Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/122/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; нерухомого майна.
Надіслано судом: 17.09.2020. Зареєстровано: 17.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2020.
Дата набрання законної сили: 16.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 вересня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  916/122/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С.,  Сухового В.Г., 
		за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко"
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23      червня 2020 року (головуючий - Ярош А. І., судді - Принцевська Н. М., Діброва  Г.І.)
		за позовом Фізичної особи - підприємця Никитенка Володимира Петровича
		до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко"
		про визнання договору недійсним,
		та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Південний" 
		до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕП-УА", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко"
		про визнання договору недійсним
		 
		(за участю представників: позивача - Мінченко Д.А., відповідача-1 - Пацалюк  А.В. )
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог 
		1. У березні 2019 року Фізична особа - підприємець Никитенко Володимир Петрович (далі - ФОП Никитенко В.П., позивач) звернувся з позовом до (1)    Товариства з обмеженою відповідальністю "Степ-УА" (далі - ТОВ "Степ-УА", відповідач-1); (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко" (далі - ТОВ "Фламенко", відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.03.2011. 
		2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що в серпні 2018 року Никитенко В.П. став власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. У березні 2019 року Никитенко В.П. отримав статус фізичної- особи підприємця та у своїй господарській діяльності планував використовувати спірне нежитлове приміщення шляхом здачі його в оренду. Однак існування оспорюваного договору порушує права позивача, оскільки такий правочин направлений на протиправне відчуження спірного нерухомого майна та перешкоджає позивачу реалізовувати правомочності власника майна.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 березня 2020 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		4. Суд першої інстанції зазначив, що даний спір не пов`язаний зі здійсненням позивачем господарської діяльності, а тому підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки: (1) позивач не мав статусу підприємця на момент укладення між відповідачами оспорюваного договору; (2) нежитлове приміщення придбано Никитенком В.П. саме як фізичною особою.
		Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
		5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2020 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено на розгляд до цього суду.
		6. Суд апеляційної інстанції встановив, що (1) на момент звернення з позовом позивач мав статус суб`єкта підприємницької діяльності з основним видом господарської діяльності - надання в оренду власного і орендованого майна; (2) нежитлове приміщення, що було предметом оспорюваного договору, є комерційною нерухомістю (розташовано в торговому центрі); (3) позивач має намір здійснювати господарську діяльність шляхом здачі нежитлового приміщення в оренду. Отже, відповідно до приписів статті 20 ГПК України даний спір за суб`єктним складом учасників та характером спірних правовідносин підлягає вирішенню судом господарської юрисдикції.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погоджуючись із указаною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
		Аргументи учасників справи
		Доводи відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
		8. Висновки суду апеляційної інстанції щодо юрисдикційної приналежності спору не відповідають положенням статей 2, 4, 236 ГПК України. Статус фізичної особи-підприємця автоматично не означає, що усі правовідносини за участі такої особи є господарськими. У справі відсутні докази намірів використання позивачем спірного приміщення саме в підприємницькій діяльності, оскільки діяльність зі здачі нежитлового приміщення в оренду не залежить від наявності у фізичної особи статусу суб`єкта підприємницької діяльності. За висновками Великої Палати Верховного Суду у справах 749/230/15-ц, №904/1182/17, №922/2972/17 визначальним для визначення юрисдикційної приналежності спору є встановлення факту використання майна саме в підприємницькій діяльності, що свідчило б про господарський характер правовідносин.
		9. Спірні правовідносини є цивільними оскільки позивач не мав статусу суб`єкта підприємницької діяльності на момент укладення спірного договору, а отже такий договір не міг порушити його господарських прав та інтересів. 
		Позиції позивача та третьої особи з самостійними вимогами у відзивах на касаційну скаргу
		10. При визначенні юрисдикційної приналежності спору апеляційний суд виходив з характеру спірних правовідносин та вірно застосував приписи процесуального законодавства, з урахуванням усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, а отже оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Натомість процитовані скаржником висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2972/17 не підлягають застосуванню, оскільки зроблені за інших фактичних обставин справи, тобто не є подібними.
		 
		Позиція Верховного Суду
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
		11. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в пунктах 8, 9 Постанови з огляду на таке.
		12. Вирішуючи питання юрисдикційної приналежності даного спору, Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо загальних критеріїв розмежування юрисдикційної приналежності спорів за участю сторони - ФОП, зокрема у постановах від 25.02.2020 у справі №    916/385/19, від 30.06.2020 у справі №    235/445/18, а саме: (1) суб`єктний склад правовідносин, (2) предмет спору та (3) характер спірних матеріальних правовідносин; (4) пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		13. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		14. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
		15. Разом з тим за приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		15.1. Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		15.2. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
		- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП; 
		- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
		16. Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
		17. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		18. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх. 
		19. Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
		20. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
		21. За статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		22. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		23. Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).
		24. Суд апеляційної інстанції встановив, що до основного виду підприємницької діяльності позивача належить надання в оренду власного і орендованого майна. Належне Нікітенку В.П. (як фізичній особі) нежитлове приміщення, яке було предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, має статус комерційної нерухомості та після набуття статусу ФОП (ще до звернення з позовом) позивач мав намір використовувати це майно саме у підприємницькій діяльності.
		25. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. 
		26. За змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським.
		27. З огляду на викладене апеляційним господарським судом обґрунтовано спростовано передчасний висновок місцевого господарського суду про підвідомчість спору суду цивільної юрисдикції та необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
		28. Верховний Суд вважає нерелевантним посилання скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах 749/230/15-ц, №904/1182/17, №922/2972/17, які стосувались застосування положень ГПК України та ЦПК України щодо підвідомчості спорів у редакції, чинній до 15.12.2017. У той же час Верховний Суд звертає увагу, що за висновками Великої Палати Верховного Суду у наведених постановах визначальним критерієм підвідомчості спорів за участю ФОП також є режим використання майна, яке є предметом спору (у підприємницькій діяльності чи ні).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		29. Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Щодо судових витрат
		30. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламенко"  залишити без задоволення.
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2020 року у справі №    916/122/20 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                      Міщенко І.С.
		Судді                                                                                                               Берднік І.С.
		                                                                                                         Суховий В.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...