді позбавлення права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, а саме обігом товарно-матеріальних цінностей на строк 1 рік слід вважати занадто м`яким.
		При перевірці доводів апеляційної скарги прокурора щодо призначеного покарання суд послався на пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, згідно з яким при вирішенні питання про те, який із передбачених статтею 70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
		Суд апеляційної інстанції скористався наданими йому повноваженнями визначити остаточний розмір додаткового покарання шляхом часткового складання призначених додаткових покарань за окремі злочини, що входять у сукупність, зазначивши при цьому, що однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК. 
		За викладених обставин убачається, що судом апеляційної інстанції у резолютивній частині вироку зазначено, що вирок Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасовано в частині призначеного додаткового покарання та постановлено в цій частині новий вирок. В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
		За встановлених обставин неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасуваннявироку Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року під час перевірки провадження у касаційномупорядку, не встановлено, а суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, а тому у її задоволенні слід відмовити.
		Керуючись статтями433,434,436,441,442 КПК, Верховний Суд
		у х в а л и в:
		Вирок Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора прокуратури міста Києва  ОСОБА_8  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...