Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/20825/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; інші клопотання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2020.
Дата набрання законної сили: 09.09.2020
Номер судового провадження: 13-62кс20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018161500001461

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		09 вересня 2020 року
		м.Київ
		Справа № 522/20835/19 (провадження № 51-794км20)
		Провадження № 13-62кс20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі  Велика Палата) кримінального провадження закасаційною скаргою адвоката  ОСОБА_22 в інтересах директора ТОВ«Інтер Транс Лоджістік» ОСОБА_23 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, якою повернуто його апеляційну скаргуна ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від9січня 2020 року
		, і
		ВСТАНОВИЛА:
		Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 9січня 2020року залишено без задоволення скаргу представника директора ТОВ «Інтер Транс Лоджістік» ОСОБА_23  адвоката ОСОБА_22 на постанову слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 24 травня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160500003062 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.
		Одеський апеляційний суд ухвалою від 27 січня 2020 року на підставі п.2 ч.3 ст.399 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) повернув апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_22 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 9 січня 2020 року, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до положень, передбачених ч. 1 ст. 50 КПК, адвокат, крім ордера, повинен надати договір про надання правової допомоги чидоручення органу (установи), уповноваженого законом на надання правової допомоги, та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Проте, окрім апеляційної скарги, її копії та ордера, будь-яких інших документів, що підтверджували факт того, що ОСОБА_22 дійсно є захисником ОСОБА_23 , директора ТОВ «Інтер Транс Лоджістік» адвокатом ненадано.
		Зміст касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_22 просить у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу через ненадання всіх документів на підтвердження його повноважень на участь уцьому кримінальному провадженні. Указує, що він до апеляційної скарги долучив копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю таордер. При цьому адвокат посилається на позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) у справах № 752/11464/16-к та№201/1058/19 про те, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо на додаток до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю захисник надав хоча б один з документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК,  або ордер, або договір, або доручення.
		Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати
		Ухвалою від 9 липня 2020 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі  колегія суддів), на підставі ч. 5 ст.4341 КПК, передала справу на розгляд Великої Палати, вважаючи, що справа містить виключну правову проблему, і рішення Великої Палати матиме значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Колегія суддів указує на різні підходи у застосуванні ст.50 КПК щодо визначення документів, які необхідні для підтвердження повноважень захисника у конкретному кримінальному провадженні.
		Зокрема, посилається на постанови Касаційного кримінального суду від 6лютого 2018року (справа №752/11464/16-к, провадження №51-355км17) та від21березня 2019 року (справа №760/650/18, провадження №51-7965км18), вяких містяться висновки про те, що повноваження захисника мають вважатись підтвердженими, якщо на додаток до документа, передбаченого п. 1, захисник надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК.
		Розглядаючи питання відступу від висновку щодо застосування норми права  ст.50 КПК  у подібних правовідносинах, сформульованих у вказаних постановах, об`єднана палата Касаційного кримінального суду (далі  об`єднана палата) у постанові від 18 листопада 2019року (справа №648/3629/17, провадження №51-9792кмо18) дійшла висновку: «Відповідно до чинного національного законодавства повноваження адвоката у кримінальному провадженні слід вважати належним чином підтвердженими, якщо захисник до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, а саме: або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,або договір із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги)».
		Проте, колегія суддів вважає, що висновок з таким формулюванням  або ордер, або договір із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги,  фактично змінює зміст п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, згідно з якимобов`язково повинен надаватись ордер та залежно від того, на підставі чого він був виданий,  договір або доручення.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів указує на те, що у даному випадку має місце виключна правова проблема, оскільки наявна судова практика призводить до різних підходів у правозастосовчій практиці під час вирішення зазначених питань та застосування положень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, що тягне за собою неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод таінтересів і неефективність існуючого їх правового захисту, у тому числі внаслідок неоднакової судової практики, яка виникає під час розгляду таких проваджень судом.
		Позиція Великої Палати
		Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 4341КПК підставою для передачі кримінальної справи на розгляд Великої Палати є обґрунтований висновок суду, що розглядає справу в касаційному порядку, про те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Відповідно до частини четвертої статті 4342 КПК підстави, визначені частиною п`ятою статті 4341 КПК, з яких суд передає кримінальне провадження до Великої Палати, повинні бути судом належним чином мотивовані. 
		Перевіривши аргументи щодо наявності виключної правової проблеми, наведені в судовому рішенні колегії суддів, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі кримінальної справи на її розгляд.
		Із точки зору семантичного змісту термін «проблема» означає складне теоретичне чи практичне питання, яке потребує вивчення, дослідження, оцінки і вирішення. Зокрема, правовою проблемою потрібно визнавати суперечливі ситуації, що характеризуються протилежними підходами до розуміння тих чи інших подій, станів, процесів, явищ чи об`єктів і, які вимагають формування рекомендації чи пропозиції, застосування якої дозволить досягнути вирішення відповідної проблеми. 
		Основною метою вирішення виключної правової проблеми є забезпечення єдності практики як однієї з основних форм реалізації принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судових рішень.
		Із урахуванням викладеного наявність виключної правової проблеми, розв`язання якої потребувало би вироблення правозастосовчих орієнтирів Великою Палатою, має визначатися за кількісним та якісним критеріями.
		Кількісний критерій ілюструє той факт, що відповідна проблема виникає не лише в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості юридичних ситуацій, 
		які або вже існують у судовій практиці, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		Із погляду якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: недостатня законодавча урегульованість відповідних питань, зокрема нормативні колізії, відсутність регламентації правовідносин прямими положеннями закону, що може зумовлювати необхідність застосування аналогії; тривале існування глибоких розходжень у судовій практиці, в тому числі прийняття судом касаційної інстанції протилежних за змістом рішень у справах з подібними правовідносинами; різні наукові підходи до вирішення відповідних юридичних питань; наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
		Ухвала Касаційного кримінального суду не містить обґрунтування того, що поставлені цим судом питання становлять виключну правову проблему з точки зору зазначених критеріїв. Зокрема, колегією суддів не наведено жодних аргументів на користь відсутності сталої судової практики щодо розв`язання поставлених в ухвалі питань з посиланням на конкретні судові рішення, які би були прийняті після ухвалення 18 листопада 2019року об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду постанови у справі №648/3629/17 (провадження №51-9792кмо18).
		Велика Палата не вбачає також підстав для висновку про недостатню нормативну урегульованість питання щодо переліку документів, які є необхідними для підтвердження повноважень захисника у кримінальному провадженні, оскільки як КПК (ст. 50), так і Закони України від 5 липня 2012року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», від 2 червня 2011року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» встановлюють такий перелік.
		На підставі викладеного Велика Палата дійшла висновку про те, що окреслені судом касаційної інстанції питання не становлять виключної правової проблеми, вирішення якої було б необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а підлягають вирішенню цим судом у межах своїх повноважень відповідно до вимог закону.
		Кримінальне провадження підлягає поверненню колегії суддів для подальшого розгляду. 
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 4341, 4342КПК, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Кримінальне провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_22 вінтересах директора ТОВ «Інтер Транс Лоджістік» ОСОБА_23 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, якою повернуто його апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 9 січня 2020 року, повернутиколегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду для подальшого розгляду.
		Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  ОСОБА_1 
		 
		Судді:ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4  ОСОБА_5  ОСОБА_6  ОСОБА_7  ОСОБА_8  ОСОБА_9  ОСОБА_10  ОСОБА_11 ОСОБА_12  ОСОБА_24  ОСОБА_14  ОСОБА_15  ОСОБА_16  ОСОБА_17  ОСОБА_18  ОСОБА_19  ОСОБА_20  ОСОБА_21

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...