Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/5860/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 15.09.2020. Зареєстровано: 17.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2020.
Дата набрання законної сили: 10.09.2020
Номер судового провадження: К/9901/17089/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 вересня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 676/5860/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/17089/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Пасічник С.С., 
		розглянувши в порядку письмового провадження  касаційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби (правонаступник Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України) на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.06. 2017 (суддя Швець О.Д.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя Загороднюк А.Г., судді: Драчук Т. О. , Полотнянко Ю.П.)  у справі № 676/5860/16-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України        про скасування постанови, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1   звернувся з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 11.11.2016   № 1449/40802/16, а провадження у справі закрити.   
		В обґрунтування вимог вказує на відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого   ст.485 МК України. При винесенні постанови відповідачем були порушені вимоги   ст.489 МК України, а саме не встановлені усі обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справ про порушення митних правил, тобто залишилися без будь-якої уваги обставини відсутності у нього умислу на скоєння цього порушення, не встановлений розмір митних платежів, постанова винесена у порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідачем необґрунтована вартість транспортного засобу. 
		Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.06. 2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову в справі про порушення митних правил № 1449/40802/16 від 11 листопада 2016 року заступника начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України Кілінського О.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 485 МК України.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в діях позивача відсутній умисел на ухилення від сплати митних платежів, а висновок про необхідну до сплати суму митних платежів ґрунтується на припущеннях, оскільки докази проведення експертного дослідження вартості автомобіля позивача, під час якого було б враховано технічний стан автомобіля, його комплектація та пробіг, визначені джерела інформації про вартість аналогічних автомобілів, у матеріалах справи відсутні, і відповідач на такі обставини не посилається. При визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою. Разом з тим, відомості зазначені у службовій записці є інформативними та орієнтовними, і не можуть бути повністю достовірними.
		Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції,   Чернівецька   митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.06. 2017, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
		В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що позивач в порушення норм діючого законодавства, зберігаючи статус громадянина України, ввіз на митну територію України автомобіль, не сплатив до державного бюджету митні платежі. Як зазначає відповідач, для визначення вартості транспортного засобу використовувалися Інтернет ресурси, можливість використання яких передбачена Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
		Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2016 о 05 годині 45 хвилин в пункті пропуску "Порубне-Сірет" митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці ДФС по смузі руху "зелений коридор" на виїзд з України у митну зону в`їхав легковий автомобіль марки "Volkswagen Phaeton" реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Румунія, під керуванням позивача, який надав для вивезення вказаного автомобіля паспорт громадянина Румунії на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , виданий 23.08.2013.
		Відповідно до листа управління Служби безпеки України в Чернівецькій області № 75/14/2736 від 11.10.2015 для проведення поглибленого догляду даного транспортного засобу та особистих речей водія, автомобіль "Volkswagen Phaeton" реєстраційний номер НОМЕР_1 було виведено в "червоний коридор", в ході якого у позивача виявлено паспорт громадянина України на його ім`я, НОМЕР_3 , виданий Кам`янець-Подільським РВ УМВСУ в Хмельницькій області, паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_4 , виданий 18.04.2008.
		Також складено акт про проведення огляду від 12.10.2016.
		12.10.2016 державним інспектором відділу митного оформлення № 1 пункту пропуску "Порубне-Сірет" митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці ДФС відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 1449/40802/16.
		З протоколу про порушення митних правил вбачається, що позивач, як громадянин України, маючи статус громадянина-резидента, при ввезенні на митну територію України автомобіля марки "Volkswagen Phaeton" реєстраційний номер НОМЕР_1 , заявив митному органу України, що він є громадянином Румунії та нерезидентом, чим вчинив противоправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Сума несплачених митних платежів, які підлягали б сплаті при ввезені зазначеного транспортного засобу громадянином-резидентом, попередньо склала 582118,10 грн.
		11.11.2016 на підставі вказаного протоколу заступником начальника Чернівецької митниці ДФС винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1449/40802/16, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 1746357 грн. 30 коп.
		Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Як встановлено пунктом 25 частини першої   статті 4 Митного кодексу України   (далі -   МК України) митний режим - це комплекс      взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих      товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх      використання після митного оформлення.
		Відповідно до пункту 57 частини першої   статті 4 МК України   товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями      електропередачі.
		Згідно пункту 58 частини першої   статті 4 МК України   транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування,      трубопроводи та лінії електропередачі.
		Відповідно до частини третьої   статті 380 МК України   транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у   статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених   розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.
		Згідно з пунктом 50 частини першої   статті      4 МК України   резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
		Як встановлено пунктом 1   статті 2 Закону України "Про громадянство України", якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
		У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій з`ясовано, що 12.10.2016 о 05 годині 45 хвилин в пункті пропуску "Порубне-Сірет" митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці ДФС по смузі руху "зелений коридор" на виїзд з України у митну зону в`їхав легковий автомобіль марки "Volkswagen Phaeton" реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Румунія, під керуванням позивача, який надав для вивезення вказаного автомобіля паспорт громадянина Румунії на ім`я ОСОБА_1 № 052072882, виданий 23.08.2013.
		Для проведення поглибленого догляду даного транспортного засобу та особистих речей водія, автомобіль "Volkswagen Phaeton" реєстраційний номер НОМЕР_1 було виведено в "червоний коридор", під час якого у позивача виявлено паспорт громадянина України на його ім`я, НОМЕР_3 , виданий Кам`янець-Подільським РВ УМВСУ в Хмельницькій області, паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_4 , виданий 18.04.2008.
		Розглянувши доводи сторін, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, касаційний суд вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність в діях позивача умислу на ухилення від сплати митних платежів з огляду на наступне.
		Судами встановлено, що у позивача, станом на 12.10.2016 наявний був як паспорт громадянина України, так і паспорт громадянина Румунії, а отже останній у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента.
		Положеннями частини третьої статті 380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
		Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, при наявності паспортів двох держав - України та Румунії, громадянин України (резидент) позивач свідомо подав саме паспорт громадянина Румунії як підставу для тимчасового ввезення автомобіля без сплати митних платежів, що може свідчити про намір ухилення від сплати обов`язкових платежів.  
		Аналізуючи зміст нормативного регулювання спірних правовідносин Суд зазначає, що склад правопорушення, передбаченого   статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути  сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).
		Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого   статтею 485 МК України   обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
		Відтак, позивач є резидентом України та при ввезенні транспортного засобу на митну територію України зобов`язаний був сплатити всі митні платежі, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Надаючи паспорт громадянина Румунії, позивач вчинив зазначені дії з метою ухилення від сплати митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. 
		Стаття 485 Митного кодексу України   передбачає адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.
		Таким чином, позивачем порушені вимоги   ст. 485 МК України   при тимчасовому ввезені на територію України транспортного засобу іноземної реєстрації. 
		Матеріалами справи встановлено, що Чернівецькою митницею винесено постанову, згідно якої позивача визнано винним у порушенні митних правил, передбачених   статтею 485 МК України   , а також накладено адміністративне стягнення у вигляді 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі 1746357 грн. 30 коп. 
		На підставі наведеного слідує, що розмір стягнення, який повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого   статтею 485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів.
		За змістом пункту 1 частини першої   статті 50 МК України   для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
		Статтею 49 МК України   визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до частини другої   статті 51 МК України   митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до   глави 9 цього Кодексу.
		За нормами статті   57   глави   9 МК України   визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього   Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей   59   і   60   цього   Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей   59   і   60   цього   Кодексу   за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до   статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до   статті 63 цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених   статтею 64 цього Кодексу.
		Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на особі, яка ввозить товар на митну територію, тобто на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи про порушення митних правил не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем .
		Натомість, судами не з`ясовано чи позивач, як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, мав можливість надати митниці документ, який би підтвердив митну вартість автомобіля, якщо мав, то з яких причин не надано. Після встановлення зазначеного судам необхідно надати оцінку доводам відповідача щодо правомірності визначення митної вартості товару та обрахування розміру штрафу на підставі інформації наявній в мережі Інтернет відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним   наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та приписів МК України. 
		Згідно   статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України   суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		За змістом частини 4   статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України   суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
		Приписи   Глави 5 КАС України   зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
		Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою   статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
		Верховний Суд звертає увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього   КАС України   покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи.
		Згідно   статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України   судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Таким чином, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій передбачені вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлено неповно, не досліджено доказів, які мають першочергове значення для встановлення достовірних обставин, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам   статті 242 КАС України   щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
		За правилами   статті 341 КАС України   встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Відповідно до пункту 2 частини першої   статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України   суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		За правилами   статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України   підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
		З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил   статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України   - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями   341,   345,   349,   350,   355,   356,   359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби задовольнити частково.
		Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.06. 2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі № 676/5860/16-а скасувати.
		Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва 
		                                                                                         С.С. Пасічник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...