Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/9051/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2020. Зареєстровано: 17.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2020.
Дата набрання законної сили: 15.09.2020
Номер судового провадження: 22-ц/804/1223/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 243/9051/19 
		Номер провадження 22-ц/804/1223/20    
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 вересня 2020 року
		Донецький апеляційний суд у складі:
		головуючого-судді Азевича В.Б.,
		суддів: Кішкіної І.В., Халаджи О.В.,
		секретар Ротар Я.Б.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 243/9051/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2020 року (суддя Дюміна Н.О., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Слов`янськ Донецької області, текст повного судового рішення складено 23 січня 2020 року),-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
		Свої вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08 год. 10 хв. на особистій сторінці соціальної мережі Fасеbоок за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем було опубліковано наступне повідомлення: «Путінський кандидат ОСОБА_3 «подарував» мешканцям електроінструмент, а якийсь хлопець через три дні після виборів, забрав!». Дана інформація є недостовірною, такою що порушує право позивача на повагу до його гідності та честі, право на недоторканість ділової репутації, оскільки позивач є президентом Фінансово-промислової корпорації «DMS». Позивач вважав, що єдиною метою поширення даної інформації є поширення відомостей, які порушують його право на повагу до його гідності, честі та ганьблять його ділову репутацію як керівника суб`єкта господарської діяльності. Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_1 , просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 протягом доби з дня набрання рішення законної сили спростувати поширену ним інформацію шляхом розміщення на стіні своєї особистої сторінці у соціальній мережі Fасеbоок (http://www.facebook.com/vladimir.veselkin) спростування наступного змісту: «Я ОСОБА_2 , спростовую недостовірну інформацію, яка була поширена мною ІНФОРМАЦІЯ_1 у повідомленні щодо ОСОБА_1 про те, що «Путінський кандидат ОСОБА_3 «подарував» мешканцям електроінструмент, а якийсь хлопець через три дні після виборів, забрав!)))». Зазначена інформація повинна бути розміщена у соціальній мережі Fасеbоок ( ІНФОРМАЦІЯ_2 з відкритим доступом до цього спростування протягом тридцяти днів з моменту опублікування; зобов`язати ОСОБА_2 протягом доби з дня набрання рішенням законної сили принести Позивачу публічні вибачення у зв`язку із поширенням недостовірної інформації стосовно позивача шляхом їх розміщення на стіні своєї особистій сторінки у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 з відкритим доступом до цього спростування протягом тридцяти днів з моменту опублікування.
		Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		На вказане судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В обґрунтування доводів скарги зазначає, що вся інформація, яка була опублікована на стіні особистої сторінки ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 є фактичним твердженням. Відповідач не висловлював суб`єктивні судження, критику та не надавав оцінки діям позивача, а однозначно та прямо вказував на факти, підтверджував їх документом  фотокопією документа під назвою «Расписка», нез`ясованого походження. Тобто, відповідач, на думку скаржника, мав на меті видати сфальсифіковану інформацію за реальну, тим самим завдати шкоди позивачу. Також вказує, що відповідач публічно звинуватив позивача фактично в підкупі виборців, при тому, що даний факт не відповідає дійсності, жодним чином в законному порядку не доведений та не встановлений судом, чим завдав шкоди та принизив честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
		Представник позивача адвокат Азаров О.А. підтримав доводи апеляційної скарги.
		Представник відповідача адвокат Гуревич Р.Г. просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. 
		Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено, що на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Fасеbоок за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянином ОСОБА_2 було розміщено повідомлення наступного змісту: «В цьому фото вся суть взаємовідносин між путінською колишньою «партією регіонів», а нині «...за життя», та їх виборцем. Перші майже ґвалтують других, а другі заглядають в очі та продовжують терпіти з любов`ю. Путинській кандидат ОСОБА_3 «подарував» мешканцям електроінструмент, а якийсь хлопець через три дні після виборів, забрав!))) Окремий привіт ОСОБА_4 (бо знаю, що підглядає за мною)) та всім іншим шахраям.» 
		Факт поширення вищезазначеної інформації в указаний спосіб підтверджується наданими позивачем письмовими доказами копіями роздруківок з Інтернет сайту Fасеbоок (а.с. 6-7).
		Відповідач у наданому суду відзиві на позовну заяву не заперечував факту використання сторінки у мережі Fасеbоок під нікнеймом « ОСОБА_5 » та розміщення оголошення за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо кандидата ОСОБА_6 .
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав те, що відомості, поширені у соціальній мережі відповідача Fасеbоок, а саме, висловлювання: «Путинській кандидат Альоша «подарував» мешканцям електроінструмент, а якийсь хлопець через три дні після виборів, забрав!)))» є недостовірною інформацією, що порушує його особисті немайнові права.
		Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 16 грудня 2019 року № 1006098132 станом на 09.08.2019 ОСОБА_1 є директором корпорації «ДМС».
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що поширена інформація є оціночними судженнями, оскільки її автором вживаються мовностилістичні засоби, тобто автор припускає певну інформацію, а не стверджує її. Інформація містить суб`єктивну критику діяльності позивача, як політичного діяча і не може вважатись викладеною у формі подачі істинних фактів. ОСОБА_7 , будучи особою, яка балотувалася в народні депутати, як це зазначено самим позивачем у позовній заяві, є публічною особою, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою, як з боку активістів так і пересічних громадян. Інформація, поширена відповідачем стосується виключно професійної діяльності, а не його приватного життя. Крім того, враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася його публічної діяльності та мала суспільний інтерес, позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб. Так, ОСОБА_1 просив спростувати інформацію, яка по суті є громадською думкою, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що поширення вказаної інформації не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що поширена в соціальній мережі інформація щодо діяльності Фінансово-промислової корпорації «DMS» не може порушувати особисті немайнові права позивача, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації як фізична особа, а не як керівник Фінансово-промислової корпорації «DMS» з метою представлення його інтересів та захисту ділової репутації.
		Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.
		Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. 
		Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		У пункті 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Згідно з частиною 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Таким чином, відповідно до змісту статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Як зазначено в рішеннях ЄСПЛ (справи Lingens v. Austria від 08 липня 1986 року, De Haes and Gijsels v. Belgium від 24 лютого 1997 року), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей, які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. 
		Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, § 43, ECHR 2001-11).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу, національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві. 
		У справі, що переглядається, були поширені оціночні судження з урахуванням стилістики поширеної відповідачем інформації, застосованих мовних оборотів та відсутністю посилань на конкретні факти, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, з якої слідує, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
		Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик, є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (Газета «Україна-центр» проти України, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться в Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.
		Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
		Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		Такої прецедентної судової практики Європейського суду з прав людини дотримається і Верховний Суд посилаючись на неї у своїх постановах, зокрема у постановах Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі №607/2775/17, від 22.07.2020 року у справі №638/1098/16-ц та інших.
		Позивач у цій справі на позачергових виборах, що пройшли 21 липня 2019 року, балотувався у народні депутати України по одномандатному округу №51 від партії «Опозиційна платформа  За життя», а отже, межа допустимої критики стосовно нього як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу. 
		Представник позивача під час розгляду справи апеляційним судом не заперечував, позивач дійсно передавав представникам фонду «Велика родина - Щаслива сім`я» інструмент, про який йдеться у розписці (а. с. 6).
		Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції (Правова позиція Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц).
		Колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про спростування недостовірної інформації, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що висловлювання відповідача у справі є суб`єктивною думкою, а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно із визначеним статтею 277 ЦК України порядком. 
		Фактично позивач просить спростувати інформацію, яка по суті є громадською критикою з приводу його публічної діяльності, а тому колегія суддів вважає, що поширення вказаної інформації не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.
		Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо оціночного характеру висловлених суджень, оскільки викладена відповідачем інформація у мережі Facebook є критикою публічної особи у сенсі обговорення політичних питань стосовно партії «Опозиційна платформа  За життя». До того ж у тексті не міститься достатньо конкретних фактів щодо того, що саме позивач вчиняв певні дії, оскільки мова в негативному контексті йшла про невизначену особу - «… якийсь хлопець через три дні після виборів, забрав».
		Доводи апеляційної скарги про те, що поширена інформація порочить честь, гідність та ділову репутацію є безпідставними, оскільки розповсюджена інформація є оціночним висловлюванням, яка хоч і є неприємною для позивача, однак не виходить за рамки суспільної моралі. Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, так як позивач є публічною особою та підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як він виконував свої функціональні обов`язки. Вказані обставини були предметом дослідження суду першої інстанції та їм надано належну правову оцінку.
		Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши, що висловлювання відповідача є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке не підлягає скасуванню.
		Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
		Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
		Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий: В.Б. Азевич
		 
		 
		 
		Судді: І.В. Кішкіна
		 
		 
		 
		 О.В. Халаджи
		 
		Повний текст постанови складено 16 вересня 2020 року.
		 
		Суддя-доповідач В.Б. Азевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...