Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9544/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2020. Зареєстровано: 16.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2020.
Дата набрання законної сили: 04.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"04" серпня 2020 р.           Справа№ 910/9544/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Разіної Т.І.
		суддів:            Іоннікової І.А. 
		          Тарасенко К.В. 
		 
		 
		Секретар судового засідання: Горда В.В.
		 
		За участю представників учасників процесу:
		від позивача: адвокат Салазький О.С. - за ордером серія КВ № 846306 від 31.07.2020;
		від відповідача-1: представник Трохимчук В.С. - за довіреністю № 001-1779 від 16.06.2020;
		від відповідача-2: представник Трохимчук В.С. - за довіреністю №  225-КМГ-3456 від 17.06.2020;
		від відповідача-3: не з`явилися.
		          
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №  910/9544/19 (суддя Кирилюк Т.Ю., м. Київ)
		 
		за позовом Малого приватного підприємства "Аквадон"
		до 1) Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		2) Київської міської державної адміністрації
		3) Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві
		про повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та збитків
		 
		За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		Мале приватне підприємство "Аквадон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 55 114 035,78 грн, у тому числі 15 159 840,00 грн основного боргу, 4 378 494,00 грн 3 % річних, 31  172  490,21 грн інфляційних втрат та 4 403 211,57 грн збитків.
		Позовні вимоги обґрунтовано позбавленням позивача права власності на нерухоме майно з вини відповідача та відмовою останнього повернути отримані ним грошові кошти.
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №  910/9544/19 позов задоволено частково; стягнуто з Київської міської державної адміністрації на користь Малого приватного підприємства "Аквадон" 15 159  840,00 грн безпідставно утримуваних грошових коштів, 31  172  490,21  грн інфляційних втрат, 4  378 494,00 грн трьох процентів річних та 618  634,11 грн витрат зі сплати судового збору.
		На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі 910/9544/19 видано наказ.
		Короткий зміст вимог заяви
		25.05.2020 Мале приватне підприємство "Аквадон" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі № 910/9544/19.
		Як зазначає заявник у вищевказаній заяві, існує істотна обставина, яка фактично унеможливлює повне виконання у примусовому порядку остаточного судового рішення у даній справі. Існування цієї обставини зумовлюється різним правовим статусом грошових коштів місцевого бюджету, розпорядником яких є другий відповідач і за рахунок яких має виконуватись судове рішення у даній справі, та власних грошових коштів цього відповідача як представницького органу місцевого самоврядування.
		Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №  910/9544/19 (суддя Кирилюк Т.Ю., м. Київ) заяву Малого приватного підприємства "Аквадон" про встановлення порядку та способу виконання судового рішення задоволено; встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/9544/19 в частині стягнення грошових коштів на користь Малого приватного підприємства "Аквадон" (15  159  840,00 грн безпідставно утримуваних грошових коштів; 31  172  490,21  грн інфляційних втрат; 4  378 494,00 грн трьох процентів річних та 618 634,11 грн витрат зі сплати судового збору) має виконуватись за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул.  Терещінківська 11-А, ідентифікаційний код 37993783).
		Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» дійшов до висновку про задоволення заяви Малого приватного підприємства "Аквадон" про встановлення порядку та способу виконання судового рішення задоволено, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №  910/9544/19 встановлено, що позивачем перераховано вартість нерухомого майна територіальної громади до місцевого бюджету міста Києва, визначено, що відповідальною особою за повернення цих коштів є другий відповідач (як головний розпорядник бюджетних коштів) та встановлено, що повернення цих коштів і відшкодування матеріальних втрат позивача має бути здійснено саме за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви.
		Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права.
		В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що встановлення способу виконання судового рішення шляхом стягнення грошових коштів з місцевого бюджету міста Києва фактично є зміною судового рішення по суті, оскільки боржником виступатиме не Київська міська державна адміністрація з якої безпосередньо рішенням стягнуто грошові кошти, а Київська міська рада, як орган, який формує бюджет міста Києва на відповідний період.
		Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
		29.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Малого приватного підприємства "Аквадон" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		У відзиві на апеляційну скаргу Мале приватне підприємство "Аквадон" зазначає, зокрема, що оскільки останнє перерахувало грошові кошти (як було встановлено рішенням суду та у подальшому підтверджено органом Казначейства) саме до місцевого бюджету територіальної громади міста Києва на відкриті рахунки, то у відповідності до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2001 № 845, такі кошти і повинні бути списані саме з місцевого бюджету, а не окремо з рахунків виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
		Крім того, виконавчий орган КМДА не має самостійного статусу органу місцевого самоврядування та не може безпосередньо бути суб`єктом відповідальності у майнових правовідносинах, а лише виконує частину повноважень, що були делеговані представницьким органом територіальної громади своєму виконавчому органу відповідно до положень бюджетного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування.
		Київська міська державна адміністрація (відповідач-2) та Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач-3) не скористалися своїм правом згідно з ч. 1  ст.  263 Господарського процесуального кодексу України   та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового акту.
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі № 910/9544/19 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/9544/19 залишено без руху.
		10.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 у справі № 910/9544/19 задоволено клопотання Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №  910/9544/19; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/9544/19 призначено на 04.08.2020.
		Явка представників сторін
		04.08.2020 в судове засідання з`явилися представники Малого приватного підприємства "Аквадон", Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської державної адміністрації.
		В судове засідання 04.08.2020 не з`явився представник Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, який повідомлявся завчасно та належним чином про час, місце та дату судового засідання, про причини нез`явлення суд не повідомив.
		Щодо повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання слід зазначити наступне.
		Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст.  120 ГПК України).
		Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		З урахуванням вище викладеного, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача-3 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та докази надіслання судом апеляційної інстанції процесуальних документів учасникам справи на належну адресу, з огляду на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд оскарженого судового акту в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-3.
		Позиції учасників справи
		04.08.2020 в судовому засіданні представник Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній, просив суд скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви.
		В судовому засіданні 04.08.2020 представник Київської міської державної адміністрації підтримав вимоги апеляційної скарги Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та просив її задовольнити, а оскаржуваний судовий акт - скасувати.
		Представник Малого приватного підприємства "Аквадон" в судовому засіданні 04.08.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/9544/19 - без змін.
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		Як зазначалося вище, 25.05.2020 Мале приватне підприємство "Аквадон" (стягувач) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі №  910/9544/19.
		Заявник у вищевказаній заяві зазначає, що наразі існує істотна обставина, що фактично унеможливлює повне виконання у примусовому порядку остаточного судового рішення у даній справі. Існування цієї обставини зумовлюється різним правовим статусом грошових коштів місцевого бюджету, розпорядником яких є другий відповідач і за рахунок яких має виконуватись судове рішення у даній справі, та власних грошових коштів цього відповідача як представницького органу місцевого самоврядування.
		Місцевим господарським судом встановлено, що фактично, доводи заяви стягувача збігаються з доводами заяви Державної казначейської служби України у місті Києві про роз`яснення судового рішення, у задоволенні якої судом відмовлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі №  910/9544/19, оскільки вирішення даного питання було процесуально неможливим в обраний заявником спосіб.
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		Відповідно до ч. 1    ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
		Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		У п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції  щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.
		Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Північний апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
		Згідно з ч. 1 статті 326 ГПК України  судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		У відповідності до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
		Процедура зміни способу або порядку виконання судового рішення передбачена статтею 331 ГПК України.
		Частиною першою статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
		У даному випадку, заявник (стягувач) має встановлене процесуальним Законом суб`єктне право на ініціювання встановлення способу виконання остаточного судового рішення у справі.
		Приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»   визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону  підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
		Зміна способу виконання рішення в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, встановлений у рішенні, та припинення здійснення тих заходів, які були визначені у рішенні.
		Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
		Процесуальна можливість встановити спосіб та порядок виконання судового рішення наразі не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів (шляхом зазначення джерела стягнення) для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
		Встановлення способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту встановлення способу та порядку виконання рішення вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»  за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
		Поряд із цим, у Господарському процесуальному кодексі України  та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.
		Колегія суддів зазначає, що підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
		Таким чином, особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
		Поняття «спосіб» та «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
		Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
		Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №  910/9544/19 встановлено, що позивачем перераховано вартість нерухомого майна територіальної громади до місцевого бюджету міста Києва, визначено, що відповідальною особою за повернення цих коштів є другий відповідач (як головний розпорядник бюджетних коштів) та встановлено, що повернення цих коштів і відшкодування матеріальних втрат позивача має бути здійснено саме за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва.
		Відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2001 № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення коштів з бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів, що надійшли в установлений законом спосіб.
		Оскільки, Мале приватне підприємство «Аквадон» перерахувало грошові кошти саме до місцевого бюджету територіальної громади міста Києва на відкриті рахунки, то у відповідності до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2001 № 845, такі кошти і повинні бути списані саме з місцевого бюджету, а не окремо з рахунків виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
		З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд, належним чином оцінивши всі доводи сторін у даній справі прийшов до вірного висновку про задоволення заяви Малого приватного підприємства «Аквадон» про встановлення порядку та способу виконання судового рішення.
		Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
		Також, у відповідності до приписів статті 18 ГПК України  судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
		Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012 зазначив, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.04). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
		Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.05 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" п. 40, заява №  6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
		Статтями 73, 74 ГПК України  визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Статтею 77 ГПК України  передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 7 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», систему органів місцевого самоврядування в м. Києві, зокрема складає Київська міська рада та виконавчий орган Київської міської ради Київська міська державна адміністрація.
		На підставі ст. 8 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. У місті Києві представницьким органом місцевого самоврядування є Київська міська рада, яка є юридичною особою.
		Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» повноваження щодо управління об`єктами нерухомості та іншим майном територіальної громади здійснюється не безпосередньо територіальною громадою, а через представницькі органи.
		При цьому, згідно з нормами ст. 101 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
		У структурі Київської міської державної адміністрації утворюються виконавчі органи за напрямками діяльності залежно від розподілу повноважень. Так, повноваження щодо управління майном та у сфері захисту майнових прав територіальної громади м. Києва були доручені до виконання створеному у структурі органу - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відповідно до Положення «Про департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 2383 від 29.12.2012.
		Слід зазначити, що виконавчий орган КМДА не має самостійного статусу органу місцевого самоврядування та не може безпосередньо бути суб`єктом відповідальності у майнових правовідносинах, а лише виконує частину повноважень, що були делеговані представницьким органом територіальної громади своєму виконавчому органу відповідно до положень бюджетного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування.
		Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетом є план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
		Частиною 3 статті 5 Бюджетного кодексу України бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.
		Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
		Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/9544/19 встановлено, що позивачем перераховано вартість нерухомого майна територіальної громади до місцевого бюджету міста Києва, визначено, що відповідальною особою за повернення цих коштів є другий відповідач (як головний розпорядник бюджетних коштів) та встановлено, що повернення цих коштів і відшкодування матеріальних втрат позивача має бути здійснено саме за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва.
		Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №  910/9544/19 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні  вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		Відповідно до  п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви Малого приватного підприємства «Аквадон» про встановлення порядку та способу виконання судового рішення.
		З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/9544/19.
		Розподіл судових витрат
		Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 52, 74, 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
		2.  Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №  910/9544/19 залишити без змін.
		3. Матеріали оскарження повернути до Господарського суду міста Києва.
		4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.     
		Повний текст судового рішення складено та підписано - 15.09.2020.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Т.І. Разіна 
		 
		Судді                                                                                І.А. Іоннікова
		 
		                                                                                К.В. Тарасенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...